WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Перспективи розвитку хірургії раку дистального відділу шлунка (автореферат) - Реферат

Перспективи розвитку хірургії раку дистального відділу шлунка (автореферат) - Реферат

Отже, пацієнти у більш молодшому віці, в яких був відсутним ускладнений перебіг хвороби (стеноз, виражена супутня патологія), знаходились в стаціонарі більш тривалий час, що пояснюється необхідністю проведення їм спеціального лікування. З моделі також випливає, що основними факторами, які перешкоджають проведенню протипухлинної терапії в найближчому післяопераційному періоді, є похилий вік, некомпенсовані форми ускладнення пухлинного процесу і виражена супутня патологія. Подальше неспецифічне лікування таким хворим проводилося за місцем мешкання.

При рентгенологічному дослідженні виявлено, що у функціональному відношенні значно вигідніше використовувати спосіб субтотальної резекції шлунка з обгортанням кукси вільно перистальтуючою петлею тонкої кишки. При цьому евакуація контрастної речовини з кукси шлунка у оперованих пацієнтів за розробленою методикою носить порційний характер в 424 (66,71,9%) випадках і у 37 (27,23,8%) хворих при Більрот-II (відмінність статистично значуща, p<0,001). У 603 (94,80,9%) пацієнтів після субтотальної резекції шлунка кукса мала кулеподібну форму, досить виражений газовий міхур в зоні дна кукси шлунка, у цих хворих установлений порційний тип евакуації, тонус кукси у цих випадках був задовільним. В решті випадків 33 (5,20,9%) хворих кукса шлунка мала конусовидну форму, що, насамперед, пов'язано з низьким тонусом кукси або його відсутністю. При Більрот-II кукса шлунка знаходилась у лівому підребер'ї, мала постійні розміри і переважно конусовидну форму – 124 (91,22,4%) випадки, що обумовлено розмірами шлунково-кишкового анастомозу (3,0 см і більше) з косовертикальною або горизонтальною орієнтацією його в просторі і первісним гіперкінезом кукси шлунка.

У хворих після субтотальної резекції шлунка з обгортанням, активна моторна діяльність кукси і гастроентероанастомозу констатована у 424 (66,71,9%) пацієнтів, у той час як у хворих, які перенесли резекцію шлунка за Більрот-II, вона відзначена лише у 37 (27,23,8%) (відмінність статистично значуща на рівні р<0,001). Незалежно від способу операції, перистальтична активність резектованого шлунка виявилась нижчою, ніж активність неоперованого шлунка.

Необхідно відзначити, що прискорений тип евакуації з кукси шлунка частіше спостерігався при виконанні способу за Більрот-II – 12 (8,82,4%) випадків, на відміну від субтотальної резекції шлунка за вивчаючою методикою – 33 (5,20,9%) випадки. Звичайно, від характеру евакуації залежав і час самої евакуації, він виявився значно більшим – 49,0 5 при субтотальній резекції шлунка на відміну від Більрот-II – 29,04,0 (P<0,05). При цьому нормальний час повної евакуації із шлунка здорової людини складає близько 60 хв., таким чином час евакуації з кукси шлунка у хворих, оперованих за розробленою методикою, наближується до фізіологічної норми.

Динамічна гастросцинтиграфія за досліджуваний період виконана 42 хворим після субтотальної резекції шлунка з обгортанням кукси тонкою кишкою у строки від року до 5 років і більше. За контрольну групу були узяті результати обстежень 22 хворих, яким виконана дистальна резекція шлунка з приводу раку за методикою Більрот-II з ентеро-ентероанастомозом. Візуальна оцінка одержаних зображень дозволила непрямо оцінити стан кукси резектованого шлунка, визначити форму, положення, розміри, тонус, розподіл радіофармпрепарату. Комп'ютерна обробка результатів дозволила окреслювати ділянки інтересу зони кукси шлунка і тонкої кишки і, тим самим, одержувати такі показники, як фракція евакуації харчової грудки у відсотках і середній час (Т сек.) транзиту харчової грудки у цих зонах, побудова динамічних кривих.

Кукса шлунка у хворих, які перенесли субтотальну резекцію з обгортанням тонкою кишкою, мала кулеподібну форму, при цьому тонус кукси був збережений і простежувались перистальтичні хвилі, на висоті яких мало місце порційне поступання імпрегнованої страви через зону гастроентероанастомозу.

У хворих після резекції за Більрот-II кукса шлунка атонічна, має форму конуса, перистальтика не простежується, евакуація їжі носить нерівномірний характер, в окремих випадках відзначається швидке випорожнення у вигляді "провалу". В результаті проведених гастросцинтиграфічних досліджень виявлені суттєві (р<0,05) відмінності у швидкості і характері евакуації з кукси шлунка в основній і контрольній групах хворих.

