WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Порівняльний аналіз механізмів формування та роль різних компонентів електричної активності риненцефальних структур лабораторних тварин (щурів, мишей - Реферат

Порівняльний аналіз механізмів формування та роль різних компонентів електричної активності риненцефальних структур лабораторних тварин (щурів, мишей - Реферат

Рис. 3. Абсолютні вибіркові (б, в) спектральні оцінки фрагментів електричної активності НЛ (а, б) та ПК (в) щура із вираженими спалахами ОАР.

Спектрограми ОАР в ЕА РС мишей, як правило, вирізнялися суттєвою моночастотністю. Спектральний аналіз записів ЕА НЛ, що містили оформлені спалахи ОАР, вказує на його представлення домінантним спектральним піком в області 37-87 Гц, який лише на окремих вибіркових спектрограмах досягав 2/3 потужності піку РХ.

Усереднені спектральні екстремуми високочастотного діапазону у гризунів були представлені достатньо пологою кривою, хоча вибіркові спектри, як правило, мали один-два виражені домінантні піки, чи переважно сукупність спектральних складових, близьких за потужнісними характеристиками, у той же час вони були широко відставлені на частотній осі, що вказує на відсутність жорстко обумовленого спектрального максимуму. Відмітно також, що веретена ОАР простежувалися переважно ізольовано відповідно до кожного дихального циклу.

Оперативне втручання по перерізці нюхових трактів у щурів призводило до виражених змін форми, збільшення загальної тривалості спалахів (до 1.2-1.5 с в НЛ) та амплітуди ОАР; зсуву усереднених пікових компонентів ЕА НЛ у більш низькочастотну область 52-85 Гц при значному зростанні потужності і звуженні діапазону їхнього представлення (Рис.4).

Рис. 4. Вибіркова (б) та усереднені (в) спектральні оцінки ЕА НЛ (а) щурів за умов перерізки нюхових трактів.

Поліморфна активність. Переважно на перших хвилинах, опісля поміщення тварин у бокс експериментальної установки, відмічалося часткове пригнічення амплітудно-часових показників веретен ОАР із наступним їхнім відновленням до характеристичних показників кожної тварини через 2-5 хв. Тривале перебування тварин у боксі відображувалося в ЕА НЛ усіх досліджених видів пригніченням спалахів ОАР, збереженням вираженості ПА і в ряді випадків незначним пригніченням проявів РХ. Вибіркові спектри за цих умов не містили чітко відособлених спектральних максимумів і наближалися за частотними характеристиками до показників стану спокійного неспання. Однак, високочастотні складові виділялися в ЕА НЛ у лабораторних тварин при спектральному аналізові, що стосується як спалахових компонентів ОАР (25-90 Гц), так і більш високочастотного діапазону ВСА (52-150 Гц). Загальне зменшення потужності спектральних екстремумів ОАР на вибіркових та усереднених спектрограмах відбувалося на фоні пригнічення останніх спектральними компонентами РХ та домінуючої ДПА (Р<0.01). За цих умов ДПА не мала чітко виражених спектральних максимумів і була представлена малопотужними домінантними коливаннями у морських свинок в діапазоні 1-95 Гц, а у дрібних лабораторних тварин у значно ширшій частотній смузі - 10-150 Гц, із переважанням спектральних складових у більш високочастотному діапазоні, ніж специфічному для характеристичних пікових компонентів ОАР певного виду. Усереднені спектрограми ЕА РС усіх видів, окрім низькочастотного спектрального максимуму РХ, не містили чітко окреслених спектральних піків у високочастотній області. Відмітною особливістю біоелектрики НЛ морських свинок було те, що у випадку домінування ДПА навіть при візуальному аналізі вдавалося вирізнити залишкові явища як високочастотної ВСА, так і більш низькочастотних компонентів ОАР, але внаслідок нерегулярності проявів окремих частотних складових ДПА на усереднених спектрах високочастотні її коливання мали низькі значення СГП і переважно обмежувалися діапазоном до 80 Гц. На противагу цьому у вибіркових спектрограмах ЕА НЛ щурів чітко виділялися екстремуми високочастотної області представлення ОАР, але суттєво (р<0.001) меншої потужності, порівняно зі станом поведінкового збудження, що на усереднених спектрограмах проявлялося незначним збільшенням їхньої потужності.

