WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Структурно-функціональна (консортивна) організація комплексів ґрунтових олігохет у біогеоценозах західного регіону України (автореферат) - Реферат

Структурно-функціональна (консортивна) організація комплексів ґрунтових олігохет у біогеоценозах західного регіону України (автореферат) - Реферат

Життєдіяльність ґрунтових олігохет та газовий режим едафотопів

Едафотопам західного регіону України властива висока мінливість стратифікації карбон діоксиду ґрунтового повітря. Найбільша витривалість до високого вмісту карбон діоксиду властива нірникам. Вони сформували систему адаптацій, яка дає їм можливість вижити в екстремальних концентраціях карбон діоксиду ґрунтового повітря. З'ясовано, що вуглекислий газ є визначальним фактором профільного розподілу комплексів люмбріцід. Комплекси ґрунтових олігохет в едафотопах специфічно реагують на концентрації карбон діоксиду в ґрунтовому повітрі. Це зумовлено верхньою межею карбон діоксидної комфортності. Усі дощові черви, які належать до власне нірників, поширені в ґрунтах з високим вмістом СО2. До них належать: Octolasion lacteum, Allolobophora caliginosa caliginosa, A. rosea rosea, A. longa, Lumbricus terrestris. У нірників верхня межа карбон діоксидного комфорту сягає 6,6 % (рис. 10). Їм властива низька інтенсивність споживання кисню. Підстилкова морфо-екологічна група вирізняється щодо вмісту карбон діоксиду в ґрунтовому повітрі. Верхня межа її карбон діоксидного комфорту сягає 0,9 %, що у 20–30 разів вище за атмосферну норму (0,03 %). До таких видів ми відносимо: Denrobaena octaedra, D. attemsi, D. byblica, Dendrodrilus rubidus subrubicundus, D. rubidus rubidus, D. rubidus tenuis, Eiseniella tetraedra tetraedra, Lumbricus castaneus (рис. 10).

Рис. 10. Верхня межа карбон діоксидного комфорту люмбріцід західного регіону України: 1 – Dendrobaena octaedra; 2 – Dendrodrilus rubidus tenuis; 3 – Lumbricus castaneus; 4 − Eiseniella tetraedra tetraedra; 5 – Eisenia fetida; 6 – L. rubellus; 7 – Allolobophora rosea rosea; 8  A. caliginosa caliginosa; 9 – Octolasion lacteum; 10 – L. terrestris

Проміжною групою люмбріцід між підстилковою морфо-екологічною, з одного боку і нірниковою – з іншого є ґрунтово-підстилкова, яка здатна переносити концентрацію карбон діоксиду в ґрунтовому повітрі до 70 разів більшу від нормальниї умов. Верхня межа карбон діоксидного комфорту в Lumbricus rubellus становить 2,2 %.

Підстилкова морфо-екологічна група найбільш чутлива до карбон діоксиду і має найвищу інтенсивність споживання кисню. Ґрунтові олігохети заселили ґрунти з різною концентрацією карбон діоксиду в ґрунтовому повітрі, демонструючи різні спрямування колонізації едафотопів автоморфних і гідроморфних ґрунтів.

Формування комплексів олігохет і актуальна кислотність рН ґрунтового середовища

Люмбріціди едафотопів західного регіону України здебільшого належать до ацидофільних організмів і лише чотири види – до алкалофільних.

Ми встановили, що дощові черви специфічно реагують на величину актуальної кислотності (рН) ґрунтового середовища. Для кожного виду властивий певний діапазон (1,2–3,5 одиниці). Більшість видів люмбріцід – евриіонні організми, які заселяють едафотопи з актуальною кислотністю при рН 4,2–6,5. Це значною мірою відповідає панівній актуальній кислотності ґрунтового розчину ґрунтів західного регіону України.

Особливе місце за величиною актуальної кислотності ґрунтів займає Полісся, у якому переважають легкі ґрунти і, внаслідок високої вологозабезпеченсті панує різко виражений елювіальний процес та процеси оглеєння ґрунтів. Залежно від ступеня вираження цих процесів і характеру ґрунтоутворюючих порід рН може сягати значень 3,4.

Проте евриіонні люмбріціди проявляють ацидофільні властивості. Це Allolobophora carpathica, A. sturanyi, A. caliginosa caliginosa, А. rosea rosea, Helodrilus cernosvitovianus, Dendrobaena octaedra, D. alpina, D. dyblica, D. attemsi, D. platyura montana, Dendrodrilus rubidus subrubicundus, D. rubidus tenuis, D. rubidus rubidus, Lumbricus rubellus, L. terrestris, L polyphemus. Найбільш виражена ацидофільність в A. sturanyi, який заселяє буроземи Карпат і його відрогів, а біотопами слугують верхні горизонти ґрунтового профілю букових і ялинових лісів, полонини. Невелика група люмбріцід: – A. georgii, Eisenia fetida, E. spelaea, E. submontana – є типовими стеноіонними організмами. Діапазон активної кислотності ґрунтового розчину для них знаходиться в межах 1,2–2,0 одиниці.

