WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка зайнятості населення україни в період становлення ринкової економіки (автореферат) - Реферат

Динаміка зайнятості населення україни в період становлення ринкової економіки (автореферат) - Реферат

Ці елементи структури ринку праці визначають взаємини власника робочої сили та її споживача, при цьому робоча сила виступає як товар, призначений для створення соціальних благ у суспільстві та формування умов набуття кожним індивідом певного статусу в соціальній структурі суспільства.

У другому розділі "Динаміка структури зайнятості населення України" автор аналізує динамічні зміни структури зайнятості, підґрунтям якої є класифікація форм і видів зайнятості за певними критеріями: кількістю, місцем трудової діяльності, типом власності, місцем розташування, демографічними характеристиками, сферою виробництва, галуззю народного господарства, характером праці, мірою механізації праці, рівнем кваліфікації праці, відповідністю професійно-кваліфікаційної структури населення робочим місцям, співвідношенням загальної чисельності населення, його працездатної частини, зайнятого і незайнятого населення (рівнем безробіття). Загалом, щодо умов і чинників формування пропорцій зайнятості здобувач наголошує, що структура зайнятості залежить від рівня розвитку продуктивних сил, продуктивності праці, потреб ринку суспільства в різноманітних матеріальних, духовних благах і послугах. Зайнятість визначається суспільною продуктивністю праці і розвивається як відображення наявної структури народного господарства.

Для визначення динаміки структури зайнятості автор використовує економіко-статистичні та соціологічні методи дослідження. Так, за даними моніторингу Інституту соціології НАН України 1994–2004 рр., у 1994 р. (лише за два-три роки від початку інтенсивних економічних перетворень) майже 10% зайнятого населення перейшло працювати на приватні підприємства. У наступні роки частка зайнятих на підприємствах приватного сектору зросла до 43%.

Відповідно, змінилися моделі мобільності робочої сили: наймобільнішими виявилися кваліфіковані працівники, висока мобільність яких свідчить про економічну кризу державних підприємств та організацій. Нині в Україні трудова мобільність найчастіше пов'язана з інтенсивністю зміни професії, а не підвищенням рухливості робочої сили в межах постійних спеціальностей. Відповідно, в майбутньому може змінитися співвідношення абсолютних масштабів трудової мобільності як зі зміною так і без зміни професії.

Проте не всі вияви рухливості робочої сили пов'язані зі зміною професії. Чимало трудових переміщень відбувається без такої зміни, тобто працівник змінює місце роботи, не змінюючи роду занять. При цьому до трудових переходів без зміни професій працівників підштовхують більш різноманітні й універсальні обставини, ніж ті, що ведуть до фахових зсувів.

За умов змін в економіці та соціальній структурі, освіту, на думку автора, слід реформувати з метою підготовки майбутнього працівника, який володіє не лише знаннями, вміннями і навичками, а й такими здібностями, що дають йому змогу реалізувати себе, стати "керманичем" власної долі.

Динаміка зайнятості за секторами, галузями та професіями відображає модернізаційний зсув, характерний для періоду завершення індустріалізації (зменшення значення аграрної сфери) і переходу від індустріального до постіндустріального розвитку (зростання чисельності працівників сфери послуг). Триває перерозподіл зайнятих між сферами економічної діяльності на користь сфер надання фінансових, транспортних і торговельно-посередницьких послуг за рахунок скорочення чисельності працівників промисловості, сільського господарства, закладів освіти та охорони здоров'я.

Коли йдеться про незбалансованість між попитом і пропозицією на ринку праці, то головними причинами вважають падіння виробництва, скорочення робочих місць і вивільнення працівників різних професій. Але суттєвою проблемою зайнятості є працевлаштування випускників шкіл та професійних навчальних закладів.

