WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Закономірності морфогенезу істановлення топографії чоловічих статевих органів у ранньому періоді онтогенезу людини (автореферат) - Реферат

Закономірності морфогенезу істановлення топографії чоловічих статевих органів у ранньому періоді онтогенезу людини (автореферат) - Реферат

У передплодів 28,0-30,0 мм ТКД у сечостатевій пазусі виявляється ледь помітний перешийок, який розмежовує її на дві, неоднакові за розмірами і формою, частини: краніальну та каудальну. Нами не виявлено ознак диференціювання мезенхіми каудальної частини сечостатевої пазухи, що є джерелом розвитку сечівника.

У передплодів 31,0-32,5 мм ТКД за сформованістю зовнішніх статевих органів макроскопічно можна визначити стать передплода. У передплодів 31,0-34,0 мм ТКД відзначено збільшення довжини і кількості статевих тяжів та просвітлених ділянок між ними. Слід зазначити, що тяжі галузяться і анастомозують між собою. У передплодів цієї вікової групи прослідковується формування ніжних оболонок навколо статевих тяжів. У ділянці майбутнього середостіння яєчка з'являється тяжистість. Клітини тяжів мають целомічне походження, тут виявляються поодинокі первинні статеві клітини.

У передплодів 35,0-38,0 мм ТКД у мезенхімному шарі, що з'єднує середню та каудальну ділянки яєчка з мезонефросом, визначається тяж, який обмежений щілиноподібними просвітами від пухко розташованих клітин мезенхіми навколо останнього. Ми вважаємо, що це є початок формування брижі яєчка. Спереду від дистальної частини сечостатевої пазухи виявляється видовженої форми ущільнення мезенхімних клітин, відмежоване від її передньої стінки, що є закладкою статевого члена. У подальшому (передплоди 45,0-47,0 мм ТКД) чітко визначається закладка печеристих і губчастого тіл статевого члена, а також його ніжок.

У передплодів 46,0-52,0 мм ТКД мезонефрична протока редукована в краніальному та середньому відділах. Діаметр нередукованої частини мезонефричної протоки на рівні статевої залози коливається від 58 до 68мкм. Просвіт мезонефричних проток вистелений однорядним кубічним епітелієм, в якому виявляються цитоплазматичні відростки спрямовані у просвіт проток. У каудальному відділі мезонефричної протоки ззовні виявляється коловий шар клітин мезенхіми з ядрами овальної форми. Структурні перебудови в стінці каудального відділу мезонефричної протоки слід розглядати як формування сім'явиносної протоки.

На початку 11-го тижня ембріогенезу триває редукція парамезонефричних проток за винятком з'єднаного їх каудального відділу, що є морфологічним субстратом для утворення передміхурового мішечка. У передплодів 54,0-66,0 мм ТКД порожнина вольфових проток на рівні шийки сечового міхура веретеноподібно розширюється, що можна вважати початком закладки сім'яних пухирців. На подальших стадіях розвитку розширення порожнини мезонефричних проток відбувається переважно в дорсолатеральному напрямку і наприкінці 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку перетворюється в порожнисту трубочку, довжиною 4,0-5,0 мм.

Яєчко, його повідець та над'яєчко на цій стадії розвитку з усіх боків вкриті очеревиною. Під час опускання яєчка і наближення його до глибокого пахвинного кільця піхвовий відросток очеревини і повідець яєчка виявляються в межах поверхневого пахвинного кільця. Зазначимо, що вперше закладка піхвового відростка очеревини з'являється наприкінці восьмого тижня ембріогенезу у вигляді пальцеподібного випину, який злегка занурюється в товщу передньої стінки живота. Нутрощева пластинка піхвової оболонки яєчка і над'яєчка формується ще на початку 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку (передплоди 31,0-46,0 мм ТКД), коли яєчка знаходяться в черевній порожнині. Пристінкова пластинка як складова піхвової оболонки яєчка формується в період проходження яєчка через поверхневе пахвинне кільце в калитку. Остаточний розвиток піхвової оболонки яєчка відбувається після народження внаслідок зростання стінок піхвового відростка очеревини вище рівня верхнього кінця яєчка. У зв'язку з цим, ми не поділяємо твердження, що піхвовий відросток очеревини після опускання яєчок в калитку формує піхвову оболонку яєчка.

У передплодів 55,0-65,0 мм ТКД відбувається більш інтенсивний розвиток статевих тяжів і клітинних тяжів середостіння яєчка. Між суміжними статевими тяжами виникають з'єднання, як в межах однієї часточки, так і в суміжних. У цей період інтенсивно формується сітка яєчка.

