WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Терапія неоперабельного раку молочної залози (автореферат) - Реферат

Терапія неоперабельного раку молочної залози (автореферат) - Реферат

Отримані дані показали, що ризик (ВР) прогресування захворювання для хворих дослідної групи у порівнянні з контрольною зменшився в 3,4 (ДІ 1,4-8,4) рази (розходження статистично значиме, p=0,01).

Оцінка об'єктивного статусу хворих у процесі лікування виявила, що в 32 (42,7+5,7%) пацієнток дослідної групи спостерігалася нормальна життєдіяльність (що відповідало 90% за шкалою Карновського), в контрольній – у 7 (15,9+5,5%); в 17 (22,7+4,8%) хворих дослідної групи і в 9 (20,5+6,1%) – контрольної спостерігалася нормальна життєдіяльність із зусиллям (що відповідало 80% за використаною шкалою); у 12 (16,0+4,2%) жінок дослідної та в 14 (31,8 + 7,0%) – контрольної групи відзначена здатність обслуговувати себе самостійно, але нездатність до нормальної діяльності (що відповідало 70% за шкалою Карновсього); в 9 (12,0+3,8%) спостереженнях дослідної групи і 10 (22,7+6,3%) спостереженнях контрольної визначена потреба в сторонній допомозі, поряд зі здатністю задовольняти більшу частину потреб (що відповідало 60% за використаною шкалою); в 4 (5,3+2,6%) випадках у дослідній і 1 – у контрольній групі виявлена потреба в значній допомозі та медичному обслуговуванні (що відповідало 50% за шкалою Карновського); в 1 хворої дослідної групи і 2 хворих контрольної групи виявлена необхідність у спеціалізованій допомозі, у т.ч. медичній, інвалідність (що відповідало 40% за використаною шкалою). Розходження між групами статистично значиме, p=0,02.

За системою ECOG – ВООЗ у процесі лікування нормальна активність (1 бал) у дослідній групі спостерігалася в 49 (65,3+5,5%) пацієнток, у контрольній – в 16 (36,4+7,3%); наявність симптомів захворювання, але стан ближче до норми (2 бали) визначені у 21 (28,0+5,2%) жінок дослідної і в 24 (54,5+7,5%) – у контрольній; здатність більше 50% денного часу проводити не в ліжку (3 бали) відзначена в 5 (6,7+2,9%) спостереженнях у дослідній групі й 4 (9,1+4,3%) – у контрольній (розходження між групами статистично значиме, p=0,008).

На момент закінчення проведеного лікування при оцінці об'єктивного статусу хворих виявлено, що у 27 (36,0+5,5%) пацієнток дослідної групи, а в контрольній – у 4 (9,1+4,3%) пацієнток спостерігалася нормальна життєдіяльність (що відповідало 90% за шкалою Карновського); у 15 (20,0+4,6%) хворих дослідної групи і в 9 (20,4+6,1%) – у контрольній спостерігалася нормальна життєдіяльність із зусиллям (що відповідало 80% за використаною шкалою); у 22 (29,4+5,3%) жінок дослідної й у 8 (18,2+5,8%) – у контрольній групі відзначена здатність обслуговувати себе самостійно, але нездатність до нормальної діяльності (що відповідало 70% за шкалою Карновського); в 6 (8,0+3,1%) спостереженнях дослідної групи і 16 (36,3+7,3%) спостереженнях у контрольній визначена потреба в сторонній допомозі, поряд зі здатністю задовольняти більшу частину потреб (що відповідало 60% за використаною шкалою); в 4 (5,3+2,6%) випадках у дослідній і 1 – у контрольній групі виявлена потреба у значній допомозі та медичному обслуговуванні (що відповідало 50% за шкалою Карновського); в 1 хворої дослідної групи і 5 (11,4+4,8%) хворих контрольної групи виявлена необхідність у спеціалізованій допомозі, у т.ч. медичній, інвалідність (що відповідало 40% за використаною шкалою); в 1 випадку в контрольній групі спостерігалася тяжка інвалідність (що відповідало 30% за шкалою Карновського). Розходження між групами статистично значиме, p<0,001.

Загальний стан хворих на момент закінчення лікування характеризувався за системою ECOG – ВООЗ: нормальна активність (1 бал) у дослідній групі спостерігалася в 42 (56,0+5,7%) пацієнток, у контрольній – в 13 (29,6+6,9%); наявність симптомів захворювання, але стан ближче до норми (2 бали) визначені в 28 (37,4+5,6%) жінок дослідної й у 24 (54,5+7,5%) – у контрольній; здатність більше 50% денного часу проводити не в ліжку (3 бали) відзначені в 5 (6,6+2,9%) спостереженнях у дослідній групі й 6 (13,6+5,2%) – у контрольній, нездатність обслуговувати себе, прикутість до ліжка (4 бали) виявлені в 1 випадку в контрольній групі (розходження між групами статистично значиме, p=0,03).

Цікавим, на наш погляд, є результат порівняння строків виникнення зниження лейкоцитів у периферичній крові. Зазвичай при використанні препаратів, які входять до використовуваних схеми (CMF, CAF), ефект реалізується у найближчі дні після введення хіміопрепаратів (3-5 з піком на 7-12 дні), що й спостерігалося в контрольній групі. У випадках застосування селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії спостерігався відстрочений токсичний гематологічний ефект, який реалізувався на 12-16 добу та був набагато менш вираженим. Аналогічна тенденція простежена нами при вивченні інших показників медикаментозної токсичності.

