WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Механізми розвитку пошкоджень серця при багаторазовому стресі та їх корекція (автореферат) - Реферат

Механізми розвитку пошкоджень серця при багаторазовому стресі та їх корекція (автореферат) - Реферат

Також у міокарді спостерігались окремі КМЦ з ознаками апоптозу – ядра клітин зменшені, маргіналізація хроматину та його ущільнення, інколи його фрагментація, інвагінації ядерної оболонки.

Таким чином, біохімічні та морфологічні дослідження показали, що дія стресу призводить до формування запальної реакції в міокарді, порушення мікроциркуляції. Ці процеси супроводжуються в деяких КМЦ порушенням інтактності клітинних мембран, набряком та деструкцією мітохондрій, в одних – зниженням, а в других підвищенням активності ферментів окисного фосфорилювання, залежної від мембранного потенціалу мітохондріальних мембран, енергодефіцитом, компенсаторною активацією гліколізу та синтетичних процесів, що ініціює апоптоз кардіоміоцитів. Подовження термінів стресування супроводжувалося збільшенням вираженості цих процесів.

Корекція стресорних пошкоджень у дослідних тварин.

Імунна та неспецифічна резистентність. Нами було показано, що імобілізаційний стрес призводив до активації системи прозапальних цитокінів, зміни в активності та індукцію апоптозу в клітинах імунної системи, зміни енергообміну і стану мітохондрій та індукцію апоптозу в КМЦ. Тому, для адекватної корекції стресорних порушень гомеостазу доцільно було використати імуномодулятор – тімалін, а також природні антиоксиданти з протизапальними властивостями, такі як поліфеноли або біофлавоноїди в сполученні з енергорегулятором, таким як аскорбат - препарат корекції (ПК). При вивченні імунної відповіді на ЕБ було знайдено, що рівень специфічних антитіл до ЕБ дещо підвищувався в групі корекції в порівнянні з показниками стресованих тварин і відмінності показників були статистично достовірні. Кількість клітин, що утворюють імунні розетки в групі з корекцією була вище. Отже, ми можемо зробити висновок, що використаний нами препарат корекції, який впливає на енергетичні процеси в організмі, має нормалізуючий ефект на імунологічну реактивність. Введення на фоні стресу тімаліна також призводить до відновлення кількісних показників імунної реактивності у стресованих тварин.

Згідно отриманих даних, при введенні дослідним тваринам препарату корекції у них зростала антиперекисна активність крові. Лікувальна дія корегуючих препаратів у стресованих тварин чіткіше виявлялася за умови подовження дії стресорних чинників.

Примітка: 1 — св. за 5 хв, мВ 2 — I max / I min

Рис. 18 Перекисна хемілюминесценція плазми крові кролів, що зазнали імобілізаційного стресу та її зміни під впливом корегуючих препаратів

Стресування тварин сприяло збільшенню антигенного навантаження на їх організм. Застосування ПК приводило до зменшення цитотоксичної активності природних клітин-кілерів, зниження рівнів ЦІК, які були підвищені внаслідок дії імобілізаційного стресу, що зменшує ризик виникнення аутоімунної патології.

Рис. 19. Функціональна активність ПКК кролів, які зазнали імобілізаційного стресу та її зміни під впливом корегуючих препаратів

Рис. 20. Вміст ЦІК у крові неімунізованих щурів, що зазнали іммобілізаційного стресу та вплив на нього ПК

Якщо імобілізаційний стрес у щурів в середньому спричинював зростання відсотку дослідних тварин, лімфоцити яких у відповідь на кардіальний антиген продукують IL-1, то застосування ПК справляло певний нормалізуючий вплив на даний показник. Аналогічні зміни спостерігалися і у кролів, однак дія ПК виявлялася лише у тварин, що зазнавали імобілізаційного стресу протягом місяця.

Рис. 21. Функціональна активність ПКК кролів, які зазнали імобілізаційного стресу та її зміни під впливом корегуючих препаратів

Цитокіни. Як показали проведені дослідження, після 14 денного стресу чутливість клітин крові до індуктора ФНП – ліпополісахариду підвищувалась майже в 4 рази, а після продовження стресу без корекції іще впродовж 14 діб – клітини ставали практично не чутливими до дії ЛПС in vitro. На противагу цьому, при корекції стресу ПК чутливість клітин до ЛПС зберігалась. Це свідчить, що механізм імунокорегуючої дії вказаних речовин проявляється на рівні продукції ФНП клітинами крові. Таким чином, якщо стрес призводив до зміни направленості продукції цитокінів лімфоцитами крові дослідних тварин у відповідь на кардіальний антиген, застосування ПК та тімаліну призводило до нормалізації цитокінової продукції.

