WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Перспективи розвитку хірургії раку дистального відділу шлунка (автореферат) - Реферат

Перспективи розвитку хірургії раку дистального відділу шлунка (автореферат) - Реферат

У 767 (81,41,3%) хворих дослідної і 141 (78,83,1%) контрольної групи перебіг основного захворювання ускладнився анемією і стенозом різного ступеня тяжкості. При цьому в дослідній групі анемія середнього і тяжкого ступеня діагностована у 165 (17,51,2%) пацієнтів, а декомпенсований стеноз – у 112 (11,91,1%) спостереженнях. У контрольній групі у 27 (15,12,7%) хворих була анемія середнього і тяжкого ступеня, декомпенсований стеноз діагностований у 19 (10,62,3%) випадках. У цієї категорії хворих у 277 (36,11,7%) пацієнтів дослідної і 46 (32,63,9%) контрольної груп був клінічно тяжкий перебіг хвороби, їх стан вимагав спеціальної корекції, тоді, як решта – 490 (63,91,7%) і 95 (67,43,9%) хворих, відповідно, спеціальної підготовки не вимагали і були оперовані в плановому порядку за розробленими способами, в середньому через 3 дні після госпіталізації.

Застосування комбінованих операцій з приводу розповсюджених пухлин шлунка в значній мірі розширює показання до радикальних втручань і збільшує резектабельність, оскільки метастатичні форми раку складають значну питому вагу серед хворих на дану патологію. Таким чином, на 241 паліативне втручання 49 (20,32,6%) склали комбіновані, і на 701 радикальне втручання тільки 4 (0,60,3%) випадки носили комбінований характер. Після комбінованих операцій у хворих дослідної групи різні ускладнення в ранньому післяопераційному періоді діагностовані у 19 (35,86,6%) пацієнтів, з них обумовлені оперативним втручанням на органах черевної порожнини – в 11 і загостренням супровідних соматичних захворювань – у 8 хворих. Після операції померло 7 пацієнтів.

В контрольній групі комбіновані резекції виконані 9 хворим (5,01,6%), паліативних 8 і одна радикальна. У найближчому післяопераційному періоді в 4 хворих, які перенесли комбіновану резекцію, розвинулися ускладнення: у 2 пацієнтів зумовлені оперативним втручанням і у 2-х – загостренням супутньої патології. Таким чином, летальність у цій групі склала 33,315,7%.

Ускладнення в післяопераційному періоді об'єднані у 3 групи. Перша група – ускладнення, які зустрічаються при будь-якому оперативному втручанні (пневмонія, інфаркт, інсульт і т.і.). Друга група – ускладнення, пов'язані з виконанням операцій у черевній порожнині (післяопераційні кровотечі, абсцеси, утворення спайок і т.і.). Третя група – ускладнення, зумовлені особливостями способу резекції шлунка (неспроможність кукси дванадцятипалої кишки, неспроможність швів кукси шлунка і неспроможність швів гастроєюнального анастомозу).

Аналіз результатів лікування 165 хворих дослідної групи з анемією середнього і тяжкого ступеня вираження показав, що у 33,04,7% чоловіків і 29,25,6% жінок мали місце ускладнення в ранньому післяопераційному періоді. У структурі ускладнення на першому місці стоять ускладнення збоку респіраторного апарату, вони складають 34,26,6% від загального числа ускладнень, а на другому місці (25,06,0%) ускладнення збоку органів черевної порожнини. При цьому більша половина померлих у ранньому післяопераційному періоді мали ускладнення збоку органів черевної порожнини. Загальна післяопераційна летальність у цій групі – 9,1% (ВІ 5,2%–13,9%). Серед чоловіків даної групи летальність у зв'язку з виниклими ускладненнями склала 10% (ВІ 4,9%–16,7%), тоді як у жінок – 7,7% (ВІ 2,4%–15,5%); відмінність не є статистично значущою (p=0,82).

Із 112 хворих дослідної групи з декомпенсованим стенозом вихідного відділу шлунка ускладнення в ранньому післяопераційному періоді діагностовані у 59 пацієнтів, що склало 52,7% (ВІ 43,3%–61,9%). 42,46,4% хворих мають ускладнення, пов'язані з виконанням операції в черевній порожнині і 32,26,1% - ускладнення збоку респіраторного апарату. Загальна летальність у цій групі хворих склала – 12,5% (ВІ 7,0%–19,3%).

