WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Механізми розвитку пошкоджень серця при багаторазовому стресі та їх корекція (автореферат) - Реферат

Механізми розвитку пошкоджень серця при багаторазовому стресі та їх корекція (автореферат) - Реферат

Підвищення рівня ФНП відповідає за негативний інотропний ефект, кардіоміопатію, набряк легенів. З іншого боку, ФНП є класичним індуктором апоптоза. Тому, не можна виключити, що існує зв'язок між ФНП-індукованим апоптозом і дисфункцією міокарда, що викликана цим цитокіном (Watschinger B. et. al., 1995). Для клітин, що мають термінальне диференціювання, а до таких відносяться кардіоміоцити, апоптоз не є характерним. Однак, при кардіоміопатіях, гіпертрофії міокарда і хронічній серцевій недостатності часто відбувається прогресивне зниження скорочувальної здатності лівого шлуночка. Іноді цей процес протікає у відсутності будь-яких ознак ішемії міокарда. Тому, робоча гіпотеза, що пояснює механізм розвитку дизрегуляторної серцевої патології при стресі, передбачала розвиток апоптозу клітин серцево-судинної системи, як патогенетичного фактора внаслідок дії прозапальних цитокінів, як було показано нами на моделі експериментального імобілізаційного стресу. В клініці було проведено комплексне вивчення імунної та неспецифічної резистентності, редокс статусу крові, рівня ФНП, апоптозу МНК та експресії гену апоптозу bax в клітинах крові, у порівнянні із станом скоротливості, гемодинаміки, рівня гіпертрофії міокарда, які відображають його морфо-функціональний стан. З аналізу літератури було визначено, що основні компоненти серцевої патології це – аритмія, ішемія міокарда та зниження скоротливої функції серця, які залежать від балансу регуляції. Ці фактори ми вивчали у 45 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з аритміями, де вони найбільш виражені. Для порівняння, вивчали гіпертрофію міокарда та апоптоз МНК у 94 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ), оскільки тривалий вплив артеріальної гіпертензії створює умови для поступового розвитку гіпертрофії із збереженням гемодинамічної продуктивності міокарда лівого шлуночка, що дає можливість виділити саме кардіальні фактори розвитку патології.

Фактори неспецифічної резистентності при ІХС.Згідно з одержаними нами даними, у всіх обстежених групах пацієнтів з різними класами серцево-судинної патології спостерігалися зміни лейкоцитарної формули крові з переважанням нейтрофільного лейкоцитозу. При вивченні перекисної хемілюмінесценції плазми крові було відмічено зростання відношення Imax/Imin у дослідних групах над контрольними значеннями, що може свідчити про певне зменшення у хворих на ІХС антиперекисної активності плазми крові. Так, на відміну від хворих ІІ функціонального класу захворювань, у яких мало місце навіть пригнічення ПОЛ відносно контролю, у хворих з ІІІ функціональним класом захворювань рівень ПОЛ знаходився в межах контрольних значень (РU > 0,05) за рахунок вторинного спалаху при виснаженні антиперекисних систем.

Розвиток у людей сердцево-судинних захворювань супроводжувався певними зрушеннями у них функціональної активності поліморфноядерних лейкоцитів (ПЯЛ). У кардіальних хворих мало місце пригнічення бактерицидних властивостей ПЯЛ внаслідок пригнічення кисневого вибуху, що може бути пов'язано із зростанням активності антиперекисних систем організму. А паралельно з цим зменшувалася й поглинальна активність ПЯЛ.

Фактори імунної системи при ІХС. Результати обстеження хворих 11ФК і 111 ФК показали, що у хворих на ІХС рівень ЦІК був нижчий ніж у здорових осіб (45,0 1,6 од. і 36,7 10,0 од. відповідно в здорових 50,6 8,8 од.). У хворих на ІХС П функціонального класу виявлено зменшення кількості Т-хелперів і Т-супресорів. При цьому не спостерігалося змін з боку В-клітин. Кількість рецепторів апоптозу - Fas або (CD 95) на лімфоцитах відображає клітинну активацію, схильність до апоптозу. При порівнянні результатів, одержаних при вивченні імунного статусу хворих ІХС П ФК і Ш ФК статистично значимих відмінностей не виявлено. В хворих відмічалися тенденції до зростання кількості природних клітин кілерів (CD16, CD56); зменшення кількості активованих клітин (CD25 та CDHLA-DR); підвищення рівня клітин, які приймають участь в ініціації апоптозу (CD40), збільшення рецепторів апоптозу - CD95 у хворих ІІІ ФК.