Апоптоз. При вивченні апоптозу МНК крові було знайдено, що ПК нормалізує їх функціональний стан.

Табл. 3. Індекс індукції апоптозу у кролів та щурів

Інтактні

Стрес

Дія ПК

Щурі

0,6070,06

0,4970,06

0,5140,06

Кролі

0,6140,06

0,9090,07

0,8450,07

Енергообмін міокарда. Застосування препарату поліфенолів сприяло збільшенню рівня АТФ в міокарді тварин після 14-денного та 28- денного імобілізаційного стресу майже до контрольних значень. Активність ферментів внутрішньої мітохондріальної мембрани: СДГ та ЦХО через 14 днів стресу і корекції підвищувалася вище контрольних значень на 43% та 13,2% відповідно. Активність Н-АТФ-ази відновлювалася на 70,7% від рівня інтактних тварин.

Рис. 22. Активність ферментів внутрішньої мембрани мітохондрій міокарда щурів після імобілізаційного стресу (Mm) (нМ/г білка)

ПК відновлював амплітуду активного набряку мітохондрій, а також дію АТФ на контрактильні властивості мітохондріальної мембрани.

Рис. 23. Вплив ПК на відновлення контрактильних властивостей мітохондрій міокарда дослідних тварин (через 90 хв)

Таким чином, препарат корекції відновлював енергообмін міокарда за рахунок мембранопротекції МХ, що позначалося на активації ферментів окисного фосфорилювання, вбудованих у внутрішню мембрану мітохондрій, а також вміст макроергів.

Морфологія. При морфологічному та гістохімічному дослідженнях була підтверджена ефективність корекції стану міокарда у стресованих тварин.

Як показало електронномікроскопічне дослідження, при застосуванні ПК на фоні стресу відбувалося збільшення кількості мітохондрій з гарно контурованими кристами, в тому числі, з ущільненням їхнього матриксу. Одночасна поява вакуолізації у цитоплазмі може свідчити про посилення транспортного обміну речовин у міокарді дослідних тварин.

Позитивний вплив ПК саме на мітохондрії підтверджувався і посиленням активності АТФ-ази та високою активністю СДГ.

Недостатність енергетичного забезпечення та порушення інтактності клітинних мембран запускає процес апоптозу КМЦ. Використання ПК попереджує розвиток енергетичного дефіциту у міокарді та ініціацію апоптозу.

Табл. 4. Апоптозний індекс в міокарді щурів після 14-денного імобілізаційного стресу

Контроль

Стрес

Стрес та введення поліфенолів

Стрес та введення тімаліну

АІ

n=

0,4990,099

10

1,7700,237

16

p<0,01

1,1220,295

16

p<0,01

0,8490,144

14

p<0,01

Кількість апоптозних клітин на 1000 кл.

5

18

11

8

Табл. 5. Апоптозний індекс в міокарді після 28 денного імобілізаційного стресу

Контроль

Стрес

Стрес та введення поліфінолів

АІ

n=

0,6420,273

16

2,0640,519

16

p<0,01

1,3380,438

16

p<0,01

кількість апоптозних клітин на 1000 кл.

6

20

13

Так, антиоксидантні та енергонормалізуючі властивості поліфенолів з аскорбіновою кислотою сприяють стабілізації мітохондрій та мають протекторну протиапоптозну дію на кардіоміоцити.

Таким чином, як препарат поліфенолів, так і тімалін сприяли зменшенню вираженості реакції організму на імобілізаційний стрес, що може бути пов'язаним з антиоксидантними властивостями ПК і з імуномоделюючими властивостями препарату з тімусу. Ефект препаратів був пов'язаний із зменшенням запального процесу в міокарді, що позначалось на нормалізації стану мембран, енергообміну та апоптозу кардіоміоцитів.

Вивчення резистентності організму, індексів індукції апоптозу мононуклеарів та цитокінів у хворих з серцево-судинною патологією

В експерименті нами було показано, що дія стресу супроводжувалася підвищенням рівня прозапальних цитокінів, зокрема ФНП, збільшенням апоптичних клітин в міокарді та рівня апоптозу МНК. Клінічними та експериментальними дослідженнями доведено, що зміни в імунному та цитокіновому статусі є суттєвою патогенетичною ланкою розвитку ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань (Дзяк Г.В., Коваль Е.А., 1996, Ross R., 1999, Заремба Є.Х. та ін., 2004). Продемонстрована важлива роль ФНП та ІЛ-1 у активації запальних реакцій, потенціюванні активності ренін-ангіотензинової системи та загостренні серцево-судинної патології (Дж. Пфейфер, 1999).

Loading...

 
 

Цікаве