WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив сульпіриду на варіабельність серцевого ритму та епізоди “німої” ішемії міокарда у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні - Реферат

Вплив сульпіриду на варіабельність серцевого ритму та епізоди “німої” ішемії міокарда у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні - Реферат

Загальна спектральна потужність була максимальною в контрольній групі, у осіб 1-ї групи показник був достовірно нижчим, ніж у контрольній групі, на 20,32%. Вірогідне зниження показника ТР виявлене у осіб 2-ї групи (на 25,96% порівняно з контрольною групою і на 7,07% порівняно з 1-ю групою), а також у пацієнтів 3-ї групи (на 35,53% і 19,09% відповідно). Показник VLF, що характеризує активність симпатичних впливів на серцеву діяльність, був мінімальним у групі осіб з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН, а також у осіб 2-ї групи. У пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН цей показник був нижчий, ніж у контрольній групі, на 54,86%. Потужність низькочастотного спектра ВСР, утворена більшою мірою за рахунок симпатичних впливів, у практично здорових осіб була мінімальною.

Таблиця 1

Характеристика варіабельності серцевого ритма у обстежених осіб

Показники

Групи обстежених осіб

1 група

2 група

3 група

Контрольна

група

SDNN, мс

109,255,14*#

91,124,29*#

78,413,95*

128,336,72

rMSSD, мс

49,062,38#

38,142,41*#

30,052,07*

58,455,14

pNN50%, %

12,670,71*#

9,150,66*#

6,840,53*

19,110,97

TINN, мс

28,141,54#

22,711,38*

18,140,98*

33,512,38

TP, мс2

2729127*#

2536118*

2208105*

3425192

VLF, мс2

52843*#

56948*#

28819*

63864

LF, мс2

127659

135463

139865

128956

LFn, н.о.

58,463,41#

68,913,88

72,814,11*

58,703,25

HF, мс2

90745*#

61140*#

52236*

82238

HFn, н.о.

41,551,71#

31,091,58*

27,191,36*

41,302,09

LF/HF

1,550,06#

2,220,11*

2,680,15*

1,420,05

Примітка. *- вірогідність розбіжностей показників порівняно з контрольною групою

при p<0,05;  - вірогідність розбіжностей показників порівняно з 2-ю групою

при p<0,05; # - вірогідність розбіжностей показників порівняно з 3-ю групою при p<0,05.

Потужність високочастотного спектра ВСР була максимальною у осіб з ВХ ДПК, перевищуючи відповідне значення HF контрольної групи в середньому на 10,34% (p<0,05). Зниження активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи відмічене у хворих зі СтН на 25,67%, ще більш виражені зміни були відмічені у пацієнтів з поєднанням ВХ ДПК і СтН, різниця з якими у осіб 1-ї групи досягла 73,75%. Показник HF у пацієнтів 3–ї групи знизився на 36,50% в порівнянні з контрольною групою. При розгляді спектральної потужності, вираженої в нормалізованих одиницях, найвища парасимпатична активність відмічена у пацієнтів 1-ї групи, де значення показника HFn досягали 41,55% і були достовірно вищими порівняно з 2-ю і 3-ю групами на 33,62% і 52,82% відповідно. У хворих 3-ї групи показник HFn був нище на 34,16% в порівнянні з контрольною групою. Різниця у співвідношенні LF/HF у осіб 1-ї групи, хворих 2-ї та 3-ї склала 36,52% і 47,47% відповідно. Переважання активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи у 2-й і 3-й групах виражалося у збільшенні співвідношення LF/HF порівняно зі значенням у практично здорових осіб на 56,06% і 88,60% відповідно.

Таким чином, у хворих на ВХ ДПК відмічено підвищення активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. У пацієнтів зі СтН була підвищена активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Поєднання двох зазначених захворювань спричинялося до посилення вегетативної дисфункції та подальшого підвищення симпатичної активності.

