WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка зайнятості населення україни в період становлення ринкової економіки (автореферат) - Реферат

Динаміка зайнятості населення україни в період становлення ринкової економіки (автореферат) - Реферат

У зв'язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні й легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості. Так, за складом безробітних можна судити про динаміку того чи того регіону за гостротою безробіття.

У роботі обґрунтовано новий методологічний підхід щодо дослідження проблеми безробіття у взаємозв'язку із чинниками, які активно на нього впливають. На думку автора, це дасть можливість дослідити й дати адекватну оцінку виникненню безробіття в Україні на сучасному етапі її економічного поступу. Такими чинниками виступають: циклічні коливання; структурні кризи; сукупний суспільний попит; співвідношення між нагромадженням і споживанням у структурі національного доходу; розвиненість ринку праці.

Характерною особливістю безробіття в Україні є те, що, спричинене руйнівними процесами в економіці, безробіття являє собою деструкцію найперспективніших кваліфікованих трудових ресурсів, які пов'язані з високовартісними видами виробництва. Інша особливість безробіття в Україні – наявність у складі працюючого населення багатоваріантного прихованого безробіття. Воно існує у вигляді "оплачуваного безробіття" – безстрокових відпусток, неповного робочого тижня, скороченого робочого дня тощо, оскільки державі вигідніше виплачувати працівникам мізерну платню, аніж переводити їх у статус безробітних, а також у вигляді дрібної спекуляції або випадкового бізнесу за наявності формального статусу (посвідчення працюючого на державному підприємстві). І, нарешті, воно функціонує у традиційному для зрівняльно-розподільної системи вигляді "оплачуваного байдикування", що нерідко є наслідком включення до штатного розпису надлишку вакансій. Зазначимо, що приховане безробіття, яке не завжди фіксується державною статистикою, належить до класу тих проблем, які можуть бути виявлені лише за допомогою соціологічних досліджень.

Аналіз прихованого безробіття свідчить, що воно значною мірою є результатом сучасних трансформацій вітчизняного ринку праці. Але разом із тим, на думку автора, неможливо погодитися з позицією деяких економістів, які вважають, що фіксовану частку прихованого безробіття необхідно враховувати при визначені фактичного рівня безробіття. Вибіркові обстеження свідчать, що приховане безробіття пов'язане з постійними динамічними змінами, переливами робочої сили із одного стану в інший. Більшість працівників, що перебувають у режимі неповної зайнятості, зрештою або звільняються за власним бажанням, або повертаються на свої робочі місця. Перехід з одного стану зайнятості до іншого триватиме доти, доки існуватимуть причини, які зумовлюють збереження прихованого безробіття.

Підвищення ефективності економічних заходів подолання безробіття автор пов'язує з дієвістю трудової політики, яка передбачає підтримку "високої спроможності до зайнятості" робочої сили, а також підтримку "робочого середовища", що дає змогу реалізувати цю здатність і зберігати вже наявну зайнятість. Саме це має становити ключове завдання трудової політики та політики розвитку робочої сили.

У шостому розділі "Державна політика у сфері зайнятості" досліджуються концептуальні засади регулювання зайнятості, функціонування системи державного управління зайнятістю.

Автор пропонує своє розуміння політики зайнятості, яку розглядає як сукупність конкретних заходів і дій, спрямованих на досягнення заздалегідь визначеного результату. Виходячи з цього визначення, автор виокремлює такі атрибути політики зайнятості: 1) конкретність (бажаність визначення ефективності й кінцевих результатів у кількісній оцінці); 2) реалізованість (проведені в її межах дії мають забезпечуватися відповідними ресурсами й прив'язуватися до інституцій, що їх реалізують); 3) об'єкт впливу (певні проблеми, соціальні групи населення тощо); 4) ефективність (передбачуваність максимальних результатів, які досягатимуться залученням оптимальної кількості ресурсів).

У теоретичному плані автор розрізняє поняття "політика зайнятості" і "політика на ринку праці", що вможливлює диференційований підхід до розв'язання завдань національного та конкретного соціально-економічного характеру.

