WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Антимікобактеріальна терапія хворих на хронічний туберкульоз легень (автореферат) - Реферат

Антимікобактеріальна терапія хворих на хронічний туберкульоз легень (автореферат) - Реферат

Основні результати роботи впроваджені в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського, в Київській туберкульозній лікарні № 1, кафедрі фтизіатрії НМАПО ім. П.Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено розробку основних теоретичних і практичних положень роботи, проведено аналіз літературних джерел, клінічні дослідження. Дисертант особисто вивчила частоту медикаментозної резистентності МБТ у хворих на хронічний туберкульоз легень, частоту та умови формування медикаментозної резистентності МБТ до фторхінолонів, проаналізувала фактичний матеріал, написала усі розділи дисертації, сформулювала та узгодила із науковим керівником висновки й практичні рекомендації. У наукових працях, опублікованих зі співавторами, самостійно зібрано матеріал, здійснено огляд літератури за темою, зроблено узагальнення та сформульовані висновки. При підготовці праць, які опубліковані у співавторстві, використано клінічний матеріал, огляд літератури та статистичні дані автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на III з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України (м. Київ, 2003), на Європейських конгресах із респіраторних хвороб (м. Глазго, 2004; м. Копенгаген, 2005), доповідались й обговорювались на науково-практичній конференції Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (2005; 2006)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових праць, у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (із них 1 самостійна), опубліковані 3 тези на науково-практичних конференціях, отриманий 1 патент України.

Структура дисертації. Дисертація обсягом 148 сторінок, ілюстрована 30 таблицями, 6 рисунками, складається зі вступу, п'яти розділів власних досліджень, аналізу та обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Список використаних джерел нараховує 229 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. У ретроспективному рандомізованому контрольованому дослідженні, у якому приймали участь 227 пацієнтів із хронічним туберкульозом легень, вивчали поширеність та профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів та ефективність лікування. Усі пацієнти на хронічний туберкульоз легень були поділенні на 4 групи: 1-а група – пацієнти, які виділяли чутливі МБТ (46 осіб); 2-га група – з монорезистентними МБТ (25 осіб); 3-тя група – з полірезистентними МБТ (31 осіб); 4-та група – з мультирезистентними МБТ (125 осіб). Ефективність лікування у хворих на хронічний туберкульоз легень, які виділяли чутливі та мультирезистентні МБТ, порівнювали з результатами терапії 262 пацієнтів з вперше діагностованим туберкульозом з таким же профілем медикаментозної резистентності МБТ. Серед обстежених осіб були рівномірно представлені усі вікові групи від 16 до 50 років, переважали чоловіки з коливанням від 60 % до 68 % у групах спостереження, відмінностей за віком та статтю між групами не було. Серед хворих на хронічний туберкульоз однаково часто зустрічалась фіброзно-кавернозна форма захворювання (з коливанням від 66 % до 73 %), рідше – дисемінована (з коливанням від 27 % до 34 %). Поширений туберкульозний процес (туберкульозні ураження більш ніж у одній долі або у випадку двобічної локалізації) визначено в 175 хворих (77,7 %) , міжгрупових відмінностей за формою та поширеністю туберкульозного процесу не виявлено.

Для вивчення клінічної ефективності капреоміцину, циклосерину, кларитроміцину із числа загальної кількості хворих на різних етапах лікування формувались підгрупи, в залежності від задач дослідження. Ці дослідження виконувались як відкриті, рандомізовані, контрольовані, включали однакову кількість хворих в основній та контрольній групах. Групи порівняння по вивченню ефективності лікування (для капреоміцину – 40 осіб; циклосерину – 50 осіб; кларитроміцину – 36 осіб) не відрізнялись за статтю, віком, поширеністю туберкульозного процесу, профілем медикаментозної резистентності МБТ, що дозволяло отримати вірогідні висновки. У пацієнтів основної групи додатково до протитуберкульозних препаратів I та II ряду застосовували препарат, ефективність якого вивчали (капреоміцин, циклосерин, або кларитроміцин). У пацієнтів контрольної групи лікування проводили таким самим режимом антимікобактріальної терапії, але без препарату, ефективність якого вивчалась.

З урахуванням резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів (ПТП) усім хворим призначали інтенсивний режим хіміотерапії препаратами І, ІІ ряду та резервними (амоксицилін/клавуланова кислота та кларитроміцин). Інтенсивну фазу лікування проводили до припинення бактеріовиділення (в середньому 6–8 міс), підтримуючу — 12–18 міс. В інтенсивну фазу застосовували 6–4 препаратів, до яких МБТ були чутливими, у підтримуючу — 3–4. Три ПТП в інтенсивну фазу лікування застосовували вимушено у випадку резистентності МБТ до 6–7 препаратів, 5 — за наявності резистентності МБТ до 3–4. Стаціонарний етап лікування хворих продовжувався в середньому (7,3 0,3) міс.

