WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Перспективи розвитку хірургії раку дистального відділу шлунка (автореферат) - Реферат

Перспективи розвитку хірургії раку дистального відділу шлунка (автореферат) - Реферат

Серед хворих, оперованих за розробленим способом субтотальної резекції шлунка, до активного способу життя повернулися 189 (64,7%, ВІ 59,2%–70,1%) хворих, а до трудової діяльності – 117 (40,1%, ВІ 34,5%–45,7%). Серед хворих, оперованих в обсязі субкардіальної резекції шлунка, відповідно, 2 (28,6%, ВІ 1%–73,2%) хворих, а до праці – 1 (14,3%, ВІ 0%–56,4%) пацієнт. Потенційно працездатних пацієнтів після резекції шлунка за Більрот-II – 24 (55,8%, ВІ 40,5%–70,6%), з них до праці повернулися 13 (30,2%, ВІ 17,2%–45,1%) хворих.

П'ятирічне виживання оперованих хворих на рак дистального відділу шлунка розраховувалось по відношенню до простежених хворих з виписаних на амбулаторне лікування. Установлено, що п'ятирічне виживання статистично значущо (p<0,001) пов'язано зі стадією раку шлунка. Так, для хворих, оперованих на I стадії захворювання, п'ятирічне виживання склало 91,6% (ВІ 85,5% – 96,1%), на II – 55,0% (ВІ 39,1% – 70,4%), III – 34,4% (ВІ 30,8% – 38,1%), IV – 0% (ВІ 0% –1,5%). Порівнюючи п'ятирічне виживання між групами, можна відзначити, що статистично значущої відмінності не виявлено (p=0,12) лише для 5-річного виживання для хворих, оперованих з II і III стадією, в решті випадків спостерігається зменшення (p<0,001) п'ятирічного виживання при ускладненому перебігу хвороби.

Таблиця 3

Кумулятивне () п'ятирічне виживання оперованих хворих на рак шлунка за стадіями в залежності від виконаної операції.

Вид операції

Стадії раку шлунка

 5- S(5) при усіх стадіях

I

II

III

IV

n

S(5)

n

S(5)

n

S(5)

n

S(5)

СТР

n=636

107

98

(91,62,7)

22

12

(54,510,6)

496

182

(36,72,2)

11

292

(45,92,0)

СКР

n=108

20

7

(35,010,7)

88

7

(6,52,4)

Б-II

n= 136

18

10

(55,611,7)

90

33

(36,75,1)

28

43

(31,64,0)

Примітка. В дужках наведено Мm,%.

Кумулятивне п'ятирічне виживання у хворих дослідної групи склало 45,9% (ВІ 42,1%–49,8%), для резекції шлунка за Більрот-II – 31,6% (ВІ 24,0%–39,7%), відмінність статистично значуща (p=0,003). Відзначене збільшення кумулятивного п'ятирічного виживання у хворих, яким виконана субтотальна резекція шлунка з обгортанням привідною петлею тонкої кишки у порівнянні з Більрот-II, пов'язано з тим, що серед хворих, яким виконана субтотальна резекція шлунка за методикою клініки, була найбільша кількість хворих, оперованих у I-й стадії пухлинного процесу – 107 хворих (17,11,5% від простежених хворих після субтотальної резекції) і, відповідно, проживших 5 років і більше – 98 (91,62,7%) пацієнтів, що не могло не позначитись на результатах кумулятивного п'ятирічного виживання.

Розрахунки медіанного значення виживання для кожної з груп дали такі результати: для хворих, що підлягли субтотальній резекції шлунка – 4,00,1 років, субкардіальній резекції – 2,00,1 років, резекції шлунка за Більрот-II – 3,00,1 років. Для порівняння кривих виживання був використаний логранговий критерій. Установлена статистично значуща відмінність кривих виживання для хворих, які підлягли субтотальній резекції шлунка у порівнянні з хворими, що зазнали субкардіальної резекції (p<0,001) і хворими, для яких виконана резекція шлунка за Більрот-II (p=0,007). Також статистично значущо (p<0,001) відрізняються криві виживання для хворих, які підлягли субкардіальній резекції шлунка, у порівнянні з хворими, для яких виконана резекція шлунка за Більрот-II. У першу чергу необхідно відзначити, що вірогідність відмінностей результатів між субтотальною резекцією шлунка, резекцією шлунка за Більрот-II і субкардіальною резекцією не повинна розглядуватись як практично значуща, оскільки субкардіальна резекція виконувалась пацієнтам з більш агресивним перебігом захворювання при ендофітному і змішаному рості пухлини. При аналізі п'ятирічного виживання хворих (S(5) при усіх стадіях) на рак шлунка, залежно від анатомічного типу росту пухлини, не виявлено статистично значущої відмінності (p=0,27) між ендофітним (11,43,4%) і змішаним (19,12,2%) типами росту пухлини, для екзофітного ж росту п'ятирічне виживання (602,3%) статистично значущо відрізняється (p<0,001). При аналізі п'ятирічного виживання хворих (S(5) при усіх видах операції) на рак шлунка в залежності від проростання пухлиною серозної оболонки (таблиця 8.4) не виявлено статистично значущої відмінності при другій (p=0,24) і четвертій (p>0,9) стадіях захворювання, при третій стадії захворювання відмінність статистично значуща (p<0,001).

