WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Ефективність інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у літніх хворих із стабільною стенокардією напруги і та іі функціональних класів (авторе - Реферат

Ефективність інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у літніх хворих із стабільною стенокардією напруги і та іі функціональних класів (авторе - Реферат

Показники гемодинаміки, вентиляції та споживання кисню та їх зрушення при дозованих навантаженнях у літніх хворих на ІХС під впливом курсу ІНГТ залежно від його ефективності

Показники

Рівень наванта-ження

Підгрупа з ефектом

(n=28)

Підгрупа без ефекту (n=17)

до тренувань

зрушення після тренувань

до тренувань

зрушення після тренувань

ЧСС, хв-1

25 Вт

91,12,8

-7,51,6 #

84,84,1

0,81,5

55 Вт

105,43,1

-5,81,3 #

101,25,6

2,32,2

АТ сист.,

мм рт. ст.

25 Вт

157,53,0

-9,83,1 #

150,43,6

-1,73,8

55 Вт

179,83,5

-11,82,1 #

170,75,2

-0,84,9

АТ діаст.,

мм рт. ст.

25 Вт

90,21,4

-5,01,6 #

86,71,9

2,12,7

55 Вт

94,31,6

-2,31,6

93,32,6

1,32,2

ПД, у. о.

25 Вт

144,26,2

-19,93,5 #

129,88,9

-0,43,2

55 Вт

189,88,1

-21,83,0 #

176,612,6

4,37,8

ХОД,

лхв-1

25 Вт

21,11,0

-1,80,8 *

19,61,0

-0,20,8

55 Вт

30,11,1

-1,30,8

28,21,0

0,10,8

Сп О2,

млхв-1кг-1

25 Вт

11,00,4

-0,80,3 *

10,90,3

-0,10,3

55 Вт

15,80,6

-0,60,3 *

16,30,7

-0,10,5

Примітка. * – р <0,05, # – р <0,01, вірогідність зрушень під впливом ІНГТ.

Економічніше функціонування та розширення адаптаційних можливостей ССС після ІНГТ зумовило зменшення її функціонального віку у літніх здорових людей зі зниженою ФП на (3,61,5) років (р<0,05) та у хворих зі стабільною стенокардією напруги ІІ ФК – на (6,12,2) років (р<0,05).

Застосування ІНГТ підвищило стійкість літніх хворих на ІХС до впливу дозованої гіпоксії, переважно, в чутливих до гіпоксії осіб (r=0,58, р<0,01). На ліпшу переносність гіпоксії після ІНГТ вказують менші зміни АТ та SaO2 при дозованій гіпоксичній пробі (рис. 1, рис. 2). Підвищення стійкості організму до гіпоксії супроводжувало зростання толерантності до фізичного навантаження (r=0,43, р<0,05), тоді як у хворих без ефекту тренувань стійкість до гіпоксії не змінилась.

*

до ІНГТ після ІНГТ

Рис. 1. Динаміка АТ сист. при гіпоксичній пробі до і після курсу ІНГТ залежно від його ефективності: * – вірогідність зрушень показника під впливом ІНГТ (р <0,05).

*

*

до ІНГТ після ІНГТ

Рис. 2. Динаміка сатурації крові при гіпоксичній пробі у хворих на ІХС до і після курсу ІНГТ залежно від його ефективності: * – вірогідність зрушень показника під впливом ІНГТ (р <0,05).

Використання ІНГТ у літніх хворих на ІХС привело до поліпшення мікроциркуляції: спостерігали гомогенізацію та прискорення кровотоку внаслідок зменшення сладж-феномена у венулах, артеріолах та капілярах. Цьому також сприяло вірогідне (р<0,01) збільшився діаметру артеріол на (1,80,2) мкм та посилення тонусу вену, діаметр яких по завершенню гіпоксичних тренувань зменшився на (2,40,5) мкм).

У здорових людей під впливом ІНГТ зросла ОШКШ у спокої на (0,060,04) мл/хв100 г (р>0,05) в підгрупі зі збереженою ФП та на (0,110,04) мг/хв100 г (р<0,05) в підгрупі зі зниженою ФП. Тривалість періоду відновлення ОШКШ після проби з реактивною постоклюзійною гіперемією збільшилась у цих підгрупах, відповідно, на (15,35,6) с (р<0,05) та (25,211,2) с (р<0,05).

