WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив сульпіриду на варіабельність серцевого ритму та епізоди “німої” ішемії міокарда у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні - Реферат

Вплив сульпіриду на варіабельність серцевого ритму та епізоди “німої” ішемії міокарда у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні - Реферат

Примітка. *- вірогідність розбіжностей порівняно з контрольною групою при p<0,05;

# - вірогідність розбіжностей порівняно з 2-ю групою при p<0,05;

 - вірогідність розбіжностей порівняно з 3-ю групою при p<0,05.

Епізоди ішемії міокарда з больовим синдромом були найбільш тривалими у осіб 3-ї групи. Різниця з 2-ю групою за цим показником була достовірною і склала 16,54%. У пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН була відмічена найбільша тривалість епізодів "німої" ішемії міокарда, що достовірно перевищувало середнє значення 2-ї групи на 18,29%, а також значення 1-ї і контрольної груп у 9,00 разів і 9,70 раза відповідно. Середня тривалість епізодів "німої" ішемії міокарда у осіб, що входили до 2-ої групи, була достовірно вищою, ніж у пацієнтів 1-ї групи, у 7,70 раза.

Найбільш вираженою була максимальна амплітуда депресії сегмента ST при больовій ішемії міокарда у пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН, достовірно перевищуючи відповідне значення 2-ї групи на 24,24%. При "німій" ішемії міокарда максимальна амплітуда зсуву сегмента ST була дещо меншою, ніж при больовій ішемії. У осіб, що страждають на ВХ ДПК в поєднанні зі СтН, цей показник був вищий, ніж у 2-й групі, на 10,94%. Різниця між 3-ю і 1-ю групами склала 25,66%, між 3-ю і контрольною групами - 26,79%. Під час максимальної депресії сегмента ST при больовій ішемії міокарда ЧСС у 3-й групі була достовірно вища, ніж у 2-й групі, на 10,35%. При "німій" ішемії міокарда найбільша ЧСС при максимальній депресії сегмента ST простежувалася у контрольній групі. Різниця між відповідним показником 1-ї, 2-ї і 3-ї груп порівняно з контрольною групою склала 33,05%, 29,40% і 19,74% відповідно. У 3-й групі цей показник був вищий, ніж у 1-й і 2-й групах на 19,88% і 13,70% відповідно.

Таким чином, у хворих на ВХ ДПК в поєднанні зі СтН відмічена найбільша частота і тривалість епізодів "німої" ішемії міокарда порівняно з відповідними даними хворих на ІХС, а також хворих на ВХ ДПК. При поєднанні вказаних захворювань епізоди "німої" ішемії міокарда супроводжувалися найбільшою амплітудою депресії сегмента ST. Частота серцевих скорочень при епізодах "німої" ішемії міокарда у хворих на ВХ ДПК в поєднанні зі СтН була значуще нижчою, ніж у осіб контрольної групи, що зумовлено виникненням змін на ЕКГ у останніх при підвищеному фізичному навантаженні.

У хворих на ВХ ДПК в поєднанні зі СтН виявлено кореляційний взаємозв'язок між часовими і частотними показниками ВСР. Активність різних відділів вегетативної нервової системи тісно корелювала з плазмовим вмістом адреналіну і норадреналіну, а також ЕКГ - ознаками "німої" ішемії міокарда. У пацієнтів 3-ї групи порівняно з особами, що страждають на ІХС, сила кореляції між досліджуваними показниками була більш вираженою, що підтверджує глибші патологічні зміни з боку вегетативної регуляції серцевої діяльності, а також ступінь вираженості ішемічних змін міокарда у пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН.

Найбільш виражені зміни показників ВСР на тлі терапії сульпіридом відмічені у пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН. Після проведеного лікування сульпіридом вірогідних розбіжностей за більшістю показників ВСР між 1-ю та 3-ю групами не було виявлено, хоча до початку терапії у осіб з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН були відмічені статистично значущі відмінності у бік активації симпатичного відділу вегетативної нервової системи порівняно з пацієнтами з ВХ ДПК.

При лікуванні сульпіридом у пацієнтів з ВХ ДПК вміст адреналіну знизився в середньому на 16,13%. Пацієнти з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН, що склали підгрупу 3А, після проведеного лікування мали такий показник плазмового вмісту адреналіну, який достовірно не відрізнявся від початкового. Навпаки, у пацієнтів 3-ї групи, яким був призначений сульпірид, вміст адреналіну знизився на 46,98%. Окрім цього, до початку лікування у осіб 3-ї групи були зареєстровані значення плазмового вмісту адреналіну, що достовірно перевищують значення 1-ї групи. Після лікування у пацієнтів підгрупи 3А значення вказаного показника зростало на 84,62% порівняно з підгрупою 1Б.

