WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Механізми розвитку пошкоджень серця при багаторазовому стресі та їх корекція (автореферат) - Реферат

Механізми розвитку пошкоджень серця при багаторазовому стресі та їх корекція (автореферат) - Реферат

Рис. 5. АІ у щурів після 14-денного стресу

(в % відношенні до контролю)

Рис. 6. Процеси апоптозу у кролів

після 14- та 28 днів стресу

(в % відношенню до контролю)

В культурі МНК кролів 2-тижневий стрес викликав зростання АІ на 37,8% і зменшення кількості живих клітин за рахунок некрозу на 5%, і менше ніж у щурів впливав на відповідь МНК на індукцію апоптозу дексаметазоном – 173,7% порівняно з вихідними показниками, що свідчить про видову специфіку апоптозного процесу. Апоптозний індекс в культурі МНК тварин, що зазнали дії 4-тижневого стресу, становив 51,3%, рівень живих клітин – 87,6% від вихідних показників відповідно, кількість живих клітин при дії ДМТ на фоні стресу становила 77,8%, апоптозний індекс становив 56,4%, тобто дексаметазон практично не викликав індукції апоптозу. Таким чином, через 4 тижні стресу дія ДМТ in vitro не була вираженою, що опосередковано вказує на підвищення рівня глюкокортикоїдів in vivo та зниження чутливості до них МНК. Рівень метаболічного стану або життєздатності, який виявлявся в культурі МНК як співвідношення спонтанного до індукованого апоптозу можемо спостерігати в наступній таблиці.

Табл. 2 Рівень метаболічного стану у культурі МНК (співвідношення спонтанного та індукованого апоптозу) у кролів

Контроль

Стрес 2 тижні

Стрес 4 тижні

Індекс індукції апоптозу

0,6140,06

0,7390,07

0,9090,07

Таким чином, двотижневий стрес призводив в середньому до підвищення рівня апоптозу в МНК крові дослідних тварин, що співпадало з підвищенням у них в цей період стресу рівня ФНП. Через місяць стресування рівень апоптозу МНК і продукція ФНП мононуклеарами у крові знижувалися, що дає можливість пов'язати активність апоптозного процесу з продукцією прозапального цитокіну – ФНП.

Адаптаційна модель стресу характеризувалася активацією неспецифічної резистентності організму переважно за рахунок підвищення рівня прозапальних цитокінів – ІЛ-1 та ФНП, ініціацією апоптозу імунокомпетентних клітин - МНК, що супроводжувалося зміною їх метаболічного стану та функціонального резерву.

Вивчення енергообміну міокарда при імобілізаційному стресі. Відомо, що цитокіни безпосередньо впливають на функцію міокарда, рецепторний, трансдукторний та генетичний апарат кардіоміоцитів (КМЦ) (R. Bucala, 1996; В.Н. Федорич, А.В. Федорич, 2001). З іншого боку всі ці процеси є енергозалежними. Основними продуцентами енергії в КМЦ є мітохондрії (МХ). Тому вплив цитокінів на стан мітохондріальних мембран та ферментів, які в них вбудовані є тією патогенетичною ланкою розвитку стресорної патології, яка ще не вивчена і представляє науковий інтерес.

Імобілізаційний стрес через 14 днів призводив до зниження активності ферментів мітохондріальної внутрішньої мембрани: – СДГ на 43%, ЦХО на 24,7%, а також АТФ-синтетази на 41,9%. Знижувався і рівень аденілових нуклеотидів, у тому числі АТФ на 11,4%. Через 28 днів стресування рівень АТФ в міокарді знижувався на 38,1%. При вивченні впливу на ці ферменти -блокатора та адреноміметика було знайдено, що як обзидан так і адреналін призводили до зниження функціональної активності ферментів внутрішньої мембрани мітохондрій, як наведено на діаграмі.

