WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Мікрофітофосилії вендських відкладів волині та їх стратиграфічне значення (автореферат) - Реферат

Мікрофітофосилії вендських відкладів волині та їх стратиграфічне значення (автореферат) - Реферат

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків і становить 193 сторінки. Список літератури вміщує 167 найменувань використаних джерел. В текстовій частині наведено 6 таблиць, 7 рисунків і 17 палеонтологічних таблиць.

Дисертаційна робота виконана у відділі геотектоніки і загальної геології ІГН НАНУ.

Автор щиро вдячний науковому керівникові доктору геолого-мінералогічних наук, академіку НАН України П. Ф. Гожику та завідувачу відділу геотектоніки та загальної геології доктору геологічних наук Т. П. Міхницькій за постійну допомогу і цінні рекомендації при підготовці роботи. Автор також висловлює подяку доктору геолого-мінералогічних наук, професору В. А. Рябенку, кандидату геолого-мінералогічних наук В. Я. Веліканову за роз'яснення деяких теоретичних питань; кандидату геолого-мінералогічних наук В. В. Кир'янову за консультації з питань палеонтологічних визначень; кандидату геолого-мінералогічних наук Л. В. Коренчук за надання кам'яного матеріалу; співробітникам ПДРГП "Північгеологія" та Рівненської експедиції кандидатам геологічних наук В. Л. Приходьку і П. Д. Савчуку, В. В. Матеюку, В. Г. Мельничуку, М. І. Жуйкову, М. П. Пересядьку, Я. О. Косовському, Ф. О. Гречку, П. П. Крищуку за організацію та сприяння у виконанні польових робіт і зборі фактичного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ СТРАТИГРАФІЇ І ПАЛЕОНТОЛОГІЇ ВОЛИНІ

Вивчення геологічної будови Волині має давню історію. Першими дослідниками були В. Бессер, 1820; І. Яковицький, 1830; Е. Ейхвальд, 1830, 1840, 1846; А. Шнейдер, 1834; Барбот де Марні, 1867. В цей період були зроблені висновки про докрейдовий вік ефузивів р. Горинь (А. І. Тишецький, 1862, О. П. Карпінський, 1873, 1874) і про синхронність древніх теригенних товщ Волині і Поділля (П. Я. Армашевський, 1898). Всі ці дані ввійшли до 10-верстової карти території (В. Д. Ласкарєв, 1914). Особливе значення мали стратиграфічні схеми Поділля Л. Ф. Лунгерсгаузена, 1939, 1942, покладені в основу майже всіх пізніших схем.

Сучасні погляди на геологію доордовицьких товщ Волині склались в основному після 40-х років. В 1951 р. П. Л. Шульга в складі доордовицької товщі виділила аналоги гдовськихі лямінаритових верств Прибалтики і аналоги "синіх глин", "еофітонових пісковиків", а також середній і верхній кембрій. В 1952 р. вона розробила для Волино-Поділля єдину схему стратиграфії доордовицьких товщ.

Вендською серією (комплексом) Б. С. Соколов назвав в 1950 р. нижню частину товщі теригенних порід додевонського віку. В неї входили гдовські і лямінаритові верстви, вік яких автор вважав ранньокембрійським.

В 1956 р. О. В. Крашеніннікова запропонувала схему розчленування давніх товщ східних районів Волині. Вона виділила ташківську, горбашівську, ізяславську і ушицьку світи та клеванські верстви. Автор встановлює повну ідентичність верхньої частини розрізів басейнів річок Горині і Дністра.

В 1957 р. Є. П. Брунс в розрізі давніх товщ Рівненської області виділила поліський комплекс верхньопротерозойського віку, волинський, валдайський і балтійський комплекси палеозойського віку, які віднесла до нижнього кембрію; провела попереднє зіставлення розрізів доордовицьких товщ Волині і Поділля.

В 1957 р. Г. Х. Дікенштейн описує давні товщі Волині і пропонує схему їх кореляції з Поділлям, за якою нижня частина розрізу Поділля відповідає найдавнішій осадовій товщі (поліська серія) на Волині; сама верхня частина розрізу Поділля зіставлена з балтійською серією.

Взагалі з 1956 по 1964 р. було запропоновано понад десять стратиграфічних схем давніх товщ Волино-Поділля.

Б. В. Тимофєєв 1956 р. з острозьких верств східної Волині описав комплекс "спор" (дев'ять "видів") і, за С. Н. Наумовою, назвав його нижньокембрійським. Комплекс відповідає комплексу "спор" надлямінаритових верств Прибалтики.

К. Е. Якобсон (1964) провів кореляцію розрізів Волині і Поділля. Горбашівську світу він зіставив з ольчедаївськими верствами, вулканогенно-осадову товщу (берестовецький горизонт за Н. Є. Стрєлковою) – з ломозівськими верствами Придністров'я; валдайську серію східної Волині з відкладами від підошви ямпільських верств до покрівлі канилівської світи.