Отримані нами функціональні результати у хворих дослідної групи перевершують дані досліджень, які стосуються хворих контрольної групи.

Мета-аналіз літературних даних 9 найповніших джерел і даних автора, проведений методом побудови форест-графіків, показав, що розроблені способи в хірургічному лікуванні раку дистального відділу шлунка за частотою післяопераційних ускладнень і летальності не гірші від відповідних показників провідних зарубіжних клінік, які займаються даною проблемою.

Велика за обсягом субкардіальна резекція шлунка, яка виконувалась за показниками онкологічного радикалізму, за найближчими, віддаленими і функціональними результатами успішно конкурує з класичним варіантом дистальної резекції. Аналіз віддалених результатів хірургічного лікування раку дистального відділу шлунка говорить про те, що впровадження в клінічну практику розроблених нами варіантів пластичних резекцій дозволяє зменшити тяжкість, а в окремих випадках попередити розвиток пострезекційних ускладнень, тим самим підвищити рівень соціально-трудової адаптації до нових умов життя в даної категорії хворих.

ВИСНОВКИ:

  1. В дисертації подано теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової проблеми – хірургічного лікування хворих на рак дистального відділу шлунка шляхом створення і застосування нових гастроєюнопластичних способів субтотальної і субкардіальної резекції шлунка, що дозволяє підвищити резектабельність до 50,10,6%, забезпечити функціональну надійність гастро-ентероанастомозу, знизити частоту післяопераційних і віддалених постгастрорезекційних ускладнень, відсоток інвалідизації хворих.

2. Розроблені способи субтотальної і субкардіальної резекції шлунка при раку його дистального відділу забезпечують зниження (p<0,01) загальної частоти найближчих післяопераційних ускладнень, у порівнянні з традиційною операцією за Більрот-II на 9,1% (ВІ 2,4%–16,5%) від 28,5% (ВІ 22,1%–35,3%) до 19,4% (ВІ 17%–22%), головним чином за рахунок відсутності неспроможності швів малої кривизни, зони гастроентероанастомозу і зниження кількості гнійно-септичних ускладнень завдяки отриманому ефекту параперитонізації. Результати мета-аналізу показують, що післяопераційне ускладнення і летальність нижчі відповідних показників провідних зарубіжних клінік, які займаються даною проблемою.

3. Субтотальна і субкардіальна дистальні резекції шлунка в комбінації із запропонованими способами гастроєюнопластики у хворих на рак дистального відділу шлунка забезпечують високу функціональну ефективність анастомозу завдяки вільній перистальтиці петлі тонкої кишки з її брижею, які обгортають куксу шлунка, вперше сформовану малу кривизну і лінію гастроентероанастомозу.

4. Розроблені способи дистальної резекції шлунка з функціонально активною гастроєюнопластикою у хворих на рак дистального відділу шлунка забезпечують зниження (p<0,001) частоти рефлюкс-гастриту (у порівнянні з контрольною групою хворих) з 36,0% (ДІ 28,1%–44,3%) до 9,1% (ВІ 7,2%–11,3%).

5. Дистальна резекція шлунка з функціонально активною гастроєюнопластикою у хворих на рак дистального відділу шлунка дозволяє розширити показання до її виконання і знижує кількість ускладнень при високих факторах ризику, таких як анемія, стеноз вихідного відділу шлунка у вікових групах понад 50 років, в осіб з ускладненими формами раку і супутньою патологією.

Loading...

 
 

Цікаве