З метою виявлення чинників регуляції ринку праці та зайнятості у дисертації аналізується концепція "гнучкого ринку праці" як сучасного механізму функціонування ринку праці. Водночас, на думку автора, в Україні поки не сталося реального впровадження цього механізму в структуру формальних інститутів ринку праці.

На підставі проведеного дослідження автор доходить висновку, що така форма функціонування ринку праці за українських реалій має велике значення, бо дає змогу поєднувати працю за фахом, яка потребує знань, досвіду та навичок, із працею у неформальному секторі економіки, яка зазвичай не потребує певної кваліфікації, але приносить додатковий дохід. Це до певної міри стримує деградацію робочої сили.

Важливим напрямом політики зайнятості є підтримка і формування структури малого бізнесу. Цей напрям вважається перспективним для України, хоча потребує не лише фінансових витрат, а й кваліфікованих кадрів для різних консультаційних служб, бізнес-інкубаторів тощо. Принциповим моментом є вибірковий характер підтримки. Об'єктом таких програм передусім мають стати потенційні підприємці та мікропідприємства, зорієнтовані на виробництво необхідної продукції та послуг, що потребує праці високої якості.

Пом'якшенню соціально-економічних наслідків безробіття й створенню продуктивної зайнятості сприятиме застосування трьох типів політики зайнятості: макроекономічної, активної та соціальної. Макроекономічна політика передбачує бюджетно-податкові важелі переважно для скорочення циклічного безробіття (цільові кредити та субсидії галузям чи підприємствам). Активна політика зайнятості спрямована на підвищення ефективності ринку праці і подолання структурного безробіття, спричиненого невідповідністю попиту та пропозиції праці. Її основними заходами є інформування безробітних про наявні вакансії, програми професійної перепідготовки та підтримки підприємництва, організація громадських робіт, сприяння територіальній мобільності робочої сили. Соціальна політика зайнятості спрямовується переважно на розв'язання проблем короткотермінового безробіття.

У роботі зазначено, що не існує постійних засобів у проведенні політики зайнятості. Вона модифікується залежно від особливостей соціально-економічної ситуації в країни, культурних та історичних традицій, регіональної специфіки. З огляду на зарубіжний і вітчизняний досвід автор пропонує систему заходів щодо вдосконалення діяльності служб зайнятості як одного з елементів державного регулювання цього процесу. Автор визначає принципові моменти оптимізації роботи служб зайнятості: 1) посилення функціонального значення тих підрозділів, що пов'язані з профорієнтацією, з організацією навчання та підготовки кадрів; 2) створення національної, а в подальшому – міждержавної комп'ютерної мережі, яка забезпечуватиме отримання повної й достовірної інформації щодо стану ринку праці в різних регіонах країни; 3) активізацію координаційної ролі центральної служби зайнятості з налагодження й удосконалення міжрегіональних зв'язків з питань забезпечення зайнятості; 4) активізацію співпраці із підприємствами різних форм власності; 5) вивчення й застосування накопиченого недержавними службами з працевлаштування позитивного досвіду в межах пошуку вакансій та добору кадрів, методів оцінювання професійної придатності працівників і подальшого працевлаштування їх.

Водночас аналіз сучасної ситуації на регіональному ринку праці дав автору змогу виокремити найефективніші напрями розроблення та реалізації регіональної політики зайнятості.

У висновках обґрунтовано теоретико-методологічні засади обґрунтування проблеми зайнятості, її інтегральної оцінки, визначено стратегічні напрями регулювання процесів зайнятості відповідно до реалій сучасного етапу розвитку України.

1. Розкрито сутність зайнятості населення як складного соціально-економічного явища, що виступає важливою підсистемою суспільного виробництва. Категорію зайнятості населення визначено як складну систему зв'язків розподілу праці між сферами суспільного виробництва та видами економічної діяльності, що охоплює цілісну сукупність сфер, відносин, форм і методів організації трудової діяльності економічно активного населення і спрямованих на створення матеріальних та соціальних продуктів і послуг та забезпечення відтворення і розвитку людського капіталу.


 
 

Цікаве

Загрузка...