WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лікування периферійних уражень лицевого нерва продуктами ембріофетоплацентарного комплексу (автореферат) - Реферат

Лікування периферійних уражень лицевого нерва продуктами ембріофетоплацентарного комплексу (автореферат) - Реферат

З метою порівняння даних обстежень пацієнтів із ПУЛН з показниками фізіологічної норми нами була сформована група контролю з 20 практично здорових людей.

Результати дослідження та їх обговорення. На підставіпроведених клінічних досліджень встановлено, що у всіх пацієнтів з ПУЛН основним симптомом захворювання були порушення функціонального стану м'язів лиця різного ступеня вираженості. На основі візуальної оцінки асиметрії обличчя у стані спокою та за допомогою тестів Фарбера нами було встановлено у 25 пацієнтів (30,5%)  помірний, у 49 (59,7%)  виражений, у 8 (9,8%)  тяжкий прозопопарез. У 39 хворих (47,6%) спостерігалися розлади чутливості у вигляді гіп- та гіперестезії на „ураженому" боці. У 22 пацієнтів (26,8%) на боці ураження лицевого нерва мали місце болі, переважно в ділянці вуха, щоки, за соскоподібним відростком, рідше  у потилиці та скроні. Вегетативно-судинні порушення в ділянці обличчя на паретичному боці було виявлено в 33 пацієнтів (40,2%) у вигляді ін'єцювання кон'юнктиви, у 30 (36,6%)  нерівномірності кольору шкірних покровів щоки. У значної кількості пацієнтів було встановлено на боці прозопопарезу і такі додаткові симптоми захворювання, як гіперсекреція сльозних залоз (73 особи  89%), сухість ока (9 осіб  11%), гіперакузія (15 осіб  18,3%), зниження чи відсутність смакових відчуттів (35 осіб  42,7%), що були пов'язані з переважною локалізацією ураження лицевого нерва.

На основі аналізу скарг, даних анамнезу захворювання, об'єктивного обстеження в 26 пацієнтів (31,7%) було констатовано переважне ураження лицевого нерва вище відходження стапедіальної гілки, у 22 (26,8%)  нижче барабанної струни, у 13 (15,9%)  нижче шилососкоподібного отвору, у 12 (14,6%)  вище барабанної струни, у 9 (11%)  вище відходження великого кам'янистого нерва.

Вивченнягігієнічного стану порожнини рота за Green-Vermillion у пацієнтів з ПУЛН показало, що переважно він оцінювався як поганий, незадовільний та задовільний. Визначення індексів РМА та СPITN вказало, що в 59 осіб (72%) наявними були захворювання тканин пародонту, представлені хронічним катаральним гінгівітом та генералізованим пародонтитом. При цьому було встановлено тенденцію до погіршення гігієни порожнини рота та стану пародонту залежно від вираженості порушень функції м'язів лиця.

На основі клінічних спостережень та даних, отриманих за допомогою опитувальника „МІНІ-МУЛЬТ", у 49 осіб (59,8%) були встановлені явні симптоми психоневротичних порушень, що виникли на фоні тривало існуючого прозопопарезу.

Проведені на початку лікування імунологічні дослідження зафіксували загальні для всіх пацієнтів зміни імунологічних показників: зниження кількості CD3+-, CD4+-, CD8+-клітин, ІРІ, IgA та підвищення рівня IgG і ЦІК, що свідчать про існування у них вторинного імунодефіцитного стану по Т-клітинному ланцюгові та дисбалансу гуморального імунітету.

Дослідження функціонального стану лицевого нерва та субстрату його іннервації – мімічних м'язів  за допомогою СЕМГ виявили в пацієнтів невральний рівень ураження, відсутність порушення анатомічної цілісності нервового стовбура, на що вказувало збереження провідності імпульсу по ньому. Однак було встановлено зниження амплітуди (А) М-відповіді та подовження тривалості латентного періоду (Т) М-відповіді у всіх поверхах мімічної мускулатури на паретичному боці, що свідчило про демієлінізуюче ураження нерва.

РЕГ-дослідження дозволили встановити на F-M відведенні нормальний тип РЕГ-кривих або наближений до такого лише у 21 хворого (27,3%), на О-M відведенні  у 18 пацієнтів (23,4%). У решти хворих на обох відведеннях було зафіксовано ознаки розладів церебральної гемодинаміки, що виявлялись одно- або двостороннім підвищенням чи зниженням судинного тонусу. При порівняльному аналізі основних кількісних параметрів РЕГ хворих з ПУЛН та практично здорових людей на обох відведеннях було встановлено наявність достовірних відмінностей між ними за значною кількістю показників.

