WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Ефективність інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у літніх хворих із стабільною стенокардією напруги і та іі функціональних класів (авторе - Реферат

Ефективність інтервальних нормобаричних гіпоксичних тренувань у літніх хворих із стабільною стенокардією напруги і та іі функціональних класів (авторе - Реферат

Вивчення об'ємної швидкості кровотоку шкіри (ОШКШ) проводили двоканальним ЛДФ BLF-21D „Transonic Systems Inc" (США). Оцінювали ОШКШ в ділянці середньої третини внутрішньої поверхні передпліччя в вихідному стані, а також після створенням реактивної постоклюзійної гіперемії шляхом перетискання судин плеча протягом 3 хв манжетою, тиск у якій на 30-50 мм рт. ст. перевищував рівень АТ сист. Оцінювали ОШКШ в стані спокою, максимальну величину ОШКШ при пробі з реактивною гіперемією та час відновлення ОШКШ до початкового рівня.

Спектрофотометричне визначення рівня нітрит-аніонів у плазмі крові здійснювали за методом Грина з використанням реактиву Грисса (L. Green, 1982). Кількість нітрат-аніонів визначали методом О.О. Орлової (2002).

Стан вегетативної регуляції ССС досліджували методом спектрального аналізу варіабельності ритму серця, яку реєстрували протягом доби за загальноприйнятою методикою у відповідно до рекомендацій Європейського кардіологічного товариства та Північно-Американського товариства стимуляції і електрофізіології (1996). При цьому потужність високочастотної компоненти (HF) розглядали як показник активності парасимпатичної ланки, потужність низькочастотної компоненти (LF) – барорефлекторної регуляції ССС, дуже низькочастотної компоненти (VLF) – симпатичної ланки вегетативної нервової системи.

Отримані дані опрацьовано з використанням комп'ютерних програм „Excel" та „Statistica 6.0". Проводили кореляційний аналіз та математичне моделювання. Вірогідність розбіжностей показників між групами та достовірність зрушень показників оцінювали, використовуючи критерій t Ст'юдента. За рівень статистичної правдивості взято значення р<0,05.

Результати дослідження та їхнє обговорення. Проведення гіпоксичної проби до тренувань довело безпечність дихання 12 % кисневою сумішшю літніми хворими на ІХС протягом 5 хв, що дає змогу проводити ІНГТ в запропонованому режимі. Лише у двох пацієнтів (3%) проба тривала менше 5 хв унаслідок неадекватної реакції АТ, що супроводжувалось суб'єктивним погіршенням стану. При проведенні гіпоксичної проби в жодного хворого не зареєстровано негативних змін ЕКГ, за винятком того, що у восьми пацієнтів (11,6 %) виявили поодинокі екстрасистоли, поява яких не була причиною припинення проби.

У більшості здорових літніх осіб (88,6 %) після курсу ІНГТ суттєво зменшились суб'єктивні відчуття загальної слабкості та втоми при виконанні фізичних навантажень, підвищилась фізична активність, поліпшився настрій та сон. Під впливом ІНГТ у 80 % хворих на ІХС зменшились частота, інтенсивність і тривалість нападів стенокардії, загальна слабкість, підвищилась фізична працездатність. У 11,1 % здорових літних людей та у 12,8 % хворих на ІХС протягом перших 2-3 сеансів спостерігали суб'єктивне погіршення загального стану – відчуття тяжкості в ділянці серця, збільшились частота і тривалість нападів стенокардії (у хворих), головного болю, шуму в голові, загальної слабкості. Ці симптоми проходили самостійно в процесі тренувань і не потребували додаткової медикаментозної корекції. Лише двоє хворих (4,3 %) на ІХС та одна здорова людина (2,8 %) з огляду на погіршення суб'єктивного стану були виведені з дослідження. При тривалому спостереженні (3 міс) за динамікою симптомів ІХС у пацієнтів, які отримали курс ІНГТ на тлі базової терапії, з'ясовано, що досягнутий клінічний ефект гіпоксичних тренувань зберігався протягом 2-х міс.

Результати обстеження, зокрема ЕКГ у стані спокою та під час фізичного навантаження, дані холтерівського моніторування ЕКГ протягом доби та лабораторних аналізів крові не виявили будь-яких негативних змін у процесі застосування ІНГТ, що є доказом безпечності обраних режимів гіпоксичних тренувань у людей літнього віку.

Ефективність курсу ІНГТ оцінювали за їхнім впливом на ФП. Гіпоксичні тренування підвищили її як у здорових людей літнього віку (ефективніше при зниженій ФП), так і в хворих на ІХС (ефективність вірогідно не різнилася при І та ІІ ФК стенокардії) (табл. 1).

