WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка зайнятості населення україни в період становлення ринкової економіки (автореферат) - Реферат

Динаміка зайнятості населення україни в період становлення ринкової економіки (автореферат) - Реферат

Стосовно праці жінок часто використовують поняття "подвійна зайнятість", що означає зайнятість її в суспільному виробництві та в сімейно-побутовій сфері. Автор відокремлює три варіанти зайнятості жінок: 1) повна зайнятість у суспільному виробництві; 2) неповна зайнятість у суспільному виробництві; 3) незайнятість у суспільному виробництві. Кожен варіант зайнятості жінок означає різне співвідношення між виробничою та сімейно-побутовою сферами. Але, на думку автора, неповна зайнятість у суспільному виробництві поступово ставатиме головним, домінантним варіантом зайнятості жінок. Дослідження цього соціально-економічного явища дало змогу виявити не лише переваги й можливі результати його розвитку, а й перешкоди та загрози, головними з яких є недосконалість нормативно-правової бази, бюрократизм, нерозвиненість виробничої та обслуговуючої інфраструктури, нестабільність доходів і соціальна незахищеність жінок.

У роботі виокремлено питання працевлаштування жінок, розв'язання якого полягає в оптимізації робочої сили за допомогою: 1) профорієнтаційної роботи та перенавчання; 2) квотування робочих місць; 3) сприяння індивідуальному підприємництву і самозайнятості. Такий підхід у правовому відношенні має ґрунтуватися на законодавстві щодо праці, освіти, зайнятості, а в організаційному – на співпраці та взаємодії різних урядових структур соціально-економічного управління.

Збалансований розвиток вітчизняної економіки неможливий без розв'язання проблеми раціонального використання трудового потенціалу мешканців сільської місцевості. Базові умови подальших структурних змін в агарному секторі визначатимуться станом, потенціалом і сучасними тенденціями розвитку сільського господарства України, а напрям структурних змін – закономірностями сучасного етапу розвитку країни з огляду на перспективи європейської інтеграції; закономірностями і тенденціями розвитку світових агропродовольчих ринків, особливо у зв'язку зі вступом України до СОТ.

У процесі дослідження встановлено, що сільське населення формує й реалізує різні способи економічної адаптації до ринкових умов. Рівень адаптованості залежить від соціально-демографічних, професійно-кваліфікаційних, поселенських та соціально-психологічних характеристик особистості, завдяки яким індивід може/не може реалізувати ту чи іншу адаптаційну стратегію (добровільна активна, вимушена активна, вимушена пасивна, пасивна руйнівна). Під час формування моделі соціально-економічної поведінки сільських жителів необхідно зважати на ці види адаптації до ринкових умов.

У четвертому розділі "Зайнятість у неформальному секторі економіки" досліджено проблеми, породжені наявністю значних обсягів прихованого безробіття, затримками виплати заробітної платні, низькою ціною робочої сили в офіційній економіці.

Під час дослідження автором була внесена ясність у низку дискусійних і проблемних питань неформальної зайнятості: уточнено поняття неформального сектору; виявлено чинники, що зумовили посилення її позицій; запропоновано етапи становлення та розвитку зайнятості в неформальному секторі; визначено напрями вдосконалення методики оцінювання неформальної зайнятості.

Характеристика сутності неформального сектору в економіці передбачає розгляд трьох аспектів: 1) підхід до аналізу неформального сектору як складової усього суспільного виробництва; 2) правову оцінку неформальної економічної діяльності; 3) визначення основних суб'єктів неформального сектору. За цього підходу уніфіковане робоче визначення неформального сектору зайнятості можна звести до такого вигляду: неформальний сектор – це соціально-економічне утворення в межах національної економіки, репрезентований окремими самозайнятими громадянами та дрібними виробничими одиницями, які, як правило, не реєструються в установленому законом порядку та виконують звичайну (незаборонену) роботу за рахунок власних коштів або з використанням ресурсної бази підприємств та організацій формального сектору.

