WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Механізми розвитку пошкоджень серця при багаторазовому стресі та їх корекція (автореферат) - Реферат

Механізми розвитку пошкоджень серця при багаторазовому стресі та їх корекція (автореферат) - Реферат

Рис. 28. Показники спонтанної та стимульованої продукції фактору некрозу пухлин у хворих та донорів

В сироватці крові хворих знаходили підвищення рівня циркулюючого ФНП майже у 1,5 рази, що свідчить про зміни в цитокіновому статусі хворих з перевагою прозапальних реакцій, можливо за рахунок додаткової продукції ФНП та ІФН неспецифічними клітинами-продуцентами.

Вивчення апотозу мононуклеарів при ІХС. Для апробації розробленої нами нової методики також було проведено визначення спонтанного та індукованого апоптозу мононуклеарних клітин та експресії генів апоптозу bax в клітинах, виділених з крові кардіологічних хворих на ІХС, стенокардію напруження, атеросклеротичний кардіосклероз та міокардитичний кардіосклероз (МК).

Спостерігалося більше підвищення апоптозного індексу в культурі МНК всіх груп хворих на ІХС вспонтанного і в умовах індукції in vitro дексаметазоном порівняно з результатами, одержаними в групі донорів. В групі хворих на МК також спостерігали підвищення апоптозних індексів, але через малу кількість обстежених ці результати не достовірні.

Примітка: 1 - Донори // 2 - ІХС ІІ ФК // 3 - ІХС ІІІ ФК //

4 - МК

Рис. 29. Рівень спонтанного та індукованого апоптозу МНК у крові кардіологічних хворих

Рис. 30. Рівень спонтанного та індукованого апоптозу МНК у крові кардіологічних хворих (% співвідношення відносно контролю).

Індекс індукції апоптозу (ІІА), який відображає метаболічний стан клітини, у хворих ІІ ФК був 0,750,06, у хворих ІІІ ФК ІІА – 0,780,07, а у донорів - 0,610,06.

Вищі показники індексу індукції апоптозу, які відображають деструктивні процеси та зниження рівня метаболізма характерні для групи хворих з 111 ФК ІХС, отже ми можемо відзначити, що підвищення апоптозних індексів та ІІА відображають тяжкість захворювання.

Експресія проапоптозного гену bax в клітинах крові хворих на ІХС була 64,71%, а у донорів – 60%.

Таким чином, можна констатувати, що у хворих на ІХС відмічається дисбаланс у редокс-системі крові, підвищення рівня прозапального цитокіну – ФНП, що зумовлює активацію експресії проапоптозних генів та апоптозу в МНК крові. Підвищення рівня ФНП є тим патогенетичним фактором, який може безпосередньо впливати на морфо-функціональний стан міокарда і зумовлювати розвиток його патології. При незмінених гемодінамічних показниках у хворих на ІХС відмічалися зони зниження скоротливості міокарда, збільшене енергоспоживання, що опосередковано може свідчити про гіпоксичний метаболізм та енергодефіцит кардіоміоцитів, що збігається з результатами визначення ІІА мононуклеарів крові хворих.

Для визначення інформаційної достовірності розроблених діагностичних методик нами були проведені аналогічні дослідження серед хворих на іншу серцево-судинну патологію – гіпертонічну хворобу (ГХ).

Клініко-інструментальні дослідження при ГХ. Встановлено, що у хворих з ІІ стадією ГХ загальна і регіонарна фракції викиду мали однонаправлену тенденцію до зниження. Слід відмітити, що в структурі локальної скоротливості прослідковувалась тенденція до зниження фракції викиду верхівкової зони. Оцінка кількості зон з порушеною скоротливістю виявилась можливою лише при співставленні індивідуальних величин. При цьому, гіпокінетичні зони виявлялись навіть у хворих з нормальною ЗФВ. Більш динамічними виявились серцеві об'єми. Так кінцево-діастолічний об'єм зріс на 9,2 %, ще більш виражених змін зазнав кінцево-систолічний об'єм, приріст якого дорівнював 31,1%. Саме останнє і зумовило суттєве зниження ударного об'єму у цих хворих. У кількісному вираженні різниця при порівнянні обох груп склала 13% і була достовірною.

За результатами дослідження систолічної і діастолічної функції лівого шлуночка видно, що у хворих з ІІ ст. ГХ спостерігалося статистично достовірне зниження всіх швидкостей вигнання. Суттєво зменшилися і такі показники як середньонормалізована швидкість і швидкість вкорочення кругових волокон. Такі зміни характеристик систоли при практично незмінному часі вигнання свідчать не лише про погіршення систолічної функції, але й про перебудову структури систоли. Враховуючи той факт, що у хворих з ІІ ст. ГХ знижувався і ударний об'єм, можна зробити висновок про погіршення скоротливої функції міокарда на стадії ще стійкої кардіальної компенсації. Наші дані свідчать про порушення діастолічної функції у хворих з ІІ ст. ГХ. Маючи на увазі, що у обстежених хворих мали місце ознаки порушення структури систоли, ми проаналізували динаміку параметрів структури діастоли. Одержані дані показують, що для другої стадії ГХ характерні зміни, які свідчать про перерозподіл наповнення лівого шлуночка в напрямку більш пізнього діастазису. Зниження скоротливості міокарда компенсувалося розвитком гіпертрофії лівого шлуночку.

