WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вертеброгенні предиктори артеріальної гіпертензії, диференційно-діагностичні критерії та особливості лікування (автореферат) - Реферат

Вертеброгенні предиктори артеріальної гіпертензії, диференційно-діагностичні критерії та особливості лікування (автореферат) - Реферат

Медикаментозну терапію на період проведення вертебрологічного лікування залишали без змін. Потім в залежності від ефективності вер-тебрологічного лікування дозу препарату зменшували або його відміняли при нормалізації АТ. Всього для дослідження було відібрано 73 хворих АГ I стадії та 52 пацієнти з II стадією. Хворі з першою стадією АГ на період обстеження отримували антагоніст кальцію нормодіпін (амлодіпіна безілат, „Gedeon Rich-ter", Угорщина) в дозі 10 мг/добу – 39 пацієнтів, або інгібітор АПФ лізиноприл (лізиноприл, „Ratiopharm", Німеччина) в дозі 10 мг/добу – 34 обстежених. Необхідно відмітити, що у всіх пацієнтів з I стадією до моменту дослідження були використані також препарати інших груп, але ефективність лікування була недостатньою. Хворі з другою стадією АГ отримували наступні комбінації препаратів: 32 досліджуваних приймали антагоніст кальцію нормодіпін в дозі 10 мг/добу, діуретик індап (індапаміда гемігідрат, „PRO. MED. CS Praha", Чехія) – 2,5 мг/добу, β-адреноблокатор конкор (бісопролола фумарат, „Nycomed", Німеччина) – 5 мг/добу; 20 хворих приймали інгібітор АПФ лізиноприл в дозі 10 мг/добу, діуретик індап – 2,5 мг/добу, β-адреноблокатор конкор – 5 мг/добу. Всі групи були стандартизовані за стадією та ступенем АГ, віком, статтю, факторами ризику та рівнем АТ.

У всіх хворих були відсутні ознаки інших симптоматичних АГ. В дослідження не включали пацієнтів з серцевою недостатністю (ФК ІІІ – ІV), ураженнями клапанного апарата серця, хронічними захворюваннями легень та іншою важкою супутньою патологією. Також виключали з дослідження пацієнтів з I стадією АГ, у яких була ефективною терапія одним антигіпер-тензивним препаратом і пацієнтів з II стадією, які не мали резистентності до медикаментозної терапії. Виключенню з дослідження підлягали обстежувані, у яких при наявності патології хребта не знаходили травмуючих елементів, пацієнти з важкими травмами хребта, при яких відбувалась травматизація спинного мозку або формування сегментарного стенозу хребтового каналу, хворі з остеопорозом, коли втрата кісткової маси становила більше 30% за даними денситометричного дослідження, а також пацієнти, у яких були протипокази до вертебрологічного лікування.

Групу порівняння склали 18 хворих ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією, яка виникла внаслідок хронічного пієлонефриту (12 жінок та 6 чоловіків). Вибрано хворих з нирковою гіпертензією, тому що це найбільш вивчена симптоматична гіпертензія. Крім того, це дало змогу пояснити появу великої частини скарг та гемодинамічних змін саме внаслідок патології хребта, а не підвищеного АТ.

Всім досліджуваним хворим проводилось опитування, вимірювання АТ, вертебрологічне обстеження, фізикальне, лабораторне обстеження, яке є обов'язковим при виявленні АГ. Для вивчення кровотоку у вертебро-бази-лярному басейні застосовували транскраніальну допплерографію судин голов-ного мозку. З метою інтегральної оцінки мозкового кровотоку використову-вали реографічний метод. Обстеження центральної гемодинаміки здійснювали за допомогою тетраполярної реовазографії.

Для виявлення та бальної оцінки ознак вегетативних порушень застосовували спеціальне опитування за методикою Вейна А.М. (1998).

Вертебрологічне обстеження включало в себе візуальну діагностику, соматоскопію, динамічний огляд, мануальне дослідження, рентгенографію шийного відділу хребта, магнітно-резонансне дослідження шийного відділу хребта.

Візуальна оцінка дозволила виявити порушення форми, статики і дина-міки хребта, згладженість шийного лордозу, гіперлордоз, кривошию, сколіоз, обмеження активних рухів, ригідність м'язів, заблоковані сегменти.

За допомогою мануального обстеження виявляли гіпертонус м'язів шиї та грудної клітки, локальний набряк, тригерні пункти, дистопію хребців, заблоковані сегменти, потиличну складку. Динамічний огляд проводився одночасно з мануальною діагностикою. Під час динамічного огляду виявляли заблоковані та гіпермобільні хребтові сегменти, вивчали об'єм рухів та м'язові дисфункції. Візуальні та ручні методи діагностики практично завжди давали однаковий результат.