Резюмуючи дані динамічної гастросцинтиграфії у хворих, оперованих за різними методиками, виявлені суттєві відмінності як у часі, так і в характері евакуації страви з кукси шлунка. При аналізі динамічних кривих була відзначена відсутність початкового періоду затримки евакуації у хворих, оперованих за методикою Більрот-II, однак в усіх пацієнтів, яким була виконана субтотальна резекція шлунка з обгортанням кукси тонкою кишкою, час затримки евакуації складав у середньому 4  0,3 хв. Прискорена евакуація з кукси шлунка відзначалась у 2 (9,06,1%) хворих після резекції шлунка за Більрот-II, причому в 1 з них евакуація проходила за типом "провалу", у 3 (7,14,0%) хворих після субтотальної резекції також відзначена прискорена евакуація. Порційно-прискорена евакуація спостерігалась у 9 (21,46,3%) хворих, яким виконана субтотальна резекція шлунка з обгортанням кукси тонкою кишкою і в 14 (63,610,3%) після резекції за Більрот-II. Порційна евакуація виявлена у 30 (71,47,0%) хворих, які перенесли субтотальну резекцію шлунка, 6 (27,39,5%) хворих після резекції шлунка за Більрот-II (відмінність статистично значуща, p=0,002).

При аналізі результатів гастросцинтиграфії у 5 пацієнтів з прискореним типом евакуації діагностована тяжка форма демпінг-синдрому. Необхідно відзначити, що 3 хворим виконана субтотальна резекція шлунка за методикою, розробленою в клініці, 2 пацієнтам виконана резекція шлунка за Більрот-II. При візуальній оцінці гастросцинтиграм кукса шлунка, незалежно від способу операції, мала конусовидну форму, тонус її був знижений, простежувалась поверхнева перистальтика. У хворих, оперованих за Більрот-II, після прийому пробного сніданку, імпрегнованого радіофармпрепаратом, він іде великими порціями у відвідну кишку. При цьому, в одного хворого через 5 хв. після початку сканування у куксі шлунка не визначалось радіофармпрепарату, який практично не затримувався у куксі, а безперервним струмом поступав у відвідну кишку, що вкладається у поняття блискавичного випорожнення. В іншого хворого через 5 хв. доза у куксі шлунка склала 20%, а через 10 хв. вона в ній не відзначалася. Незалежно від часу евакуації, вигляд її був однаковим, вміст безперешкодно виливався у дилятовані петлі відвідної кишки.

Після субтотальної резекції шлунка за методикою клініки з прийомом пробного сніданку, визначався час початкової експозиції евакуації у зв'язку зі спазмом відвідної кишки у зоні гастро-ентероанастомозу до 4,00,3 хв., з подальшим швидким переміщенням вмісту у відвідну кишку. Середній час половинного випорожнення кукси у цих хворих склав 232 хв. Необхідно відзначити, що запираюча функція, яку повинна виконувати тонка кишка, що обгортає куксу шлунка, – відсутня. Причиною цього є погрішність у техніці виконання операції хірургом, тобто, у неправильному виборі довжини петлі кишки, яка бере участь в обгортанні кукси шлунка. При правильному виконанні способу субтотальної дистальної резекції шлунка з обгортанням кукси тонкою кишкою остання сприяла збільшенню часу перебування харчових мас у куксі шлунка, порівняно з резекцією шлунка за Більрот-II, уникнути "провалу" хімусу у відвідну кишку, майже в усіх хворих забезпечити наближене до нормального часу перебування страви у куксі шлунка.

Для оцінки стану шлунково-кишкового анастомозу нами проводилось фіброгастроскопічне дослідження. При цьому визначали його форму, діаметр, характер скорочувальної й замикаючої функцій, наявність або відсутність рефлюксу. В обстежених хворих виділили типові форми шлунково-кишкового анастомозу: щілиноподібну й овальну. Відзначена залежність між формою анастомозу, його діаметром та участю у формуванні рефлюкс гастриту. Овальна форма шлунково-кишкового анастомозу частіше (p<0,001) зустрічалась після резекції шлунка за Більрот-II в 99 (72,83,8%) випадках, ніж після субтотальної резекції шлунка з обгортанням його тонкою кишкою – 33 (5,20,9%) хворих. Такий вид анастомозу мав недостатню замикаючу і скорочувальну здатність. Ступінь рефлюксу в куксу шлунка у цих умовах залежав не тільки від форми, але і від діаметра анастомозу й участі його в перистальтиці. Широкий (4-5 см) гастроентероанастомоз при Більрот-II, у випадку повздовжного розсічення порожньої кишки, при наявності потовщених, набряклих стінок, звичайно був пасивний і не перешкоджав закиду тонкокишкового вмісту в куксу шлунка. Вузький (2,0-2,5 см) овальний гастроентероанастомоз мав місце в 33 хворих після субтотальної резекції шлунка за методикою клініки й у 87 хворих після резекції шлунка за Більрот-II, він перешкоджав рефлюксу кишкового вмісту в куксу шлунка, але цілком його не попереджував. Слизова оболонка зони анастомозу і дистального відділу кукси шлунка набрякла, гіперемована з ділянками атрофії. Така нехарактерна ендоскопічна картина у хворих після субтотальної резекції шлунка з обгортанням його вільноперистальтуючою петлею тонкою кишкою обумовлена погрішностями в техніці накладення анастомозу.

Нормальний стан слизової оболонки кардіоезофагеального переходу при ендоскопічному дослідженні спостерігався в 605 (95,10,9%) хворих після субтотальної резекції шлунка й у 126 (92,62,2%) – після Більрот-II. Езофагіт дистального відділу стравоходу зустрічався при субтотальній резекції шлунка і при резекції шлунка за Більрот-II у 41 хворого.

Loading...

 
 

Цікаве