WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Апоптоз, імунофенотип та функціональна активність елементів гемопоезу у хворих на мієлодиспластичний синдром у віддалений період після опромінення (ав - Реферат

Апоптоз, імунофенотип та функціональна активність елементів гемопоезу у хворих на мієлодиспластичний синдром у віддалений період після опромінення (ав - Реферат

Об'єкт дослідження. Периферична кров та кістковий мозок УЛНА на ЧАЕС 1986 р., опромінених в діапазоні доз від 0,04 до 0,92 Зв, хворих на МДС.

Предмет дослідження. Процеси апоптозу, активації та диференціювання в імунній та кровотворній системах в УЛНА на ЧАЕС та хворих на МДС у віддалений період після опромінення.

Методи дослідження.Цитофлуориметричний аналіз – визначення субпопуляційного складу імунокомпетентних клітин (ІКК), експресії поверхневого фенотипу ГК та експресії активаційних маркерів у прямому імунофлуоресцентному тесті. Аналіз запрограмованої клітинної загибелі та розподілу лімфоцитів за фазами клітинного циклу. Культуральні – формування короткочасових культур клітин для оцінки активаційної та проліферативної відповіді лімфоцитів на стимуляцію мітогеном – конканаваліном А (Кон А); вплив верапамілу, як індуктора апоптозу на ГК та ІКК ПК та КМ in vitro. Статистичні – дисперсійний аналіз та регресійно-кореляційний аналіз за параметричними критеріями [А. Бююль, 2002; С. Гланц,1999].

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше визначено особливості процесів запрограмованої клітинної загибелі елементів гемопоезу на різних стадіях їх диференціювання у хворих із радіаційно-асоційованим МДС: на підставі дослідження молекулярних перебудов цитоплазматичної мембрани, вперше встановлено залежність рівня апоптозу у хворих на МДС від дозових навантажень у діапазоні від 0,04 до 0,92 Зв; встановлено порушення „апоптозної програми" нейтрофілів у хворих на МДС, що проявляється у зниженні чутливості до дії індуктору апоптозу та супроводжується відповідними змінами експресії поверхневих антигенів; вперше серед УЛНА на ЧАЕС 1986 р. встановлена позитивна кореляційна залежність між рівнем CD95 та дозою опромінення; зафіксований стан підвищеної активності у структурно-функціональній системі феномену запрограмованої клітинної загибелі у віддалений період після опромінення.

Вперше отримано нові дані про особливості експресії лінійних, диференційних та активаційних антигенів ІКК та ГК ПК та КМ хворих на МДС у віддалений період після опромінення. Встановлено особливості імунофенотипу популяції бластних клітин, яка характеризується експресією CD34+, CD71+, CD117+, CD34+117+.

Вперше визначена роль імунологічних порушень у формуванні неопластичних змін гемопоезу. Визначена доцільність використання у клініко-діагностичній практиці оцінки імунологічної реактивності ІКК у віддалений період після опромінення.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретично обґрунтована необхідність внесення змін до стратегії діагностики МДС, у т.ч. серед постраждалого контингенту. Методично визначена інформативність імунофенотипових параметрів ГК для діагностики та прогнозування перебігу МДС. Запропоновано використання показників експресії CD71 та коекспресії CD117, CD34 антигенів ранніх ГК-попередників в якості діагностичного маркеру МДС. Розроблено новий спосіб діагностики та прогнозування перебігу МДС: заявка на пат. № u 200706774, який базується на використанні індексу апоптозу в якості діагностичного та прогностичного маркеру.

