WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Гемодинамічні та імунозапальні механізми (автореферат) - Реферат

Гемодинамічні та імунозапальні механізми (автореферат) - Реферат

Структурно-функціональний стан міокарда в 1-й групі у 16 пацієнтів супроводжувався наявністю систолічної дисфункції міокарда (ФВ<45%), а в 2-й групі 12 пацієнтів мали ФВ <45%.

Звертало на себе увагу збільшення показників об'ємів і розмірів лівого шлуночка в систолу і діастолу (ММЛШ і ІММЛШ), причому в групах хворих з ФВ < 40% значно більш виражене (p<0,05). Також виявлялося зменшення товщини стінки лівого шлуночка, яке відбувається паралельно із збільшенням ММЛШ. Можна сказати, що у хворих з ФВ < 45% спостерігалися більш виражені показники дилатації та гіпертрофії лівого шлуночка. Одночасно у обстежених було відзначено достовірне (p<0,05) збільшення рівнів ФНП-, ІЛ-1. При цьому зростання цих показників було більш вираженим у хворих з ФВ <45%, що свідчить про активацію експресії цитокінів у міру наростання систолічної дисфункції лівого шлуночка і підвищення ФК ХСН.

При порівнянні груп хворих в залежності від віку < 69 і > 70 років визначалися більш високі значення в 1-й групі хворих (<69 років) по КДО (p<0,05), КСО (p<0,05), ММЛШ (p<0,05), ІММЛШ (p<0,05), ФВ (p<0,05) і високі значення ФНП- у порівнянні з контрольною групою, але у хворих < 69 років спостерігалися менш високі показники порівняно з > 70 років, а рівень ІЛ-1 практично не змінювався у хворих < 69 років і > 70 років, але залишався високим у порівнянні з таким у контрольній групі.

В групі хворих 70 років і старше були достовірні відмінності між хворими ХСН з ЦД і МС. У них були високі значення як по ФНП- (p<0,05), так і по ІЛ-1 (p<0,05), де значення ФНП- перевищувало норму в 2 рази. Також у хворих > 70 років були відзначені більш високі значення КДР (p<0,05), КСО (p<0,05), ММЛШ (p<0,05), ІММЛШ (p<0,05), знижене значення 2 H/D (p<0,05), також знижувалася ФВ у хворих > 70 років, але не достовірно в порівнянні з < 70 років.

Таким чином, згідно отриманих даних нами були відзначені більш виражені процеси порушення геометрії лівого шлуночка і збільшення його маси та індексу, а також активація ФНП-, ІЛ-1, що спостерігалось в більш старшій віковій групі (> 70 років).

В отриманих нами результатах звертає на себе увагу той факт, що у хворих на ІХС з ХСН з метаболічним синдромом при КДР>5,5 см спостерігалися достовірно (p<0,05) більш високі значення КСР, КСО, ММЛШ, ІММЛШ, ФНП- іІЛ-1, а у хворих ЦД з серцевою недостатністю і МС при КДР>5,5 см виявилися достовірно (p<0,05) більш високі показники КСР, КСО, ММЛШ, низький рівень 2 H/D і високі рівні цитокінів ФНП- і ІЛ-1.

При порівнянні хворих з ХСН і МС з цукровим діабетом при КДР>5,5 см спостерігалися достовірно більш високі значення ФНП- (p<0,05) та ІЛ-1 (p<0,05), ММЛШ, КСО і більш низькі ФВ і 2 H/D у хворих, що перенесли інфаркт міокарда.

Таким чином, центральні кардіогемодинамічні маркери ремоделювання міокарда у хворих на ХСН з метаболічним синдромом залежать від показників систолічної дисфункції (функції глобального скорочення міокарда), дилатації та гіпертрофії міокарда лівого шлуночка КДО, ММЛШ, ІММЛШ, 2H/D.

Результати нашого дослідження свідчать про те, що у хворих на ХСН з гіпертонічною хворобою і ожирінням, атеросклерозом, тобто з супутнім метаболічним синдромом морфологічні зміни серця розвиваються переважно за варіантом концентричного гіпертрофічного ремоделювання міокарда і ексцентричної гіпертрофії.

Частота виявлення ІР у хворих хронічною серцевою недостатністю з АГ і надмірною масою тіла склала близько 64%, при цьому у 52% хворих ІР супроводжувалася проявами порушення вуглеводного обміну.

У хворих з індексом НОМА > 2,7 встановлювалась підвищена маса тіла, ЗХС, гіпертригліцеридемія, ХС-ЛПДНЩ, ІР, максимальне АД і гіперактивація цитокінів. ІР була пов'язана із збільшенням показників ІМТ і ОТ/ОС. Поза сумнівом, за наявності абдомінального ожиріння, ІР може бути провідною патогенетичною ланкою в розвитку гіперліпідемії, порушенні вуглеводного обміну та системи гемостазу і, нарешті, АГ. ІР асоціюється в основному з гіпертригліцеридемією, пов'язаною із зниженням рівня ХС-ЛПВЩ, що підвищує рівень найбільш атерогенних ХС-ЛПНЩ.

При аналізі центральної гемодинаміки, антропометричних показників, вуглеводного і ліпідного обмінів, а також цитокінового статусу у хворих старше 70 років в 1-й групі достовірно змінювалися ІРІ-1, ІРІ-2, ІРІ-S і ФНП- і ІЛ-1 (p<0,05) і були асоційовані з тяжкістю ФК ХСН (3,02ю,1 в порівнянні з 2,00 у молодшій групі).

