WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Реконструктивна хірургія післяопераційних гриж черевної стінки (автореферат) - Реферат

Реконструктивна хірургія післяопераційних гриж черевної стінки (автореферат) - Реферат

Публікації. За темою дисертації опубліковано 52 наукові праці, з них у виданнях рекомендованих ВАК України – 26 (9 - особисто), інші в збірках наукових робіт, матеріалах конференцій і з'їздів. Одержано 9 патентів України на винахід. Видана в співавторстві 1 монографія.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 408 сторінках і включає: вступ, огляд літератури, опис матеріалів і методів дослідження, 4 розділа власних досліджень, аналіз і обговорення отриманих результатів, висновки, практичні рекомендації. Дисертаційна робота ілюстрована 187 малюнками і 29 таблицями (займають 57стор.). Список використаних джерел містить 402 публікації, з яких 239 робіт вітчизняних і 163 зарубіжних авторів.

Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження. Відповідно до поставлених задач робота включає клінічний і експериментальний розділи дослідження.

Клінічний розділ роботи грунтується на вивченні досвіду хірургічного лікування 756 хворих з ПГЧС (674 планових хворих і 82 з защемленими формами), оперованих на клінічних базах хірургічних кафедр КДМУ ім. С.І. Георгієвського з 1996 по 2006 роки. Всі планові обстежені хворі розподілені на 2 групи. У 1-ій групі герніопластику виконували частіше аутопластичними (298 хворих) і рідше протезуючими (52 хворих) способами. У 2-й групі нами переважно застосовувалися протезуючі методики герніопластики з використанням синтетичних сітчастих матеріалів (поліпропіленові сітки фірм "Етікон", "Лінтекс", сітки "Vypro-II", вітчизняна синтетична сітка). У роботу включений також аналіз результатів лікування 58 хворих з ПГЧС, у яких була виконана протезуюча герніопластика з використанням лапароскопічної технології.

Обстеження хворих з ПГЧС включало клінічні, функціональні і лабораторні методи дослідження. Аналіз клінічного матеріалу проводили з використанням класифікацій ПГЧС Тоскіна - Жебровського і Chevrel – Rath (SWR – classification). Стан гемодинаміки оцінювали за показниками АД, ЕКГ і тетраполярної грудної реографії за Kuibicek, яку проводили з використанням чотирьохканального реографа Р4 – 02, і трьохканального кардіографа Х – 326 Cardimax (Японія). Функцію зовнішнього дихання оцінювали за даними комп'ютерного аналізу спірограми і кривий "потік-об'єм" з використанням комплексу апаратури "Erich Eger" (Німеччина), а також даними пневмотахометрії.

Для інтегральної оцінки фізичного стану хворих використовували класифікацію ступенів операційного ризику "American Society of Anesthesiologists" – ASA (W.D. Mens et al., 1978).

УЗД передньої черевної стінки для діагностики ПГЧС і оцінки стану тканин в ділянці ГД проводили ультразвуковим сканером SSA-90 фірми Toshiba (Японія) з лінійними датчиками, що працюють в режимі від 3,5 до 11 Мгц. У 67 хворих проведена комп'ютерна термографія з використанням комплексу "SIT - INFRA – II" (Київ, Україна). Комп'ютерна томографія ПЧС і черевної порожнини виконана у 21 хворого.

Вимірювання ВЧТ проводили шляхом його непрямого визначення в сечовому міхурі за G. Malbrain (1997) до і після операції.

Концентрацію загальних імуноглобулінів (IgG, IgM і IgA) визначали мікротурбідиметричним методом, специфічні антиендотоксинові антитіла класів А, М і G (відповідно анти-ЛПС-IgА, анти-ЛПС-IgМ, анти-ЛПС-IgG) визначали методом твердофазного імуноферментного аналізу за А.І. Гордієнком і співавт. (2002, 2003). Концентрацію ФНП-, ІЛ-6 в сироватці крові визначали методом твердофазного імуноферментного аналізу за допомогою комерційного тест-системи виробництва ТОВ "Протеиновый контур" (Санкт-Петербург, Росія). Рівень СМО визначали за Н.І. Габрієляном (1983), значення ЛІІ за Кальф-Каліфом.

У 68 хворих з ПГЧСдо і після реконструктивної операції вивчені показники "якості життя" за допомогою короткої форми загального опитувальника SF-36 (J.E.Ware et al.,1988).

Для вивчення патоморфологічних особливостей змін в ПЧС при ПГЧС, з видалених у 63 хворих під час операції тканин ділянці грижі, виготовляли парафінові зрізи завтовшки 8–10 мікрометрів, які забарвлювали гематоксилин–еозином, за ван Гізон, за Маллорі, за Граммом–Вейгертом. У 16 хворих вивчені морфологічні особливості різних шарів тонкої кишки, втягненої в злуковий процес, що знаходиться в грижовому мішку або в черевній порожнині. У 10 хворих проведений ультраструктурний аналіз тканин ПЧС, узятих під час операції, після забарвлення препаратів за Рейнольдс на електронному мікроскопі "Jem 1010" (JEOL).

Статистичну обробку отриманих в результаті клінічних досліджень показників проводили за допомогою програми Microsoft Excel 2000 з урахуванням рекомендацій, викладених в роботі Гордієнка А.І. і співавт., 2000.

