WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка зайнятості населення україни в період становлення ринкової економіки (автореферат) - Реферат

Динаміка зайнятості населення україни в період становлення ринкової економіки (автореферат) - Реферат

Перший розділ "Зайнятість як предмет теоретико-методологічного дослідження" має характер теоретичного підґрунтя дослідження загалом, оскільки в ньому визначаються й аналізуються головні методологічні підходи до вивчення зайнятості населення, основні поняття соціологічної теорії зайнятості, акцентується увага на розгляді концепцій зайнятості та підходів економічної теорії до регулювання ринку праці.

Зайнятість населення – складне соціальне-економічне явище, яке є важливою складовою суспільного виробництва. Кожному етапу суспільно-економічного розвитку притаманні специфічні погляди на зайнятість як соціально-економічну категорію та шляхи досягнення ефективного використання робочої сили. Результати проведених досліджень свідчать, що зайнятість населення являє собою складну систему зв'язків поділу праці між сферами суспільного виробництва та видами економічної діяльності, а також усередині галузей, підприємств і організацій за певними видами виробництва, робіт, функцій тощо, в масштабі національної економіки та її регіональних вимірів. Тому важливе наукове й прикладне значення має розроблення понятійного апарату зайнятості, оскільки в науковій літературі немає єдності думок щодо її визначення. Так, демографічний підхід пов'язує поняття зайнятості працездатного населення із законом народонаселення. Інший, економічний підхід, розглядає зайнятість як виробничі відносини.

Автор виступає за системне розуміння зайнятості, що вимагає врахування всіх її основних властивостей. А це має велике теоретичне й прикладне значення для поглибленого наукового обґрунтування розв'язання проблем зайнятості та ринку праці України. Зайнятість як стан продуктивних сил, за якого суб'єкт займається трудовою діяльністю, має передумову – динамічну рівновагу між попитом на працю та її пропозицію. З іншого боку, зайнятість – це не лише взаємодія попиту на працю та її пропозиції, а й певний тип об'єднання речового та особистісного чинників виробництва. Останній чинник, на думку здобувача, репрезентує соціальну сутність зайнятості, що відображає потребу людини в самовиявленні та в задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, отримуваний за свою працю. Виходячи з цього, зайнятість як соціально-економічна категорія характеризує різноманітні форми участі працездатного населення в суспільно корисній діяльності.

До пріоритетних завдань здійснення радикальної економічної реформи в Україні належить створення гнучкого ринку праці, адекватного специфіці ринкової системи господарства. Його слід розглядати не лише як засіб регулювання зайнятості працездатного населення, а й як одну з найважливіших соціально-економічних засад ринкової економіки.

Автор на основі оцінки явищ і процесів, що відбуваються на ринку праці, теоретично обґрунтовує ширше визначення його меж та масштабів. Проведені дослідження засвідчують правомірність висунутих автором припущень, згідно з якими ринок праці охоплює не лише зайнятих на ньому громадян, а й безробітних. Таке розуміння ринку праці відкриває, на думку дисертанта, можливість ширшого використання комплексного цілісного підходу до розв'язання нагальних проблем ринку праці. При цьому поточну пропозицію на ринку праці визначають: а) безробітні громадяни, які шукають роботу; б) особи, які хочуть змінити робоче місце або знайти нову роботу "про запас", бажаючи підстрахуватися в разі можливого звільнення; в) громадяни, які мають намір знайти роботу як додаткове заняття поряд з тою, що вже є. Своєю чергою попит на робочу силу складається з: а) кількості вакансій на ринку праці; б) кількості працівників, які не задовольняють роботодавця і яким він шукає заміну. У цьому зв'язку дисертантом були проаналізовані чинники, що позитивно і негативно впливають на параметри попиту та пропозиції робочої сили.

Автор наголошує важливість системного розуміння ринку праці, який є сукупністю економічних, соціальних, правових відносин, що складаються між власниками робочої сили (найманими працівниками) та роботодавцями (фізичними чи юридичними особами) з приводу умов найму, використання й обміну робочої сили.

