WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вертеброгенні предиктори артеріальної гіпертензії, диференційно-діагностичні критерії та особливості лікування (автореферат) - Реферат

Вертеброгенні предиктори артеріальної гіпертензії, диференційно-діагностичні критерії та особливості лікування (автореферат) - Реферат

При спондильозах та лігаментозах основними травмуючими елементами були осифікації зв'язкового апарата – у 18 (85,7%) випадках, а також зменшення ширини міжхребцевих отворів – у 16 (76,2%) хворих.

У 13 хворих з метою виявлення рентгеннегативних травмуючих елемен-тів було проведено МРТ.

В обстежених сегментах грижі дисків виявлені у 9 (69,2%) випадках, атонія фіброзного кільця – у 11 (84,6%) хворих, набряк задньої поздовжньої зв'язки та набряк капсули міжхребцевих суглобів у 13 (100%) випадках.

Переважна локалізація рентгеннегативних травмуючих елементів спосте-рігалась в сегментах C4-C5, C5-C6, C6-C7. Саме на ці сегменти припадає найбільше статико-динамічне навантаження.

Слід звернути увагу на те, що не всі патологічні елементи, які утворю-ються при захворюваннях шийного відділу хребта, можуть призводити до компресії або подразнення нервових та судинних структур, тобто не кожна патологічна зміна в сегменті виконує роль чинника вертеброгенної патології, а тільки та, що має певний розмір і напрямок розташування.

Травмуючі елементи, виявлені безпосередньо в сегментах, є первинними. Дія первинних травмуючих елементів призводить до появи вторинних трав-муючих елементів: тригерні пункти, спазм м'язів, запальний процес та набряк, які також можуть бути патогенетичними чинниками вертеброгенної АГ.

Пошук тригерних пунктів нами проводився методом пальпації. Пере-важна локалізація тригерних пунктів була у м'язах, котрі інервувалися тими ж сегментами, що і судинна система головного мозку: нижні косі м'язи голови, підпотиличні, задня група м'язів шиї, трапецієвидні. У обстежених хворих кількість тригерних пунктів складала до лікування 30,180,64, після лікування – 7,560,47 (p<0,001). В групі порівняння кількість міофасціальних ущільнень у м'язах шийно-комірцевої зони була значно меншою, ніж у пацієнтів з вертеброгенною АГ і складала 12,033,7 (р<0,01).

Порушення у шийно-грудному відділі хребта часто призводять до спазму м'язів шийно-комірцевої зони: підпотиличних м'язів – великих і малих задніх прямих м'язів голови, нижніх і верхніх косих м'язів голови, задніх м'язів шиї, напівостистого м'яза голови, довгого м'яза голови, напівостистого м'яза шиї, багатороздільних м'язів, м'язів-ротаторів, драбинчастих та трапецієвидних м'язів. Особливе значення має спазм нижнього косого м'яза голови, який з'єднує два перших шийних хребці: остистий відросток С2 та поперечний відросток атланта. Під цим м'язом знаходиться петля хребтової артерії, тому його спазм призводить до компресії артерії, що зумовлює порушення мозкового кровотоку.

За даними наших обстежень спазм нижнього косого м'яза виявлено у 125 (100%) пацієнтів, задньої групи м'язів шиї – у 110 (89,4%), трапецієвидного м'яза – у 125 (100%) випадків.

Спазм м'язів зменшувався або проходив після масажу, усунення функціо-нальних блоків шийно-грудного відділу хребта, постізометричної релаксації у 95 (76%) хворих. У 30 (24%) випадках для зменшення спазму доводилось застосовувати інфільтрацію м'яза 0,5% розчином новокаїну.

При обстеженні хворих звертали увагу на об'єм рухів у шийному відділі хребта. Порушення виявлено у 118 (94,4%) випадках. Обмеження об'єму рухів виникали внаслідок функціональних блоків шийно-грудного відділу хребта, спазму м'язів, які спостерігались у 105 (89,0%) хворих. Збільшення об'єму рухів виявлено у 13 (11,0%) пацієнтів, воно було зумовлено гіпермобільністю внаслідок ослаблення зв'язкового апарата.

За допомогою мануального обстеження виявляли функціональні блоки у сегментах шийно-грудного відділу хребта. Вони були у всіх 125 (100%) хворих основної групи. Найчастіше блокувались сегменти, які піддаються значному статико-динамічному навантаженню.

Травмуючі елементи, як первинні, так і вторинні, призводять до без-посередньої компресії хребтової артерії, або спричиняють подразнення сег-ментарних нервових структур і розвиток патологічної імпульсації, внаслідок чого відбувається спазм артерії та порушення кровотоку у вертебро-базилярному басейні, що призводить до виникнення різноманітних скарг.

Оскільки кількість і різноманітність симптомів була значною, виникла необхідність скарги пацієнтів для спрощення їх збору та аналізу розділити на групи в залежності від механізмів їх виникнення: вертебробазилярні, вертебрологічні, вертеброкардіальні. Проводилась бальна оцінка скарг. Слід відмітити наявність всіх груп скарг у більшості хворих (97,6%).

Біль локалізувався переважно в потиличній ділянці, в ряді випадків поширювався на лобно-тім'яну зону з іррадіацією в око. У 18 (14,6%) хворих головний біль мав різкий, пульсуючий або стріляючий характер з іррадіацією в око чи вухо. Починався він в шиї або потиличній ділянці, потім поширювався вперед на тім'яну, скроневу та лобні ділянки, охоплюючи половину голови.

