WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Зміни тиреоїдного гомеостазу у хворих на залізодефіцитну анемію та патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування (автореферат) - Реферат

Зміни тиреоїдного гомеостазу у хворих на залізодефіцитну анемію та патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування (автореферат) - Реферат

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 наукових робіт, з них 5 статей – у рекомендованих ВАК України наукових фахових журналах, 1 стаття – у науково-практичному збірнику, 12 тез – у матеріалах наукових форумів, 2 – деклараційні патенти України на корисну модель.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали дисертації викладено на 207 сторінках машинописного тексту. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу "Матеріали та методи досліджень", трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що включає 312 бібліографічних описів, серед яких 141 робота авторів України та країн СНД, 171 робота іноземних авторів. Робота ілюстрована 37 рисунками та 46 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В основі клінічних досліджень лежать спостереження за 108 хворими на ЗДА, які знаходились на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні Лікарні швидкої медичної допомоги (м. Чернівці) в період 2003-2006 рр. За даними анамнезу пацієнти не мали захворювань ЩЗ в минулому. Серед обстежених хворих було: 21 (19,44%) особа юнацького віку, 67 (62,04%) – зрілого та середнього віку, а також 20 (18,52%) осіб похилого віку. Серед хворих на ЗДА переважали жінки – 82 (75,92%), чоловіки складали 24,08% (26 хворих). Діагноз ЗДА верифікувався на підставі характерних клінічних ознак (анемічний та сидеропенічний синдроми), змін показників гемограми (зниження вмісту гемоглобіну, зменшення кількості еритроцитів, зниження колірного показника) та метаболізму заліза (зменшення вмісту заліза та феритину в плазмі крові, підвищення рівня загальної залізозв'язувальної здатності сироватки, зменшення відсотка насиченості трансферину залізом). ЗДА з тяжким перебігом діагностовано у 60 (55,55%) пацієнтів, середнього ступеня тяжкості – у 33 (30,55%) осіб, легкого ступеня тяжкості – у 15 (13,88%) хворих. Контрольну групу для порівняльних досліджень склали 30 практично здорових осіб різного віку.

У дослідження включені також 11 хворих на анемію хронічного захворювання (АХЗ) (6 чоловіків та 5 жінок) віком 28-72 роки. У 7 хворих причиною розвитку анемії був хронічний гепатит змішаної етіології різних ступенів активності, у 2 – хронічний пієлонефрит, у 1 – хронічний коліт, у 1 – негоспітальна пневмонія.

Обстежено також 8 хворих на ЗДА із попередньо підтвердженим синдромом первинного гіпотиреозу (7 жінок та 1 чоловік) віком від 27 до 52 років. Первинний гіпотиреоз у цих пацієнтів був вперше виявленим, а хворі на момент поступлення у стаціонар знаходилися у стадії субкомпенсації захворювання.

Хворі обстежені в перші дні перебування в стаціонарі та після лікування.

Виконано експериментальні дослідження на 60 самках білих щурів. Проведено 2 серії експериментів: І серія – визначення функціональної активності ЩЗ в щурів із експериментальною постгеморагічною ЗДА, яку моделювали шляхом ексфузій крові з бічної вени хвоста у кількості 0,5 мл через кожні 4 доби, при загальній кількості ексфузій – 6; ІІ серія – вивчення тиреоїдного гомеостазу в щурів із експериментальною десфераліндукованою ЗДА, яка досягалася щоденним внутрішньоочеревинним уведенням дефероксаміну (Desferal, "Novartis Pharma", Швейцарія) дослідним тваринам у дозі 10-20 мг/100 г маси тіла впродовж 10 днів.

Тиреоїдний гомеостаз оцінювали за вмістом вільних тиреоїдних гормонів (ВТГ), тиреотропного гормону (ТТГ) в плазмі крові та індексом конверсії ВТГ. Дослідження вмісту ВТГ та ТТГ в плазмі крові виконували імуноферментним методом на аналізаторі "RT-2100C" („Rayto Electronics Inc.", Китай) з використанням наборів реагентів ТТГ-ИФА, СвТ4-ИФА, СвТ3-ИФА (ООО „Хема-Медика", Росія).

Морфофункціональний стан еритроцитів вивчали за їх здатністю до деформації (фільтраційний метод Tannert C. і Lux W. у модифікації З.Д.Федорової, М.О.Котовщикової) та проникливістю їхніх мембран (метод сечовинного гемолізу В.М. Колмакова та В.Г. Радченко). Серед гормонодепонувальних функцій еритроцитів оцінювали їх здатність зв'язувати катехоламіни (цитохімічний метод Г.І. Мардар, Д.П. Кладієнко) та ВТГ (порівняння вмісту гормонів ЩЗ в плазмі крові та в інкубаційному середовищі).

Крім того, у щурів досліджували морфологічні особливості будови ЩЗ за допомогою світлооптичної мікроскопії. Для об'єктивної характеристики морфологічних змін ЩЗ проводили її морфометрію з використанням програми для аналізу зображень „ВидеоТесТ-Размер 5.0" (ООО ВидеоТесТ, Росія).

Отриманий в результаті досліджень цифровий матеріал систематизувався. Результати оцінювали за допомогою дескриптивного, дисперсійного та кореляційного аналізів. Статистична обробка виконувалась на персональному комп'ютері за допомогою програми „Statistica 5.5" (StatSoft Inc., США). Достовірною вважали ймовірність помилки менше 5% (р<0,05).

