WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив статинів на ліпідний профіль та функціональний стан ендотелію у хворих, які лікуються програмним гемодіалізом (автореферат) - Реферат

Вплив статинів на ліпідний профіль та функціональний стан ендотелію у хворих, які лікуються програмним гемодіалізом (автореферат) - Реферат

Всі 33 хворих досліджуваної групи мали різний рівень Hb: у 19 пацієнтів (57,57%) – рівень Hb був нижче 90 г/л, середній – 83,302,11 г/л; у 10 пацієнтів (30,30%) – від 90 до 100 г/л, середній – 96,453,52 г/л; у 4 хворих (12,12%) – 100-109 г/л, середній – 103,331,74 г/л.

До початку дослідження пацієнти не одержували статини або інші ліпідознижуючі препарати. Цільовим значенням ХС-ЛПНЩ була їх концентрація менше 2,6 ммоль/л відповідно до рекомендацій NCEP ATP III, 2004р.. для хворих груп високого та дуже високого ризику.

У всіх хворих вивчали функцію ендотелію судин за допомогою еходоплерографії на апараті "VIVID 3", GE Medical Systems - USA в 2D, CFM - режимі імпульсним датчиком 12L (5-12 Мгц) за методикою D. Celermajer. Плечову артерію лоцирували в подовжньому перетині на 2-15 см вище ліктьового згину. Всім хворим проводили проби з реактивною гіперемією та нітрогліцеринову. Післяішемічний приріст діаметра судини розцінювали як ендотелійзалежну вазодилятацію судин (нормою вважався приріст діаметру артерії на 10% і більше). Нітрогліцерин-індуковане збільшення діаметру плечової артерії розглядалося як ендотелійнезалежна вазодилятація судин з приростом діаметру судини на 20% від початкового. Менше значення дилятації або вазоконстрикцію розцінювали як патологічну реакцію.

Вміст загального ХС та ТГ в сироватці крові визначали імуноферментними методами за допомогою колориметричного тесту наборів фірми "HUMAN" (Німеччина) на біохімічному аналізаторі "Clinical system 700" (Beckman, США). Рівень ХС-ЛПНЩ та ХС- ЛПДНЩ розраховували за формулами, запропонованими А.Н. Клімовим. ХС- ЛПВЩ визначали імуноферментативним методом з додаванням до ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПДНЩ з подальшим центрифугуванням преципітуючого реактиву на основі фосфорно-вольфрамової кислоти "Сholesterol liquicolor Test kit – HUMAN" (Німеччина).

У всіх хворих досліджували ліпідний профіль, С-реактивний протеїн (СРП) та рівень альбуміну в сироватці крові. Рівень СРП в сироватці крові визначали шляхом напівкількісного визначення в нерозбавленій сироватці методом аглютинації латексних частинок за допомогою наборів HUMATEX фірми "HUMAN" (Німеччина) на біохімічному аналізаторі "Clinical system 700" (Beckman, США). Концентрацію альбуміну в сироватці крові визначали біохімічним методом за допомогою наборів фірми "HUMAN" (Німеччина) на біохімічному аналізаторі "Clinical system 700" (Beckman, США).

З метою діагностики розвитку гіпетрофії лівого шлуночка (ГЛШ), визначення типів ремоделювання ЛШ та функціональних можливостей серця, хворим проводилася ехокардіографія на апараті "VIVID 3", GE Medical Systems – USA в B, М, 2D, CFM, PW-режимі імпульсним датчиком 3S (3,5 Мгц). Вимірювання проводили згідно з рекомендаціями Американського товариства ехокардіографії (1989 р.). За даними ЕхоКГ визначали товщину задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перетинки в періоди діастоли (відповідно ТЗС та ТМШП), кінцево-діастолічний та кінцево-систолічний розміри порожнини ЛШ (КДР ЛШ та КСР ЛШ), розмір лівого передсердя. Об'єми порожнини ЛШ розраховували за формулою L. Teichholtz, ударний та серцевий об'єми і індекси, фракцію викиду, ЗПОС, потовщення стінок ЛШ в систолу – за загальноприйнятими формулами. ММЛШ розраховували за допомогою формули, запропонованої R.B. Devereux і А. Reitchek у 1977 році. Індекс маси міокарда лівого шлуночка визначали як співвідношення ММЛШ до площі поверхні тіла. Для оцінки геометричної перебудови ЛШ у хворих ми обчислювали відносну товщину стінок як співвідношення суми ТЗС та ТМШП до КДР ЛШ. Стан клапанного апарату серця оцінювали за стандартною методикою.

Ефективність та безпеку препарату оцінювали суб'єктивно і шляхом його впливу на рівень ЗХС та ХС-ЛПНЩ, білірубіну, АЛТ і АСТ в сироватці крові в початковому стані і щомісячно впродовж 6 місяців.

Одержані результати дослідження статистично оброблялися за допомогою методів варіаційної статистики з визначенням середніх арифметичних величин, оцінювали відмінності середніх. Перевіряли достовірність відмінностей даних за допомогою параметричного критерію Стьюдента, також проводили кореляційний аналіз. Всі статистичні процедури проводили з використанням пакетів прикладних програм "Microsoft Excel 97" (Microsoft), "STATISTICA for Windows 5.0" (StatSoft Inc.), окремі статистичні процедури і алгоритми реалізовані у вигляді спеціально написаних програм алгоритмічною мовою "Visual Basic 3.0 (Microsoft)".

