WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль печінки в модуляції трофічних процесів при формуванні гіпертензивного серця (автореферат) - Реферат

Роль печінки в модуляції трофічних процесів при формуванні гіпертензивного серця (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях: ІХ міжнародна науково-практичних конференція „Артеріальна гіпертензія і ІХС: досягнення і перспективи" (2005, м. Харків), науково-практичних конференція „Терапевтичні читання: алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб" (2005, м. Харків). Зроблено доповіді на науково-практичних конференціях Харківського державного медичного університету „Діагностика та лікування ураження серця і нирок при артеріальній гіпертензії" (2004), „Сучасні технології в діагностиці та лікуванні гастроентерологічних захворювань" (2005), „Метаболічний синдром в практиці кардіолога" (2006). Представлені доповіді на XVI та XVII Конгресах кардіологів Франції (Париж, 2006, 2007), на XVI та XVIІ Конгресі Європейського товариства з артеріальної гіпертензії (Мадрид, 2006; Мілан, 2007), VIII Конгресі кардіологів України (Київ, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 45 друкованих робіт, із них 21 стаття у наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 24 тези у матеріалах наукових конгресів, з'їздів, конференцій, у тому числі 7 зарубіжних. Отримано 2 державних патенти України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 462 сторінках комп'ютерного тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису об'єкта і методів дослідження, розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, що складає 46 сторінок, містить 504 найменувань, із них 242 кирилицею, 262 - латиницею. Робота ілюстрована 68 рисунками та 120 таблицями, що окремо займають 154 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в умовах терапевтичного відділення міської клінічної лікарні №11 м. Харкова, а також в кардіологічному, ревматологічному та гастроентерологічному відділеннях обласної клінічної лікарні м. Харкова, які є базами Харківського державного медичного університету, обстежено 377 хворих, із них 231 (61,27%) хворий на гіпертонічну хворобу (ГХ), 87 (23,08%) хворих на ГХ з супутніми хронічними запальними захворюваннями печінки (ХЗП), 59 (15,65%) хворих на хронічні гепатити (ХГ) та цирози печінки (ЦП). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Діагноз ГХ встановлювався відповідно класифікації ВООЗ/МТАГ (1993, 1996) у модифікації робочої групи Українського товариства кардіологів (Свіщенко Є.П., Коваленко В.М., 2004). Діагноз ХГ та ЦП встановлювався на основі класифікації міжнародної робочої групи всесвітнього конгресу гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994) та уніфікованої класифікації захворювань органів травлення НДІ гастроентерології (Дніпропетровськ, 1998). Серед обстежених хворих було 195 (51,7%) чоловіків та 182 (48,3%) жінки, які були переважно середнього віку (ГХ – 45,42,28 років; ГХ+ХЗП – 51,33,65 років; ХЗП – 45,72,74 років). Давність захворювання переважала у групі хворих на ГХ (9,21,1 років) в порівнянні з групою хворих на ГХ у поєднанні з ХЗП (7,381,36 років) та ХЗП (5,51,1 років).

На основі класифікації АГ в залежності від ураження окремих органів ВООЗ/МТАГ (1993, 1996), перша стадія ГХ встановлена у 19 (5,97%) обстежених, друга – у 185 (58,2%) і третя – у 27 (8,49%) пацієнтів. У всіх обстежених хворих, відповідно до рекомендацій ВООЗ, із глибоким аналізом анамнезу, фізикальних даних, клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження, була виключена вторинна артеріальна гіпертензія.

При вивченні анамнезу захворювання та життя виявлені деякі фактори ризику, серед яких: ускладнена спадковість – у 67,6% хворих на ГХ та 71,3% хворих на ГХ у поєднані з ХЗП, психоемоційні перевантаження зустрічались у 76,4% хворих на ГХ, недостатня фізична активність – у 61,1% пацієнтів, підвищена маса тіла – у 55,7%, паління – у 52,2%, низьке соціально-економічне положення – у 49,2%, надмірне застосування кухонної солі – у 49,2%, надмірне вживання алкоголю – у 32,7%, кави – у 17,3% хворих. У хворих на ГХ з супутніми ХЗП переважали такі фактори ризику, як паління, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність та психоемоційні навантаження.

