WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Черезкістковий остеосинтез стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки (автореферат) - Реферат

Черезкістковий остеосинтез стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки (автореферат) - Реферат

3

ІНСТИТУТ ПАТОЛОГІЇ ХРЕБТА ТА СУГЛОБІВ

імені професора М.І. Ситенка АМН України

БАБАЛЯН Володимир Олександрович

УДК: 616.718.51-001.5-089.84

Черезкістковий остеосинтез стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки

14.01.21 – травматологія та ортопедія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук професор

ХВИСЮК Микола Іванович,

Харківська медична академія післядипломної освіти

МОЗ України, завідуючий кафедрою травматології, вертебрології та анестезіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

ІСТОМІН Андрій Георгійович,

Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри травматології та ортопедії

доктор медичних наук, професор

ЛОБАНОВ Григорій Вікторович,

Донецький державний медичний університет ім..М.Горького МОЗ України, професор кафедри травматології, ортопедії та ВПХ

Провідна установа:

Національний медичний університет ім.. О.О.Богомольця, кафедра травматології та ортопедії, МОЗ України, м.Київ.

Захист відбудеться "_20__" _жовтня_2006 р об 11.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.607.01 Інституту патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 80).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 80).

Автореферат розісланий "_18_"_вересня_2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук В.О. Радченко

Актуальність теми. Лікування переломів проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки постійно привертало до себе увагу вітчизняних та іноземних дослідників. Це пояснюється анатомічними особливостями колінного суглоба, його провідною роллю у функції опори, руху нижньої кінцівки й незадовільними результатами лікування (Schatzker J., 1995).

Переломи виростків великогомілкової кістки складають 1% у структурі всіх переломів кінцівок, але їх частота значно зростає в осіб старшої вікової групи, досягаючи, за даними Ruth J.T. (2001), 8% випадків.

Аналіз літературних даних свідчить, що, незважаючи на численні вітчизняні та закордонні дослідження ортопедів, відсоток негативних результатів лікування внутрішньосуглобових переломів проксимального відділу великогомілкової кістки складає від 6% до 33,3% (Миренков К.В., 2003; Панков И.О., 2004; Stevens D., 2001). Про соціальну значущість даного ушкодження говорить і той факт, що більш 70% осіб, які займаються фізичною працею, у віддалені строки після травми вимушені міняти професію внаслідок обмеження функції суглоба й прогресування остеоартрозу (Климовицкий В.Г., 2001). Вихід на інвалідність може досягати 34,8% (Ладонько Ю.Л., 2000; Панков И.О., 2004).

У нашій країні активно розробляються питання діагностики, лікування й реабілітації внутрішньосуглобових ушкоджень ділянки колінного суглоба, про що свідчать численні публікації, доповіді на конференціях і з'їздах (Климовицкий В.Г. с соавт., 2001; Ладонько Ю.Л., Тищенко В.О., 2002). Проведений аналіз літератури виявив неоднозначне відношення ортопедів до вибору методу лікування при переломах виростків великогомілкової кістки й показав відсутність розробок в галузі застосування комплексу лікувальних заходів з використанням малоінвазивних систем (стержневих зовнішніх фіксаторів, артроскопії). Нам не зустрілися роботи, що визначають біомеханічні властивості стержневих зовнішніх фіксаторів, які встановлюють при переломах виростків великогомілкової кістки. У той же час чітко простежується тенденція до зниження травматичності оперативних втручань.

Таким чином, розробку і впровадження системи лікувальних заходів, спрямованих на покращення результатів остеосинтезу стержневими зовнішніми фіксаторами при лікуванні переломів виростків великогомілкової кістки, слід вважати актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідної роботи Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України ("Надання медичної допомоги постраждалим з множинними і поєднаними ушкодженнями", держреєстрація №01014001863. У рамках цієї теми автор виконував обстеження й лікування пацієнтів, вивчення математичної та біомеханічної моделі остеосинтезу стержневою системою при переломах виростків великогомілкової кістки, інтерпретацію отриманих результатів).

Мета дослідження – обґрунтувати й розробити методику черезкісткового остеосинтезу стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки для покращення результатів лікування.

Задачі дослідження:

  1. Провести аналіз стану проблеми (за даними літератури), вивчити сучасні тенденції діагностики і лікування переломів виростків великогомілкової кістки, обґрунтувати доцільність і перспективність дослідження.

  2. Вивчити рентгенограмметричні параметри ушкоджень проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки.

  3. Провести біомеханічне та математичне моделювання остеосинтезу стержневими системами при переломах виростків великогомілкової кістки.

  4. Розробити методику та пристрої для черезкісткового остеосинтезу стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки.

  5. Вивчити результати лікування при черезкістковому остеосинтезі стержневими зовнішніми фіксаторами, заглибному остеосинтезі й консервативних методах лікування переломів виростків великогомілкової кістки, визначити й порівняти інтенсивність больового синдрому в післяопераційному періоді при оперативних методах лікування.

Об'єкт дослідження: процес лікування переломів виростків великогомілкової кістки.

Предмет дослідження: черезкістковий остеосинтез стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки, результати лікування, біомеханічні властивості, моделі остеосинтезу.

Методи дослідження: клінічний – комплексне клінічне обстеження, що містить збір анамнезу ушкодження, оцінку локального статусу постраждалих з переломами проксимального метаепіфіза кісток гомілки. Рентгенограмметричний – для оцінки величини й типу зміщень фрагментів при переломах, класифікація кісткових ушкоджень. Біомеханічний – проведення дослідження опорно-кінематичної функції нижніх кінцівок і ходьби. Математичний – визначення механічних характеристик стержневої системи. Статистичний – оцінка достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна дослідження. Обґрунтовано і розроблено нову методику черезкісткового остеосинтезу переломів виростків великогомілкової кістки стержневими зовнішніми фіксаторами. Уперше визначено і математично обгрунтовано оптимальну за критерієм „інвазивність/жорсткість" конструкцію стержневого зовнішнього фіксатора. Уперше на моделі кінцевих елементів і в біомеханічному експерименті визначена надійність фіксації стержневим зовнішнім фіксатором перелому виростків великогомілкової кістки. Уперше наведена порівняльна харатеристика інтенсивності больового синдрому в післяопераційному періоді при черезкістковому остеосинтезі стержневими зовнішніми фіксаторами й заглибному остеосинтезі опорними пластинами та гвинтами, встановлена менша інтенсивності больового синдрому після черезкісткового остеосинтезу стержневими зовнішніми фіксаторами. При порівняльному аналізі результатів лікування визначено перевагу черезкісткового остеосинтезу стержневими зовнішніми фіксаторами при лікуванні переломів типу В3, С1 та С2 за класифікацією АО/ASIF.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що використання в практиці черезкісткового остеосинтезу стержневими зовнішніми фіксаторами переломів виростків великогомілкової кістки дозволяє скоротити строки перебування пацієнтів у стаціонарі, а також забезпечує кращі, порівняно до відомих методів, результати лікування, а саме: менше зустрічалось порушень ходьби, відновлювалась стабільність травмованого суглобу, досягнуті кращі ренгенограмметричні параметри.

Loading...

 
 

Цікаве