Результати дослідження та їх обговорення. При дослідженні ліпідного профілю в початковому стані з урахуванням Рекомендацій Національної Освітньої Програми з Холестерину (США, 2001), підвищений рівень тригліцеридів, ХС-ЛПНЩ та ЗХС відмічався у 42 (58,33%), 33 (45,83%) і 21 (29,16%) хворих відповідно, а знижений рівень ХС-ЛПВЩ був виявлений у 49 хворих (68,05%). Зареєстровано збільшення рівня ХС-ЛПДНЩ у 45 хворих (62,5%) (p<0,01). Середній рівень ЗХС у обстежених пацієнтів склав 5,42 0,23 ммоль/л, ХС-ЛПНЩ – 3,63 0,12 ммоль/л, ХС-ЛПВЩ – 0,88 0,02 ммоль/л, ХС-ЛПДНЩ – 0,96 0,08 ммоль/л, а ТГ – 2,83 0,33 ммоль/л. При цьому відмічалося зростання таких показників, як ЗХС, ТГ, ХС-ЛПНЩ, ХС-ЛПДНЩ (на 11,4% (p<0,005), 15,9% (p<0,005), 35,8% (p<0,005), 16,7% (p<0,005) відповідно) і зниження показників ХС-ЛПВЩ (на 25,4%, при p < 0,005) у порівнянні з контрольною групою.

Відповідно до класифікації D. Fredrickson (ВООЗ, 1970 рр.), у 18 хворих (25%) зареєстрована гіперліпопротеїнемія IIa типу, у 8 хворих (11,11%) – IIb типу, а у 10 хворих (13,88%) – гіперліпопротеїнемія IV типу. Серед хворих із гіперліпопротеїнемією IIa типу вік 10 пацієнтів (55,55%) склав 37,232,83 років, 7 пацієнтів (38,88%) – 51,454,12 років, а одному пацієнту (5,55%) було 67 років. Серед них у 12 хворих (66,66%) термін лікування ГД у середньому склав 5,530,04 роки, у 2 (11,11%) – 1,870,003 роки, а 4 (22,22%) – 5,760,01 міс. Серед хворих із гіперліпопротеїнемією IIb типу вік 4 пацієнтів (50%) склав 36,292,11 років, 3 пацієнтів (37,5%) – 49,331,94 років, а одному (12,5%) було 23 роки. Серед них 4 пацієнти (50%) лікувались програмним ГД в середньому 5,4400,003 роки, 2 пацієнти (25%) – 2,030,01 роки і ще 2 пацієнти (25%) – 6,3700,002 міс. Серед хворих з гіперліпопротеїнемією IV типу середній вік 5 пацієнтів (50%) склав 40,382,77 років, 3 хворих (30%) – 52,553,11 років, а 2 хворих (20%) – 23,2567 років. У 4 (40%) із цих хворих термін лікування програмним ГД в середньому склав 6,2500,002 місяців, у 3 пацієнтів (30%) – 2,2800,001 року і ще у 3 пацієнтів (30%) – 6,3500,005 років. Враховуючи представлені дані, можна припустити, що з подовженням тривалості лікування ГД, збільшується і частота виявлення дисліпідемії. При цьому найбільша частота випадків дисліпідемії зареєстрована у пацієнтів віком від 30 до 44 років.

Вивчався також вплив анемії, тривалості проведення ГД і віку на показники ліпідного профілю. Виявлено, що при зниженні рівня Hb зменшуються показники ЗХС, ТГ та ХС-ЛПВЩ, але при цьому збільшуються показники ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПДНЩ. При проведенні кореляційного аналізу відмічено, що підвищений рівень ХС-ЛПНЩ тісно корелював із низьким рівнем Hb (r= -0,38, p < 0,01).

Виявлено, що величина ЗХС асоціювалася з віком та тривалістю лікування хворих ГД. Рівень ЗХС достовірно збільшувався до вікових меж 45-59 років (від 5,1800,002 ммоль/л – особи молодше 30 років до 5,4500,004 ммоль/л – вік 45-59 років (p < 0,005)), а у старших хворих відмічається тенденція до його зниження (5,2800,001 ммоль/л – у осіб понад 60 років (p < 0,005)). Залежно від тривалості лікування ГД, виявлено достовірне зниження показника ЗХС (від 5,4800,003 ммоль/л – при тривалості лікування менше 1 року до 5,1300,004 ммоль/л – при тривалості більше 3 років (p < 0,005)). Відмічено, що зі зростанням віку і тривалості лікування ГД збільшується рівень ТГ, ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПДНЩ, проте при цьому виявлено достовірне зниження ХС-ЛПВЩ (залежно від віку: з 0,9100,020 ммоль/л – особи молодше 30 років до 0,8200,005 – у осіб понад 60 років (p < 0,005); від тривалості лікування ГД: з 0,9300,004 ммоль/л – тривалість лікування менше 1 року до 0,7600,003 ммоль/л – тривалість лікування більше 3 років (p < 0,005)).

Ми оцінювали вплив процедури ГД на рівень ЗХС шляхом його вимірювання на початку та в кінці сеансу у 21 хворого з початково підвищеним рівнем ХС в сироватці крові за допомогою апарата холестериномера "Accutrend-GC Roche Diagnostics GmbH, Mannheim" (Німеччина). Середній вік даних пацієнтів склав 45,01,6 років, об'єм ультрафільтрації складав 2,90,8 л, вага до діалізу була 73,01,3 кг, вага після діалізу – 70,01,2 кг (p< 0,05), залишковий діурез становив 200,030,02 мл/добу. У 19 пацієнтів (90,47%) із вибраних хворих спостерігалося зростання рівня ХС після діалізу на 0,910,03 ммоль/л (16,21%)(p<0,01)

(рис. 1).

Loading...

 
 

Цікаве