WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фактори ризику, прогноз та діагностика порушень стану серцево-судинної системи у дітей з рецидивуючою та хронічною патологією органів дихання (автореф - Реферат

Фактори ризику, прогноз та діагностика порушень стану серцево-судинної системи у дітей з рецидивуючою та хронічною патологією органів дихання (автореф - Реферат

Діастолічна функція правого шлуночка була зміненою у всіх групах хворих у стані спокою. У групі хворих на БА в порівнянні з контрольними значеннями виявлено, що зміни діастолічного кровотоку відмічалися у фазі пізньо-діастолічного наповнення. Так, у хворих на БАСП спостерігалася тенденція до зростання пізньо-діастолічної швидкості, а при БАТП вона достовірно зросла на 25,0 % (0,450,02 м/с проти 0,360,01 м/с, р<0,05), що вказувало на збільшення внеску ПП в систолічну функцію правого шлуночка та дало гемодинамічне пояснення електрокардіографічному феномену - збільшенню амплітуди, тривалості та загостреності зубця Р в відведеннях ІІ, ІІІ та aVF у 37,1 % дітей даної групи. Величина співвідношення діастолічних швидкостей правого шлуночка (Е/Апш) у пацієнтів із БАТП (1,470,04, р<0,05) була достовірно меншою від показників здорових дітей (1,780,03). У групі хворих на РБ та ХБ швидкість пізнього діастолічного наповнення правого шлуночка перевищувала показники групи контролю та становила, відповідно, 0,430,01 м/с та 0,460,01 м/с (р<0,05). Співвідношення Е/Апш у групах пацієнтів із РБ (1,490,02) та ХБ (1,440,03) було достовірно скороченим (р<0,05).

У обстежених хворих на БА, РБ та ХБ зміни діастолічного наповнення правого шлуночка, які полягали у зменшенні швидкості раннього наповнення шлуночка, зростанні швидкості у фазу пізньо-діастолічного наповнення та зменшенні їх співвідношення, можуть вказувати на формування діастолічної дисфункції правого шлуночка за типом порушеного розслаблення.

При оцінці адаптаційних можливостей ССС у обстежених пацієнтів визначено, що у 51,4 % хворих на БАСП та у 52,9 % хворих на БАТП переважав ваготонічний вихідний вегетативний тонус, у 42,5 % хворих на РБ та у 41,9 % хворих на ХБ – нормотонічний. Для хворих усіх обстежених груп найбільш сприятливим був нормотонічний вегетативний тонус, хоча у хворих на БАТП та ХБ при ньому спостерігалися ознаки напруження компенсаторних механізмів організму. При вихідному вегетативному тонусі за симпатикотонічним типом у всіх групах хворих відмічалася надмірна активність центрального контуру регуляції серцевого ритму та перенапруження компенсаторних механізмів організму. У хворих із вихідною ваготонією забезпечення гомеостазу відбувалося в результаті гіперсимпатикотонічної реакції автономної системи у відповідь на дистресові впливи, що відображало перенапруження та зрив адаптаційних можливостей.

Проведення двохступеневого велоергометричного навантаження дозволило визначити компенсаторні можливості серця у обстежених дітей. Низька фізична працездатність (ЗФП) у дітей із захворюваннями бронхолегеневої системи, головним чином при БА різних ступенів тяжкості та при ХБ, значною мірою обумовлена тяжкістю перебігу захворювання: у хворих на БАСП вона становила 78,4 % даних здорових дітей (р<0,05), при БАТП – 60,6 % (р<0,05), при ХБ величина її була ще більш зменшена і складала 60,2 % (р<0,05) відносно показників здорових дітей. Погіршення параметрів споживання кисню відображало напруження функціонального стану серцево-судинної системи і, насамперед, це погіршення процесів термінової адаптації серця і судин на дозоване фізичне навантаження. У хворих усіх обстежених груп при м'язовій роботі спостерігалося зростання показників споживання кисню одиницею маси міокарда та зниження загальної фізичної працездатності, що свідчило про низьку "економічність" роботи серця та недосконалу адаптацію до фізичних навантажень.

Характеристикою компенсаторних можливостей шлуночків серця при навантаженні був показник діастолічного резерву. У всіх обстежених хворих визначалося зниження компенсаторних можливостей правого шлуночка, про що свідчило достовірне зменшення його діастолічного резерву. Так, діастолічний резерв правого шлуночка (ДРпш) при БАСП становив 45,2 %, при БАТП 43,8 %, при ХБ – 42,4 % та при РБ – 46,6 % (р<0,05) відносно показників дітей контроль-ної групи. При БАСП, РБ та ХБ відмічалася тенденція до зниження адаптаційних можливостей лівого шлуночка, а при БАТП показник діастолічного резерву лівого шлуночка (ДРлш) був достовірно зниженим до 38,9 % (р<0,05) порівняно із показником у дітей групи контролю.

