WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Епізоотологічний моніторинг та розробка серологічної діагностики ієрсиніозу тварин (автореферат) - Реферат

Епізоотологічний моніторинг та розробка серологічної діагностики ієрсиніозу тварин (автореферат) - Реферат

Експериментальне відтворення ієрсинія-ентероколітіка інфекції на нетелях.Бактеріологічні дослідження фекалій дослідних нетелів на наявність у них ієрсиній до зараження були негативні, аглютинінів до антигенів зазначених штамів у тварин не виявляли.

Для інфікування використовували змиви 2-добових агарових культур Y.enterocolitica 09 в ізотонічному розчині хлориду натрію, виділених із фекалій теляти й патологічного матеріалу від загиблого теляти.

Перше інфікування всіх тварин провели шляхом випоювання 50 мл змиву агарової культури Y.enterocolitica 09 у концентрації 109 м.к./мл. Повторне інфікування провели через 21 день. Нетелям вводилили перорально змив 2-добових агарових культур Y.enterocolitica 09 у концентрації 50х109м.к./мл. Через 14 днів після другого інфікування культуру ієрсиній увели внутрішньовенно в дозі 5х109 м.к./мл кожній. Через 7 днів після внутрішньовенної інокуляції титр аглютинінів становив до антигену Y.enterocolitica 09 у тварин № 1, №2, №3 і №4 відповідно 1:1600; 1:800; 1:400 і 1:200. Наступними дослідами було встановлено поступове зниження титрів аглютинінів. До кінця спостереження (135 днів для нетелів №1, 3 і №4 і 155 днів для нетелі № 2) титри антитіл в РА становили до антигену Y.enterocolitica 09 у тварин № 1 і №2 - 1:200, тварини № 3 – 1:50 і № 4 – 1:100.

У всіх тварин на 5-й день після внутрішньовенної інокуляції бактерій було відмічено розрідження фекалій, а через 6 днів виражена діарея, яка тривала

впродовж 75 днів.

На 9-й день нетель №1 і через 22 дні нетель №4 після внутрішньовенної інокуляції, без передвісників родів, отелилися живими телятами, у них спостерігали затримку посліду. Через 55 днів після внутрішньовенної інокуляції, без передвісників родів, нетель №3 народила мертве теля масою 12 кг. Затримки посліду у тварини не спостерігали. При розтині трупа теляти видимих патологоанатомічних змін з боку внутрішніх органів не виявили. На 83-й день після внутрішньовенного інфікування у нетелі №2 народилося живе теля.

У тварин № 1 і №2 спостерігали катаральний мастит, у той час як у тварин № 3 і №4 цього не було.

У сироватках крові телят, отриманих від інфікованих піддослідних нетелів, після випоювання молозива, були встановлені антитіла до антигенів з штамів, використаних для зараження.

При бактеріологічному дослідженні проб молока нетелів, які отелилися, вихідну культуру виділили у тварини № 1 на 2, 24 і 44 дні після отелення. В молоці тварини № 4 виявили культуру Y.enterocolitica 09 на 30-й день після отелення. З молока нетелі № 3 збудника виділити не вдалося.

Таким чином, досліди показали, що молоко заражених на ієрсиніоз тварин може інфікувати людей і тварин впродовж 44 днів.

Досліджуючи матеріал, отриманий при діагностичному забої тварин (через 52-70 днів для нетелів № 1, №3 і №4 і через 15 днів для нетелі № 2 після отелення), вдалося реізолювати культуру Y.enterocolitica 09 лише зі слизової оболонки порожньої кишки тварини № 2 з використанням методу „холодового збагачення". Клінічні ознаки і перебіг захворювання на ієрсиніоз. Вивчення комплексу симптомів, що виникає у різних видів тварин при ієрсиніозі, дозволило встановити, що у тварин різних видів і вікових груп захворювання мало різноманітний прояв, а саме: у 105 обстежених телят з чотирьох господарств ми спостерігали пригнічення, гастроентероколіти, ознаки бронхопневмонії, опухання колінних, скакальних, тазо-стегнових суглобів, іноді – нежить, риніт, кон'юнктивіти, отити; у 117 корів і 82 нетелів захворювання частіше перебігало латентно, при загостренні спостерігали діарею, аборти (49 випадків), мертвонародження (4 випадки), мастити, метрити й ендометрити (у 20% обстежених); у 10% з 47 обстежених телиць парувального віку виявляли повне виснаження, тварини хиталися при пересуванні; у 2 з 18 обстежених коней реєстрували артирити, тендовагініти, кульгавість; у 39 свиней захворювання перебігало з ознаками діареї, пневмонії, ентероколіту, порушенням функції відтворення, іноді реєстрували ознаки свеблячки; у 19 кіз клінічних ознак хвороби не виявлено.

Гематологічні дослідження при експериментельному ієрсиніозі. Нами було проведено три досліди по вивченню гематологічних показників при експериментальному ієрсиніозі великої рогатої худоби.