Аналіз результатів анкетування при визначенні ЯЖ свідчить про підвищення самооцінки фізичного стану після лікування як для пацієнток контрольної (p=0,008), так і дослідної груп (p<0,001). При цьому середній бал оцінки фізичного стану після лікування у дослідній групі статистично значущо (p<0,001) вищий, ніж у контрольній. Підвищується після лікування й середній бал самооцінки психологічного стану (p<0,001 як у контрольній, так і в основній групах). Середній бал оцінки психологічного стану після лікування в дослідній групі статистично значущо (p=0,01) вищий, ніж у контрольній. Таким чином, виявлено, що поряд із впливом на тривалість життя, процес лікування в абсолютній більшості випадків впливає і на його якість. Практично усі пацієнтки відзначали, що, потрапляючи в лікарню, вони знаходять надію на майбутнє, надію на лікування і продовження життя. Уже одна звістка про те, що їм буде активно проводитися спеціальне лікування, незважаючи на поширеність процесу, є надзвичайно важливим психотерапевтичним моментом, так як має на увазі, що саме їхній випадок не безнадійний. Це особливо важливо тому, що найчастіше в онкологічні заклади потрапляють жінки без надії на лікування й повернення до нормального способу життя. Деяким з них уже неодноразово відмовляли у лікуванні в місцевих лікувальних закладах. Інші зазнали кілька видів самолікування, жоден з яких не приніс очікуваного результату. Треті взагалі не зверталися за допомогою через страх бути ізольованим суспільством та оточуючими, або з інших причин.

Таким чином, самовідчуття ЯЖ хворих на РМЗ залежить від методів застосовуваного лікування. Проведене дослідження підтвердило існуючу думку про те, що у хворих, які одержали спеціальне лікування будь-яким методом, рівень ЯЖ у більшій чи меншій мірі підвищується. ЯЖ була вище у хворих, які одержували селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію, ніж у хворих, які одержували системну поліхіміотерапію у сферах психічного, фізичного стану й навколишнього середовища. У сфері ж соціальних відносин ЯЖ вища у хворих, які одержували системну хіміотерапію, що ймовірно пов'язане з наявністю довгостроково функціонуючого внутрішньоартеріального катетера. Найбільше до впливу спеціального лікування чутливе самовідчуття у сферах фізичного і психологічного аспектів ЯЖ.

Віддалені результати паліативного лікування хворих. Із результатів роботи випливає, що застосування пропонованої методики дозволяє підвищити ефективність лікування за клінічною шкалою ESMO. Так, у дослідній групі повний або частковий ефект досягнуто в 73,35,1% випадків, у контрольній групі в 50,07,5% випадків (p=0,02).

Криві виживання у групі пацієнтів, в яких досягнутий повний або частковий ефект за клінічною шкалою ESMO і групі пацієнтів, для яких відзначена стабілізація або прогресування наведені на рис. 1. Медіанне значення виживання для хворих першої групи склало 35,5 місяців, а для хворих другої групи – 13,9 місяців.

Рис. 1. Криві виживання для хворих, в яких досягнутий повний або частковий ефект за клінічною шкалою ESMO (Група 1) і хворих, для яких відзначена стабілізація або прогресування за клінічною шкалою ESMO (Група 2)

При порівнянні кривих виживання для цих груп виявлено статистично значуще розходження (p<0,001 при використанні логрангового критерію з виправленням Йейтса). Таким чином, установлено, що хворі, в яких досягнутий повний або частковий ефект лікування за шкалою ESMO, проживають довше після проведення селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії. У попередньому розділі показано, що повний або частковий ефект за клінічною шкалою ESMO частіше (p<0,02) досягається в групі дослідження, що дозволить досягти для цих пацієнтів кращих результатів виживання.

Усі пацієнтки з виявленим продовженням хвороби одержали паліативне хіміопроменеве та гормональне лікування. Середня тривалість життя у цих хворих склала 11,4 міс. Найбільша кількість пацієнток із продовженням хвороби (26 жінок) загинули у перший рік після закінчення паліативного комплексного лікування (рис. 2). Наступний пік реєстрації летальних завершень припадав на третій рік спостереження.

Рис. 2. Розподіл пацієнток, які одержували паліативну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію, залежно від строків настання летальних завершень

Середній проміжок часу до появи метастазів (медіанне значення) у дослідній групі склав 7,92,4 місяців (рис.3), у той час як у контрольній 14,53,5 місяців (p>0,05).

Рис. 3. Інтервали часових значень строків метастазування (зазначена медіана розподілу, I і III квартилі, мінімальне й максимальне значення)

Під час спостереження у хворих дослідної групи найчастіше виявлені такі варіанти продовження хвороби після проведеного лікування: усього продовження хвороби зареєстровано в 37,3+5,6% пацієнток, найчастіше були діагностовані кісткові метастази в 13 хворих у середньому через 10,23,3 місяців (рис. 4).

Рис. 4. Варіанти продовження хвороби після проведеного лікування.

У хворих контрольної групи в процесі динамічного спостереження отримані такі результати: в 47,7+7,5% пацієнток виявлене продовження хвороби. Найчастіше також були діагностовані кісткові метастази в 9 випадках, у середньому через 16,14,9 місяців. Слід особливо відмітити, що внутрішньошкірні метастази виявлені у 18 хворих, при значенні середнього часового інтервалу 15,64,5 місяців (рис. 4).

Loading...

 
 

Цікаве