Для визначення прогнозу виникнення змін ССС необхідна диференційо-вана оцінка показників по відношенню до кожного із варіантів перебігу захворювання. Такий підхід був здійснений за допомогою дискримінантного аналізу. Провівши обробку даних для всіх груп пацієнтів, були визначені чотири групи факторів, які дають змогу отримати найкращий розподіл дітей на групи з прогнозованим ризиком виникнення порушень ССС:

а) стан функції зовнішнього дихання: ступінь вентиляційної недостатності, що позначався: 1 – ВН відсутня, 2 – ВН легкого ступеня, 3 – ВН середнього ступеня, 4 – ВН тяжкого ступеня;

б) стан вегетативного гомеостазу: показник вегетативної реактивності;

в) показник фізичної працездатності;

г) морфофункціональний стан міокарда: розмір ПП; співвідношення швидкостей ранньо- та пізньо-діастолічного наповнення лівого (Е/Алш) та правого шлуночка (Е/Апш), діастолічний резерв ПШ (ДРпш).

В результаті проведеного аналізу для одержання значення функції F1 було використане наступне рівняння:

F1 = – 3,46 – 0,038 ВН – 0,034 ВР – 0,076 ПП + 0,002 ЗФП +

+ 0,007 ДРпш + 4,025 Е/Апш – 0,71 Е/Алш (1)

Для визначення прогнозу виникнення змін ССС у хворих на рецидивуючу та хронічну бронхолегеневу патологію числові значення показників підставляються у формулу (1) і проводиться розрахунок. При значенні F1, що наближається до 1,4, визначається відсутність змін ССС, а при значенні F1, що наближається до – 0,2, прогнозується розвиток змін ССС. Ефективність прогнозу (чутливість та специфічність) для обстежених хворих складала 75,0 % та 70,0 %.

З метою діагностики тяжкості змін ССС проаналізовано стан пацієнтів, які були розподілені на дві групи: 47 хворих, які знаходилися у періоді ремісії захворювання та у яких визначалися ознаки ЛГ, та 105 хворих у періоді ремісії захворювання без ознак ЛГ.

Для діагностики тяжкості змін ССС були визначені чотири фактори:

а) стан вегетативного гомеостазу: індекс напруження у стані спокою (ІНо) та показник ВР;

б) стан функції зовнішнього дихання: 1 – ВН відсутня, 2 – ВН легкого ступеня, 3 – ВН середнього ступеня, 4 – ВН тяжкого ступеня;

в) морфофункціональний стан міокарда: кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка (КДР); розмір ПП;

г) стан малого кола кровообігу: тривалість часу прискорення в легеневій артерії (АТла), середній тиск у легеневій артерії (СТла).

Результатом дослідження було створення двох моделей прогнозу стану ССС при рецидивуючих та хронічних захворюваннях бронхолегеневої системи у дітей: сприятливого – без ознак легеневої гіпертензії та несприятливого - із її наявністю. Методом дискримінантного аналізу була отримана класифікаційна функція F2 та прогностична модель, яка дозволяє віднести пацієнта до групи із сприятливим або несприятливим прогнозом стану ССС при рецидивуючих та хронічних захворюваннях органів дихання, набула вигляду:

F2 = – 11,2 – 0,002 ІНо – 0,316 ВР – 0,4 ВН + 0,106 КДР –

– 0,142 ПП + 0,087 АТла + 0,054 СТла (2)

Показники прогнозу (значення дискримінантної функції F2) в динаміці відображали характер змін ССС. При значенні F2, що наближається до 2,5, прогнозується сприятливий прогноз, а при значенні F2, що наближається до – 0,5, прогнозується розвиток несприятливого прогнозу змін ССС. Ефективність прогнозу (чутливість та специфічність) для обстежених хворих складала 94,8 % та 93,8 %.

За допомогою комп'ютерної програми MS Excel були створені розрахункові таблиці, в якій означені показники та їх значення для кожного конкретного хворого були внесені у відповідні графи таблиці, автоматично прораховувалися значення функцій та визначався результат, що вказував на можливість змін серцево-судинної системи (таблиця 1) та їх тяжкість у конкретного пацієнта (таблиця 2).

Забезпечення високоякісною діагностичною апаратурою у більшості лікувальних закладів достатнє, але комп'ютеризоване робоче місце мають не всі лікарі практичної медицини. Враховуючи це та з метою оптимального отримання результатів було проведено порівняння показників, які ввійшли до дискримінантних рівнянь F1 та F2 та створена класифікація ступенів дезадаптації у дітей із рецидивуючою та хронічною патологією органів дихання (таблиця 3).

За даними досліджень до І ступеня дезадаптації віднесено 7 (17,5 %) хворих на РБ та 12 (35,3 %) хворих на БАСП. До ІІ ступеню – 10 (29,4 %) хворих на БАСП, 17 (48,5 %) хворих на БАТП та 15 (34,9 %) хворих на ХБ. До ІІІ ступеню – 8 (22,9 %) хворих на БАТП та 17 (39,5 %) хворих на ХБ. До IV ступеню – 10 (28,6 %) хворих на БАТП та 11 (25,6 %) хворих на ХБ.

У дітей, які за класифікацією ступенів дезадаптації були віднесені до ІІІ та IV групи дезадаптації, відмічався більш тяжкий перебіг захворювання та у більшості випадків несприятливий прогноз перебігу захворювання.

Loading...

 
 

Цікаве