Рис. 7 Вміст аденілових нуклеотидів у міокарді щурів після 14-денного імобілізаційного стресу, після введення адреналіну та обзідану

(мкМ/г сирої тканини)

Рис. 8 Активність та концентрація цитохромів в мітохондріях міокарда щурів після імобілізаційного стресу та дії обзидану і адреналіну (мМ/г білка)

Після 14-денного стресу та після 14-денного введення адреналіну активність АТФ-синтази зменшувалася аналогічно - на 41,9% та 40% відповідно. І стрес і агоністи адренорецепторів призводили до значного підвищення концентрації цитохромів а та С у мітохондріях міокарда, що може свідчити про компенсаторне підвищення синтезу цитохромів при стресі, пов'язане з порушенням адренергічної регуляції. Проведені дослідження показали, що в серцевому м'язі дослідних тварин підвищувався рівень лактату, що призводить до зниження співвідношення NAD(P)/NAD(P)H пар, характерного для підвищення відновних процесів в клітині.

Рис. 9. Рівень лактату в міокарді дослідних тварин

Співвідношення NAD/NADH в серці щурів при стресі знижувалися, в той час як співвідношення NADP/NADPH за цих умов, навпаки, зростали, що є свідченням переключення потоку вуглецю з гліколізу на глюконеогенез. Дослідження функціонування мітохондрій включає ряд параметрів, серед яких - вивчення стану мітохондріальних мембран, вимірюване спектрофотометрично як набрякання мітохондрій. При вивченні процесу активного енергозалежного набряку мітохондрій тварин після дії імобілізаційного стресу було знайдено, що стрес призводив до зниження властивості мітохондрій активно набрякати у порівнянні з інтактною групою на 45,7% через 30 хвилин інкубації, на 42%, 63,5%, 18,1% відповідно через 60, 90, 120 хвилин.

Примітка: 1 - 30 хв // 2 - 60 хв // 3 - 90 хв // 4 - 120 хв

Рис. 10 Процес активного енергозалежного набряку мітохондрій тварин після дії імобілізаційного стресу

Додавання до середовища інкубації АТФ майже не призводило до збільшення оптичної щільності суспензії мітохондрій міокарда дослідних тварин, що є свідоцтвом порушення контрактильних властивостей мітохондріальних мембран, а отже вираженому, але зворотному порушенню їх проникненості (відкриттю пор) у частини мітохондріального пулу в міокардіоцитах. Таким чином, дія стресу призводила до зниження інтактності мітохондріальних мембран, зниженню активності ферментів окисного фосфорилювання та компенсаторної стимуляції гліколізу і синтезу мітохондріальних цитохромів в міокарді.

Морфологічні зміни у міокарді експериментальних тварин при імобілізаційному стресі. Мікроскопічно при дослідженні міокарда після 14-денного стресу при забарвленні гематоксилін-еозином спостерігали запальну реакцію, помірне повнокрів'я капілярів, венул, місцями з явищами стазу та сладж-феномену, поодинокі крововиливи у оточуючу сполучну тканину, строма міокарда дещо набрякла, з дегрануляцією окремих базофілів, просвіти між КМЦ розширені, ядра КМЦ видовжені, заокруглені, в окремих клітинах пікнотичні. Гістохімічні дослідження підтвердили дані біохімічних. Активність ЛДГ була підвищеною, що виражалось у збільшенні кількості та розмірів гранул чорного кольору, що виявлялись в цитоплазмі. Вивчення активності СДГ у КМЦ щурів виявило значне зниження в деяких КМЦ активності ферменту – а в деяких КМЦ поява гранул ферменту з накопиченням у вигляді плям, тобто нерівномірність розподілу активності СДГ у міокардіоцитах.

На електронограмі спостерігали порушення крист та вакуолізації мітохондрій у КМЦ і підвищення електронної густини смугастих структур щурів після 2-тижневого впливу експериментального стресу. Також на електронограмі було видно апоптоз ядра КМЦ.

При гістологічному дослідженні міокарда після 28 днів стресу при забарвленні гематоксилін-еозином спостерігалося виражене розширення капілярів та венул із накопиченням в їх просвітах еритроцитів, місцями з утворенням стазів та сладжів. В окремих ділянках виявлялися діапедезні крововиливи, набряк строми міокарда. Активність СДГ була зниженою. На електронограмі Х13500 відмічали явища вираженого порушення чіткості контурів мітохондрій та розрихління цитоплазматичних структур у кардіоміоцитах.

Loading...

 
 

Цікаве