WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Імуно - гормональні критерії ефективності галотерапії у хворих на бронхіальну астму в залежності від стану неспецифічної реактивності бронхів (автореф - Реферат

Імуно - гормональні критерії ефективності галотерапії у хворих на бронхіальну астму в залежності від стану неспецифічної реактивності бронхів (автореф - Реферат

Практичне значення отриманих результатів.

Розроблені математичні моделі повністю відповідають вимогам медико-біологічних досліджень, що забезпечує комплексний підхід до діагностики бронхіальної астми.

Створено класифікаційну матрицю на підставі обраного спектру діагностичних критеріїв з урахуванням їх ролі в патогенезі бронхіальної астми, що дало змогу вирішити прогностичні задачі з підвищення якості галотерапії.

Розроблені рекомендації щодо відбору пацієнтів на лікування в умовах мікроклімату галокамери за рівнем вихідної гіперреактивності бронхів на гіпоосмолярну провокацію, що підвищує ефективність реабілітації при бронхіальній астмі.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені в клінічну практику медичних установ м. Львова й області (Львівська міська клінічна лікарня №5, Львівський регіональний фтизіо-пульмонологічний центр, Львівський Госпіталь Державної прикордонної служби України, ЗАТ СГК "Дніпро – Бескид", м. Трускавець, Бальнео – озокеритолікарня № 2, м. Трускавець), Рівненській міській лікарні, Одеській обласній клінічній лікарні.

Матеріали роботи використовуються в навчальному процесі на кафедрах пропедевтики внутрішніх хвороб, поліклінічної справи та сімейної медицини, фтизіатрії та пульмонології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею автора. Представлені у роботі матеріали є особистим внеском автора у розв'язання поставленої проблеми. Літературно-патентний пошук, формулювання мети, постановка завдання, підбір, клінічне і лабораторно-інструментальне обстеження хворих, формування груп дослідження виконані автором самостійно. Особисто створена комп'ютерна база даних результатів обстеження та статистичне опрацювання отриманих результатів, на підставі чого підготовлені до друку всі наукові праці, написані всі розділи дисертації і сформульовані висновки.

Апробація результатів дисертації. Апробація дисертації проводилася на розширеному засіданні кафедр пропедевтики внутрішніх хвороб і поліклінічної справи та сімейної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 12.05.2006 року (протокол № 15). Основні положення та результати дослідження доповідалися на VIII Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Львів, серпень, 2000 ); 3-тій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми науки та освіти" (Ужгород, травень, 2002); XVII World Asthma Congress (St.-Petersburg, Russia, 5-6 Juli, 2003); 5-му З'їзді імунологів та алергологів СНД (Санкт-Петербург, Росія, 8-11 липня 2003), X Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Чернівці, серпень 2004); засіданнях обласних пульмонологічного та алергологічного товариств (Львів, 2000-2004 ).

Публікації. Основні положення роботи викладені в 10 наукових працях, у тому числі 4 – в провідних фахових виданнях, що входять до затвердженого ВАК України переліку, 2 – у збірниках наукових праць, 4 – тези у матеріалах конференцій, в одному інформаційному листі.

Обсяг і структура роботи. Робота викладена українською мовою. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 164 сторінки, у тому числі основного тексту 123 сторінки, 4 сторінки ілюстрацій і таблиць, 19 сторінок – бібліографічний список літератури, що містить 187 першоджерел та 18 сторінок – додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі на основі аналізу літературних джерел розглянуто основні етапи розвитку галотерапії – немедикаментозного методу лікування хворих на бронхіальну астму, механізми бронхіальної гіперреактивності, систему цитокінів у регуляції хронічного запального процесу дихальних шляхів та гіперреактивності бронхів при бронхіальній астмі і їхню роль в регуляції IgE-залежної відповіді, імуносупресивні ефекти кортикостероїдів, неспецифічну гіперреактивність дихальних шляхів на туман дистильованої води та спосіб її корекції методом галотерапії, що дало можливість визначити мету і сформулювати завдання дисертаційної роботи.

Методи та матеріали дослідження. Враховуючи показання до лікування хворих на БА в камерах штучного мікроклімату на базі 5-ї клінічної лікарні м. Львова та міського діагностичного кабінету "Pulmis" обстежено 108 пацієнтів віком від 18 до 59 років (63 жінки та 45 чоловіків). Тривалість захворювання складала від 1 до 16 років.

У 50 (46,3%) із 108 обстежених пацієнтів за клініко-анамнестичними критеріями диференційної діагностики атопічних та псевдоалергічних захворювань [Смирнова Г.І., 1998; Пицький В.І. та співавт., 1999] верифіковано атопічну форму астми (АБА). У 38 (35,2%) з них дебют захворювання припав на дитячий вік, а у 12 (11,1%) осіб перші прояви астми з'явилися у віці 15-29 років. В усіх 50 пацієнтів з АБА обтяжений сімейний анамнез за алергозами. У 8 (16,0%) осіб загострення астми викликало вживання лісових горіхів та березового соку, у 7 (14,0%) – медикаментозних препаратів рослинного походження (березові бруньки, кора крушини).