Клініко-інструментальні дослідження при ІХС. У ході аналізу даних радіонуклідної вентрикулографії встановлено, що скорочувальна функція лівого шлуночка в хворих на ІХС з шлуночковими аритміями порушена. При кількісній оцінці регіонарної скоротливості встановлена нерівномірність питомого внеску різних зон у загальну гемодинамічну продуктивність шлуночка, що структурно проявилося зниженням фракцій викиду верхівкової і заднє-бокової зон. При відсутності ознак серцевої недостатності в хворих з аритміями відзначені зміни насосної функції, внутрісерцевої гемодинаміки, структури скорочення і розслаблення лівого шлуночка. Статистично достовірними були зміни і показників діастоли. Спостерігалося зниження швидкості наповнення лівого шлуночка і подовження часу його досягнення. Зазначені зміни просліджувалися на тлі збільшення КДО, що свідчить про підвищення діастолічної напруги стінки лівого шлуночка, зниження ефективності його роботи і збільшення енерговитрат.Тому ми проаналізували показники кардіодінаміки в залежності від відсутності чи наявності гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Порівнюючи показники скорочувальної функції міокарда лівого шлуночка у двох групах, ми не встановили статистично достовірних розходжень їхніх величин. Однак відзначена тенденція до збільшення серцевих об'ємів у першій групі обстежених.

Встановлено, що в хворих зі зниженою фракцією викиду спостерігалося істотне підвищення серцевих об"ємів і, що особливо важливо, кінцево-систолічного об"єму. Ударний об"єм при цьому не змінювався. Відзначалося також погіршення швидкісних і часових показників систолічної і діастолічної фаз серцевого скорочення. Усе це свідчить про порушення скорочувальної функції міокарда лівого шлуночка на тлі достатньої гемодинамічної компенсації.

Визначення циклічихі нуклеотидів при ІХС. У групі хворих з ІХС із шлуночковими порушеннями ритму визначалися рівні циклічних нуклеотидів та їхнє співвідношення.

Рис. 27. Вміст циклічних нуклеотидів у хворих з шлуночковими порушеннями ритму на тлі ІХС (пМ/мг білка)

Знайдено підвищення рівня цАМФ і зниження вмісту цГМФ. Показники циклазної системи були проаналізовані й у хворих у групі зі зниженою ЗФВ. Саме в цих хворих спостерігалося найбільш виражене підвищення рівня цАМФ ( 38.1+2.4). У той же час спостерігалося найбільш виражене зниження цГМФ (0.35+0.04).

Агрегація тромбоцитів при ІХС. Аналіз електронномікроскопічних тромбоцитограм показав зниження у периферійній крові числа неактивованих тромбоцитів на 56,1%, підвищення кількості зворотньо- та незворотньоактивованих на 24,9% та 17,5%, дегранульованих на 9,8%, зворотньо- та незворотньоагрегованих кров'яних платівок відповідно на 8,4% та 3,7% . Найбільш характерними змінами ультраструктури тромбоцитів периферийної крові хворих була перебудова їх глікокаліксу та плазматичної мембрани Перебудова глікокаліксу та плазмолеми супроводжувалась суттєвими змінами її маркування при цитохімічному тесті на АЦ. Було знайдено, що у групі хворих з II ФК рівень АЦ та ФДЕ майже не відрізнявся від контрольних значень. А у групі хворих з III ФК рівень АЦ у тромбоцитах був знижений на 50%, що значно підвищило їх здатність до агрегації. Зміни неспецифічної резистентності та морфо-функціонального стану міокарда відбувалися на фоні порушення адренорегуляції про що свідчить збільшення циркулюючого в крові цАМФ та зниження активності мембранної аденілатциклази тромбоцитів.

Дослідження цитокінів при ІХС. Середні титри індукованого  та -інтерферону в основній та контрольній групі достовірно не відрізнялись. Не відрізнялися ці проказники і в групах паціентів в залежності від захворювання. Тобто здатність клітин крові до продукції  і  інтерферону in vitro у відповідь на індуктор не відрізнялась в усіх досліджуваних групах. Проте аналізуючи індивідуальний розподіл титрів інтерферону у 2 групах (донори та хворі) можна зробити висновок, що у групі донорів частіше, ніж у групі хворих зустрічаються значні титри -інтерферону (16-64 од/мл) – відповідно 60 та 46,5% . У 39% пацієнтів з серцево-судинною патологією була знижена продукція - інтерферону. При вивченні показників ендогенного або сироваткового інтерферону у хворих було встановлено достовірне підвищення кількості циркулюючого в крові інтерферону. Так, цей показник в групі донорів та хворих відповідно дорівнював 2,90,2 та 3,80,1 Вивчали рівні активності фактору некрозу пухлин в сироватці крові, а також спонтанну та індуковану продукцію цього цитокіну мононуклеарами крові у відповідь на стимуляцію ліпополісахаридом E.coli. Результати дослідження показали, що спонтанна продукція ФНП ( функціональна активність) у групі хворих у 1,2 рази вища у порівнянні з донорами. Продукція ФНП у відповідь на індукцію (функціональний резерв) була знижена на 1,8 рази.

Loading...

 
 

Цікаве