WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Комплексний метод профілактики й лікування післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту (автореферат) - Реферат

Комплексний метод профілактики й лікування післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту (автореферат) - Реферат

Використання моніторингу біоелектричної активності шлунково-кишкового тракту в ранньому післяопераційному періоді дозволяє діагностувати парез від ранньої спайкової кишкової непрохідності й диференційовано підходити до лікування моторно-евакуаторних порушень кишечнику залежно від тяжкості процесу.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проведено патентний пошук і огляд літератури з проблеми дослідження. Наукові положення й результати дисертації отримані здобувачем особисто. Більшість хворих прооперовано самостійно або за безпосередньою участю здобувача У роботах, які опубліковані в співавторстві, дисертанту належить розробка методики кількісних розрахунків параметрів біоелектричної активності шлунково-кишкового тракту й особиста участь у спеціальних дослідженнях. Дисертантом самостійно проведені аналіз і обчислення отриманих результатів, сформульовані основні положення й висновки.

Апробація роботи. Основні положення дисертації повідомлені та обговорені на науково-практичній конференції хірургів „Актуальні питання гострої кишкової непрохідності" (Харків, 2004); „Актуальні питання невідкладної хірургії" (Харків, 2005); на засіданні Харківського обласного наукового медичного товариства хірургів (2005); на міжкафедральній науково-практичній конференції "Актуальні питання торакоабдомінальної хірургії", присвяченій 45-річчю кафедри торакоабдоминальної хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти (2005).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 5 робіт, з них 4 у спеціалізованих журналах, що входять до переліку ВАК України. Отримано один патент України на винахід.

Структура й обсяг роботи. Дисертація викладена на 139 сторінках, складається зі вступу, 4 розділів власних досліджень, розділу обговорення результатів, висновків та списку літератури, додатку. Список використаної літератури містить 223 джерела, з них - 152 на російській та українській мові й 71 - на іноземних мовах. Текст дисертаційної роботи ілюстрований 35 таблицями й 9 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали й методи дослідження. Робота заснована на клінічному матеріалі хірургічних відділень Харківської обласної клінічної травматологічної лікарні й Харківського обласного клінічного онкологічного диспансеру й складалася із двох етапів.

На першому етапі, за період з 2000 по 2002 року, був проведений ретроспективнийбагатофакторний аналіз у 567 хворих, оперованих на органах черевної порожнини, з метою встановлення частоти, поглибленого вивчання причин і оцінки можливостей загальноприйнятих методів профілактики й лікування післяопераційного парезу. Серед хворих було 295 чоловіків(52%), жінок – 272(48%). Середній вік пацієнтів складав 52,6 0,9 років. У 13,9% осіб вік перевищував 70 років. Хворим було виконано наступні операційні втручання: лапароскопічна холецистектомія – 168 (29,6%), резекція різних відділів ободової кишки – 128(22,6%), дистальна або субтотальна резекція шлунку- 33(5,9%), резекція тонкого кишечнику -27(4,7%), апендектомія – 91(16,1%), ваготомія з дренуючими операціями - 31(5,4%), резекція або екстирпація прямої кишки -28(4,9%), гастректомія – 19(3,4%), холецистектомія з холедоходуоденостомією -19(3,4%), гастроцистостомія – 7(1,2%), панкреатодуоденальна резекція – 5(0,9%), відновлення цілісності товстої кишки – 11(1,9%).

Ступень тяжкості післяопераційного парезу ШКТ оцінювали за Поповою Т.С. та співавт.(1991) За методами лікування післяопераційного парезу хворі були розділені на три групи. Перша група складалася з тих хворих, у комплексній терапії яких використовувався прозерин і церукал. У другій групі з першого післяопераційного дня застосовувався бензогексоній, аминазін і обзидан. У третю групу були включені хворі, яким під час операції робили назоінтестинальну інтубацію кишечнику. серед хворих