Про стан біоелектричної активності серця, кардіогемодинаміки та скорочувальної спроможності міокарда судили за допомогою ЕКГ та ЕхоКГ методів дослідження. ЕКГ проводили на апаратах „Міограф - 81" та „Кардіополіграф - НМ". ЕхоКГ дослідження проводилось з застосуванням ультразвукового апарата „Aloka-SSD-280" (Японія) з використання методичних рекомендацій Мухарлямова М.Л. (1987) із визначенням діаметра аорти (ДАд, см), діаметра лівого передсердя (ЛП, см), кінцевого систолічного об'єму (КСО, см3), кінцевого діастолічного об'єму (КДО, см3), ударного об'єму (УО, см3), хвилинного об'єму крові (ХОК, л/хв), серцевого індексу (СІ), фракції викиду (ФВ, %), швидкості циркулярного скорочення волокон міокарда (VCFC-1 см/сек), кінцевого діастолічного розміру лівого шлуночка (КДР, см), кінцевого систолічного розміру лівого шлуночка (КСР, см), товщини задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (ТЗСЛШд, см), товщини міжшлуночкової перетинки в діастолу (ТМШПд, см), маси міокарда лівого шлуночка (ММЛШ, г), індекса маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ, г/м2) та відносної товщину стінки ЛШ (ВТСЛШ). Визначення ударного об'єму здійснювалося за формулою: УО=КДО-КСО; фракції викиду за формулою: ФВ (%)=УО/КДОх100%; серцевого індекса за формулою: СІ=УО/SхЧСС. Масу міокарда ЛШ розраховували по методу I.Teicholz. Визначення індекса маси міокарда ЛШ здійснювалося за формулою ІММЛШ (г/м2)=ММЛШ/S (S-площа поверхні тіла у м2); відносну товщину стінки ЛШ за формулою: ВТСЛШ=(ТМШП+ТЗСЛШ)/КДР ЛШ.

УЗД печінки у хворих проводили за допомогою ультразвукової ехокамери „Aloka-SSD-280" (Японія), що дозволяло визначити топографію, форму, розміри, контури та паренхіму печінки, виключити вогнищеві зміни специфічного характеру та уточнити діагноз.

Про стан гормонального гомеостазу судили за результатами дослідження ренін-альдостеронової системи, вмісту адреналіну та норадреналіну, рівня загального тироксину (Т4), трийодтироніну (Т3), інсуліну, кортизолу, тестостерону, естрадіолу та бета-ендорфінів у сироватці крові. Визначення активності реніну та концентрації альдостерону у сироватці крові здійснювали методом радіо імунологічного аналізу з використанням тест системи наборів фірми „Cis bio international" (Франція). Вимірювання радіоактивних проб здійснювали на гама-лічильнику „Гама-1". Визначення вмісту адреналіну та норадреналину в сироватці крові здійснювали спектрофлюорометричним методом Метліної Е.І.. Концентрація гормонів (Т3, Т4, інсуліну, кортизолу, естрадіолу, тестостерону) у плазмі крові визначали за допомогою стандартного набору реактивів фірми „Бєларусь". Визначення в-ендорфінів здійснювали радіоімунологічним методом за допомогою наборів фірми „Immuno Nuclear Corporation" (США).

Вивчення функціонального стану імунної системи проводили шляхом дослідження клітинного та гуморального імунітету з визначенням Т-, В-, О-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів/кілерів, за допомогою моноклональних антитіл класів СД3+, СД22+, СД16+, СД4+, СД8+ (Оrtho Diagnostic SystemsInc., США) в цитотоксичному тесті. Визначення імуноглобулінів основних класів (А, G, М) здійснювали методом радіальної імунодифузії в гелі по Mancini, (1965). Для дослідження цитокінів використовували імуноферментний метод. Вміст ІЛ-1в та ФНП-б в сироватці крові здійснювали за допомогою набору реагентів виробництва „Протеїновий контур" (м. Санкт-Петебург, Росія). Визначення вмісту ІФР-1 в сироватці крові здійснювалось за допомогою набору реактивів „ ActiveTM IGF-1 elisa kit, США".

Інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АОЗ) визначали спектрофотометричним методом. Вміст малонового діальдегіду (МДА) в сироватці крові та мембранах еритроцитів визначали методом Гончаренко М.С. та Латінової А.М. (1990). Функцію АОЗ досліджували шляхом визначення в крові активності пероксидази методом Попова Т.П., Рейкової Л.П. (1990), каталази – методом Баха, церулоплазміну – методом Ревіна, сульфгідрильних груп (SH) білка - фотоколориметричним ультрамікрометодом Фоломеєва В.Ф (1986).

Функціональний стан печінки досліджували шляхом вивчення білкового, пігментного, ферментного, вуглеводного, ліпідного, холеретичного обмінів та реологічних властивостей крові. Визначення загального білка у сироватці крові здійснювали колориметричним біуретовим методом, білкових фракцій – методом електрофоретичного розділення на папері, тимолову пробу виконували методом Хуерго - Поппера. Загальний білірубін та його фракції визначалися методом Йенгдрашика - Клеггорна - Грофа. Активність трансаміназ (АСТ, АЛТ) досліджувалася колориметричним методом Ратмана - Френзеля. Вміст ЛДГ, КФК та ГГТП у сироватці крові визначали за допомогою наборів реактивів фірми „Lachema" (Чехія), лужної фосфатази методом Боданськи, активність холінестерази - колориметричним методом Моландера – Фрідмана - Ладью. Для оцінки вуглеводного обміну визначали глюкозу крові натщесерце глюкозооксидазним методом Самоджі-Нельсона, тест толерантності до глюкози, Нв А 1С за допомогою набору „Діабет-тест".

Loading...

 
 

Цікаве