Таблиця 1

Ефективність ІНГТ у здорових і хворих на ІХС людей літнього віку

Підгрупи обстежених

n

ФП до ІНГТ, Вт

Ефективність ІНГТ, %

Зміна ФП, Вт

І

ІІ

ІІІ

Здорові люди літнього віку

Реальні ІНГТ

35

83,63,5

31,4

14,3

54,3

4,21,7 *

Імітовані ІНГТ

15

85,05,9

13,3

0 #

86,7 #

1,51,8

Здорові люди літнього віку, що отримували реальні ІНГТ

Збережена ФП

19

94,03,7

15,8

26,3

57,9

2,11,6

Знижена ФП

16

66,33,3 #

50,0 #

18,8

31,3

7,53,5 *

Літні хворі на ІХС

Реальні ІНГТ

45

77,34,1

51,1

15,6

33,3

7,71,6 **

Імітовані ІНГТ

20

75,86,2

10,0 #

10,0

80,0 #

2,22,0

Літні хворі на ІХС, що отримували реальні ІНГТ

І ФК

20

90,35,9

45,0

20,0

35,0

5,32,2 *

ІІ ФК

25

65,03,8 #

56,0

16,0

28,0

10,02,1 **

Примітки:

  1. Колонки ефективності ІНГТ: І – відсоток осіб, у яких ІНГТ збільшили ФП на 15 Вт і більше, ІІ – відсоток осіб, у яких ІНГТ збільшили тривалість проведення ВЕМ на 2 хв на попередньому рівні навантаження, ІІІ – відсоток осіб, у яких ІНГТ не збільшили ФП,

  2. n – кількість обстежених,

  3. * – р<0,05, ** – р<0,01, вірогідність зрушення показників під впливом ІНГТ,

  4. # – р<0,05, вірогідність відмінності показників між підгрупами, які порівнюють.

Через 1 міс досягнутий ефект зберігався у 67 % хворих, через 2 міс – у 33 %, а через 3 міс – лише у 7 %.

За результатами добового холтерівського моніторування ЕКГ у групі літніх хворих на ІХС після ІНГТ зменшилась тривалість добової ішемії міокарда на 51,1 % або на (14,26,1) хв (р<0,05). У контрольній групі – на 32,3 % (8,25,8 хв, р>0,05).

Проведений аналіз ефективності ІНГТ залежно від показників вихідного стану дає змогу прогнозувати зростання фізичної працездатності за рівнем споживання кисню при субмаксимальному (для літніх здорових) та граничному (для літніх хворих) ФН, або (якщо визначити споживання кисню неможливо) за потужністю субмаксимального чи граничного ФН:

1. Для здорових людей літнього віку:

Д А=418,2 – 12,6 СпО2субм.

Д А=29,7 W – A – 1160,5

  1. Для літніх хворих із стабільною стенокардією напруги І та ІІ ФК:

Д А=587,5 – 20,9 СпО2гр.

Д А=24,5 W – 0,97 A – 684

де Д А – прогнозований приріст виконаної роботи, Втхв,

СпО2субм. – споживання кисню на субмаксимальному ФН до тренувань (млхв-1кг-1),

СпО2гр. – граничне споживання кисню до тренувань (млхв-1кг-1),

W – субмаксимальна (для здорових) та гранична (для хворих) потужність ФН до тренувань, Вт,

А – виконана робота протягом проби з ФН до тренувань, Втхв (сума добутків потужності кожного рівня навантаження та часу педалювання в хвилинах).

Достатню ефективність ІНГТ прогнозують у випадку, якщо Д А>110 Втхв, відсутність ефекту – якщо Д А110 Втхв, несприятливий ефект – при Д А<-110 Втхв.

Одним із механізмів, які лежать в основі сприятливого впливу ІНГТ на ФП, є економізація функціонування серцево-судинної, дихальної систем та процесів споживання кисню. На це вказує зменшення АТ, подвійного добутку (ПД), ХОД та споживання кисню під впливом ІНГТ на однакових рівнях ФН до та після тренувань. З іншого боку, в осіб, у яких ІНГТ не призвели до зростання ФП (підгрупа без ефекту тренувань), приведені показники не змінились (табл. 2). Встановлено кореляційний зв'язок між зміною потужності граничного (чи субмаксимального) ФН та економізацією функціонування ССС (за зміною приростом ПД на навантаження 55 Вт) у здорових людей літнього віку (r=0,46, р<0,05) і літніх хворих на ІХС (r=0,5, р<0,01).

Після курсу ІНГТ економізацію функціонування ССС переважно спостерігали у здорових людей зі зниженою ФП. У них також спостерігали ефективніше споживання кисню організмом, поліпшення процесів впрацьовування під час виконання ФН 25 Вт, та відновлення по його завершенню. Зокрема, первинний дефіцит кисню (ПДК) після навантаження 25 Вт (5 хв) зменшився на (9741) мл (р<0,05), кисневий борг (КБ) – на (10248) мл (р<0,05), киснева вартість роботи (КВР) – на (311121) мл (р<0,05). У підгрупі зі збереженою ФП спостерігали лише тенденцію до зменшення КБ та КВР. У хворих на ІХС вірогідне поліпшення процесів споживання кисню на навантаження 25 Вт відбулось у осіб з ІІ ФК стенокардії. У них ПДК зменшився на (5621) мл (р<0,05), КБ – на (7835) мл (р<0,05) та КВР – на (390118) мл (р<0,05). У пацієнтів з І ФК стенокардії ці показники вірогідно не змінились.

Таблиця 2

Loading...

 
 

Цікаве