WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості підходу до хірургічного лікування гострого калькульозного холециститу у людей похилого та старечого віку (автореферат) - Реферат

Особливості підходу до хірургічного лікування гострого калькульозного холециститу у людей похилого та старечого віку (автореферат) - Реферат

Хворі похилого та старечого віку на хронічний калькульозний холецистит, які надходили у хірургічний стаціонар, прооперовані лапароскопічно в день доправлення або наступного дня. Незважаючи на повний обсяг обстеження і корекцію супровідної патології, одна пацієнтка у віці 76 років, вагою 118 кг, померла на 4 добу після операції від тромбоемболії великих гілок легеневої артерії.

У першій групі четверо хворих з явищами гострого калькульознго холециститу і розлитого перитоніту були прооперовані за екстреними показаннями у першу добу надходження після 3-х годинного передопераційного приготування. Один хворий помер на 16 день після доправлення. Він терпів на сирингомієлію і звернувся через 5 діб після початку захворювання. Під час лапароскопічної діагностики встановлено перфорацію жовчного міхура, розлитий жовчний фіброзно-гнійний перитоніт. Конверсія. Холецистектомія. Санація та дренування черевної порожнини.

Прооперовано10 пацієнтів за терміновими показаннями на 3-тю добу після надходження у стаціонар. ЛІІ, показники ПОЛ і АОЗ трималися відповідно на високих цифрах (перевищували: ЛІІ – 3,41 0,16 у.о., показники ПОЛ: малоновий альдегід – 4,002 0,008 нмоль/мл., дієнові кон'югати – 2,076 0,04 у.о./в 1 мл і АОЗ: церулоплазмін – 42,23 1,26 у.о.; трансферин – 0,290 0,0115 у.о.; каталаза – 10,01 0,32 мгН2О2/мл) і не мали тенденції до зниження.

Усі інші- 36 хворих, прооперовані на 10-14 добу після надходження у стаціонар при значному зниженні або нормалізації лейкоцитозу, ЛІІ, показників ПОЛ і АОЗ. Їм виконали лапороскопічну холецистектомію. Таким чином, летальність у цій групі пацієнтів становила 2%. Результати гістологічного післяопераційного дослідження жовчних міхурів показали, що у 31 пацієнта констатовано катаральні зміни, у 12 – флегмонозні і у 7 – гангренозні. Стан хворих з катаральним холециститом оцінювали як задовільний. Основними скаргами при шпиталізації були: біль у правому підребер"ї з іррадіацією у підлопаткову зону, нудота, блювання, затруднене відходження газів. Симптоми Ортнера і Щоткіна-Блюмберга були позитивними у 94% пацієнтів. Послаблена перистальтика кишок визначалася у 19 хворих, нудота і блювання – у 42 пацієнтів.

При надходженні в цій групі хворих основними ознаками УСГ були: збільшення розмірів жовчного міхура (у 49%), потовщення стінки міхура до 5 мм (38% пацієнтів), метеоризм (38%), наявність конкрементів у шийці жовчного міхура (25,92%), а заклинення – у 14,81%. Конкременти у жовчному міхурі виявлено у 48 (88,9%); а у 9 (16,66%) – огляд був нечіткий через метеоризм. Натомість, діагностична інформативність ультрасонографії у всіх групах пацієнтів становила 92,7%. Загальноклінічні дослідження крові дозволили виявити на час шпиталізації збільшення кількості лейкоцитів периферійної крові у всіх пацієнтів в межах 12,7 0,23* 10-9/л, ЛІІ – 3,41 0,16 у.о., показники ПОЛ: малоновий альдегід – 4,002 0,008 нмоль/мл., дієнові кон'югати – 2,076 0,04 у.о./в 1 мл. і АОЗ: церулоплазмін – 42,23 1,26 у.о., трансферин – 0,290 0,0115 у.о. каталаза – 10,01 0,32 мгН2О2/мл.

Рівень білірубіну при надходженні в стаціонар у пацієнтів з катаральним калькульозним холециститом був незначно підвищений і становив 21,6 1,3 мкмоль/г*мл. Незначні цифри підвищення білірубіну є малоінформаційні.

Гострий катаральний холецистит супроводжувало зростання АсАТ та лужної фосфатази на момент надходження хворих у стаціонар: середні показники цих величин у цій групі становили: 1,16 0,08 мкмоль/г*мл та 1736 23,24 нмоль/сл.

