WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості клінічної типології та лікування соматоформних розладів у підлітків із функціональними порушеннями серцево-судинної системи (автореферат) - Реферат

Особливості клінічної типології та лікування соматоформних розладів у підлітків із функціональними порушеннями серцево-судинної системи (автореферат) - Реферат

СФР у підлітковому віці неоднорідні з точки зору клінічної типології та становлять гетерогенну групу психічних порушень, що утворює континуум від відносно простих за своєю клінічною структурою соматоформних вегетативних дисфункцій до поліморфних психопатологічних утворень з різною додатковою симптоматикою. У підлітковому віці переважають прості за клінічною типологією психовегетативні порушення у вигляді соматоформної вегетативної дисфункції, що спостерігаються у 49,5%. У свою чергу, хронічний соматоформний больовий розлад виявлено у 19,4%, а соматизований - у 16,1% підлітків. У 7,5% підлітків діагностовано синдромально завершений іпохондричний розлад, що на нашу думку, відбиває недостатню сформованість у підлітковому віці ідеатоного рівня психічного реагування.

У залежності від клініко-динамічних особливостей підлітків із СФР було поділено на три групи. Першу групу складали 66, другу – 59, третю - 61 підлітків (табл.1).

Визначено вікові та гендерні відмінності СФР у виділених групах. У I групі переважали діти віком 12-14 років (71,2%), у II групі - 15-17 років (86,4%), у III групі однаково часто зустрічалися підлітки різного віку. Співвідношення хлопчиків та дівчаток було 1:1,4. Аналогічні пропорції були характерними для синдромально простих СФР і СФР з додатковою депресивною симптоматикою. При ускладненні клінічної картини СФР за рахунок тривожно-фобічних та іпохондричних характеристика порушень, статеві відмінності нівелювалися.

Тривожно-фобічна симптоматика була представлена в усіх клінічних групах, проте питома вага тривоги та її клінічна сутність помітно розрізнялися. У групі I симптоматика була презентована виключно панічними атаками - 12,1%. У групі II коморбідні тривожно-фобічні розлади складали 23,7% і були представлені переважно соціальними фобіями, котрі в меншому ступені піддавалися ідеаторній переробці і, зазвичай, не супроводжувалися формуванням іпохондричного симптомокомплексу. У групі III при такій же високій поширеності, як і в групі I, епізодичної пароксизмальної тривоги - 14,8% мало місце накопичення випадків генералізованої тривоги - 6,6% та тривоги з поведінкою уникання - 11,5%. Тривожно-депресивні розлади у групі I мали транзиторний характер і були синдромально незавершеними - 19,7%. У групі II депресивні розлади діагностовано у 37,3% підлітків, з них: депресивний епізод - 22%, дистимія - 10,2%, циклотимія - 5,1%. У групі III переважали тривожно-фобічні симптомокомплекси, амальгамовані з нестійкими та рудиментарними іпохондричними ідеями.

Таким чином, при формуванні СФР ми маємо справу з декількома клініко-динамічними різновидами патологічних психосоматичних взаємодій, що відображають різні етапи психічного онтогенезу, та важкості розладу, а саме: психовегетативного реагування з вегетативною дисфункцією чи соматичною конверсією (група 1), соматизованої депресії (група 2), соціальної дезадаптації на тлі ідеоіпохондричної переробки психовегетативної та тривожно-фобічної симптоматики (група 3). Доведено, що коморбідна симптоматика, по суті, є розширеним симптомокомплексом базового (вісьового) розладу зі спільними етіопатогенетичними механізмами виникнення і фасадом у вигляді соматичних і вегетативних симптомів, що відповідає описаному О.С.Чабаном (2005) "синдрому з розширеним симптомокомплексом" та поширеному в англомовній літературі поняттю "co-occupated disorder". На рис.3 представлено результати вивчення порівняльної ефективності психотерапії, кардіотропного лікування та диференційованої психофармакотерапії. Перед початком дослідження у групах порівняння середні значення показників за усіма шкалами SCL-90-R перевищували показники нормативного ряду.