У 665 хворих дослідної групи в доопераційному періоді не було клінічно значущих ускладнень протягом основного захворювання. З них у 72 (10,81,2%) в післяопераційному періоді виявлені ускладнення. Встановлено, що найчастіше у структурі ускладнень спостерігалась патологія скипаючої системи крові – 45,85,9%, причому у жінок статистично значущо (p=0,045) частіше (21 хвора), ніж у чоловіків (12 пацієнтів), відношення ризиків (ВР)=2,1 (ВІ 1,1–4,3); ускладнення збоку органів черевної порожнини (27 хворих – 37,55,9%) практично з однаковою частотою (відмінність не є статистично значущою, p=0,87) діагностовані як серед чоловіків, так і серед жінок (14 і 13 спостережень, відповідно). Необхідно відзначити, що в даній групі пацієнтів не спостерігались випадки неспроможності швів зони гастроентероанастомозу і вперше сформованої малої кривизни. Загальна летальність у даній групі пацієнтів склала 2,6% (ВІ 1,5%–3,9%) – 17 хворих, причому 1,4% (ВІ 0,6%–2,4%) – 9 випадків, обумовлені ускладненнями збоку скипаючої системи крові.

Проведений аналіз ускладнень в ранньому післяопераційному періоді у хворих, оперованих за розробленими методиками, показав, що їх загальна кількість складає 183 (19,4% ВІ 17,0%–22,0%) випадки. В дослідній групі летальність після субтотальної дистальної резекції склала 39 (4,80,8%) хворих, після субкардіальної резекції – 7 (5,32,0%) хворих. Усього в дослідній групі у найближчому післяопераційному періоді померло 46 (4,9% ВІ 3,6%–6,4%) пацієнтів, основними причинами смерті стали ускладнення, зумовлені наявністю супровідної патології.

При аналізі 179 хворих, оперованих в контрольній групі, у найближчому післяопераційному періоді виявлено – 51 (28,5% ВІ 22,1%–35,3%) ускладнення. Звертає на себе увагу той факт, що найчастіше у структурі ускладнень спостерігались ускладнення збоку органів черевної порожнини – 41,26,9%. Друге місце за частотою займає ускладнення збоку дихальної системи – 25,56,1%. Всього в найближчому післяопераційному періоді серед хворих контрольної групи померло 10 (5,6% ВІ 2,7%–9,4%) чоловік. Необхідно відзначити, що серед померлих у ранньому післяопераційному періоді від виниклих ускладнень збоку органів черевної порожнини (3,31,3%) померла більша половина хворих.

Розроблені способи субтотальної і субкардіальної резекції шлунка при раку його дистального відділу забезпечують зниження (p=0,01) загальної частоти найближчих післяопераційних ускладнень, у порівнянні з традиційною операцією за Більрот-II на 9,1% (ВІ 2,4%–16,5%) від 28,5% (ВІ 22,1%–35,3%) до 19,4% (ВІ 17,0%–22,0%), головним чином, за рахунок відсутності неспроможності швів малої кривизни, зони гастроентероанастомозу та зниження кількості гнійно-септичних ускладнень завдяки одержаному ефекту параперитонізації.

У хворих контрольної групи найчастішою причиною, котра призвела до летального завершення, був перитоніт, що виник як результат неспроможності швів гастро-ентероанастомозу. У дослідній групі основними причинами смерті були панкреанекроз і тромбоемболія легеневої артерії, ці хворі мали до операції ускладнений перебіг основного захворювання. Інші причини летальних завершень спостерігались в одиничних випадках.

Використання нових способів дистальної резекції шлунка дозволило скоротити кількість ранніх післяопераційних ускладнень і знизити післяопераційну летальність.

Після проведеного лікування з стаціонару для диспансерного спостереження і подальшого амбулаторного лікування було виписано 896 хворих дослідної групи, простежені віддалені результати лікування 744 хворих. З 169 пацієнтів (контрольної групи) простежені віддалені результати лікування 136 оперованих. Для оцінки факторів, які впливають на результати лікування (тривалість перебування в стаціонарі, можливості проведення хіміотерапії) була побудована статистична дискримінантна модель прогнозування цих результатів. На підставі аналізу побудованої нейромережевої дискримінантної моделі виявлено набір факторів, які в найбільшій мірі визначають час перебування в стаціонарі хворих на рак дистального відділу шлунка, яким були виконані субтотальна резекція шлунка і субкардіальна резекція шлунка за методикою клініки. До цих факторів були віднесені: вік пацієнта, декомпенсований стеноз, супутня патологія.

Loading...

 
 

Цікаве