У першому досліді чотирьох нетелів, дослідження фекалій яких до інфікування дало негативний результат на наявність ієрсиній, було заражено орально (двічі в дозах 50 х 109 і 10 х 1010 м.к./мл) і внутрішньовенно в дозі 10 х 109 м.к./мл культурами Y.enterocolitica. Через 7 днів після внутрішньовенної інокуляції спостерігали різке зниження абсолютної кількості лейкоцитів (з 9,8–10,2 до 5,7–7,6 тис. в 1 мм3 крові), лімфоцитопенію (48–50%) при помірній нейтрофілії (36–46%) зі зсуванням ядра вліво до юних (2–7%) і еозинофілію (7-12%). У цей період клінічно реєстрували діарею з домішками слизу й крові в фекаліях. До кінця досліду (на 70 день після зараження) показники крові у тварин прийшли до норми.

В іншому досліді використовували чотирьох телиць з неблагополучного по ієрсиніозу стада, що позитивно реагували в РА з ієрсиніозними діагностикумами в титрі 1:200. Застосування вакцини ЛТФ-130 спровокувало у тварин через 6 днів діарею різного ступеня. Титр агглютинінів через 14 днів підвищився до 1:800, а до кінця спостереження (50 днів) знизився в однієї тварини до 1:100 і в трьох - до 1:200. Абсолютна кількість лейкоцитів і лейкограма через 14 днів після появи клінічних ознак захворювання були в межах норми. Але через 30 днів спостерігали лейкопенію 4,2–5,8 тис./мм3 крові), зменшення кількості сегментоядерних (13–13,5%) і збільшення паличкоядерних (12,7-15,2%) нейтрофілів.

Чотирьох телят віком 2 – 4 місяці використовували в третьому досліді. Після внутрішньовенного зараження Y.enterocolitica в дозі 10 х 109 м.к./мл три теляти загинули. Через 24 години після зараження в крові теляти, що залишився живим, зареєстровано зменшення загальної кількості лейкоцитів до 7,0 х 109 тис./мм3 крові, лімфоцитопенію (43%), нейтрофілію (56%) з виявленням юних (6%).

Патологоанатомічні й гістоморфологічні зміни у тварин при спонтанному й експериментальному ієрсиніозі. Патологоанатомічним дослідженням за традиційною методикою були піддані спонтанно інфіковані тварини, що мали позитивні серологічні реакції: свині - 12, поросята – 7, телиці – 21, корови – 8, телята – 31, абортовані плоди від 21 свиноматки і 14 корів, а також штучно інфіковані лабораторні тварини, у тому числі: білі миші – 150, морські свинки – 30, кролі – 18.

У лабораторних і сільськогосподарських тварин при ієрсиніозі виникають багато в чому схожі патологоанатомічні зміни в кишечнику і паренхіматозних органах. При патологоанатомічному та патогістологічному дослідженні трупів хворих на ієрсиніоз та лабораторних тварин визначали: при катарально-геморагічному гастроентероколіті - проліферацію лейкоцитів в ворсинках слизової оболонки, слизову дистрофію бокаловидних клітин, десквамацію епітелію шлунково-кишкового тракту, ознаки зернистої і жирової дистрофії в печінці, застійну гіперемію з ознаками дистрофії в селезінці; при катаральній бронхопневмонії - гіперемію, набряк і клітинну інфільтрацію міжчасточкової сполучної тканини й бронхів з накопиченням ексудату; при артриті – накопичення рідини в суглобі й крововиливи на поверхні хрящів; при ендометриті – інфільтрацію гранулоцитами й вогнищевий некроз слизової оболонки матки; у абортованих плодів знаходили набряки в підшкірній клітковині, гіперемію всього кишечнику.

ВИСНОВКИ

1.У дисертації викладено теоретичне узагальнення літературних даних і

власних спостережень щодо ролі Y.enterocolitica в патології сільськогосподарських і свійських тварин, результати досліджень по удосконаленню лабораторної діагностики ієрсиніозу у ветеринарній медицині, визначено циркуляцію збудника серед різних видів тварин, виділено культури й вивчено їх біологічні властивості, а також чутливість до антибіотиків. Розроблені і впроваджені в виробництво „Набір для серологічної діагностики ієрсиніозу тварин" і методичні рекомендації з лабораторної, клінічної та патоморфологічної діагностики хвороби.

2. У порівняльних дослідженнях польових і специфічних сироваток визначено діагностичну цінність серологічних досліджень у реакції аглютинації на ієрсиніоз різних видів тварин. Виготовлені антигени й контрольні сироватки забезпечують чутливість, специфічність, економічність й інформативність методу щодо визначення циркуляції збудника, виявлення групи ризику, можливого виникнення клінічних спалахів хвороби, підтвердження клінічного діагнозу на ієрсиніоз. Остаточний діагноз на ієрсиніозну інфекцію підтверджується бактеріологічними дослідженнями, виділенням і типуванням збудника.

Loading...

 
 

Цікаве