На другому етапі, з 2003 по 2004 роки, проведені проспективні дослідження в 185 хворих, оперованих на органах черевної порожнини, з високим ризиком розвитку в післяопераційному періоді парезу кишечнику. Середній вік пацієнтів складав 57,3 1,2 років. Чоловіків було 102(55,1%), жінок – 83(4,9%). Усі хворі були розділені на чотири групи залежно від використаних методів профілактики парезу. Перша клінічна група складалася з 58 хворих, яким проводилася традиційна профілактична терапія. Друга клінічна група включала 42 хворих, у яких застосовувалася фармакологічна симпатична блокада. У третю клінічну групу були включені 45 хворих, у яких для відновлення адекватної діяльності шлунково-кишкового тракту використовувалося раннє ентеральне харчування через мікроєюностому. Четверту групу склали 40 хворих, яким проводилась комплексна профілактика післяопераційного парезу з використанням раннього ентерального харчування через мікроєюностому й медикаментозної стимуляції кишечнику церукалом, прозерином і лактулозою з урахуванням даних моніторингу біоелектричної активності шлунково-кишкового тракту.

Види операційних втручань, що виконувались, наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Види хірургічних втручань, виконаних при проведенні проспективних досліджень

Види операцій

Клінічні групи

1 група

(n=58)

2 група

(n=42)

3 група

(n=45)

4 група

(n=40)

1. Гастректомія

2. Субтотальна резекція

шлунку

3. Дистальна резекція

шлунку

4. Стволова ваготомія з

пілоропластикою

5. Холецистектомія з

трансдуоденальною

сфінктеропластикою

6. Резекція тонкої кишки

7. Правобічня

геміколектомія

8. Лівобічна

геміколектомія

5

4

7

10

12

8

7

5

3

3

4

8

6

7

5

6

4

3

4

8

8

7

5

6

3

3

4

8

5

7

5

5

Усього:

58

42

45

40

Групи хворих за статтю, віком й видами операційних втручань були порівняними. Використання фармакологічних препаратів з лікувальною або профілактичною метою проводилось за стандартними схемами.

Методика мікроєюностомії й ентерального харчування. Після закінчення основного етапу операції поліхлорвініловий катетер діаметром 3 мм з додатковими бічним отвором вводиться в порожнину порожньої кишки за Сельдингером. Катетер проводиться від місця проколу серозної й м'язової оболонок у підслизовому тунелі протягом 2 см, а потім через слизисту оболонку проникає у просвіт кишки, та просувається в кишку на глибину 10-15 см в аборальному напрямку. Біля виходу з кишки катетер занурюється в серозно-м'язовий тунель декількома швами за Вітцелем. Через прокол черевної стінки в лівому підребер'ї за допомогою троакара середнього калібру катетер виводиться із черевної порожнини. Відсутність патологічних виділень з катетеру протягом 2-3 годин і нормальний внутрішньокишковий тиск (не більше 120 мм вод. ст.) свідчить про відсутність ентеральної гіпертензії й можливість введення рідини через мікроєюностому. Уведення розчинів з метою стимуляції рухової функції кишечнику, корекції обмінних порушень і ентерального харчування починали тільки після відновлення всмоктувальної функції кишечнику. Про це судили після проведення проби на всмоктування. Позитивною вважалася проба при виділенні через катетер не більше 40% уведеного розчину.

Усім хворим у до- і післяопераційному періоді проводили такі обов'язкові дослідження: лабораторні, рентгенологічне, ультразвукове.

Лабораторні методи досліджень, крім загальноприйнятих клінічних аналізів крові й сечі, включали визначення вмісту цукру, показників білірубіну і його фракцій, активності амінотрансфераз, рівня амілази, сечовини, креатиніну й білків у сироватці крові. У післяопераційному періоді додатково проводили визначення концентрації іонів калію, натрію, загального й іонізованого кальцію в плазмі крові методом іонометрії на іоноселективному аналізаторі AVL-988 фірми "Fukuda Denshi" (Japan), загального кальцію по реакції з орто-крезол-фталеїн комплексоном. Рутинні дослідження проводилися відповідно до рекомендацій МОЗ України з уніфікації клінічних лабораторних методів дослідження.

Loading...

 
 

Цікаве