У пацієнтів 1-ї групи плазмовий вміст адреналіну (табл. 2) був вищим, ніж у контрольній групі в 2,67 раза. У осіб 2-ї групи вміст адреналіну в плазмі був дещо вищим - у 3,42 раза порівняно з контрольною групою. У 3-й групі вміст адреналіну в плазмі був максимальним і відрізнявся від відповідного значення контрольної групи в 4,25 раза. Виявлено достовірно вищий плазмовий вміст адреналіну у пацієнтів 3-ї групи порівняно з 1-ю групою – на 59,38%, а також вміст адреналіну у пацієнтів 2-ї групи порівняно з 1-ю групою - відповідно на 28,13%. Різниця між вмістом адреналіну у осіб зі СтН, а також хворих на ВХ ДПК в поєднанні зі СтН була недостовірною.

Таблиця 2

Характеристика плазмового вмісту катехоламінів у обстежених осіб

Показники

Групи обстежених пацієнтів

1 група

2 група

3 група

Контрольна група

Адреналін, нг/мл

0,32

0,02*#

0,41

0,04*

0,51

0,04*

0,12

0,01

Норадреналін, нг/мл

0,44

0,05#

0,95

0,06*#

1,24

0,08*

0,47

0,03

Примітка. *- вірогідність розбіжностей показників порівняно з контрольною групою при p<0,05;  - вірогідність розбіжностей показників порівняно з 2-ю групою при p<0,05; # - вірогідність розбіжностей показників порівняно з 3-ю групою при p<0,05.

При аналізі плазмового вмісту норадреналіну у обстежених осіб були отримані дещо інші результати. Так, максимальний вміст норадреналіну було відмічено в 3-й групі, де різниця з контрольною групою склала 2,64 раза. Плазмовий вміст норадреналіну у осіб 2-ї групи був вищим, ніж у контрольній, у 2,02 раза. Плазмовий вміст норадреналіну у хворих на ВХ ДПК був достовірно нижчим, ніж у осіб зі СтН, на 53,68%, ще більшою була виявлена різниця між 1-ю і 3-ю групами, яка склала 64,52%. У пацієнтів 2-ї групи відмічено достовірно нижчий вміст норадреналіну в плазмі, порівняно з відповідним показником 3-ї групи на 23,39%.

Найбільш високою частота виникнення епізодів ішемії міокарда була у пацієнтів з ВХ в поєднанні зі СтН (табл. 3), досягала 84,50%, що вище, ніж у практично здорових осіб у 22,00 раза, у 6,70 раза порівняно з хворими 1-ї групи і на 16,40% вище за відповідний показник у осіб 2-ї групи. У пацієнтів 2-ї групи показник частоти виникнення епізодів ішемії міокарда був вищим за відповідне значення 1-ї групи у 5,76 раза. У пацієнтів 1-ї групи, а також у практично здорових осіб були відмічені епізоди тільки "німої" ішемії міокарда. У 2-й групі лише п'ята частина епізодів ішемії супроводжувалася характерним больовим синдромом. У групі пацієнтів з ВХ ДПК в поєднанні зі СтН питома вага епізодів "німої" ішемії міокарда була максимальною, склавши 90,10%. Середня кількість епізодів ішемії за добу була максимальною в 3-й групі й становила 11,51,6, що на 12,75% вище, ніж у пацієнтів зі СтН.

Таблиця 3

Характеристика епізодів ішемії міокарда у обстежених осіб

Показники

Групи обстежених пацієнтів

1 група

2 група

3 група

Контрольна група

ЧЕІМ, %

12,6

76,6

84,5

3,8

ПВНІМ, %

100,0

82,3

90,1

100,0

КЕІМ, n

0,90,2

10,21,4*

11,51,6*

0,30,2

ТЕБІМ, с

-

1278

14810

-

ТЕНІМ, с

324#

24618*

29121*

306

АST БІМ, мм

-

1,320,08

1,640,09

-

АST НІМ, мм

1,130,04#

1,280,05*

1,420,08*

1,120,06

ЧССST БІМ, уд/хв.

-

82,113,26

90,613,41

-

ЧССST НІМ, уд/хв.

98,463,62#*

82,133,91*

86,603,86*

122,677,22


 
 

Цікаве

Загрузка...