WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Удосконалення методів діагностики і лікування хворих з внутрішнім ендометріозом (автореферат) - Реферат

Удосконалення методів діагностики і лікування хворих з внутрішнім ендометріозом (автореферат) - Реферат

Примітка: показники мають вірогідні відмінності в порівнянні з відповідним показником контрольної групи (р0,05)

Важливою метою при лікуванні ендометріозу є досягнення зменшення рівню естрадіолу, який значно підвищений у хворих з даною патологією (Л.Тумилович, 1996). При цьому найбільш важливим є зменшення рівня цього показника в фолікуліновій фазі менструального циклу так, як саме в цей проміжок часу вплив підвищеного рівня естрадіолу справляє найбільш негативну дію на вогнища ендометріозу.

Всі запропоновані методи лікування приводили до зменшення рівня естрадіолу як в фолікулінову так і в лютеїнову фазу циклу. Однак, найбільш ефективними виявились методи, які використовувались в 3 і 4 групах (таблиця 5). Саме у жінок цих груп зменшення рівня естрадіолу було найбільш вагомим і статистично не відрізнялось від показників у жінок контрольної групи (р0,05). Тобто, для зменшення рівня естрадіолу найбільш ефективними виявились методи лікування, які застосовувались у хворих 3 і 4 груп.

Таблиця 5

Вміст гормонів яєчників в плазмі крові жінок контрольної і основних груп до та після лікування (Мm)

Група хворих

Гормон

Фаза циклу

До лікуван-ня

Після відновлення менструальної функції

Через 12 місяців після початку лікування

1

Естрадіол,

нмоль/л

Фолікулінова

0,620,01

0,450,01

0,480,01

Лютеїнова

0,940,02

0,660,01

0,700,01

Прогестерон,

нмоль/л

Фолікулінова

3,20,1

2,30,1

2,40,1

Лютеїнова

29,40,6

26,40,6

26,60,8

2

Естрадіол,

нмоль/л

Фолікулінова

0,660,02

0,380,01

0,360,01

Лютеїнова

0,920,01

0,620,01

0,680,01

Прогестерон,

нмоль/л

Фолікулінова

3,30,1

2,40,1

2,40,1

Лютеїнова

26,60,4

26,40,4

26,80,7

3

Естрадіол,

нмоль/л

Фолікулінова

0,640,01

0,320,01

0,330,01

Лютеїнова

0,980,02

0,570,01

0,590,01

Прогестерон,

нмоль/л

Фолікулінова

3,60,2

2,30,1

2,30,1

Лютеїнова

29,10,6

25,40,6

26,30,7

4

Естрадіол,

нмоль/л

Фолікулінова

0,630,01

0,320,01

0,330,01

Лютеїнова

0,950,02

0,570,01

0,580,01

Прогестерон,

нмоль/л

Фолікулінова

3,40,2

2,20,1

2,20,1

Лютеїнова

28,80,5

26,10,5

26,20,7

конт-рольна

Естрадіол,

нмоль/л

Фолікулінова

0,300,01

Лютеїнова

0,580,01

Прогестерон,

нмоль/л

Фолікулінова

2,20,1

Лютеїнова

26,20,8

Примітка: показники мають вірогідні відмінності в порівнянні з відповідним показником контрольної групи (р0,05)

Поряд з нормалізацією рівня естрогенів під впливом проведеного лікування відбувалась також нормалізація рівней прогестерону як в фолікулінову так і лютеїнову фази циклу (таблиця 5).

Проведена оцінка результатів впливу різних методів лікування на регуляторні механізми менструального циклу дозволила встановити, що найбільш ефективними засобами їх нормалізації є застосування аналогів рилізинг-гормонів і запропонованого нами методу лікування внутрішнього ендометріозу.

Всі використані в досліджені методи лікування приводили також до зниження частоти гіперпластичних процесів ендометрію, при цьому найбільш вираженими (через 6 і 12 місяців від початку лікування) вони були у хворих 3 і 4 груп, тобто найбільш суттєва нормалізація стану ендометрію спостерігалась у жінок, лікування внутрішнього ендометріозу яким проводилась аналогами гонадотропних рилізінг-гормонів - 3 група (частота незміненої слизової зросла з 66,6% до 88,8% випадків) і запропонованим нами методом - 4 група (частота незміненої слизової зросла з 66,7% до 91,6% випадків).

Одним з важливих факторів в оцінці ефективності порівнюваних методів лікування було визначення його впливу на клінічні прояви захворювання: наявність больового синдрому, диспаріурії та порушень менструального циклу. Було зясовано, що найбільш значуще зниження частоти больового синдрому відбулось у хворих 4 групи. Через 6 і 12 місяців після початку лікування вона становила 8,3% випадків, в той час як в інших групах цей показник коливався від 11,1% до 21,4% випадків. Аналогічні дані були отримані і при оцінці такого прояву захворювання як диспаріурія. Було встановлено, що в результаті лікування цей прояв захворювання в 1-3 групах спостерігався в 11,1% - 19,2% випадків, а в 4 групі, через 6 місяців після початку лікування, він становив лише 4,2%, а через 12 місяців – 8,3% випадків.

Частота порушень менструального циклу через 6 місяців після початку лікування в 3 і 4 групах знизилась, відповідно, до 5,6% і 4,2% випадків, в той час як в 1 і 2 групах ці показники дорівнювали 7,1% і 11,5% випадків. Через 12 місяців від початку лікування частота порушень менструального циклу по групах становила, відповідно, 14,3%, 15,4%, 11,1% і 8,3% випадків. Тобто, довготривалий ефект лікування був більш виражений у жінок 3 і 4 груп.

Крім ефективності лікування оцінювались також його побічні ефекти. Найбільш вираженими вони були в 1 - 3 групах. Так збільшення маси тіла в 1 групі спостерігалось в 21,4% випадків, в 2 групі у 84,6%. В цих же групах у значної кількості жінок спостерігалась нудота, а у жінок 2 групи в 11,5% випадках і блювота. У переважної більшості жінок 3 групи (88,9% випадків) спостерігались прояви характерні для клімактеричного синдрому (приливи, підвищена пітливість, роздратованість, депресія, головний біль, порушення сну, порушення памяті, зниження розумової і фізичної працездатності, сухість піхви, сексуальні проблеми), які досить важко переносились хворими. Слід відзначити, що у 2 (11,1%) жінок 3 групи спостерігались кровотечі прориву, що потребувало додаткової терапії. Найменша кількість побічних явищ спостерігалась у хворих 4 групи. Лише у 2 (8,3%) з них було відзначено збільшення маси тіла більш ніж на 5%, а інших ускладнень не спостерігалось. Тобто, найкраща переносимість лікування була відзначена у жінок 4 групи.

Loading...

 
 

Цікаве