WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Комплексний метод профілактики й лікування післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту (автореферат) - Реферат

Комплексний метод профілактики й лікування післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту (автореферат) - Реферат

Таблиця 3. Аналіз динаміки показника АЧП (Mm Ом/с) у хворих залежно від методу профілактики післяопераційного парезу кишечнику.

Групи

Строки дослідження

під час операції

через

12

годин

1

доба

2

доба

3

доба

4

доба

5

доба

1 група

(n=58)

0,439

0,050

0,765*

0,084

0,470*

0,054

0,434

0,052

0,314

0,038

0,259

0,031

0,448*

0,054

2 група (n=42)

0,463

0,074

0,905*

0,127

0,469*

0,075

0,266*

0,043

0,301

0,048

0,391

0,063

0,387

0,062

3 група

(n=45)

0,471

0,066

1,243*

0,174

0,489*

0,068

0,487

0,069

0,343

0,048

0,292

0,041

0,562*

0,079

4 група

(n=40)

0,457

0,058

1,064*

0,152

0,537*

0,075

0,484

0,067

0,558

0,078

0,620

0,086

0,491

0,069

Примітка. Зірочкою (*) позначений р<0,05 стосовно попереднього етапу.

Позитивний ефект застосування раннього ентерального харчування в сукупності із селективною стимуляцією моторно-евакуаторної функції різних відділів шлунково-кишкового тракту, що проявляється покращенням панкреатичного кровотоку, підтверджується достовірним підвищенням РСІ, АЧП, ПІМК і ПІТК на першу-п'яту добу після операції, у порівнянні з контролем. При цьому, слід відзначити перевагу раннього ентерального харчування із селективною стимуляцією моторики шлунково-кишкового тракту перед звичайним раннім ентеральным харчуванням без стимуляції травного тракту, що виражається виразною нормалізацією термінального кровотоку підшлункової залози, про що свідчить тенденція до підвищення ПІТК. Крім того, раннє ентеральне харчування в сукупності із селективною стимуляцією моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту значно поліпшує венозний відтік, на що вказує достовірне зниження РДІ, у порівнянні з першою контрольною клінічною групою.

Аналіз центральної гемодинаміки виявив погіршення її показників у групах хворих, яким проводилася фармакологічна симпатична блокада й раннє ентеральне харчування через мікроеюностому без стимуляції моторики кишечнику, що підтверджує достовірне зниження УО, УИ, ЧСС. МОК і СІ. Застосування селективної стимуляції моторики шлунково-кишкового тракту в сукупності з раннім ентеральним харчуванням не спричиняло негативної дії на серцевий викид.

Таким чином, погіршення показників центральної гемодинаміки й панкреатичного кровотоку зареєстровано у хворих, яким для профілактики післяопераційного парезу кишечнику проводилася тільки фармакологічна симпатична блокада або раннє ентеральне харчування без стимуляції моторики шлунково-кишкового тракту. Використання в післяопераційному періоді разом з раннім ентеральним харчуванням селективної стимуляції моторики шлунково-кишкового тракту у хворих, оперованих із приводу різних захворювань органів черевної порожнини, не погіршуючи показників серцевого викиду, вплинуло на панкреатичний кровоток.

У кожній із чотирьох груп у більшій частини хворих на електро-гастроентерограмах відзначалися нерівномірні зубці з низьким вольтажем і аритмічними коливаннями: для шлунка дванадцятипалої кишки й тонкої кишки. Аналіз ефективності різних методів стимуляції моторики шлунково-кишкового тракту показав, що всі види впливу в більшій або меншій мірі сприяли відновленню моторної функції шлунка й кишечнику. Найкращі результати були отримані при застосуванні разом з раннім ентеральним харчуванням стимуляторів моторної функції шлунково-кишкового тракту: поєднання церукала, прозерина й лактулози, що призводило до посилення амплітуди біопотенціалів на всій протяжності травного тракту в 3-5 разів. Таким чином, ефективність розробленого нами методу комплексної профілактики післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту оцінена на основі порівняльного аналізу результатів лікування 185 хворих після операцій на органах черевної порожнини.

З огляду на важливість виникаючих розладів панкреатичного кровотоку в патогенезі гострого післяопераційного панкреатиту й, відповідно, у розвитку функціональних розладів моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту в післяопераційному періоді, отримані результати можуть послужити основою в розробці профілактичних заходів як стосовно післяопераційного парезу кишечнику, так і гострого післяопераційного панкреатиту. Особливо це є доцільним у пацієнтів, що мають фактори ризику розвитку парезу кишечнику в післяопераційному періоді й підвищеної небезпеки травмування підшлункової залози під час оперативного втручання (розширені лімфаденектомії, резекції шлунка, панкреатодуоденальні резекції та ін.). У результаті, у післяопераційному періоді в них більше виражені розлади центральної гемодинаміки й панкреатичного кровотоку і частіше розвиваються функціональні порушення моторики шлунково-кишкового тракту. Таким чином, отримані результати є підставою в розробці профілактичних заходів як стосовно післяопераційного парезу кишечнику, так і гострого післяопераційного панкреатиту.

ВИСНОВКИ

  1. Післяопераційний парез шлунково-кишкового тракту різного ступеня тяжкості зустрічається в 37,6% хворих після операцій на органах черевної порожнини. Найбільш висока його частота після оперативних утручань на шлунку з розширеною лімфодисекцією, пов'язаних із травматизацією підшлункової залози, і найменша - після лапароскопічної холецистектомії.

  2. З існуючих методів профілактики й лікування післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту найбільш ефективним є назоінтестинальна інтубація кишечнику. Однак, наявність зонда в носоглотці й кишечнику пов'язана з високим ризиком розвитку специфічних ускладнень.

  3. Після операцій на органах черевної порожнини відзначаються фазові зміни панкреатичного кровотоку: короткочасний період повнокрів'я змінюється відносно тривалим періодом ішемії підшлункової залози. Ці розлади панкреатичного кровотоку можуть відігравати важливу роль у патогенезі гострого післяопераційного панкреатиту й розвитку тривалого післяопераційного парезу кишечнику.

  4. Моніторинг біоелектричної активності шлунково-кишкового тракту дозволяє прогнозувати й на ранніх стадіях післеопераційного періоду діагностувати парез шлунково-кишкового тракту.

  5. Раннє ентеральне харчування через мікроеюностому в сукупності із селективною стимуляцією моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту під контролем його біоелектричної активності дозволяє проводити адекватну профілактику післяопераційного парезу кишечнику.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Бєлєвцов Ю.П. Шляхи поліпшення функції шлунково-кишкового тракту в ранньому післяопераційному періоді// Харківська хірургічна школа, 2005, № 2.1.- С.181-182.

2. Бєлєвцов Ю. П., Вінник Ю.А. Профілактика й комплексне лікування післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту // Проблеми медичної науки та освіти, 2005, № 1, С. 87-89.

Loading...

 
 

Цікаве