Дослідження стану імунної та неспецифічної резистентності при ГХ. При вивченні субпопуляцій лімфоцитів за CD відмічалося статистично вірогідне підвищення активованих клітин (CDHLA-DR, у хворих - 25,01,44% при 18,91,49% у контролі; Р<0,01). Поряд з цим відмічали зниження експресії CD95 на лімфоцитах хворих на 16,8% порівняно з донорами. Отже, перебіг ГХ ΙΙ ст. супроводжується збільшенням кількості маркерів активації лімфоцитів та значним зменшенням клітин, схильних до апоптозу. Захисні властивості нейтрофілів були пригніченими при незмінній їх кількості. Були знайдені сезонні коливання фагоцитарної активності з підвищенням значень у весняний період. Також відмічався підвищений рівень ПОЛ переважно у весняний період року. Рівень імуноглобулінів, ЦІК та активність природних кілерів були в межах контрольних значень.

Вивчення цитокінів при ГХ. Проводився аналіз функціонування інтерферонової системи в залежності від віку. Вивчали рівні активності фактору некрозу пухлин в сироватці крові, а також спонтанну та індуковану продукцію цього цитокіну мононуклеарами крові у відповідь на стимуляцію ліпополісахаридом E.coli. Аналізуючи дані, отримані в роботі, доходимо висновку, що показники продукції - та - інтерферону клітинами крові хворих на ГХ достовірно не відрізняються від цих показників у донорів. Лише враховуючи віковий ценз, ми виявили зниження здатності клітин крові синтезувати імунний або - інтерферон у осіб після 60 років. У всіх категорій хворих визначалися підвищені рівні ендогенного або циркулюючого інтерферону та фактора некрозу пухлин, що, можливо пов'язано з ендогенною інтоксикацією, або (та) продукцією цитокінів іншими клітинами додатково до МНК. Відомо, що ІФН та ФНП ініціюють активацію макрофагальних металопротеіназ, які приймають безпосередню участь у атерогенезі та руйнуванні атером. ФНП ініціює гіпертрофію та апоптоз міокарда та інтіми судин. Тобто, підвищені рівні цих цитокінів можуть провокувати загострення перебігу серцево-судинних захворювань та виникнення критичних станів.

Дослідження апоптозу при ГХ. Були визначені показники спонтанного та індукованого апоптозу в культурі мононуклеарних клітин (МНК) крові донорів та хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) ІІ стадії. В культурі МНК, виділених з крові хворих на ГХ ІІ стадії, рівень спонтанного апоптозу був достовірно знижений приблизно на 33%, показник індукованого ДМТ апоптозу був на 25% знижений в порівнянні з показниками у донорів.

Примітка: 1 - К - показник спонтанного апоптозу // 2 - ДМ - показник індукованого апоптозу (індукція дексаметозоном)

Рис. 31. Показники спонтанного та індукованого апоптозу в культурі МНК крові, індекс маси міокарда у донорів та хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст. (%)

Оскільки МНК крові відображають системні зміни гомеостазу, ІІА МНК є показником, що характеризує забезпеченість функціональним резервом активності клітин організму. В нормі цей показник становить число близьке до "золотого перетину", а саме від 0,610 до 0,630. За нашими даними індекс індукції апоптозу в групі хворих на ГХ ІІ стадії становив 0,550. Зниження ІІА порівняно з групою донорів свідчить про зміну метаболічного обміну - збільшення синтетичної активності клітин серцево-судинної системи. За нашими дослідженнями за величиною ІІА при ГХ ІІ стадії можна судити про ступінь гіпертрофії міокарда (патент України).

Примітка: 1 - ІІА - індекс індукції апоптозу // 2 — ІММ –індекс маси міокарда

Рис. 32 Взаємозв'язок апоптозу МНК та гіпертрофії міокарда

Чим менше було значення ІІА, тим більше була ступінь гіпертрофії міокарда, яку визначали за формулою по даним ЕхоКГ, r=0,90909. Індекси спонтанного та індукованого апоптозу, рецепторів апоптозу в МНК крові хворих на гіпертонію значно і вірогідно нижчі за відповідні у хворих на стенокардію. В культурі МНК, виділених з крові хворих на ГХ зменшується частка клітин, які гинуть від апоптозу, а в культурі МНК, виділених з крові хворих з стенокардією, вона зростає в порівнянні з відповідними показниками донорів. Виходячи з одержаних даних ми можемо зробити висновок, що індекс індукції апоптозу МНК крові відображає тяжкість і специфічність кардіологічного захворювання і може виступати прогностичним критерієм розвитку патології міокарда. Результати цих досліджень дали підставу для розробки нових діагностичних методик, відображених у методичній рекомендації та 7 патентах України.

Loading...

 
 

Цікаве