WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Антимікобактеріальна терапія хворих на хронічний туберкульоз легень (автореферат) - Реферат

Антимікобактеріальна терапія хворих на хронічний туберкульоз легень (автореферат) - Реферат

В табл. 4 наведена динаміка рентгенологічних змін, бактеріовиділення у хворих під впливом хіміотерапії, яка включала циклосерин.

Таблиця 4

Ефективність циклосерину в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз через 3 місяці проведення хіміотерапії

Показник ефективності

Основна група,

n=26

Контрольна група, n=24

Абс. число

%

Абс. число

%

Припинення бактеріовиділення

18

69,2*

5

20,8

Загоєння каверн

6

23,1*

0

0

Ефективне лікування

18

69,2*

5

20,8

Неефективне лікування

8

30,8*

19

79,2

Примітка. * Міжгрупові значення показників вірогідно відрізняються, p < 0,05.

Як свідчать представлені дані циклосерин має високий клінічний ефект. За 3 місяці лікування припинення бактеріовиділення досягли у 69,2 % хворих основної групи, що в 3,3 рази вище, ніж в контрольній групі. Загоєння каверн в хворих основної групи визначали в 23,1 % випадках при відсутності їх загоєння в контрольній групі. У той же час, неефективне лікування реєстрували в 2,5 рази частіше у хворих контрольної групи.

Побічні явища від режиму лікування із застосуванням циклосерину виникли у 15 хворих (50,0 %). Однак ці побічні реакції у переважної кількості хворих (14 осіб) не були різко вираженими та не призводили до відміни препарату. Психо-неврологічні побічні явища у вигляді психомоторного збудження розвинулись у 11,5 % випадках, загальномозкові, які проявлялися запамороченням та головним болем — у 15,4 % хворих. У 19,2 % хворих виникли гіпертермічні реакції у вигляді короткочасного (до 2-3 годин) підвищення температури тіла до 37,5 0 С, яке стабілізувалось без медикаментозної корекції, 11,5 % хворих скаржились на артралгії після прийому циклосерину. Тільки в одного пацієнта розвинулась виражена психо-неврологічна реакція із втратою орієнтації у часі та просторі та виникненням зорових галюцинацій через 1 міс прийому циклосерину у дозі 0,5 г 2 рази на добу, що стало причиною відміни препарату.

Ефективність хіміотерапії після 3 міс лікування із застосуванням кларитроміцину, наведені в табл. 5.

Таблиця 5

Ефективність хіміотерапії з включенням кларитроміцину через 3 міс

Показники

Групи хворих

Основна (n=18)

Контрольна (n=18)

Абс.

число

%

Абс. число

%

Зникнення клінічних симптомів

15

83,3*

9

50,0

Припинення бактеріовиділення

11

61,1*

5

27,8

Регресія інфільтративних і вогнищевих змін

16

88,9*

10

55,6

Регресія каверн

16

88,9*

7

38,9

Стан без змін

1

5,6*

6

33,3

Погіршення

1

5,6

2

11,2

Примітка. * Міжгрупові значення показників вірогідно відрізняються, p < 0,05.

Через 3 міс хіміотерапії майже у всіх хворих основної групи був досягнутий позитивний клінічний і рентгенологічний ефект ( відповідно у 83,3 та у 88,9 %), тоді як у хворих контрольної групи — тільки у 50 та 55,6 %, що вірогідно відрізняється, p < 0,05. У 9 хворих (50 %) контрольної групи зникли клінічні прояви хвороби, стан лишався без змін у 6 хворих (33,3 %), що вірогідно нижче, ніж у хворих 1-ї групи (р < 0,05), у 2 хворих (11,2 %) відзначали погіршання стану. У 16 хворих (88,9 %) 1-ї групи відзначали регресію інфільтративних і вогнищевих змін у легенях, що перевищувало значення цього показника у хворих контрольної групи на 16,7 %.

Припинення бактеріовиділення досягли у вірогідно більшої кількості хворих, яких лікували із залученням кларитроміцину – у 61,1 %, що перевищувало значення цього показника у хворих контрольної групи у 2,1 раза. Переносимість хіміотерапії була задовільною. У хворих обох груп не було виражених побічних реакцій, які б вимагали зміни або скасування хіміотерапії.

