WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Черезкістковий остеосинтез стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки (автореферат) - Реферат

Черезкістковий остеосинтез стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки (автореферат) - Реферат

Таблиця 2

Розподіл пацієнтів за класифікацією Schatzker J. (1974)

гр.

Тип перелому (класифікація Sсhatzker J. (1974)

I тип

II тип

III тип

IV тип

V тип

VI тип

Σ

Кількість

I

2(6,9%)

14(48,3%)

4(13,8%)

2(6,9%)

4(13,8%)

3(10,3%)

29

II

1(12,5%)

1(12,5%)

1(12,5%)

1(12,5%)

3(37,5%)

1(12,5%)

8

III

1(5%)

9(45%)

3(15%)

0

4(20%)

3(15%)

20

ІV

4(19,1%)

7(33,3%)

5(23,8%)

1(4,76%)

3(14,3%)

1(4,76%)

21

V

7(31,8%)

4(18,2%)

4(18,2%)

1(4,5%)

4(18,2%)

2(9,1%)

22

Σ

15

35

17

5

18

10

100

У третьому розділі проведений аналіз результатів лікування пацієнтів контрольних груп. Застосування оперативного методу, що передбачає відкриту репозицію та внутрішню фіксацію, дозволило у більшості випадків досягти кращих рентгеноанатомічних показників, порівняно з іншими методами лікування. У той же час у пацієнтів даної групи повільніше за все відновлюється ходьба.

Основними недоліками методу скелетного витягнення ми вважаємо високу вірогідність розвинення нестабільності колінного суглоба й незадовільні рентгеноанатомічні показники. У той же час за іншими критеріями оцінки(за схемою Rasmussen P.S. (1973)) даний метод мав переваги перед іншими методами, що вивчалися.

Фіксаційний метод (гіпсовою пов'язкою) частіше за інші методи призводить до розвитку больового синдрому в після травматичному періоді та обмеження об'єму рухів у травмованому суглобі. При цьому рідше, ніж при інших методах, відмічено нестабільність колінного суглоба.

Зустрічно-компресійний остеосинтез спицями, незважаючи на низьку травматичність, не забезпечує відмінного клініко-рентгенологічного результату лікування. Це, на нашу думку, зумовлено невисокими репозиційними властивостями даної технології та відсутністю можливості корекції ушкоджень м'яких тканин ділянки колінного суглоба.

Таким чином, жоден із застосовуваних методів лікування не забезпечив у сумі достатньо високих результатів лікування. У зв'язку з цим ми поклали на меті розробити технологію оперативного лікування, яка б об'єднала переваги вищенаведених методів лікування й дозволяла досягти кращих результатів лікування.

В четвертому розділі описано експериментальні дослідження. З метою отримання інформації про надійність фіксації перелому виростків великогомілкової кістки при остеосинтезі стержневою системою нами, разом із доцентом О.Г. Авруніним (Харківський національний університет радіоелектроніки), був проведений математичний аналіз моделі остеосинтезу перелому виростків I типу за класифікацією Schatzker J. (1974).

Для стержневої системи, що включає декілька фіксуючих стержнів, з'єднаних загальною планкою (див.рис.1), зовнішня сила Р, яка діє на найбільш навантажене різьбове з єднання, визначається за формулою ( 1):

(1)

де Q – сила, яка діє на зовнішню опору під кутом L до вертикалі, H,

h – відстань від опори до неушкодженої кістки, мм,

l – відстань поміж крайніми стержнями (визначає довжину зовнішньої конструкції), мм,

N – кількість фіксуючих стержнів.

* стержень, що фіксує ушкоджений виросток, так як чим більше плече прикладення сил, тим більше величина його навантаження.

Рис.1. Схематичне зображення фіксуючої конструкції (профільна проекція):

1 – кістка, 2 – фіксуючий стержень, 3 – з'єднувальна планка, 4 – гайка.

Для вибору оптимальної фіксуючої конструкції за критерієм "міцність травматичність втручання" необхідно знайти екстремум (мінімум) дискретної цільової функції F (травматичності), що дорівнює добутку кількості фіксуючих стержнів N на відповідну величину сили P, яка діє на найбільш навантажене різьбове з'єднання ( формула 2):

F=NP.

(2)

Для підвищення наочності значення дискретної величини цільової функції F доцільно виразити у відсотках, приймаючи величину сили Р для одностержневої конструкції за 100% . З діаграми на рис.2 випливає, що, згідно до обраного критерію, конструкції з п'ятьма, двома й чотирма фіксуючими стержнями еквівалентні. Конструкція з п'ятьма фіксуючими стержнями призводить до непропорційного збільшення інвазивності втручання порівняно зі зменшенням діючої сили Р.

Оптимальною є конструкція з трьома фіксуючими стержнями, так як при цьому варіанті значення F мінімальне й відповідає 90%.

Рис.2. Значення дискретної цільової функції F у відсотках.

В результаті розрахунків встановлено, що оптимальною є стержнева система, що складається із 3 стержнів з діаметром 5-6 мм, довжиною зовнішньої опори 50-150 мм, максимально близько розташована до великогомілкової кістки.

На підставі вимог, що ставляться до апаратів зовнішньої фіксації (С.О. Хмизов, 2004 г.) та вищеописаних досліджень, нами запропонований варіант стержневої системи з елементів апарата системи ЧАС. Стержнева система, що пропонується, відноситься до апаратів зовнішньої фіксації (АЗФ) однобічного типу, що дозволяє досягти зменшення зовнішніх розмірів порівняно до інших варіантів компоновки АЗФ.

За допомогою біомеханічного експерименту ми визначили міцність та жорсткість пристрою, що пропонується (АЗФ), при остеосинтезі моделі переломів виростків великогомілкової кістки.

Принципові схеми стендових досліджень й загальний вигляд стендів подані на рисунках 3 і 4.

Рис.3. Схема дослідження і загальний вигляд стенда з моделлю при дослідженні носійної здатності системи АК: 1) АЗФ; 2) модель СК; 3) модель ВГК; 4) відламок бічного виростка ВГК; 5) датчик БСРН; 6) компресійна гайка; 7) панель з манометром; 8) лінія перелому.

Рис.4. Схема дослідження і загальний вигляд стенда з моделлю при дослідженні величин переміщення виростка великогомілкової кістки: 1) АЗФ; 2) модель СК; 3) модель ВВК; 4) відламок виростка ВГК; 5) компресійна гайка; 6) реєстратор переміщень – індикатор.

В результаті досліджень встановлено:

  1. Носійна здатність АЗФ, що пропонується, конструктивно забезпечує значне зменшення навантаження на ушкоджену суглобову поверхню колінного суглоба. Отриманий Кн, що дорівнює 0,5-0,6, свідчить, що колінний суглоб приймає тільки 40-50% прикладеного сумарного зовнішнього навантаження.

  2. Ушкоджений колінний суглоб у процесі лікування перебуває у режимі лікувальної іммобілізації, оскільки величина навантаження травматичного виростка забезпечується у щадячих параметрах.

  3. Введення додаткового антиротаційного стержня зменшує величину переміщення ушкодженого виростка, одночасно запобігаючи виникненню ротаційного зміщення.

Loading...

 
 

Цікаве