Експериментальний розділ роботи включав проведення дослідів в 4 серіях на 32 лабораторних тваринах (кролях). У 1-й серії (10 дослідів) проводилася фіксація блоку електродів в черевну стінку і вивчалася тканинна реакція на їх імплантацію. У 2-й серії (22 досліди) крім цього моделювали післяопераційну грижу. У 3-й і 4-й серіях експерименту в терміни 3-6 місяців після моделювання ПГЧС, виконували пластику ГД без передопераційної підготовки (10 дослідів) і на тлі передопераційної підготовки з використанням комплексу препаратів, що вводяться внутрішньовенно (12 дослідів): реополіглюкіну (8-10 мл/кг), пентоксифіліну (1,5 мг/кг) і тіотріазоліну (25 мг/кг). У всіх серіях експерименту за допомогою фіксованого в тканинах ПЧС електродного блоку реєстрували об'ємну швидкість локального кровотоку методом водневого кліренсу, реактивність судин на підставі визначення вазодилятаторного коефіцієнта реактивності у відповідь на інгаляцію 7% суміші СО2 з повітрям (Т.І. Демченко, 1981), вивчали динаміку зміни напруги кисню в тканинах за допомогою полярографії (В.А. Березовский, 1975). Водно-електролітний баланс тканин вивчали методом високочастотної електроімпедансометрії (А.И Бекетов та співавт., 1998). Дослідження цих параметрів проводили в терміни: 1, 3, 5, 10, 15, 30 і 45 діб після операції. У ці ж терміни брали ділянки тканин черевної стінки для морфологічного дослідження.

При математичній обробці результатів експериментальних досліджень, отримані абсолютні дані виражали в % до початкового рівня. Відносні величини піддавали статистичній обробці з використанням критерію Ст'юдента.

Результати дослідження і їх обговорення. Алгоритм обстеження і підготовки до реконструктивної операції хворих з ПГЧС, розроблений в клініці, включав наступні етапи.

I етап: комплексне обстеження хворого. На цьому етапі у всіх обстежених хворих застосовувалися клінічні, лабораторні і функціональні методи дослідження (біохімічні, імунологічні, моніторинг серцево-судинної системи, комп'ютерна спірографія, інтегральна реографія та інші). Проводилася також поглиблена оцінка морфофункціонального стану тканин черевної стінки у ділянці грижі за допомогою УЗД, комп'ютерної томографії і термографії.

II етап: аналіз і оцінка результатів комплексного обстеження хворого з ПГЧСі патогенетичним обгрунтуванням способів зниження операційного ризику і ризику виникнення післяопераційних ускладнень.

III етап: передопераційна підготовка. Проводилися заходи, направлені на профілактику розвитку післяопераційних раневих і екстраабдомінальних ускладнень.

IV етап: вибір терміну і способу грижосічення. На підставі комплексного обстеження і оцінки результатів передопераційної підготовки визначили можливість виконання, терміни і план найбільш оптимальної в конкретній клінічній ситуації реконструктивної операції.

Загальна клінічна характеристика обстежених хворих була наступною. Жінок було 515 (76,4%), чоловіків – 159 (23,6%). Більшість хворих були у віці 40-60 років – 336 (49,9%), а пацієнтів у віці старше 60 років - 293 (43,4%). Відповідно до класифікацій Тоскіна - Жебровського і Chevrel – Rath (SWR – classification) найбільше число хворих було з обширними розмірами грижового випинання – 378 (56,1%) і з шириною ГД від 5 до15 см (W2-W3) - 512 хворих (76%). Необхідно відзначити, що на думку авторів SWR – classification, ширина ГД – основний критерій складності операції при ПГЧС. У 481 (71,7%) хворого спостерігалася серединна локалізація грижі (М), у 104 (15,4%) - бічна (L), у 89 (13,2%) - поєднана (МL). Рецидивні грижі були виявлені у 292 (43,3%) хворих. Один рецидив (R1) спостерігався у 193 хворих; два (R2) – у 69; три (R3) і більш – у 30. 484 пацієнта (71,8%) мали різні супутні захворювання. Найпоширеніше поєднання було наступним: грижа - серцево-судинне захворювання - ожиріння. Велика частина хворих (412 – 61,1%) перенесла у минулому від 2 до 4-5 і більш операцій на органах черевної порожнини і черевній стінці. У 494 (73,2%) хворих розвитку грижі передували гнійно-запальні раневі ускладнення – нагноєння, лігатурні нориці, запальні інфільтрати. Окрім цього, у 37 з них перебіг післяопераційного періоду ускладнився перитонітом, у 12 – евентрацією, 39 хворих перенесли релапаротомію. Під час надходження до стаціонару у цих хворих часто спостерігалися різні трофічні розлади шкірних покривів у ділянці грижі, мацерації і виразки (39 хворих), лігатурні (67 хворих) і кишкові нориці (15 хворих). Частим було поєднання ПГЧСз грубим келоїдним рубцем черевної стінки (96 хворих). Клінічні прояви ЗКН були виражені у 163 хворих (24,2%). У 12,5% пацієнтів була симультанна хірургічна патологія. До 8% пацієнтів, що потребують хірургічного лікування післяопераційної грижі, страждали на цироз печінки, онкопатологію, мали в анамнезі інфаркт міокарду, гостре порушення мозкового кровообігу, інші захворювання, що серйозно обтяжують їх стан і значно підвищують ризик планової реконструктивної операції.

Loading...

 
 

Цікаве