Розроблені в дисертаційній роботі підходи щодо діагностики МДС з урахуванням радіаційної компоненти, впроваджені у практику роботи відділу клінічної імунології та відділення радіаційної гематології дорослих ІКР НЦРМ АМН України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз наукових літературних даних та визначення ступеня вирішеності наукового завдання в межах теми, обґрунтована актуальність і необхідність дослідження, його мета і задачі, сформовано групи обстеження. Особисто розроблено алгоритм дослідження, обґрунтовано і відібрано методи дослідження, розроблено протокол для систематизації та фіксації результатів, структуру бази даних. Самостійно визначений імунофенотип ГК та ІКК у групах обстеження, встановлено особливості спонтанної та мітоген-залежної активації лімфоцитів. Автором проведений диференційний аналіз рівня спонтанного та індукованого апоптозу і надана оцінка розподілу лімфоцитів за фазами клітинного циклу. Особисто проведено експериментальні дослідження in vitro із формуванням короткочасових культур клітин. Заповнена база даних з подальшою статистичною обробкою та аналізом отриманих результатів. Особисто виконано написання всіх розділів дисертаційної роботи, створення ілюстративного матеріалу та формування висновків і практичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були представлені та обговорені на національних та міжнародних науково-практичних конференціях та конгресах: IV з'їзді гематологів та трансфузіологів України (Київ, 2001); Міжнародній конференції "П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання" (Київ, 2001); 3-ей Международной конференции "Медицинские последствия Чернобыльской катастрофы: итоги 15-летних исследований" (Киев, 2001); Научно-практической конференции, посвященной 70-летию Российскому НИИ гематологии и трансфузиологии "Актуальные вопросы гематологии и трансфузиологии" (Санкт-Петербург, 2002); The 8th Annual Meeting of EHA Assotiation (Lion, France, 2003); Науково-практичній конференції "Гематологія і трансфузіологія: фундаментальні та прикладні питання" (Київ, 2005); 5th Parnas Conference (2005); 3th International Symposium: Chronic Radiation Exposure: Biological and Heаlth Effects (Chelyabinsk, 2005); X Congress European Hematology Association (Stockholm, 2005); Міжнародній конференції "Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє" (Київ, 2006); Ювілейній науково-практичній конференції до 20-річчя гематологічного відділення ІКР НЦРМ АМН України "Радіаційна гематологія: етапи становлення, основні досягнення та перспективи розвитку" (Київ, 2007); Conference "Death, Danger and Immunity" Institut Pasteur (Paris, France, 2007); The Ninth International Symposium on Myelodysplastic Syndromes (Florence, Italy, 2007); The 12th Congress of the European Hematology Association (Vienna, Austria, 2007).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 20 наукових праць; із них: 5 статей у фахових виданнях, 1 заявка на патент, 14 тез доповідей (у т.ч. 7 – за кордоном).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 6 розділів основної частини (аналітичний огляд літератури, матеріал та методи, три розділи результатів власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження) висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Робота ілюстрована 31 таблицею і 34 рисунками. Повний обсяг дисертації – 176 сторінок, із них 149 сторінок складає основна частина. Список літератури викладений на 27 сторінках та містить 258 джерел (83 кирилицею, 175 латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В роботі проаналізовано та узагальнено результати досліджень у 130 осіб. Основну групу обстеження склали пацієнти, які перебували на лікуванні у клінічних відділеннях НЦРМ АМН України з діагнозом МДС. Клінічний діагноз та підтип МДС встановлено у відділенні радіаційної гематології дорослих ІКР НЦРМ АМН України за критеріями ФАБ-класифікації [H. Muller-Berndoff et al., 2006; J.M. Bennet et al., 1982]. Загальна кількість осіб, які склали дану групу становила 55 осіб. Відповідно до модифікованої ФАБ-класифікації, яка в останні роки була доповнена некласифікованим варіантом МДС, обстежені хворі були розподілені за встановленим діагнозом наступним чином: рефрактерна анемія (РА); рефрактерна анемія із надлишком бластів (РАНБ); рефрактерна анемія із надлишком бластів у стадії трансформації (РАНБ-Т); некласифікований варіант МДС (МДС-Н). Для проведення аналізу підтипи МДС були об'єднані за ступенем злоякісності та відсотком бластних клітин у дві підгрупи:

I підгрупа – РА, МДС-Н. Вік обстежених складав 54,617,20 (MSD);

II підгрупа – РАНБ, РАНБ-Т. Вік обстежених складав 56,413,08 (MSD);

Серед осіб основної групи дослідження виділена група хворих на МДС, які були УЛНА на ЧАЕС 1986 р. та зазнали впливу низьких доз іонізуючого випромінення (від 0,04 до 0,92 Зв). Ця підгрупа склала 17 осіб. Частина хворих обстежувалась повторно на різних етапах мієлопроліферативного процесу. Групу порівняння склали 55 УЛНА на ЧАЕС, які перебували в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС у 1986 р., опромінені в діапазоні доз від 0,01 до 0,95 Зв. Вік обстежених складав 50,08,86 (MSD). В анамнезі не встановлено інших шкідливих факторів та захворювань, які б мали вплив на кровотворну або імунну системи. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб, гематологічні та імунологічні показники яких коливались в межах вікових норм. Середній вік складав 52,55,41 (MSD). Всі особи контрольної групи не зазнавали впливу іонізуючого випромінювання, яке б перевищувало рівень природного радіаційного фону.

Loading...

 
 

Цікаве