Середовищна дія актуальної кислотності, очевидно, тісно пов'язана з диференціальною дією катіонів і аніонів на проникну здатність епітелію шкірного-м'язового покриву люмбріцід та їх водно-сольовим обміном. Олігохети цієї родини належать здебільшого до ацидофільних організмів. Ацидофільні види люмбріцід (Lumbricus terrestris, L. rubellus, L. castaneus, L. baicalensis, Dendrodrilus rubidus tenuis, D. rubidus subrubicundus, Denrobaena octaedra, Allolobophora rosea rosea, A. longa, A. chlorotica, A. сaliginosa caliginosa) заселяють ґрунти з актуальною кислотністю рН 4,2–6,5. Серед вказаних є види (D. rubidus tenuis, D. rubidus rubidus, D. octaedra, L. rubellus), які надають перевагу сильнокислим і кислим ґрунтам зі значенням рН 4,2–5,5, інші (A. chlorotica, A. rosea rosea, L. baicalensis, L. castaneus, L. terrestris) – кислим і слабокислим зі значеннями рН 4,5–6,5.

Особливу групу складають представники родів Octolasion i Octodrilus. Їм притаманна алкалофільність. Найкраще вона виражена в Octodrilus lissaensis, Octodrilus transpadanus, Octolasion complanatun, O. lacteum. Ці види заселяють біотопи, ґрунти яких сформувались на вапнякових, крейдяних, мергелевих відкладах або мають високий вміст катіонів Са2+.

Алкалофільні люмбріціди роду Octodrilus поширені в едафотопах з актуальною кислотністю рН 6,8–8,1, а Octolasion lacteum має її діапазон у межах 5,5–7,8.

Octolasion lacteum умовно можна вважати алкалофільним видом. Т. С. Перель (1979) вказує на домінування особин виду в лужному середовищі. Люмбріцід за відношенням до актуальної кислотності поділяють на стеноіонні та евриіонні. Стеноіонним видам властивий діапазон толерантності в межах двох одиниць: A. chlorotica (4,6–6,0), A. longa (5,7–6,7), A. rosea rosea (4,7–6,3), L. castaneus (5,3–6,7), O. transpadanus (6,7–8,5); евриіонним – більше двох одиниць: O. lacteum (5,6–7,8), L. terrestris (4,6–6,7), A. сaliginosa caliginosa (3,4–6,5), D. rubidus subrubicundus (3,4–7,8), L. rubellus (3,4–5,6), D. octaedra (3,4–5,5).

Евриіонність люмбріцід зумовлена системою адаптацій (екологічною, морфологічною, трофічною). Вони населяють ґрунти сильнокислі, кислі, слабокислі. У них добре розвинуті моренові залози. Саме адсорбування катіонів Са2+ у процесі обміну речовин дає змогу нейтралізувати ґрунтовий хімус кишечника і формувати копроліти.

Вплив перебігу окисно-відновного стану ґрунтового середовища напоширення і функції комплексу люмбріцід

Встановлено, що ОВП є лімітним фактором, від якого залежить хорологія, становлення структури комплексів дощових червів і їхня життєдіяльність. Для ґрунтових олігохет комфортабельна потенціальність перебуває в інтервалі Eh 500–650 мВ. За толерантністю до ОВП люмбріцід поділяють на стенопотенціальних та еврипотенціальних. До стенопотенціальних люмбріцід відносимо підстилкові види – Lumbricus castaneus, L. baicalensis, Eiseniella tetraedra tetraedra, Dendrobaena rubidus rubidus, D. rubidus tenuis, D. rubidus subrubicundus, Dendrodaena octaedra. Еврипотенціальним люмбріцідам властивий широкий діапазон ОВП (A. сaliginosa caliginosa, L. terrestris). Він охоплює відновну й окисну зону – від помірно відновного до різко окисного (400...650 мВ).

Значна флуктуація окисно-відновних умов часто спричиняє вертикальну локомоцію люмбріцід у межах ґрунтового профілю та перехід їх у стан гіпобіозу. Сезонна зміна ОВП є важливим показником функціонального стану ґрунту, тому її виявлення необхідне для проведення комплексної оцінки умов життєдіяльності ґрунтових олігохет та прогнозування рівня їх функціональної активності в едафотопах.

Симбіотичні зв'язки ґрунтових олігохет

ґрунтовим олігохетам властиві різні типи симбіозу: протокооперація, коменсалізм, паразитизм, паразитоїдизм. Симбіонти дощових червів представлені бактеріями, грибами, грегаринами, нематодами, комахами. За ступенем співжиття організмів розрізняють декілька типів симбіозу: коменсалізм, протокооперацію, паразитизм, паразитоїдизм, хижацтво.

Досліджуваний нами симбіоз розглядаємо як одну з примітивних стадій ентойкії, що виникла в едафотопах, де симбіотичні взаємовідносини здійснюються між ґрунтовими безхребетними і мікроорганізмами.

Другою характерною особливістю ентойкії є непостійність симбіозу через імовірні зміни флористичного складу симбіонтів. Залежно від ступеня розкладання органічної речовини в кишечнику дощових червів переважають групи мікроорганізмів, які беруть участь у тій чи іншій стадії мінералізації органічних речовин. Кожен вид сапрофага вступає у симбіотичні стосунки з різними групами і видами мікроорганізмів.

У процесі еволюції органічного світу різноманіття видового складу паразитичних організмів збагатилося і набуло складної структури: бактерії, гриби, найпростіші тварини – клітинний паразитизм; гельмінти, комахи – тканинний паразитизм (Брудастов, 1985; Полянский, 1985).

Грегарин родини Monocystidae потрібно розглядати як "спеціалізованих" давніх паразитів. Їх взаємовідносини з господарями склалися в результаті тривалої спільної еволюції. Тривале співжиття грегарин і люмбріцід сприяло формуванню слабкоантагоністичних відносин.

Loading...

 
 

Цікаве