О. Д. Шепельова в 1964 р. виділила два комплекси "спор" – для верхнього і нижнього валдаю. Вона робить висновок про подібність цих комплексів і "спор", виділених з одновікових утворень Ленінградської області.

В 1966 р. Б. В. Тимофєєв визначає комплекс залишків із відслонення у с. Кам'янка, характерний для ламінаритових верств. Знахідки з відслонення у с. Путринці дозволили зіставити розріз з яришівським горизонтом східного Поділля.

В. В. Кир'янов в роботі 1968 р. коротко описав мікрофітофосилії з верхів канилівської світи Волині і зіставив їх з подільськими. Цей комплекс є близьким до такого з котлинського горизонту північного заходу СЄП.

У 60–70-х роках було проведено середньомасштабну геологічну зйомку – роботи В. Г. Анісімова, А. Є. Бірюльова, П. Д. Букатчука, Г. Г. Виноградова, Б. Г. Власова, Е. Я. Жовинського, А. Г. Ролика, Н. П. Рибакова, Н. Є. Стрєлкової, Г. А. Уженкова, Г. П. Шраменка та інших. Було підтверджено широке площинне розповсюдження вендських товщ, що дозволило провести більш впевнені кореляції розрізів. Вперше в повному обсязі з'ясовано будову і склад вулканічної товщі Волині (А. Є. Бірюльов, 1968). Виділення нижньокембрійських відкладів на Поділлі (В. В. Кир'янов,1965) дозволило встановити верхню вікову межу венду. З кінця 60-х років почали проводити крупномасштабні геолого-зйомочні роботи і глибинне геологічне картування (П. Ф. Брацлавський, В. А. Веліканов, Б. Г. Власов, В. Я. Іванченко, Ю. К. Пійяр, В. І. Почтаренко, В. Ф. Судовцев, А. М. Ханісенко та ін).

В 1964 р. було розроблено уніфіковану схему стратиграфії верхньодокембрійських відкладів Волино-Поділля і Молдавії, а в 1968 р. вийшов її уточнений варіант.

Велике значення для вивчення проблеми венду мала знахідка в 1967 р. в бернашівських верствах на Поділлі викопного представника едіакарської фауни.

Підсумком робіт, проведених до 1970 р., стала монографія "Стратиграфія УРСР, Т. 2. Рифей – венд" (1971), де наведені описи характерних розрізів, дані про літологію і корисні копалини, зроблено кореляцію розрізів цих відкладів, а також вперше дано їх палеонтологічну характеристику.

Б. Я. Воловник (1971), базуючись на матеріалах регіональних геолого-зйомочних робіт, провела дослідження Волино-Подільської трапової формації.

В. С. Заїка-Новацький (1972) узагальнив матеріал з палеонтології, стратиграфії і тектоніки верхньодокембрійських і нижньопалеозойських утворень України і Молдавії.

В 1973 р. Б. В. Тимофєєв наводить списки мікрофосилій з відслонень у сс. Кам'янка і Путринці. Відклади відповідають джуржевським і калюським верствам Поділля.

З 1975 р. по 1989 р. вивченням мікрофосилій Волині займалась О. О. Асєєва. Вона виділила сім вендських комплексів акритарх.

Б. Г. Власов у 1979 р. описав розрізи – аналоги валдайської серії, зкорелював їх з відкладами Поділля, Білорусії та Польщі.

Всі ці дослідження дали змогу внести зміни в офіційну схему УРМСК (1971, 1973 рр.), а також в кореляційну схему, прийняту на Всесоюзній нараді в м. Кишинів в 1974 р. і затверджену МСК СРСР в 1976 р.

В 1980 р. доканилівська частина верхньовендських відкладів була об'єднана в могилів-подільську серію, а канилівську світу відособлено в ранзі серії.

Досягнутий рівень палеонтолого-стратиграфічного вивчення вендських відкладів України відображено у виданих в 1978-1993 рр. монографіях.

В 1993 р. затверджені НСК України нині чинні стратиграфічні схеми нижньо- і верхньовендських відкладів України.

М. Б. Бурзін в роботах 1995-1998 рр. переописує роди спірально згорнутих мікрофосилій, наводить характерні форми для верхнього венду.

Підсумовуючи наведені дані можна стверджувати, що при доволі добрій стратиграфічній вивченості району робіт, мікрофітофосилії вендських відкладів Волині досліджені недостатньо. Тому пошуки у відкладах венду органікостінного мікрофітопланктону, його морфологічне вивчення має велике значення для деталізації та уточнення існуючої стратиграфічної схеми венду Волині.

СТРАТИГРАФІЯ ВЕНДСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ВОЛИНІ

Вендські відклади Волині залягають на породах поліської серії рифею, або на кристалічному фундаменті, утворюючи монокліналь північно-західного простягання, що похило падає на південний захід і захід (В. С. Заїка-Новацький та ін. 1971, В. Я. Веліканов, 1971). Завдяки цьому на карті домезозойської поверхні виходи порід окремих стратиграфічних підрозділів спостерігаються у вигляді смуг, що простягаються паралельно краю Українського щита.

Loading...

 
 

Цікаве