Капреоміцин призначали 1,0 г одноразово внутрішньом'язево щоденно. Препарат застосовували протягом 3-х місяців. Циклосерин призначали з розрахунку на кг маси тіла хворого: до 50 кг — 0,5 г одноразово щоденно; більше 50 кг — 0,5 г 2 рази на добу після сніданку та після вечері щоденно. Кларитроміцин призначали у дозі 0,5–0,75 г 1 раз на добу. Найчастіше застосовували наступні протитуберкульозні препарати: етамбутол 1,6 г + піразинамід 2,0 г + левофлоксацин 0,5 г (ломефлоксацин 0,8 г) + етіонамід 0,5 г + ПАСК 12,0 г.

Клінічну ефективність лікування оцінювали за комплексом клініко-рентгенологічних і мікробіологічних показників за такими критеріями: зникнення клінічних симптомів хвороби; припинення бактеріовиділення (бактеріоскопічно й бактеріологічно); регресія каверн, інфільтративних і казеозних змін у легенях; загоєння каверн, стан без змін; погіршення, смерть.

Результати. У 227 хворих на хронічний туберкульоз визначали високий рівень резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів I ряду — 79,7 %. У переважної кількості пацієнтів визначено мультирезистентність МБТ — 55,1 %, у значно меншої кількості хворих – полірезистентність та монорезистентість МБТ — відповідно у 13,7 % та 11,0 % , що вірогідно відрізняється порівняно з частотою мультирезистентності, р < 0,05. Найчастіше резистентність (з будь-якої комбінації) визначали до ізоніазиду, рифампіцину, стрептоміцину — відповідно у 72,7 %, 71,3 % та 69,6 % випадках. Вірогідно рідше, порівняно з іншими протитуберкульозними препаратами I ряду, визначали резистентність МБТ (з будь-якої комбінації) до етамбутолу — у 19,4 %, p < 0,05. Визначено також високу резистентність до протитуберкульозних препаратів II ряду, однак її частота була вірогідно меншою ніж до протитуберкульозних препаратів I ряду — у 62,9 % проти 79,7 %, p < 0,05. З однаковою частотою визначають резистентність до етіонаміду та канаміцину та фторхінолонів — відповідно у 26,4 %, 30,8 %, та 20,3 % хворих, p > 0,05. До інших протитуберкульозних препаратів II ряду резистентність не визначали, оскільки вони не застосовувались в попередньому лікуванні, або застосовувались обмежено.

У хворих на хронічний туберкульоз легень резистентність МБТ до 1 і до 2-х препаратів спостерігається в 11,0 % і в 12,3 % випадків відповідно. Резистентність до 3-х, 4-х протитуберкульозних препаратів становить 16,3 %, 14,1 %, що вірогідно не відрізнялось. Найбільша частина пацієнтів – 59 осіб (23,8) % мала розширену резистентність МБТ до протитуберкульозних препаратів та виділяли МБТ, резистентні до 5-7 препаратів, p < 0,05. Циклосерин, капреоміцин, ПАСК є препаратами, до яких не визначали резистентність МБТ у хворих на хронічний туберкульоз.

Вторинна резистентність МБТ до фторхінолонів розвинулась у 46 осіб (25,0 %) через (8,3 1,6) місяців лікування їх застосування у складі комплексної хіміотерапії серед 184 хворих на хронічний туберкульоз легень. У цих хворих, крім резистентності до фторхінолонів, визначали резистентність МБТ до (5,0 0,4) протитуберкульозних препаратів I та II ряду (у 23 із 46 хворих з резистентністю до фторхінолонів виявлено резистентність до 6 інших препаратів — HRSKEEt).

Результати лікування хворих на хронічний туберкульоз легень залежно від профілю медикаментозної резистентності МБТ на кінець основного курсу хіміотерапії через 18-24 міс наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Результати лікування хворих на хронічний туберкульоз легень

Показники

Групи хворих

1

з чутливими

МБТ,

n=46

2

з монорезис-тентними МБТ, n=25

3

з полірезис-

тентними МБТ,

n=31

4

з мультирезис-тентними МБТ, n=125

Абс.

число

%

Абс.

число

%

Абс.

число

%

Абс.

число

%

Припинення бактеріови-ділення

31

67,4

15

60,0

11

35,5*

46

36,8*

Загоєння каверн

26

56,5

13

52,0

8

25,8*

16

12,8*

Loading...

 
 

Цікаве