У 2-й групі достовірні відмінності залежно від віку у хворих старше 70 років були відмічені у таких показників, як глюкоза через 1 годину після ТТГ, ІРІ-0, ІРІ-1, ІРІ-2, ІРІ-S, ЗХС, ФНП-, ІЛ-1. Індекс перебігу ФК хронічної серцевої недостатності у них дорівнював 3,20,3, а у молодших - 2,80,3, що узгоджується з даними літератури.

У хворих віком до 70 років відмічене виражене ожиріння (ІМТ=36,391,02 кг/м2), а у хворих віком понад 70 років ІМТ дорівнював 34,290,67 (p<0,05), тоді як ФВ не залежала від віку і її значення були менше 49%, що може бути пов'язане і з ожирінням, ІР, АГ, гіперактивацією цитокінів і гіпертригліцеридемій, а також з високими значеннями ММЛШ, ІММЛШ, КДО, КСО, КДР.

Концентрація інсуліну достовірно збільшувалася при АГ, де зміни при гіперінсулінемії стали вищими. Рівень інсуліну через 2 години достовірно збільшувався в групах з поєднаною АГ, гіперінсулінемією і виявився вищим, ніж у хворих з двома компонентами МС.

Базальний рівень інсуліну тісно корелював з такими показниками як ІМТ, рівень абдомінального ожиріння, ОТ/ОС, рівень ЗХС (r = 0,28) у меншій мірі з ІРІ-0, ДАТ, САТ (r =0,21). Негативно корелював рівень інсуліну натщесерце з концентрацією ХС-ЛПВЩ.

Також була відмічена кореляція з ММЛШ, ІММЛШ, КДО, ФВ, ФНП-, ІЛ-1. АГ в переважній більшості випадків (98%) пов'язана з різними компонентами метаболічного синдрому, причому збільшення частоти його компонентів пов'язано з тканинною інсулінорезистентністю. Абдомінальне ожиріння супроводжується значним порушенням ліпідного, вуглеводного обмінів з вираженою артеріальною гіпертонією, геометрією міокарда ЛШ, з гіперактивацією цитокінів ФНП- і ІЛ-1. Інсулінорезистентність у поєднанні в тому або іншому варіанті з артеріальною гіпертензією, ожирінням, дисліпідемією і порушенням толерантності до глюкози або інсуліннезалежним цукровим діабетом з активністю цитокінового статусу є єдиною зв'язуючою ланкою, яка і порушує морфофункціональну структуру міокарда лівого шлуночка і веде до прогресування серцевої недостатності.

Метаболічний синдром проходить в своєму розвитку певні стадії, які можуть бути виявлені за допомогою методу, де компенсована гіперінсулінемія визначається тільки у вигляді збільшення величини ІРІ-S, а ІРІ-2 після ТТГ і концентрація гормону повертається до нормальних показників. У другій стадії - субкомпенсована гіперінсулінемія пов'язана не тільки підвищенням ІРІ-S, але і

ІРІ-2. У той же час, нормальний рівень ІРІ натщесерце свідчить про те, що гіперінсулінемія не постійна. У третій стадії (стадії декомпенсації) гіперінсулінемія носить постійний характер, що може виявитися недостатнім для підтримки нормального обміну глюкози.

Протягом першого тижня комбінованого лікування початкова кількість нападів стенокардії трохи зменшилася в 2-й групі, а в 1-й – зменшилася в значній мірі, а також як суб'єктивні, так і об'єктивні показники з тестом 6-и хвилинної ходьби.

В результаті лікування ХСН з МС відмічене зменшення ФК ХСН з 2,41,2 до 1,520,08 (p<0,05), а в 2-й групі – з 3,00,48 до – 2,60,01 (p<0,05). Одночасно покращали показники гемодинаміки в 1-й групі хворих: ЧСС знижувалася приблизно на 23,3% (p<0,05), САД – на 13,5% (p<0,05), ДАТ – на 12,8% (p<0,05), що свідчить про економнішу роботу серця, стабілізації і тенденції до поліпшення його функції.

Динаміка показників ЕхоКГ підтверджує поліпшення функції міокарда у хворих 2-ої групи (КДР – на 11,4 % (p<0,05), КСР – на 10,1% (p<0,05), збільшення показників ФВ на 9,2% (p<0,05). Значення ММЛШ достовірно зменшилися як в 1-й, так і в 2-й групі майже в 2 рази.

Лізиноприл позитивно впливав на динаміку захворювання, особливо при АГ і гіпертригліцеридемії, спостерігалася тенденція підвищення рівня глюкози крові, позитивні зміни структурно-функціонального стану міокарда, що опосередковано вказує на поліпшення прогнозу хворих АГ з ожирінням. Він також надавав антиоксидантну і нефропротекторну дію у хворих з недостатністю кровообігу і супутнім ЦД, відбувалося зниження ФК ХСН.

Звертає на себе увагу те, що комбінація препаратів мала позитивний вплив на вуглеводний і ліпідний профілі як в 1-й, так і в 2-й групах. Тенденція до зниження рівня глюкози відзначалася в 1-й і в 2-й групах (р>0,1). При цьому позитивний ефект комбінації ІАПФ, -блокаторів, ангіотензина, антагоністів альдостерона, інгібітора ФНП- (пентоксифіллін-ретард)) в лікуванні ХСН і МС і їх ефективності в дії на клінічні симптоми і подальший прогноз. У 1-й групі хворих показано достовірне зниження ЗХС, ТГ, ХС-ЛПНЩ і тенденція до підвищення значень ХС-ЛПВЩ (р > 

Loading...

 
 

Цікаве