WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Порівняльна ефективність блокатора кальцієвих каналів дилтіазему та Β-адреноблокаторів з різними фармакологічними властивостями в лікуванні хвори - Реферат

Порівняльна ефективність блокатора кальцієвих каналів дилтіазему та Β-адреноблокаторів з різними фармакологічними властивостями в лікуванні хвори - Реферат

За результатами аналізу ВСР (табл. 3), до початку прийому препаратів в усіх пацієнтів, порівняно із здоровими, відмічалось достовірне (р<0,01) і однаково виражене зниження часових характеристик – SDNN і pNN-50, що свідчить про характерне для хворих з ГКС підвищення активності СНС. Протягом лікування у хворих, які отримували дилтіазем та атенолол, відмічалось суттєве підвищення цих показників через 3 тижні (р<0,05-0,01), вираженість якого наростала до 6 місяця, тоді як у пацієнтів, які приймали целіпролол, їх достовірна позитивна динаміка відмічалась тільки до кінця спостереження (р<0,05). Вираженість таких змін через 6 місяців була достовірно вищою у пацієнтів, які приймали дилтіазем і атенолол, причому у хворих І групи та ІІ груп величини SDNN в цей період не відрізнялись (pI-II>0,05), а динаміка pNN-50 була більш помітною у пацієнтів І групи (рІ-ІІ<0,05; pI-III і pII-III≤0,05). В результаті цього середня величина останнього індексу до кінця спостереження у хворих, які лікувались дилтіаземом, стала достовірно вищою, ніж у тих, хто отримував атенолол і целіпролол (рІ-ІІ ірІ-ІІІ<0,05), та нормалізувалась, чого не відмічалось в останніх двох групах хворих.

Таблиця 3

Динаміка показників ВСР (Mm) в стані спокою у хворих І, ІІ та ІІІ груп в динаміці лікування

Показни-ки

Здорові

І група (n=41)

ІІ група (n=40)

ІІІ група (n=40)

Первинно

18-21 доба

6 міс.

Первинно

18-21 доба

6 міс.

Первинно

18-21 доба

6 міс.

SDNN,

мс

42,73

2,74

19,28

1,29

**

24,73

0,86

*

30,99

1,67

##*

17,35

0,50

**

19,29

0,47

&**

26,99

1,19

#*

18,44

0,31

**

19,12

0,61

&*

22,53

1,08

#&∂*

pNN-50,

мін‾

7,82

1,20

3,29

0,36*

5,83

0,54

*

6,25

0,59

2,29

0,12*

3,42

0,18

&*

4,25

0,15

&*

2,57

0,12*

3,09

0,49

&*

3,61

0,28

&∂*

HF, у.о.

24,37

2,54

10,80

0,94

**

15,95

1,65

*

24,32

2,03

##

13,42

0,38

**

14,83

0,78

**

14,68

0,92

&**

11,57

0,83

**

12,32

0,72

&∂**

13,21

0,63

&&**

LF, у.о.

45,83

2,94

20,65

1,62*

25,39

1,43

*

29,42

2,02

##*

20,59

0,81*

23,56

0,62

*

28,63

0,81

#*

20,59

1,31*

22,15

0,93

&*

24,72

1,07

&∂*

LF/HF, у.о.

1,88

0,19

2,28

0,11*

1,92

0,12

1,49

0,12

2,58

0,05*

2,40

0,04

&*

2,01

0,04

&*

2,51

0,10*

2,44

0,07

&*

2,23

0,08

&&∂*

Примітки:

1. – p<0,05, – p<0,01 орівняно із первинними даними

2. # – p<0,05, ## – p<0,01 порівняно з даними на 18-21 добу

3. & – p<0,05, && – p<0,01 порівняно з І групою

4. ∂ – p<0,05, ∂∂ – p<0,01 порівняно з ІІ групою

5. * – р<0,05, ** – р<0,01 порівняно із здоровими

6. Вказані тільки достовірні відмінності.

При дослідженні початкових показників спектрального розподілу ВСР у хворих усіх трьох груп в стані спокою, порівняно із здоровими, без суттєвої міжгрупової різниці, спостерігалось значне зниження HF (всі р<0,01) та менш виражене – LF (всі р<0,05) із збільшенням LF/HF (всі р<0,05), що є додатковим свідченням надлишкової активації симпато-адреналової системи та її переважаючого, порівняно із парасимпатичною системою (ПНС), впливу на серцеву діяльність. Внаслідок лікування у хворих, які лікувались дилтіаземом та атенололом, до 18-21 доби відмічалось достовірне збільшення, порівняно із початковими величинами, LF (р<0,05), а у хворих І групи – також HF з його нормалізацією через 6 місяців. При лікуванні атенололом та целіпрололом зміни HF були відсутні протягом всього періоду спостереження. В групі хворих, які отримували целіпролол, достовірні зміни LF відмічались через 6 місяців лікування. При цьому спостерігалось зниження LF/HF, починаючи з кінця 3-го тижня в групі хворих, які отримували дилтіазем, та до кінця 6 місяця у пацієнтів, які лікувались атенололом та целіпрололом, в результаті чого у хворих І групи дана величина також нормалізувалась (табл. 3). Це свідчить про зменшення вираженості гіперактивації СНС в спокої протягом лікування в усіх трьох групах. Отримані нами дані показали менш виражений нормалізуючий вплив на порушення вегетативного тонусу целіпрололу, порівняно із дилтіаземом та атенололом, що, очевидно, зумовлено наявністю в нього ВСА.