Проведені ЕЕГ-дослідження показали, що загалом у хворих з ПУЛН спостерігались різноманітні нечітко виражені явища десинхронізації, гіперсинхронізації, дезорганізації біопотенціалів головного мозку. Окрім виявлених основних типів функціональної активності головного мозку, у 24 пацієнтів (42,1%) мали місце просторово-обмежені локальні зміни, що проявлялись пароксизмами загострених хвиль білатерально-синхронного характеру у діапазоні альфа-і тета-ритмів. Це можна пояснити існуванням при ПУЛН дисфункції стовбурових структур із посиленням активуючих впливів ретикулярної формації, обумовлених, у свою чергу, постійною патологічною імпульсацією з регіону „уражених" мімічних м'язів.

Отже, комплекс проведених до лікування обстежень засвідчив значну тяжкість захворювання в наших пацієнтів, на що вказувало переважання серед них осіб (57 хворих – 69,5%) з вираженим і тяжким прозопопарезом. Дані імунологічних та електрофізіологічних досліджень не тільки підтвердили наявність патологічного процесу в нервово-м'язовому апараті, але й вказали на виникнення пов'язаних з ПУЛН загальних порушень у функціонуванні організму, що позначились на стані порожнини рота, психоемоційної сфери, системі центрального кровообігу, функціональній активності головного мозку та імунній системі.

Лікування хворих ІІ групи полягало в ін'єкційному підведенні до ураженого лицевого нерва ПЕФПК, що містились у препараті „Кріоцелл-кріоцеребрум" та кріоекстракті плаценти, виготовлених в Інституті проблем кріобіології та кріомедицини НАН України (м. Харків) (сертифікат про державну реєстрацію № 371/03-300200000 від 29.05.2003 р.). Ін'єкції препаратів здійснювались в умовах операційної з дотриманням усіх необхідних правил асептики. Технологія цієї маніпуляції полягала у наступному. Спочатку проводилось ін'єкційне введення „Кріоцелл-кріоцеребрум", а після цього – кріоекстракту плаценти, що були попередньо розморожені на водяній бані та доведені до температури тіла. Для цього використовували два шприци, в один із яких набирали 1 мл 2% розчину новокаїну, куди після збовтування додавали вміст контейнеру з суспензією „Кріоцелл-кріоцеребрум" (1,8 мл), у другий набирали 1,8 мл кріоекстракту плаценти.

Пацієнтам з внутрішньоканальною локалізацією ураження лицевого нерва (32 особи) проводилось введення даних препаратів у клітковинний простір ділянки шилососкоподібного отвору. Спочатку вводився „Кріоцелл-кріоцеребрум", а потім  кріоекстракт плаценти. Десятьом хворим з позаканальним ураженням лицевого нерва ін'єкції проводились не лише у клітковинний простір ділянки шилососкоподібного отвору, а й у товщу привушної слинної залози в ділянці проекції розгалуження лицевого нерва на глибину до 1 см, спрямовуючи голку за ходом уражених гілок нерва. При цьому доза біопрепаратів ділилась навпіл між цими ін'єкціями.

Схема лікування пацієнтів ІІ клінічної групи визначалась нами відповідно до ступеня вираженості дисфункції мімічних м'язів. При помірному та вираженому парезі м'язів лиця проводилось одноразове поєднане введення „Кріоцелл-кріоцеребрум" та кріоекстракту плаценти. При тяжкому ступені прозопопарезу введення цих препаратів здійснювалось двічі з інтервалом 7 днів.

Клінічними обстеженнями, що проводились у ході та по закінченні терапії, встановлено, що в пацієнтів, лікування яких відбувалось із застосуванням ін'єкційного введення препаратів з ПЕФПК, значно динамічніше та у більш повному обсязі проходило відновлення втрачених функцій м'язів лиця як основного критерію регенерації ураженого лицевого нерва. У цьому переконують зміни значень інтегрального показника за шкалою Фарбера в пацієнтів із різним ступенем прозопопарезу. Свідченням кращих результатів відновлення функціонального стану лицевого нерва у хворих ІІ клінічної групи слід розглядати і більшу ефективність та вищі темпи усунення в них сенсорно-альгічних порушень, розладів слуху, смаку, сльозо- та слиновиділення.

Покращення показників гігієнічного стану порожнини рота та стану тканин пародонту було зафіксовано в пацієнтів як І, так і ІІ клінічної групи, однак ступінь покращення був значно вищим у хворих, лікування яких здійснювалося за допомогою ПЕФПК, що можна пояснити саме системним впливом цих препаратів на тканини щелепно-лицевої ділянки.

Loading...

 
 

Цікаве