WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Перспективи розвитку хірургії раку дистального відділу шлунка (автореферат) - Реферат

Перспективи розвитку хірургії раку дистального відділу шлунка (автореферат) - Реферат

В процесі ендоскопічного дослідження обов'язково виконували прицільну гастробіопсію (3-5 біоптатів) із зони анастомозу й у 3-5 см вище нього для морфологічної оцінки стану слизової оболонки шлунка з використанням стандартних гістологічних методик. У хворих після операції за Більрот-II у 100% випадків визначається виражений хронічний атрофічний гастрит зі стоншенням слизової оболонки. Залози розташовуються рідко і нерівномірно, гастрит з гибеллю до 50% залоз мав місце в 12 (8,82,4%) хворих. У власному шарі слизової виражена лімфо-гістіоцитарна інфільтрація, а іноді і склероз. Кишкова метаплазія визначається постійно і поширюється не тільки в покривно-ямковому епітелії, але й у залозах. При дослідженні слизової оболонки кукси шлунка практично в усіх ділянках виражена дисплазія епітелію 2-3 ступеня. Це являє загрозу малігнізації. Тяжка дисплазія виявлена в 48 (35,34,1%) хворих. Розвиток рефлюкс-гастриту з фавеолярною гіперплазією покривного епітелію і вираженою дисплазією його через 6,5 років після операції за Більрот-II призвів до розвитку високодиференційованої аденокарциноми в куксі у 2 хворих.У 113 (17,81,5%) пацієнтів після субкардіальної резекції шлунка за нашою методикою виявлений поверхневий гастрит, який проявляється посиленням слизоутворення в покривному епітелії, клітини якого змінюють свою форму, часто сплощуються, межі між ними нечіткі. У власному шарі слизової оболонки на рівні ямок відзначена невелика інфільтрація клітинами лімфоїдного ряду, при цьому вони декілька розширені. У 521 (81,91,5%) хворого, оперованого за розробленою у клініці методикою субтотальної резекції шлунка з обгортанням його тонкою кишкою, розвивається хронічний атрофічний помірно виражений гастрит кукси. В її слизовій залози розташовуються відносно рівномірно, а у власному шарі відзначається невелика лімфо-плазмоцитарна інфільтрація. Кишкова метаплазія виражена слабко і представлена одиничними бокаловидними клітинами в покривному епітелії. Диспластичні зміни не визначаються.

Аналізуючи результати морфологічного дослідження слизової оболонки кукси шлунка й зони гастро-ентероанастомозу, можна зробити висновок про те, що зміни в слизовій носять менш глибокий характер після резекції за розробленою методикою. При цьому відсутні тяжкі дисплазії і малігнізації. У той час, як ці патологічні стани у хворих після операцій за Більрот-II відзначаються досить часто.

Результати експертної оцінки Обласного центру медико-соціальної експертизи і спеціалізованої онкологічної МСЕК показали, що на частку хворих з діагнозом "рак шлунка" припадає 6,1% від загального числа інвалідів з онкопатологією, з них більше 40% складають пацієнти з запущеними формами раку шлунка, яким виконані експлоративні або симптоматичні операції, або проведено тільки консервативне, симптоматичне лікування. За досліджуваний період оглянуто 880 пацієнтів, з яких 744 (основна дослідна група) була виконана дистальна резекція шлунка за оригінальними методиками в умовах ДОПЦ, 136 (контрольна група) прооперовані за загальноприйнятими варіантами дистальної резекції за Більрот-II з ентеро-ентероанастомозом. В основній групі 636 (72,31,5%) хворим виконана дистальна субтотальна резекція шлунка з обгортанням її кукси привідною петлею тонкої кишки, 108 (12,31,1%) пацієнтам виконана субкардіальна резекція шлунка. В результаті проведеного первинного огляду у 59 хворих інвалідизуюча патологія визначена не була, з них 54 пацієнти після субтотальної резекції за розробленою у клініці і 5 хворих після резекції шлунка за Більрот-II.