Досліджуючи наявні термінологічні розбіжності з приводу понять "ринок праці" і "ринок робочої сили", дисертант доходить висновку, що використання цих понять як рівнозначних можливе лише за визнання об'єктом купівлі-продажу робочої сили.

Розвиток сфери зайнятості як відкритої системи зумовив урізноманітнення форм та видів. Саме тому в роботі здійснено аналіз сфери зайнятості за цими формами та різновидами, а саме: повна, неповна, часткова, первинна та вторинна зайнятість. Різновиди зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами застосування праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховано: характер діяльності, галузеву належність, територіальну належність, рівень урбанізації, професійно-кваліфікаційний рівень, стать, вік, форму власності.

Запропонований підхід дає змогу комплексно оцінити стан та зміни сфери зайнятості. На підставі здійсненого аналізу зроблено висновок щодо правомірності й динаміки існування різних форм та видів зайнятості залежно від пріоритету чинників кон'юнктури ринку праці. За такого підходу домінантними в структурі чинників впливу на зайнятість є соціально-економічні чинники.

В економічній та соціальній площинах ефективна зайнятість – це своєрідний ідеальний стан працездатного населення в суспільстві. Але йому притаманний рух зайнятості між рівновагою/нерівновагою, що впливає на ефективність зайнятості. Найконцентрованішим виявом неефективності зайнятості є безробіття.

Безробіття в широкому розумінні – це недовикористання здатних і готових бути використаними як трудових (робоча сила), так і нетрудових (фізичний капітал і земля) економічних ресурсів, власники яких активно шукають можливості їх реалізації. Автор акцентує увагу на тому, що характерною рисою сучасного ринку праці в Україні є незбалансованість вакансій і пропозицій у територіальному й структурному аспектах. Нерівноважний стан ринку праці є своєрідним імпульсом для включення соціально-економічного механізму підвищення ефективності зайнятості на мікро- та макрорівнях. По-перше, відсутність засобів до існування в результаті незайнятості працівника підштовхує його до пошуку нової роботи, нової професії, підвищення кваліфікації; по-друге, брак фахівців необхідної професії, кваліфікації ініціює роботодавця до пошуку їх на ринку праці, до витрат на навчання персоналу; по-третє, влада намагається економічними методами впливати на зниження рівня безробіття.

У сучасній Україні невпинно утверджуються принципи лібералізації діяльності, активного самовиявлення людиною свого потенціалу. Водночас суттєво змінилася й роль держави щодо забезпечення ефективної зайнятості населення. Її функції дедалі більше зводяться до того, щоб створювати такі умови і правила гри, що спонукатимуть громадян самостійно обирати сферу докладання праці, бути професійно й територіально мобільними у пошуках роботи.

Питання зайнятості розглядалися у працях таких видатних економістів, як А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей, К.Маркс. Але у ХХ столітті увагу економістів-дослідників привернула проблема зайнятості як чинника економічного зростання та макроекономічної стабільності, зумовивши усвідомлення її як інтегральної частини економічної системи, що потребує дослідження і специфічної регуляційної дії. У результаті сформувалися різні теорії зайнятості, які є актуальними в наш час та які продовжують розробляти сучасні фахівці, зокрема, А.Маршалл, Д.Кейнс, лауреати Нобелівської премії М.Фрідмен, Ф.Хаєк, П.Самуельсон і багато інших.

На підставі аналізу класичних і неокласичних сучасних концепцій зайнятості автор робить певні висновки щодо реального стану системи зайнятості за умов транзитної економіки в Україні, які стосуються визначення меж "втручання" держави в економічне життя.

У межах трансформаційних змін в економіці України формування збалансованого ринку праці зумовлене взаємодією трьох блоків:

  • блок ринкових відносин – процес обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили;

  • блок державного управління й регулювання за допомогою організаційних заходів – система забезпечення зайнятості працездатного населення, підготовка і перепідготовка кадрів;

  • блок соціального захисту населення (виплата допомоги за безробіттям, пільги малозабезпеченим верствам).

Loading...

 
 

Цікаве