Наприкінці 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку ускладнюється будова повідця яєчка, що проявляється збільшенням кількості гладеньком'язових клітин і сполучнотканинних волокон. Це свідчить про активну роль повідця в подальшому опусканні яєчка в калитку.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що вперше просвіти у статевих тяжах яєчка з'являються у плодів 90,0-105,0 мм ТКД. Часточки яєчка у 4-місячних плодів переважно видовженої форми, їх кількість коливається від 48 до 54. У сполучній тканині, що знаходиться між тяжами яєчка розташовані інтерстиційні ендокриноцити. Останні розвиваються невдовзі після початку диференціації тяжів яєчка. На подальших стадіях розвитку (плоди 120,0-135,0 мм ТКД) кожна часточка яєчка містить 3-4 сім'яні канальці у формі петель, між якими розміщуються клітини Лейдіга. У плодів 160,0-175,0 мм ТКД в яєчках продовжується процес каналізації статевих тяжів у напрямку від периферії органа до середостіння та перетворення їх у сім'яні канальці. Слід зазначити, що просвіт останніх неоднакового діаметра, що є свідченням різних термінів їх формування на попередніх етапах внутрішньоутробного розвитку. У 5-місячних плодів сім'яні канальці яєчка набувають підковоподібної форми, в них виявляються первинні статеві клітини та підтримуючі епітеліоцити (клітини Сертолі). У ділянці верхівок часточок звивисті сім'яні канальці продовжуються у короткі прямі канальці, які формують сітку яєчка, розміщену в межах середостіння органа. Більшість сім'яних канальців яєчка утворюють замкнені петлі. На 7-му місяці внутрішньоутробного розвитку сім'яні канальці мають вигляд суцільних клітинних тяжів з незначним просвітом, які складаються з підтримуючих епітеліоцитів і сперматогоній. У проміжках між сім'яними канальцями виявляються інтерстиційні ендокриноцити, кількість яких зменшується в порівнянні з їх кількістю в яєчках 5-6-місячних плодів. На цій стадії розвитку вперше виявляються незначні просвіти у клітинних сім'яних тяжах середостіння яєчка. Наприкінці плодового періоду розвитку спостерігається збільшення часточок яєчка до 110-140.

Починаючи з 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку виявляється чітка структурованість канальців над'яєчка. Зазначимо, що канальці голівки над'яєчка звивисті, їх стінка вистелена одношаровим однорядним, а в деяких місцях одношаровим дворядним кубічним епітелієм. Ззовні від епітелію циркулярно розміщені 5-6 рядів клітин мезенхіми, серед яких визначаються гладенькі міоцити та сполучнотканинні волокна. Канальці над'яєчка в межах його тіла і хвоста мають менш звивистий хід. Стінка порожнини канальців верхньої частини тіла вистелена одношаровим кубічним епітелієм, дозовні від якого розташовані 2-3 ряди клітин мезенхіми, гладеньком'язові клітини та сполучнотканинні волокна. Стінка порожнини канальців нижньої частини тіла і хвоста над'яєчка вистелена одношаровим призматичним епітелієм, навколо якого розміщуються мезенхімні клітини, сполучнотканинні волокна, а також поодинокі клітини Лейдіга. У 7-місячних плодів у порівнянні з плодами попередніх вікових груп зростає звивистість канальців над'яєчка в межах його тіла та хвоста.

Сім'яні пухирці наприкінці передплодового періоду представлені головною трубочкою та її відгалуженнями. Важливим є те, що діаметр трубочки на подальших стадіях розвитку збільшується майже у 2,5 раза. У 4-місячних плодів дистальний відділ сім'явиносної протоки перед з'єднанням із сім'яним пухирцем потовщується та утворює незначний вигин, при цьому порожнина дистального відділу сім'явиносної протоки збільшується більш ніж у два рази в порівнянні з її проксимальним відділом, що слід розглядати як початок формування ампули сім'явиносної протоки. Сім'яним пухирцям притаманна варіантність їх будови. Так, частіше трапляється магістральна форма будови сім'яних пухирців, що характеризується наявністю головної трубочки з незначними її відгалуженнями та менш вираженими вигинами порожнини органа. Рідше виявляється деревоподібна форма будови сім'яних пухирців. Наприкінці 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку визначається нерівномірне розширення порожнин сім'яних пухирців. В окремих ділянках діаметр порожнини сім'яного пухирця в декілька разів перевищує середні її розміри в інших відділах. Кількість вип'ячувань порожнини сім'яного пухирця в процесі розвитку збільшується.

Варто зупинитися на закономірностях гістогенезу стінки сім'яних пухирців. Епітелій слизової оболонки представлений циліндричними за формою клітинами, висота яких упродовж пренатального періоду онтогенезу знаходиться в межах 10-18 мкм. Привертає увагу те, що наприкінці 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку слизова оболонка сім'яних пухирців у деяких місцях утворює ледь помітні поздовжні складки, в подальшому спостерігається поступове збільшення їх кількості та висоти. Починаючи з 7-го місяця внутрішньоутробного розвитку складки слизової оболонки сім'яних пухирців чіткі та розташовані рівномірно по всьому їх просвіту. Аналогічні складки слизової оболонки виявляються також в ампулах сім'явиносних проток і в сім'явипорскувальних протоках. При цьому складки сім'явипорску вальних проток більш помітні у верхній їх частині, а в каудальному напрямку вони поступово згладжуються. М'язова оболонка сім'яних пухирців складається із зовнішнього поздовжнього та внутрішнього колового шарів. У 4-місячних плодів товщина зовнішнього шару м'язової оболонки 190-200 мкм, а товщина її внутрішнього шару - 12-15 мкм. На подальших стадіях внутрішньоутробного розвитку поступово стоншується м'язова оболонка і наприкінці плодового періоду її товщина становить всього 95-110 мкм. В адвентиційній оболонці сім'яних пухирців, яка сформована сполучнотканинними волокнами, переважають еластичні волокна.

Loading...

 
 

Цікаве