Клінічні особливості інфекційно-залежної бронхіальної астми виявлено у 58 (53,7%) обстежених осіб, з яких у 51 (47,2%) пацієнта перші епізоди бронхообструкції з'явилися у віці 30 – 39 років, а у 7 (6,5%) – після 40 років. Як причину захворювання відзначили: гострі респіраторні вірусні інфекції – 19 осіб (32,7%), гостру пневмонію – 14 (24,1%), бронхіт – 25 (43,1%). Спадкова схильність за висхідною лінією встановлена у 6 (10,3%) пацієнтів. У 31 (53,4%) хворого виявлено супутню патологію – запальні вогнища в ЛОР-органах: у 16(27,6%) – хронічний гайморит, у 9 (15,5%) – хронічний тонзиліт. В анамнезі у 12 (20,7%) пацієнтів тонзил- і поліпектомії. У 7 (12,1%) хворих відзначалася медикаментозна надчутливість. Харчова алергія, як стартова сенсибілізація, на рибу, цитрусові, мед виявлена в 3 (5,2%) осіб. У 43 (74,1%) хворих простежується чітка сезонність загострення захворювання в осінньо-зимовий період. Причому ці ж особи відзначають метеотропну реакцію, що проявляється погіршенням самопочуття, задишкою при зміні погоди.

За клінічною симптоматикою до початку лікування, показниками функції зовнішнього дихання у період відсутності експіраторного диспное, добовими коливаннями об'єму форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1) у 30 обстежених хворих встановлено інтермітуючий перебіг астми (І група дослідження), у 40 пацієнтів – легкий (ІІ група), а у 38 осіб – середньої тяжкості персистуючий перебіг (ІІІ група) у фазі неповної ремісії.

Згідно ступінчатого підходу до фармакотерапії, пацієнти з інтермітуючою БА профілактично приймали 2-агоністи короткої дії перед імовірним впливом алергену чи фізичним навантаженням, базисна протизапальна терапія включала інгаляційні кортикостероїди – флутіказон (100-250 мкг добово у хворих з легкою персистуючою БА та 250-500 мкг – у хворих із середньої тяжкості персистуючою БА) та 2-агоністи пролонгованої дії – салметерол (50 мкг та 100 мкг відповідно) або їх еквівалентні дози у фіксованій комбінації – серетиді. Під час проходження відновлювального лікування імунотропні препарати, які могли б додатково вплинути на показники імунітету, не застосовували.

Індивідуальний аналіз функції зовнішнього дихання, яку оцінювали за діаграмою "потік–об'єм" при проведенні комп'ютерної спірографії, показав, що у пацієнтів першої групи на момент обстеження не було обструктивних розладів. У 28 осіб (16 жінок і 12 чоловіків) із 40 хворих, що ввійшли у другу групу, та усіх пацієнтів третьої групи діагностовано функціональний симптомокомплекс ізольованої обструкції дрібних бронхів (втрата лінійності останньої третини видиху і зміщенням її до осі абсцис – при збереженні FVC (форсована життєва ємність легенів) та FEV1 (об'єм форсованого видиху за 1 секунду) знижена FEF75% (максимальна об'ємна швидкість видиху, коли у легенях знаходиться 75% від FVC).

При слабо виражених клінічних та функціональних ознаках ГРБ діагностика ключового феномену при БА потребує застосування фармакологічних та нефармакологічних тестів. Стан неспецифічної чутливості та реактивності дихальних шляхів пацієнтів визначався у стандартизованому бронхопровокаційному тесті з гіпоосмолярним аерозолем дистильованої води. З метою об'єктивної оцінки ефективності галотерапії провадилися визначення реактивності бронхіального дерева до і після стосованого лікування. Інгаляційні провокаційні проби здійснювалися на комп'ютерному спірографі "MasterScope" фірми "Jaeger". Бронхіальну реактивність оцінювали за тангенсом кута б нахилу кривої "доза – реакція" до осі абсцис, а зміну гіперреактивності бронхів (Дtgб) – за різницею абсолютних значень tgб до та після галотерапії.

Оскільки аналіз індивідуальних значень tg нахилу кривої "доза – реакція", побудованої в процесі проведення бронхопровокаційного тесту, виявив поміж хворих осіб як з високою ( tg в діапазоні 0,62 ч 0,84) так і з низькою (tg в діапазоні 0,09 ч 0,34) вихідною гіперреактивністю бронхів до аерозолю води, ми сформували групи дослідження з урахуванням не тільки тяжкості перебігу захворювання, але й вихідної гіперреактивності на гіпоосмолярну провокацію. Таким чином, у групи І А (n = 16), ІІ А (n = 20), III A (n = 22) увійшли відповідно пацієнти інтермітуючого, легкого та середньої тяжкості персистуючого перебігів БА у фазі неповної ремісії з вихідною високою ГРБ на ГОП, а у групи І Б (n = 14), ІІ Б (n = 18), ІІІ Б (n = 18) – хворі вже визначених груп тяжкості та низьким діапазоном значень tg.

Loading...

 
 

Цікаве