Вирішальним чинником у досягненні сталого економічного розвитку є висока якість людських ресурсів. У цьому контексті слід позитивно оцінити невпинне зростання питомої ваги працівників з вищою (повною та базовою) освітою у складі робочої сили. Але здобуття вищої освіти не гарантує зайнятості. З одного боку, збереження високого рівня монополізації економіки зумовлює існування значної частки технологічно відсталих виробництв, що суттєво обмежує можливості застосування знань та вмінь безпосередньо у виробничому процесі. З іншого боку набутих у процесі навчання знань часто не відповідає вимогам до робочої сили, що їх висувають високотехнологічні виробництва. Дається взнаки і стрімке старіння знань, зумовлене швидкими науково-технічними зрушеннями. Тому для забезпечення належної якості професійно-освітньої підготовки робочої сили необхідно запровадити систему освіти впродовж усього трудового життя. В роботі запропоновано комплекс заходів щодо зв'язку освіти та зайнятості, розв'язання завдань підвищення кваліфікації та перенавчання дорослих працівників. Автор доходить висновку, що держава покликана проводити політику взаємодії української економіки із глобальною інформаційною сферою, активно залучаючи до цього процесу наявний у країні кваліфікований кадровий потенціал. Реалізація цих заходів сприятиме збереженню та розвитку головного стратегічного ресурсу України – людського капіталу.

У третьому розділі "Регіональні особливості зайнятості населення. Зайнятість окремих соціально-демографічних і поселенських груп" розглянуто територіальні, галузеві, соціально-демографічні особливості зайнятості населення, визначено напрями вдосконалення державної політики зайнятості щодо різних соціальних груп суспільства.

Оскільки процес функціонування українського ринку праці має чітку регіональну специфіку, особливий інтерес становить вивчення проблеми зайнятості на прикладі окремих територіальних утворень, що різняться між собою за економіко-географічним положенням, рівнем забезпеченості природними ресурсами, специфікою наявної інфраструктури. Перелічені чинники доповнюються плюралізмом цінностей, культур, традицій, укладів життя, історичного контексту.

Автором доведено, що головним показником оцінки ситуації на регіональних ринках праці є рівень офіційно зареєстрованого безробіття, його відхилення від середньої української величини. Показником, що засвідчує неблагополучну ситуацію щодо попиту на робочі руки, є вакантність робочих місць. Кількісна незбалансованість попиту та пропозиції в регіонах із напруженою ситуацією на ринку праці часто посилюється якісною незбалансованістю, що підтверджують дослідження макроекономічних, демографічних і соціальних показників цих територій, соціально-професійного складу їхніх трудових ресурсів та безробітних.

Аналіз стану системи соціального захисту засвідчує відсутність ефективної регіональної політики, що ґрунтується на оцінюванні ситуації на ринку праці та можливих перспектив її розвитку, насамперед у регіонах із істотною деформацією структури населення, специфікою соціально-економічного розвитку – однобічною спеціалізацією, переважанням виробництв із високою концентрацією інтелектуальної праці, виробництв ОСГ, галузей з великою питомою вагою підприємств-банкрутів.

У процесі дослідження встановлено, що відсутні чітко сформульовані основні принципи регулювання соціально-економічного розвитку регіонів з огляду на збереження зайнятості й підвищення її ефективності, запобігання масовому і застійному безробіттю. Немає чіткого розмежування повноважень і функцій між центром і регіональними суб'єктами. Отже, ситуація у царині зайнятості населення за умов ринкової економіки об'єктивно зумовлює необхідність посилення державної політики, а також розроблення регіональних програм зайнятості, які міститимуть заходи соціального захисту населення.

Сучасний стан трудового потенціалу характеризується поглибленням негативних тенденцій, які виявляються у звуженні демографічної бази відтворення трудового потенціалу через зниження народжуваності, збільшення смертності, скорочення середньої очікуваної тривалості життя, погіршення статево-вікової структури, загального старіння населення, розширення масштабів депопуляції. Істотно посилилася динаміка старіння нації, зберігається висока частка непрацездатного населення, збільшується навантаження на працездатних осіб. На початку 2004 р. на кожну 1000 осіб працездатного віку припадало 772 особи непрацездатного віку. Цей показник у 1,6 рази вищий у сільській місцевості порівняно з міською. Значною мірою на ситуацію вплинуло й те, що величезна кількість українських громадян працює за кордоном.

Автором досліджено зайнятість жінок на ринку праці. Ця проблема зумовлена як територіальним, так і практичним інтересом. По-перше, є специфіка жіночої робочої сили, пов'язана з її психофізіологічними та соціально-демографічними характеристиками. По-друге, становище жінок на ринку праці, коли пропозиція жіночої робочої сили значно перевищує попит, викликає занепокоєння, адже жінки становлять найбільшу частку серед безробітних.

Loading...

 
 

Цікаве