Адекватна інфузійна детоксикаційна та антибактерійна терапія у хворих на гострий катаральний холецистит виявилася ефективною у 36 (72%) із 50 пацієнтів.

Хворі зверталися за кваліфікованою медичною допомогою у більшості випадків пізніше 12 годин від початку захворювання (77,78%), а до 24 годин –22,2%.

У час надходження у 38 пацієнтів загальний стан оцінювали як середньої тяжкості. У 5 хворих були явища місцевого перитоніту. На нудоту скаржилися 52 хворих з 54, на блювання – 20 пацієнтів. Здуття живота відзначало 46 хворих. Симптоми подразнення очеревини у час надходження були позитивні у 27 (50%) пацієнтів. Дефанс визначено тільки у 11 % хворих. Ультрасонографічна картина в цій групі хворих найчастіше характеризувалася потовщенням стінки жовчного міхура до 6 мм і більше, об'єм його інколи сягав 85 см3, стінки міхура були нечіткі, або з подвійним контуром та гіпоехогенним внутрішнім шаром. Наявність випоту в паравезикальній зоні на момент шпиталізації діагностовано у 28 пацієнтів, а у 11,1% - рідину у вільній черевній порожнині. У 3-х хворих на час надходження при ультрасонографії жовчний міхур не вдалося візуалізувати внаслідок вираженого метеоризму. Під час шпиталізації констатовано збільшення кількості лейкоцитів периферійної крові до 12,2 0,24 *109/л, високі цифри ЛІІ–3,97 0,14 у.о.

В цій групі хворих активність амінотрансфераз була найбільшою: АлАТ перевищував норму при госпіталізації у 2,9 раза, а АсАТ – 1,8 раза. Потерпає білоксинтезувальна функція гепатоцитів. Активність аргінази при надходженні становила 0,610,003 мкмоль/0,1мл, що перевищувало норму у 2,1 раза. Із 54 хворих похилого та старечого віку в екстреному порядку прооперовано 6 пацієнтів з явищами розлитого перитоніту. Із них одна померла внаслідок гострої серцево-судинної недостатності на фоні тяжкої форми цукрового діабету і інтоксикації. Летальність становила 1,9%. У терміновому порядку прооперовано 4-х пацієнтів з явищами місцевого перитоніту на ґрунті гострого калькульозного холециститу. У 2-х хворих у віці 76 і 82 років діагностовано первинний гангренозний холецистит. У плановому порядку прооперовано 44 пацієнти на 10-14 добу після затихання гострого запального процесу. Всі операції починали з лапороскопічної діагностики. У 6 пацієнтів з розлитим перитонітом і 1 хворому з гангренозним холециститом проведено конверсію для адекватної санації органів черевної порожнини. Середня летальність дорівнювала 1,3%.

Проаналізувавши результати лікування хворих на гострий калькульзний холецистит, можна зробити наступні висновки:

1. Лікування гострого калькульозного холециститу необхідно починати з консервативної терапії:

а. голод ;

б. спазмолітична терапія (атропін, платифілін, но-шпа, баралгін);

в. адекватне знеболення: ненаркотичні аналгетики (аналгін, баралгін, трамадол-М, кетанов);

г. антибактерійна терапія: пацієнтам при гострому калькульозному холециститі обов'язково призначали антибіотики (фторхінолони або цефалоспорини у поєднанні з метронідазолом) протягом 5-7 днів; у тих випадках, коли запальний процес у жовчному міхурі продовжувався, антибіотики замінювали на інші;

ґ. детоксикаційна інтенсивна терапія, яка спрямована на відновлення об'єму циркуляційної крові, регідратацію, корекцію дизелектримій і порушень кислотно-основної рівноваги, підтримку оптимального рівня надходження кисню в організм хворого проводили кардіотонізувальною терапією; для інфузійної терапії найчастіше використовували колоїдні розчини (Реополіглюкін, Рефортан) і розчини кристалоїдів (ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин 5% глюкози, розчин Рінгера, Дисоль, Трисоль); при помірно вираженому запальному процесі у жовчному міхурі, коли ЛІІ не перевищував 3,97 0,14 у.од, хворим переливали переважно кристалоїдні розчини, а при тяжкому перебігу (ЛІІ перевищував норму у 2,5 раза) обов'язковим компонентом були колоїдні розчини у поєднанні з кристалоїдними (співвідношення 1:4 аб 1:3);

Loading...

 
 

Цікаве