В результаті первинного огляду хворих, які перенесли дистальну резекцію шлунка, 106 одержали першу групу інвалідності, з них 7,91,1% після субтотальної резекції, 36,14,6% після субкардіальної резекції і 12,52,8% після резекції шлунка за Більрот-II. При порівнянні розподілу хворих за групами інвалідності виявлена статистично значуща (p<0,001) відмінність. При цьому інвалідність була знята у 8,5% (ВІ 6,5%–10,8%) хворих, які перенесли СТР, 0% (ВІ 0,0%–1,8%) хворих, які перенесли СКР і 3,7% (ВІ 1,2%–7,5%) хворих, які перенесли Б-II. Порівнюючи частоту зняття інвалідності для хворих, які перенесли СТР і Б-II, можна відзначити статистично значуще (p=0,03) зниження ризику інвалідності на 4,8% ВІ>0,8%) для хворих дослідної групи.

Необхідно відзначити, що в розглянутій групі хворих протягом першого року після проведеного оперативного втручання від продовження хвороби померло 2 хворих (0,30,2%) після субтотальної резекції, 21 (19,43,8%) після субкардіальної резекції і 6 (4,41,8%) після резекції шлунка за Більрот-II (для усіх груп відмінність статистично значуща на рівні p<0,025).

Залежно від тяжкості загального стану при проведеному первинному огляді, хворі розділені на три підгрупи: з компенсованим, субкомпенсованим і декомпенсованим станом.

При компенсованому стані пацієнти не пред'являли скарг збоку шлунково- кишкового тракту, у них не виявлялось суттєвих відхилень у загальноклінічних і біохімічних аналізах крові, ці пацієнти вели активний спосіб життя, як правило, зберігали працездатність. У цій групі хворих переважали хворі, які перенесли субтотальну резекцію шлунка, вони склали 227 (35,71,9%) чоловік. Хворі з субкомпенсованим станом періодично пред'являли диспепсичні скарги різного характеру, змушені були обмежувати разовий обсяг вживаючої їжі, в клінічних і біохімічних аналізах крові цих хворих були зрушення до нижніх меж норми, нерідко виходячи за її межі. Пацієнти цієї групи могли самостійно обслуговувати себе і нерідко вони працевлаштовувались на роботу, котра не потребувала великих фізичних навантажень, однак у цієї категорії хворих часто відзначалась втомленість до кінця робочого дня. Субкомпенсований стан був характерним для хворих, які перенесли резекцію шлунка за Більрот-II – 82 (60,34,2%). При декомпенсованому стані хворі пред'являли різні скарги, характерні для порушень в роботі шлунково-кишкового тракту, в клінічних і біохімічних аналізах крові констатовані суттєві відхилення від нормальних величин, характерною особливістю цієї групи хворих було те, що практично в усіх був дефіцит маси тіла більше 10%. Більша частина пацієнтів з декомпенсованим загальним станом з трудом обслуговувала себе і, відповідно, ці пацієнти професійно були не придатні. У структурі цього стану переважали хворі, які перенесли субкардіальну резекцію шлунка – 23 (21,33,9%).

Необхідно відзначити, що в розглядуваній групі хворих протягом першого року після проведеного оперативного втручання від продовження хвороби померло 2 хворих (0,30,2%) після субтотальної резекції, 21 (19,43,8%) після субкардіальної резекції і 6 (4,41,8%) після резекції шлунка за Більрот-II.

Демпінг-синдром спостерігався у 5,2% (ВІ 3,6%–7,0%) хворих, які перенесли СТР, 13,9% (ВІ 8,0% – 21,1%) хворих, які перенесли СКР і 8,8% (ВІ 4,6%–14,2%) хворих, які перенесли Б-II. Проводячи процедуру множинного порівняння для цих груп, можна відзначити статистично значуще (p=0,02) зниження ризику демпінг–синдрому для хворих дослідної групи, порівняно з хворими, які перенесли СКР, у той же час статистично значущої відмінності частоти його прояву між групами хворих, які перенесли СКР і Б-II, не виявлено (p=0,58).

У 705 (80,11,3%) хворих після дистальних резекцій шлунка апетит збережений. У розглянутій групі з 636 хворих, які перенесли субтотальну резекцію шлунка з ізоляцією його кукси від вільної черевної порожнини, даний стан мав місце у 534 (84,01,5%) пацієнтів і в 64 (59,34,7%) із 108 після субкардіальної резекції. Звертає на себе увагу, що у хворих після резекції шлунка за Більрот-II апетит був знижений у 29 (21,33,5%) хворих. Дану обставину можна пояснити швидкою евакуацією їжі із зони гастроентероанастомозу і внаслідок цього її меншим засвоєнням.

Loading...

 
 

Цікаве