Рентгенографія шийного відділу хребта проводилась у двох проекціях: прямій та бічній. При потребі виконували функціональні знімки, обробка даних проводилась за допомогою комп'ютерної програми „Vertebrodiagnostics". Рентгенологічний метод дозволив діагностувати ознаки таких хвороб хребта: остеохондрозу, остеопорозу, спондилоартрозу, спондильозу, при яких було виявлено травмуючі елементи: деформацію кутів тіл хребців, суглобів Люшка, зміщення хребців (дисторзії, спондилолістези, ретролістези), остеофіти, змі-щення кісткової маси, деформацію суглобових відростків, зменшення ширини міжхребцевих отворів. Розміри травмуючих елементів визначали в міліметрах.

Застосовували МРТ шийного відділу хребта в бічній проекції. Це дозволило виявити травмуючі елементи, які на рентгенограмах не візу-алізуються: грижі дисків, набряки м'яких тканин, сегментарний стеноз, гематоми, гемартрози. Відмічали сегмент, де локалізувався травмуючий еле-мент, та його величину в міліметрах. Для дослідження показників центральної гемодинаміки використовували методику тетраполярної реографії.

Для опосередкованої оцінки мікрогемодинаміки мозку застосовували також метод кон′юнктивальної біомікроскопії.

Добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ) здійснювали амбула-торною системою моніторингу тиску АОЗТ „Сольвейг". Апарат дає змогу вимі-рювати осцилометричним методом та зберігати в пам'яті величини АТ та час-тоти серцевих скорочень (ЧСС) впродовж доби з подальшою комп'ютерною обробкою та складанням підсумкових результатів.

Статистичний аналіз отриманих результатів проводився за допомогою програм Microsoft Excel 2000 і Statistica 5.0. Використовували стандартні методи варіаційної статистики: визначення середніх величин, стандартних помилок середньої величини, кореляційний аналіз.

Вибір вертебротерапевтичних методів та кількість сеансів лікування залежали від основної патології хребта, травмуючих елементів у сегментах і ефективності першої процедури.

Результати проведених досліджень. За клінічними ознаками, результатами соматоскопічних, рентгенографічних та магнітно-резонансних досліджень у всіх пацієнтів була підтверджена патологія хребта.

У обстежених за допомогою рентгенографії та соматоскопії були виявлені зміни фізіологічної форми шийного та грудного відділів хребта. Частіше спостерігались правобічна кривошия – 48 (38,4%) випадків, у 77 (61,6%) – лівобічна, зменшення шийного лордозу – у 37 (29,6%) хворих, патологічний кіфоз шийного відділу хребта – у 5 (4%) пацієнтів, правобічний сколіоз грудного відділу хребта – 75 (60,0%) хворих, лівобічний – 49 (39,2%), гіпокіфоз – у 37 (29,6%) пацієнтів, патологічний грудний лордоз – у 3 (2,4%) осіб, гіперкіфоз – у 5 (4%) обстежених. У хворих з рентгенологічними та МРТ ознаками остеохондрозу були виявлені такі травмуючі елементи: зміщення хребців (спонділолістези, ретролістези, дисторзії) – у 56 (72,7%) випадках; крайові розростання тіл хребців та суглобових відростків – у 68 (88,3%) пацієнтів; зменшення висоти та ширини міжхребцевих отворів виявлені при аналізі 71 (92,2%) рентгенограми шийного відділу хребта. Наші результати підтвердили літературні дані про переважну локалізацію дегенеративних змін тіл хребців в сегментах, які піддаються більшому навантаженню. В шийному відділі воно припадає на нижні шийні сегменти (С5-С6, С6-С7), тому тут патологічні зміни розвиваються раніше і більш інтенсивно. При наявності остеопорозу основними травмуючими елементами були: відхилені кути хребців (псевдоостеофіти) – 77 (97,5%) випадків; деформація суглобових та унковер-тебральних відростків – 74 (93,7%); зміщення кісткової маси тіл хребців за рахунок компресійних змін – 19 (24,1%); зменшення ширини міжхребцевих отворів виявлено у 74 (93,7%) хворих; зміщення хребців діагностовано у 26 (32,9%) випадках. Основними травмуючими елементами при спондилоартрозі могли бути деформовані суглобові відростки – 73 (97,3%) пацієнти; зменшення ширини міжхребцевих отворів – 38 (50,6%) хворих; зміщення хребців – 45 (60,0%) випадків; зменшення ширини суглобової щілини – 72 (96,0%) хворих. Спондилоартроз найчастіше виявлявся у сегментах С3-С4 – 39 (33,4%) випадків, на рівні С4-С5 – 35 (29,9%), С5-С6 – 32 (27,4%) та С6-С7 – 11 (9,4%) випадків.

Loading...

 
 

Цікаве