Рис. 5. Часова динаміка проявів веретен ОАР в ЕА НЛ щурів.

а, б - початок експерименту - виражене зростання проявів веретен, г,д,є,ж - їхня спорадична поява опісля адаптації і відсутність проявів надалі.

Пред'явлення тваринам за цих умов специфічних ольфактивних, чи застосування іншого роду неольфактивних подразників, спричиняло миттєву генерацію топографічно подібних до стану arousal веретен ОАР (чи суттєве зростання СГП високочастотної області) із наступним їхнім швидким затуханням при однократному впливі подразника. Відмітно, що амплітудно-часові характеристики пролонгованих веретен наближалися до тотожних показників стану поведінкового збудження, але за їхніми потужнісно-частотними характеристиками спектральні максимуми чітко проявлялися в діапазонах РХ, високо- та низькочастотних компонентів веретен, при цьому в межах окремого веретена переважно виявляли домінування більш високочастотних компонентів із майже дворазовим пригніченням СГП низькочастотних їхніх складових. Таким чином, навіть довготривала адаптація тварин до експериментальних умов не гарантує повного "вилучення" спектральних компонентів ОАР з ЕА НЛ.

Відновлення електричної активності нюхових цибулин після периферичної аносмії. Серія експериментів по периферичній деольфактації щурів шляхом зрошення назального епітелію розчином сульфату цинку з метою повного пригнічення РХ і ОАР дозволила встановити факт первинного візуального виділення ОАР в ЕА НЛ близько 40 доби після процедури аносмії, але за абсолютними показниками СПГ цього діапазону та амплітудними характеристиками, ОАР закономірно був значно менший фонових значень. Відновлення низько амплітудної високочастотної синхронізованої активності (ВСА), оформленої у "веретена", в НЛ відмічався за 4-6 тижнів після процедури аносмії. Відновлення ж власне нюхової функції (здатність до відтворення нюхових УР) простежувалося через 10-14 днів. Згідно результатів цитологічних досліджень, саме в цей період відбувається регенерація нюхового епітелію. Ольфактометричні дослідження аносмованих тварин показали, що вказаний час достатній для відновлення лише грубої детекції досить концентрованих запахів, тоді як нормальна нюхова чутливість поступово відновлюється впродовж четвертого тижня після деольфактації. У наших дослідах загальний індекс ОАР, оцінюваний за ділянками виражених проявів ОАР, у цей період різко переважав вихідні показники фону (Р<0.01) за рахунок зростання індексів як високочастотної, так і низькочастотної частини спалахів протягом наступних 15-20 діб (не дивлячись на те, що у процесі експерименту відбувається звикання тварини до експериментальних умов, а рівноцінно — зниження вираженості спалахів). У цей період відбувалося повне відновлення за показниками частоти домінантних максимумівякдіапазону ОАР, так і його високочастотних складових. Низькочастотна частина ОАР на цей час мала значно зрослі показники спектральних максимумів.

Повернення показників індексу ОАР до рівня вихідного фону, тобто повне відновлення ОАР за цим показником простежувалося близько 62-64 доби, що супроводжувалося поверненням до вихідного рівня індексів як високо-, так і низькочастотної частини ОАР. Показники домінантних частотних максимумів для діапазону ОАР характеризувалися плавними, не достовірними змінами (Р>0.05) відносно показників фону. Однак, і за показниками домінантної частоти до цього часу відбувалось повне відновлення як для самого діапазону ОАР, так і його високочастотних компонентів з їх стабілізацією на відносно постійному рівні фонових значень. Характерно, що ці процеси супроводжувались незначним зростанням значень домінантного максимуму низькочастотних компонентів. Надалі, на 73 добу, знову відбувалося різке збільшення загального індексу ОАР за рахунок зростання індексів обох його частотних компонентів, що, очевидно, є вже результатом впливу на проявлення ОАР різного рівня поведінкового збудження тварин.

Loading...

 
 

Цікаве