При лікуванні сульпіридом у пацієнтів з ВХ ДПК вміст норадреналіну в плазмі знизився на 6,82%. Пацієнти з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН, які не приймали сульпірид, після проведеного лікування мали показник плазмового вмісту норадреналіну, що достовірно не відрізнявся від початкового. В той же час, у пацієнтів 3-ї групи, яким було призначено сульпірид, плазмовий вміст норадреналіну знизився на 45,90%. Після лікування у пацієнтів підгрупи 3А плазмовий вміст норадреналіну був достовірно вищим, ніж у підгрупі 1Б, в 3,02 раза. У осіб 3-ї групи, які приймали сульпірид, він був достовірно нижчим, ніж у осіб підгрупи 3А, на 46,77%.

У пацієнтів 1-ї групи частота виникнення епізодів "німої" ішемії міокарда після проведеного лікування практично не змінилася. У 3-й групі показник частоти виникнення епізодів "німої" ішемії міокарда знизився в 2,44 раза у пацієнтів, які у складі комплексної терапії не приймали сульпірид, а також більш ніж у 4,50 раза у осіб з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН на тлі терапії сульпіридом. У 3-й групі відмічено деяке зниження даного показника. У хворих на ВХ ДПК, які приймали сульпірид, середня кількість епізодів ішемії міокарда за добу знизилася на 80,00%. Відмічено достовірне зниження показника середньої кількості епізодів ішемії міокарда за добу у пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН. У підгрупі 3А динаміка склала 52,73%, а найбільш виражені зміни показника були відмічені в підгрупі 3Б, де різниця порівняно з початковими даними склала 72,88%. Також після лікування у осіб 3-ї групи, які приймали сульпірид, показник середньої кількості епізодів ішемії міокарда за добу був достовірно нижчий, ніж у підгрупі 3А, на 38,46%. У пацієнтів підгрупи 3А динаміка середньої тривалості епізодів ішемії міокарда з больовим синдромом порівняно з початковими даними склала 35,86%. Ефективність проведеної терапії найбільш виражена в підгрупі 3Б, де середня тривалість епізодів ішемії міокарда з больовим синдромом, порівняно з початковими даними, знизилася на 55,70%. Максимальними були відмічені зміни в середній тривалості епізодів "німої" ішемії міокарда у хворих на ВХ ДПК в поєднанні зі стенокардією напруги, які приймали сульпірид – 58,84%.

При "німій" ішемії міокарда максимальна амплітуда депресії сегмента ST достовірно знизилася у осіб 3-ї групи, де різниця з початковими даними склала 8,97% і 16,31% відповідно для підгруп 3А і 3Б. У пацієнтів підгрупи 3А після лікування збереглися достовірно вищі значення досліджуваного показника порівняно з підгрупою 1Б, різниця з якою склала 23,48%. Лікування сульпіридом привело до появи достовірних відмінностей у цьому показнику між особами підгруп 3А і 3Б на 10,61%.

Частота серцевих скорочень під час максимальної депресії сегмента ST при больовій ішемії міокарда у пацієнтів підгрупи 3А не відрізнялася як до лікування, так і через місяць терапії. У хворих підгрупи 3Б, які упродовж одного місяця приймали сульпірид, відмічено достовірне зростання ЧСС, при якій виникали епізоди "німої" ішемії міокарда на 10,19%. Після проведеного лікування були зареєстровані вірогідні розбіжності між показником ЧСС, у хворих підгруп 3А та 3Б – на 11,75%. В той же час, після місяця лікування сульпіридом між хворими на ВХ ДПК та хворими на ВХ ДПК в поєднанні зі СтН вірогідні розбіжності не реєструвалися. Наведені дані свідчать про підвищення толерантності до фізичного навантаження у хворих на ВХ ДПК в поєднанні з СтН на тлі терапії сульпіридом у складі комплексної терапії.

Таким чином, у хворих на ВХ ДПК в поєднанні зі СтН лікування сульпіридом сприяло найбільш вираженій динаміці показників ВСР. Після проведеної терапії з більшості показників ВСР не було відмічено істотних відмінностей між хворими на ВХ ДПК, а також особами з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН, зареєстрованих до початку лікування сульпіридом. У пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН лікування сульпіридом сприяло достовірному зниженню плазмового вмісту адреналіну і норадреналіну, яке через місяць терапії достовірно не відрізнялося від відповідних значень групи осіб з ВХ ДПК. Терапія сульпіридом у пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН істотно знизила кількість і тривалість епізодів "німої" ішемії міокарда, вираженість електрокардіографічних ознак ішемічних змін міокарда, що було ефективніше, ніж при проведенні тільки традиційної терапії.

ВИСНОВКИ

Loading...

 
 

Цікаве