а

б

в

г

Рис. 3. Динаміка психічного стану підлітків з соматоформними розладами за підшкалами клінічної шкали самозвіту SCL-90-R під впливом 8-тижневого (а) і 16-тижневого (в) курсів психотерапії та 8-тижневого (б), 16-тижневого (г) курсів кардіотропної терапії

Примітка. Підшкали SCL-90-R: соматизація (SOM); обсесивно-компульсивні порушення (OC); міжособистісна чутливість (INT); депресія (DEP); тривога (ANX); ворожість (NOS); фобічна тривога (PHOB); параноїдне мислення (PAR); психотизм (PSY).

До лікування Після лікування Нормативний ряд

Більш виражені відмінності спостерігалися за шкалами соматизації, депресії та тривоги. Відносно високим був і показник за шкалою фобічної тривоги, що на нашу думку, відображало формування у підлітків із СФР побоювань і страхів, пов'язаних зі станом здоров'я.

Встановлено, що підлітки із СФР характеризуются високою (CV = 42,3%) варіативністю реакцій на психотерапію і відносною однотипністю (CV = 12,3%) терапевтичних відповідей на кардіотропне лікування. Це дозволило виділити групи респондерів і нонреспондерів до психотерапії. Вивчення клінічної картини захворювання у підлітків з високою та низькою чутливістю до психотерапевтичних інтервенцій показало суттєві відмінності клініко-динамічних характеристик захворювання у групах порівняння. Після курсу 8-тижневої психотерапії у підлітків із СФР (рис.3а), відмічалася лише тенденція до редукції міжособистісної чутливості та ворожості за підшкалами SCL-90-R (р > 0,05). Після курсу 8-тижневої кардіотропної терапії (рис.3б) спостерігалася значна (р < 0,05) редукція симптоматики за підшкалою тривоги SCL-90-R.

Підлітки із СФР, які позитивно реагували на психотерапію, в цілому характеризувалися нищим рівнем соматизації (р < 0,05), але вищою питомою вагою у внутрішній картині хвороби психологічних проблем і труднощів у міжособистісних відносинах (р < 0,01) з піками за субшкалами міжособистісної чутливості і ворожості. Фобічна симптоматика у респондерів до психотерапії була в більшому ступені представлена соціофобічними побоюваннями, у нонреспондерів – агарофобічними скаргами та рудиментарними голотимними ідеями. При описанні свого стану респондери до психотерапії активно використовували такі поняття як страх, дратівливість, тривога, туга, апатія, безвілля, невпевненість у собі. Наведені дані дозволяють припустити, що група підлітків, чутливих до психотерапії, менше аликсетимічна, ніж група нонреспондерів до терапії.

Після 16-тижневого курсу психотерапії (рис.3в), у підлітків-респондерів до лікування спостерігалася достовірно значуща редукція симптоматики за підшкалами SCL-90-R: соматизації на 72,2% (р < 0,001), ворожості - 69,2% (р < 0,001), міжособистісної чутливості - 60,0% (р < 0,01) та фобічної тривоги - 58,3% (р < 0,05). Менш виражена редукція симптоматики відмічалася за підшкалами депресії (44,4%), тривоги (42,9%) та психотизму (40,0%), де редукція показників не досягала рівня вірогідності. Після 16-тижневого курсу кардіотропної терапії (рис.3г) спостерігалася вірогідна редукція симптоматики за підшкалами SCL-90-R: тривоги на 73,3% (р < 0,001), фобічної тривоги - 70,6% (р < 0,001), соматизації – 61,9% (р < 0,05) та депресії - 57,1% (р < 0,05). Обговорюючи порівняльну ефективність кардіотропного лікування і психотерапії слід відмітити, що у підлітків респондерів до комплексної психотерапії, спостерігалася більш виражена редукція симптоматики за підшкалами соматизації, ворожості, міжособистісної чутливості порівняно з групою, яка отримувала кардіотропну терапію.

Психофармакотерапія продемонструвала високу ефективність при лікуванні СФР у підлітків, резистентних до комплексної психотерапії та лікування кардіотропними препаратами. Спектр психотропної активності сертраліну, ламотридґину та інстенону був різним (табл.2).

Loading...

 
 

Цікаве