Переносимість різних груп фторхінолонів вивчали у 227 хворих на хронічний туберкульоз, які отримували їх в режимах хіміотерапії тривалий час. Один і той же пацієнт за 24-36 місяців лікування міг отримувати різні фторхінолони залежно від їх наявності в клініці та переносимості. Нерідко перехід з одного на інший фторхінолон здійснювався через розвиток побічних реакцій, які не усувались прийомом патогенетичних препаратів. В даному дослідженні широко застосовували пефлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксацин, ломефлоксацин, левофлоксацин. Препарати призначали у середніх добових дозах двічі на добу або 1 раз для левофлоксацину.

Вивчали частоту та профіль виникнення побічних реакцій від різних фторхінолонів у хворих на хронічний туберкульоз. Побічні реакції оцінювали за комплексом клінічних симптомів та лабораторних даних. Найкращий профіль переносимості був у ломефлоксацину та левофлоксацину — побічні реакції зареєстровані відповідно в 16,8% та 11,2 %, що вірогідно нижче, ніж у інших препаратів. В офлоксацину виявлено кращу переносимість, ніж у ципрофлоксацину та пефлоксацину — частота побічних реакцій була 21,4 % проти 33,7% та 41,9 %, однакова з ломефлоксацином, та вірогідно вища, ніж у левофлоксацину. Найбільшу кількість побічних реакцій викликав пефлоксацин — 41,9 %, переважали диспепсичні та неврологічні побічні реакції, фототоксичність та артропатії.

Загрозливі побічні реакції, такі як гострий психоз, спостерігали в 3 випадках при застосуванні ципрофлоксацину та в 1 випадку від офлоксацину. Фототоксичність була частим побічним ефектом від ципрофлоксацину та ломефлоксацину — відповідно в 30,2 % та 27,4 % хворих. Офлоксацин викликав вірогідно менше фототоксичних реакцій ніж ципрофлоксацин та ломефлоксацин — 14,8 % проти 30,2 % та 27,4 %, р < 0,05. Найбезпечніший у відношенні фототоксичності був левофлоксацин — фототоксичні реакції спостерігали в 2,5 % пацієнтів.

Досить часто спостерігали артропатії від ципрофлоксацину — у 20,3 % хворих, пефлоксацину — у 17,9 % та офлоксацину — у 14,2 %. Ломефлоксацин та левофлоксацин рідко викликали артропатії — відповідно в 7,0 % та 1,0 % хворих.

Усі фторхінолони рідко викликали алергічні реакції — їх частота складала від 4,2 % до 0,9 %. У даному дослідженні ми не спостерігали кардіотоксичних реакцій (пролонгації TQ), однак були кардіоваскулярні ефекти у вигляді гіпотензії від ципрофлоксацину та пефлоксацину. Лейкопенію в рідких випадках викликали ципрофлоксацин, офлоксацин та пефлоксацин.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової та практичної задачі сучасної фтизіатрії — підвищення ефективності та покращення переносимості протитуберкульозної хіміотерапії хворими на хронічний туберкульоз легень шляхом удосконалення режимів хіміотерапії із застосуванням циклосерину, кларитроміцину, капреоміцину та визначення фторхінолону з найкращим профілем безпечності, що дозволило на 20,8 % підвищити ефективність лікування туберкульозу за показником припинення бактеріовиділення та на 22,4 % зменшити частоту побічних реакцій від фторхінолонів.

1. Вторинна медикаментозна резистентність МБТ у раніше лікованих хворих складає 72,5 %, а вторинна мультирезистентність МБТ — 46,9 %, що перевищує середній показник ВООЗ відповідно у 1,5 та 3,6 раза. У раніше лікованих хворих частота резистентності до ізоніазиду становить 57,5 %, до рифампіцину – 54,8 %, до стрептоміцину – у 60,7 %, що значно обмежує їх використання у цієї категорії пацієнтів. Частота набутої резистентності до етамбутолу вірогідно нижча, ніж до інших препаратів I ряду та становить 27,0 %. У хворих на хронічний туберкульоз резистентність МБТ до протитуберкульозних препаратів I ряду становить 79,7 %, а мультирезистентності – 55,1 % , що значно обмежує їх використання в режимах хіміотерапії.

Loading...

 
 

Цікаве