Особливістю неформального сектору в Україні є те, що в ньому, на відміну від країн, що розвиваються, зайняті майже всі соціальні групи населення, причому для багатьох людей характерний високий рівень освіти. Значною мірою діяльність у межах неформального сектору в Україні пов'язана, з одного боку, із необхідністю виживання, особливо для тих, хто перебуває у вимушених відпустках, має заборгованість по зарплатні, працює на умовах неповного робочого дня чи тижня, безробітних і пенсіонерів, а з іншого – з бажанням уникнути податків і бюрократичних процедур для підприємств (це явище ближче за суттю до "тіньової економіки" в розвинених країнах). Але передусім розвиток неформального сектору – це вимушена реакція населення на соціально-економічну ситуацію, що склалася в нашій країні.

Відсутність надійних статистичних даних, а також значна розбіжність наявних оцінок вносять певний дисонанс у дослідження питань неформальної економіки. Це диктує необхідність розроблення єдиної методики, що вможливить достовірне оцінювання неформальної зайнятості в економіці України.

Масштаби й обсяги вітчизняної неформальної зайнятості спонукають серйозно замислитися про форми та методи її регулювання, які внеможливлять перехід її у зайнятість кримінальну. Слід розробляти і реалізовувати програми сприяння зайнятості з метою підтримки сімейної праці. Необхідно вживати заходів із налагодження зв'язків між формальним і неформальним секторами, забезпечити ширший легітимний доступ підприємств неформального сектору до ресурсів, товарних ринків, кредитів, інфраструктури, систем професійної підготовки, технічних знань і сучасних технологій. Заслуговує на увагу те, що розширення можливостей зайнятості й поліпшення умов праці в неформальному секторі сприятимуть поступовому включенню його в національну економіку.

Розв'язання проблем неформального сектору економіки потребує створення умов для функціонування підприємницького, ринкового, конкурентного середовища, вжиття протекціоністських заходів стосовно малого бізнесу, охоплення його правовими рамками, оскільки сьогодні саме він активно підживлює тіньовий сектор. Принципове розв'язання проблеми тіньової зайнятості можливе лише в контексті загального зниження тінізації економіки за рахунок узгодженого пакету дій з реформування економіки загалом, спрямованих на усунення причин, що спонукають населення звертатися до нелегальних і напівлегальних джерел отримання доходів. Отже, можна сказати, що від того, якими способами та методами розв'язуватимуться проблеми неформальної економіки, багато в чому залежатимуть подальші перспективи та стан зайнятості в країні.

П'ятий розділ "Структура та соціальні наслідки безробіття" присвячений аналізу ключової проблеми зайнятості – безробіттю. При цьому особливе значення надається дослідженню динаміки та структури безробіття в Україні, зокрема, прихованого безробіття.

Ситуація у сфері зайнятості в Україні має складний і суперечливий характер, хоча це й згладжується достатньо низькими показниками офіційного безробіття. Враховуючи актуальність і значимість проблеми безробіття для сучасної України, автор ґрунтовно досліджує форми, масштаби та динаміку безробіття.

Зважаючи на досвід економічно розвинених країн, автор вважає за доцільне виокремити два підходи до цієї проблеми. Згідно з першим, безробіття необхідне, оскільки сприяє підтримці високого рівня рентабельності виробництва, дає змогу стримувати темп зростання заробітної плати, обмежувати інфляційні процеси в економіці, забезпечувати якіснішу підготовку робочої сили відповідно до нових вимог виробництва, підвищувати виробничу мобільність.

Інший підхід базується на тому, що безробіття вважається не лише соціальним злом, зумовлюючи падіння рівня життя певних верств населення, зростання соціальної напруженості, загострення міжнаціональних конфліктів, а й важким тягарем для економіки країни, адже армія незайнятих у суспільному виробництві людей потребує певних витрат на своє утримання, підживлює тіньовий сектор економіки, кримінальний світ і тим самим становить небезпеку для суспільства.

Сьогоднішня інформація щодо масштабів безробіття, яка надається Держкомстатом, занижує справжній рівень безробіття приблизно у 5 разів, що посилює тривожність у й без того нестабільній економіці України. Останніми роками спостерігається тенденція до поступового скорочення частки зайнятих у недержавному секторі економіки. Водночас відбувається процес інтенсивного переходу працівників до приватного сектору економіки.

Loading...

 
 

Цікаве