Головокружіння виявлено у 119 (95,2%) хворих, це один з основних симптомів недостатності кровотоку у вертебро-базилярному басейні. Частіше воно носило характер синдрому Меньєра. Несистемне головокружіння вияв-лено у 26 (21,8%) обстежених, системне – у 72 (60,5%) пацієнтів, комбіноване – у 21 (17,6%) випадку.

Хиткість ходи (атаксії) виявлялась у 101 (80,8%) випадку, нудота церебрального характеру – у 96 (76,8%) обстежених, шум у вухах – у 86 (68,8%) хворих, відчуття „комка" в горлі – у 25 (20%) пацієнтів. Також спостерігались такі скарги, як швидка втомлюваність – 115 (92%) хворих, неврастенічні розлади – 94 (75,2%) випадки, порушення пам'яті – 53 (42,2%) хворих, порушення сну – 89 (71,2%) обстежених.

Кардіалгії спостерігались у 86 (68,8%) пацієнтів, відчуття серцебиття – у 47 (37,6%) обстежених.

Скарги, які були віднесені до вертебрологічних, пов'язані з мікро-травмами спинномозкових нервів, гіпертонусом м'язів, наявністю активних тригерних пунктів. Дискомфорт, відчуття скутості в шийно-грудному відділі хребта спостерігались у всіх 125 (100%) хворих, обмеження рухів – у 119 (95,2%), біль – у 110 (88%) обстежених.

Слід відмітити, що частину вказаних вище скарг активно пред'являли не всі хворі, тому їх виявляли за допомогою опитування відповідно до анкети.

Нами також проведено обстеження за методикою Вейна А.М. (1998) з метою виявлення ознак вегетативних порушень. За результатами статистичної обробки даних ознаки вегетативної дисфункції виявлено в усіх 125 хворих (100%), середня кількість балів до лікування становила 34,571,52, після лікування – 6,880,61 (p<0,001). Зменшення дії травмуючих елементів під впливом вертебротерапії призводило до зменшення кількості балів вже після першого сеансу.

Достовірне зниження АТ (p<0,05) відбувалось після першого сеансу вертебротерапії, після курсу лікування у більшості пацієнтів було досягнуто цільових рівнів АТ (p<0,001). У хворих групи порівняння тестовий сеанс вертебротерапії не призводив до зниження АТ.

При аналізі добового моніторингу АТ було виявлено, що величина ранкового підйому САТ/ДАТ була пов'язана позитивними кореляційними зв'язками з ступенем нічного зниження САТ (r = 0,38/0,45; p<0,01) і ступенем нічного зниження ДАТ (r = 0,42/0,44; p<0,01). Також величина ранкового під-йому ДАТ достовірно корелювала із варіабельністю ДАТд/САТн (r = 0,31/0,28; p<0,01). Підвищення індексу часу САТ/ДАТ у денний та нічний період відмічено у 32 (86,5%) пацієнтів. Важливе значення цей показник має на початковій стадії АГ, коли середні значення САТ/ДАТ близькі до нормативних показників.

Згідно з отриманими даними допплерографічного дослідження після вертебрологічного лікування у більшості хворих відмічалось достовірне збільшення лінійних швидкостей кровотоку: систолічної (Vmax) (р<0,001), діастолічної (Vmin) (р<0,05) та середньої (Vсер) (р<0,001). Також зникала аси-метрія показників, одержаних з правої та лівої хребтових артерій.

Найбільш динамічним показником, який реагує на зміни кровотоку у вертебро-базилярному басейні, є пікова систолічна швидкість Vmax. Про покра-щення мікроциркуляторних процесів у головному мозку свідчить нормалізація індексів: пульсації (Р1), який відображує безперервність та опір потоку крові (р<0,05) та циркулярного опору (R1), який відображає авторегуляційне знижен-ня судинного опору за рахунок розширення термінальних кровоносних судин. Показники, отримані після лікування, відповідали належним величинам.

За даними РЕГ, після вертебротерапії значно збільшувалась амплітуда максимального (А2) кровонаповнення артеріальних судин. Достовірних змін амплітуди венозної хвилі не відмічено (р>0,05), але співвідношення артеріального притоку та венозного відтоку (А2/А4) у всіх пацієнтів було на користь першого (р<0,001), збільшувалась максимальна швидкість (Vmax) кровонаповнення (р<0,05) та значно зростала середня швидкість (Vсер) кровонаповнення артеріальних судин (р<0,01), що свідчить про покращення мікроциркуляторних процесів у тканинах головного мозку. Vсер зростала не тільки за рахунок збільшення А2, але й за рахунок значного (р<0,05) зменшення часу повільного кровонаповнення (Т2) судин. Показники, отримані після лікування, практично не відрізнялись від контрольних (р>0,05). Встановлено тісний кореляційний зв'язок між середньою швидкістю кровонаповнення судин головного мозку та АТсер (r = 0,78; p<0,05).

Середня швидкість кровонаповнення судин певною мірою віддзеркалює стан церебральної мікроциркуляції, але повного уявлення про мікроцирку-ляторні процеси таке обстеження не дає, тому була проведена кон'юнктивальна біомікроскопія у 25 пацієнтів.

Loading...

 
 

Цікаве