У хворих на ІХС після ІНГТ також зросла ОШКШ у спокої на (0,050,02) мл/хв100 г (р<0,05) та збільшилась тривалість відновлення ОШКШ до початкового рівня після проби з реактивною гіперемією на (18,55,5) с (p<0,01). У підгрупі хворих з високою ефективністю ІНГТ поліпшення кровотоку шкіри характеризується вірогідним підвищенням ОШКШ у спокої на (0,060,02) мл/хв100 г (p<0,05) та тривалості відновлення ОШКШ після проби з реактивною гіперемією на (24,77,4) с (p<0,01). У пацієнтів з відсутністю ефекту ІНГТ показники ОШКШ до та після тренувань не відрізнялись, а тривалість відновлювального періоду зросла лише на (8,66,9) с (p>0,05). Кореляційний аналіз виявив статистично вірогідний зв'язок між зростанням граничного ФН та поліпшенням кровотоку шкіри за даними ЛДФ як у літніх здорових людей (r=0,35, р<0,05), так і в літніх хворих на ІХС (r=0,38, р<0,05).

Поліпшення судинорухової функції ендотелію пов'язано зі стимулюючим впливом ІНГТ на синтез оксиду азоту (NO). В цілому в групі хворих на ІХС показано збільшення кількості активних метаболітів NO в плазмі крові на (2,831,31) мкмоль/л (p<0,05). Такі зрушення спостерігали, переважно, у хворих зі зростанням толерантності до ФН. У них величина метаболітів NO підвищилась на (5,531,58) мкмоль/л (p<0,01), тоді як у підгрупі без ефекту ІНГТ загальний вміст метаболітів NO істотно не змінився.

Гіпоксичні тренування зумовили зниження співвідношення LH/HF у здорових літніх людей з 2,070,27 до 1,530,17, що свідчить про зростання парасимпатичного тонусу. У цілому в групі літніх хворих на ІХС застосування ІНГТ не привело до змін добової ВРС. У підгрупі з ефектом тренувань (зростання граничного рівня ФН) відбулось збільшенням тонусу парасимпатичного відділу нервової системи в нічний період, про що свідчить зростання величини HF.

Таким чином, при дотриманні індивідуального підходу до вибору режиму гіпоксичних тренувань їх проведення на апаратному комплексі „Гіпотрон" є безпечним як для здорових людей літнього віку, так і для літніх хворих на ІХС із стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК. В останніх гіпоксичні тренування зменшують клінічні прояви ІХС, збільшують толерантність до ФН, скорочують тривалість добової ішемії міокарда, знижують функціональний вік ССС та підвищують стійкість організму до дії дозованої гіпоксії.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і представлено нове вирішення наукового завдання підвищення ефективності лікування хворих літнього віку зі стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК шляхом використання інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у поєднанні з засобами медикаментозної терапії ІХС.

  1. Проведення ІНГТ на апаратному комплексі „Гіпотрон", за умови індивідуального визначення тренувального режиму й належного контролю за станом організму, є безпечним у 97,2 % літніх здорових людей та у 95,7 % літніх хворих зі стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК.

  2. ІНГТ розширюють адаптаційні можливості організму в здорових людей літнього віку, про що свідчить зростання фізичної працездатності на 5,1%. Позитивні ефекти ІНГТ спостерігаються переважно у осіб зі зниженою фізичною працездатністю.

  3. У 80 % літніх хворих із стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК використання ІНГТ на фоні медикаментозної терапії сприяє зменшенню клінічних проявів захворювання. Досягнутий ефект зберігається 2 міс після припинення тренувань.

  4. Об'єктивними доказами ефективності ІНГТ у літніх хворих із стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК є зростання толерантності до фізичного навантаження (за даними велоергометрії) на 9,9 % та скорочення тривалості добової ішемії міокарду (за даними холерівського моніторування ЕКГ) на 51,1 %.

  5. Сприятливий ефект гіпоксичних тренувань у людей літнього віку досягається завдяки економізації діяльності серцево-судинної та дихальної систем і процесів споживання кисню при фізичних навантаженнях, поліпшенню судинорухової функції ендотелію та мікроциркуляції.

  6. У літніх хворих на ІХС застосування ІНГТ підвищує стійкість організму до гіпоксії, на що вказують менші зрушення артеріального тиску (АТ сист. на 6,0 %) та сатурації крові (на 1,5 %) на 7 хв дозованої гіпоксичної проби.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. У здорових літніх людей ІНГТ доцільно використовувати як самостійний метод підвищення адаптаційних можливостей організму.

  2. У хворих літнього віку зі стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК ІНГТ доцільно застосовувати як доповнення до стандартів медикаментозного лікування захворювання.

  3. Режим проведення ІНГТ в осіб літнього віку необхідно встановлювати індивідуально, шляхом визначення чутливості організму до гіпоксії. З цією метою проводиться дозована гіпоксична проба тривалістю 10 хв із вмістом кисню в газовій суміші 12 %.

  4. Повторні курси ІНГТ доцільно проводити з урахуванням індивідуальної ефективності першого курсу та тривалості збереження ефекту (в більшості хворих – через 3 міс).

Loading...

 
 

Цікаве