При проведенні антиортостатичної проби у здорових і хворих всіх трьох груп до початку лікування спостерігалось збільшення показників часової області ВСР (SDNN і pNN-50) за рахунок активації ПНС барорецепторним рефлексом. При цьому їх відносний приріст у хворих ГКС всіх трьох груп, без суттєвих міжгрупових відмінностей, був достовірно меншим, порівняно із здоровими (р<0,05), що свідчить про менш виражену активацію ПНС. Через 6 місяців лікування у пацієнтів всіх трьох груп відмічалось достовірне (р<0,05) збільшення, порівняно із первинними даними, відносних показників ΔSDNN та ΔpNN-50 (р<0,01-0,05) з нормалізацією останнього у пацієнтів, які лікувались дилтіаземом, чого не було у хворих на тлі лікування атенололом та целіпрололом. Нормалізації ΔSDNN в жодній з груп до кінця спостереження не відмічалось. Проте, у пацієнтів, яку лікувались целіпрололом, даний показник в цей період виявився достовірно нижчим, ніж у хворих, які отримували дилтіазем (рІ-ІІІ<0,05; рІ-ІІ і рІІ-ІІІ>0,05; рис. 2). При дослідженні показників спектрального розподілу під час проведення антиортостатичної проби у всіх хворих на початок спостереження відмічалось достовірне, без суттєвої міжгрупової різниці (р>0,05), зниження відносних показників ΔHF (р<0,01), а також достовірне підвищення ΔLF/HF (р<0,01) порівняно із здоровими, що свідчить про меншу активацію ПНС під час проведення проби у хворих з ГКС порівняно із здоровими. В результаті лікування відмічено підвищення активації ПНС при проведенні проби, про що свідчили збільшення до кінця 6 місяця, порівняно із початковими даними, ΔHF (відповідно в 2,3 рази в І групі, 2,6 рази в ІІ групі і в 2,1 рази в ІІІ групі; всі р<0,05), а також зменшення ΔLF/HF (відповідно у 2,9; 2,6 і у 2,0 рази, всі р<0,05-0,01). Слід відмітити, що дані зміни були найбільш вираженими у пацієнтів на тлі лікування дилтіаземом, а найменше – на тлі лікування целіпрололом, однак в жодній із груп нормалізації цих показників до кінця спостереження не відбувалось. Суттєвої динаміки ΔLF в жодній з груп також не було.

Рис. 2. Зміни показника SDNN (Δ SDNN відн., %) при антиортостатичній пробі у хворих І, ІІ і ІІІ груп в динаміці лікування

Примітки:

  1. х-p<0,05 порівняно з первинними даними

  2. хх-p<0,01 порівняно з первинними даними

  3. Вказані тільки достовірні відмінності.

Отримані нами дані про коригуючий вплив дилтіазему в середній добовій дозі 284,414,3 мг і атенололу в середній добовій дозі 114,67,3 мг на підвищену активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи у хворих ГКС без зубця Q з незміненою ФВ ЛШ можуть частково пояснювати відмічену в ряді робіт [W.E. Boden, 1988, M. Malik, 1989] ефективність цих препаратів у відношенні попередження повторних ГКС та коронарної смерті. Важливе значення має наявність у целіпрололу ВСА, що зумовлює менш виражений, порівняно із дилтіаземом і атенололом, його коригуючий вплив на порушення вегетативного тонусу як в стані спокою, так і при проведенні антиортостатичної проби. Подібні дані отримані B. Silke із співавторами (1999) при порівнянні впливу терапії целіпрололом, атенололом і пропранололом на показники ВСР у хворих хронічною ІХС, а також Є.В. Андрєєвим із співавторами (2001) у таких хворих при порівнянні впливу терапії ацебутололом і метопрололом на показники ВСР. Слід відмітити, проте, що клінічне значення ВСА, як властивості БАБ, певно, не слід недооцінювати, так як це не завадило целіпрололу суттєво зменшити гіперактивацію СНС у обстежених хворих протягом лікування. В той же час привертає увагу, на наш погляд, факт подальшого наростання позитивної динаміки часових і частотних показників ВСР на тлі лікування дилтіаземом після 3 тижнів його прийому при відсутності подальших змін ЧСС і АТ. Дані літератури з цього питання відсутні. Це обґрунтовує доцільність тривалого прийому препарату для оптимальної реалізації його кардіопротекторного ефекту.

Loading...

 
 

Цікаве