Результати дослідження та їх аналіз. Аналіз отриманих результатів показав, що при ЗДА спостерігаються істотні порушення тиреоїдного гомеостазу. У хворих на ЗДА виявлено вірогідне зменшення вмісту ВТГ в плазмі крові порівняно із практично здоровими донорами, що свідчить про зниження секреторної функції ЩЗ. Так, вміст вільного Т4 був на 33% (р<0,01), а вільного Т3 – на 40% (р<0,001) нижче контрольних значень. Крім того, в окремих пацієнтів із ЗДА вміст ВТГ у плазмі крові був нижчим за норму. Гіпотироксинемія визначалася у 13,88% обстежених хворих, а гіпотрийодтиронінемія – у 38,89%, що вказує на наявність у цих пацієнтів біохімічних ознак гіпотиреоїдизму. Одночасно спостерігалося уповільнення периферичної конверсії ВТГ на 10% (р<0,05) та зниження вмісту ТТГ в плазмі крові на 22% (р<0,01) порівняно із практично здоровими особами.

Проведений кореляційний аналіз дозволив встановити існування тісних взаємозв'язків між показниками тиреоїдного гомеостазу та ферокінетики в хворих на ЗДА. Найбільшим коефіцієнт кореляції був між вмістом вільних Т4 та Т3 та феритину (0,68 та 0,62 відповідно), дещо меншим – між вмістом вільних Т4 та Т3 та заліза в плазмі крові (0,61 та 0,55 відповідно). Це підтверджує відомості про ферозалежність зниження гормонопродукувальної функції ЩЗ при ЗДА внаслідок порушень інтратиреоїдального метаболізму йоду, що зумовлено недостатньою активністю ЙП, яка є залізовмісним ферментом. Прямий кореляційний зв'язок помірної сили між вмістом ТТГ в плазмі крові та показниками ферокінетики (ТТГ-феритин – 0,46, ТТГ-плазмове заліза – 0,37) можливо свідчить про інгібувальний вплив дефіциту заліза на тиреотропну функцію гіпофіза. Враховуючи дані щодо підвищеного рівня дофаміну в структурах головного мозку при сидеропенії, певною мірою можна пояснити відсутність адекватної гіпофізарної реакції на зменшення вмісту тиреоїдних гормонів у пацієнтів із ЗДА.

Хоча викладені вище результати свідчать про високу ймовірність ферозалежного характеру змін тиреоїдного гомеостазу в хворих на ЗДА, існують фактори, які б також могли спричинити подібні зміни. Це, насамперед, можливий дефіцит йоду в обстежених хворих, оскільки дослідження проводилися в регіоні, ендемічному за йодною недостатністю (Чернівецька область). Також не можна повністю виключити наявність у обстежених хворих недіагностованої патології ЩЗ в анамнезі, що теж могло відобразитись на результатах вивчення показників тиреоїдного гомеостазу. З метою нівелювання впливу цих чинників, проведено дослідження морфофункціонального стану ЩЗ в щурів в умовах експериментальної ЗДА на фоні достатнього споживання дослідними тваринами йоду.

Аналіз отриманих результатів показав, що при експериментальній ЗДА в плазмі крові дослідних тварин спостерігається зниження вмісту ВТГ. Так, при хронічній постгеморагічній ЗДА вміст Т4 в плазмі крові був на 35% меншим ніж в інтактних тварин (р<0,01), а вміст вільного Т3 – на 45% (р<0,001), при десфераліндукованій – на 41 (р<0,01) та 43% (р<0,01) відповідно. Індекс конверсії ВТГ та вміст ТТГ в плазмі крові щурів з обома варіантами ЗДА практично не відрізнялися від контрольних величин. Морфологічні та морфометричні особливості структурної організації ЩЗ у тварин з експериментальною ЗДА підтвердили гормональні ознаки зниження її секреторної функції. Про це свідчило переважання в паренхімі ЩЗ великих фолікулів, сплощення тиреоїдного епітелію, еліпсоподібна форма ядер тироцитів та їх розташування великою віссю паралельно базальній мембрані. Крім того, у мікроструктурі залози визначалися ознаки гіперплазії епітеліального компоненту, які проявлялися посиленою проліферацією екстрафолікулярного епітелію, фокальним потовщенням стінок фолікулів, появою фестончастих фолікулів. Зазначені морфологічні прояви нагадували зобоподібні. При морфометричному дослідженні ЩЗ щурів із ЗДА виявлено збільшення порівняно з інтактними тваринами площі фолікула на 45% (р<0,001), а також зменшення площі фолікулярного епітелію на 14% (р<0,01), середньої площі тироцита – на 83% (р<0,001), та його середньої висоти – на 36% (р<0,001). Розрахунок морфологічних індексів функціональної активності ЩЗ вказував на істотне зменшення порівняно з контролем фолікулярно-колоїдного індексу та збільшення індексу накопичення колоїда. Таким чином, зміни тиреоїдного гомеостазу в щурів з експериментальним залізодефіцитом на фоні достатнього споживання йоду подібні до таких у хворих на ЗДА, що підтверджує їх ферозалежність.

Із врахуванням отриманих результатів та відомостей про стимулювальний вплив тиреоїдних гормонів на еритропоез і всмоктування заліза в кишковому тракті нами висловлюється припущення про формування „порочного кола" при залізодефіцитних станах (рис.).

Loading...

 
 

Цікаве