WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Порівняльна ефективність блокатора кальцієвих каналів дилтіазему та Β-адреноблокаторів з різними фармакологічними властивостями в лікуванні хвори - Реферат

Порівняльна ефективність блокатора кальцієвих каналів дилтіазему та Β-адреноблокаторів з різними фармакологічними властивостями в лікуванні хвори - Реферат

Таким чином, лікування дилтіаземом, атенололом та целіпрололом чинить однаково виражений антиангінальний ефект у хворих, які перенесли ГКС без зубця Q за даними 6-місячного спостереження, що проявляється вже на 18-21 добу захворювання при однаково вираженому зниженні систолічного АТ. Антиангінальний ефект дилтіазему та атенололу, очевидно, в значній мірі пов'язаний із зниженням потреби міокарда в кисні, про що свідчать зменшення ЧСС і АТ, а целіпрололу – із прямою його вазодилятуючою дією на периферичні, а також коронарні судини завдяки його α-адреноблокуючій активності, що зменшує потребу міокарда в кисні внаслідок зменшення післянавантаження.

При аналізі результатів ВЕМ (табл. 1) (кінець 3-го тижня) визначалось значне зниження ТФН у хворих усіх трьох груп.

Таблиця 1

Динаміка середніх показників ВЕМ (Mm) у хворих І, ІІ та ІІІ груп в динаміці лікування

Показники

Здоро-ві

І група (n=41)

ІІ група (n=40)

ІІІ група (n=40)

18-21 доба

6 міс.

18-21 доба

6 міс.

18-21 доба

6 міс.

Частота припинення із-за ішемії міокарда, %

0

51,2 **

21,9 #**

55,0 **

27,5 #**

52,5 **

25,0#**

Потужність останнього ступеня навантаження, Вт

138,55,45

66,02,47 **

95,01,92## *

60,41,06**

90,61,04

## & *

62,01,05**

93,81,12##∂ *

Виконана робота, кДж

56,14,15

33,41,11**

41,01,24## *

32,51,98**

36,21,26

& **

32,21,47**

39,91,31##∂ *

ПД на останньому ступені тесту, у.о.

207,915,40

198,64,86

186,23,38##

203,11,46

194,0 2,05##

200,31,43

187,7 3,29#

ПЕ, у.о.

2,070,58

5,840,24**

3,440,24##

6,190,17**

5,200,22

&& *

6,020,12**

4,070,74## ∂∂

Сумарна депресія сегменту ST, мм

0

2,200,08*

0,600,04##

2,460,11*

1,920,07

# && *

2,440,08*

1,100,04

##&&∂∂*

Середня депресія сегменту ST, мм

0

1,280,15*

0,280,05##

1,580,02*

0,920,04

## && *

1,430,03*

0,540,03

##&&∂∂ *

Примітки:

1. # – p<0,05, ## – p<0,01 порівняно з 18-21 добою

2. & – p<0,05, && – р<0,01 порівняно з І групою

3. ∂ – p<0,05, ∂∂ – р<0,01 порівняно з ІІ групою

4. * – p<0,05, ** – p<0,01 порівняно із здоровими

5. Вказані тільки достовірні відмінності.

На тлі лікування в усіх трьох групах хворих до 6 місяця після ГКС відмічались значний приріст потужності останнього етапу навантаження (на 47% у хворих І групи, 50% – у хворих ІІ групи та на 51,3% у хворих ІІІ групи), загального об'єму виконаної роботи (відповідно на 22,8%, 11,4% та на 23,9%), а також зниження ПЕ (p<0,01). Останнє свідчило про підвищення економічності роботи серця, тобто, при меншому ПД підвищувався загальний об'єм виконаної роботи, що свідчить про більш економічний режим виконання навантаження. Це супроводжувалось зменшенням ЕКГ-ознак ішемії міокарда: зменшенням середньої величини депресії сегмента ST та сумарної величини цієї депресії (р<0,01), що свідчить про підвищення коронарного резерву. До 6 місяця лікування більш високим був також загальний об'єм виконаної роботи у хворих, які отримували дилтіазем та целіпролол, порівняно із тими, хто лікувався атенололом (відповідно, на 13,3%; та 10,2%; р<0,05). У пацієнтів, які отримували дилтіазем та целіпролол, до 6 місяця відмічались менші, порівняно з тими, хто отримував атенолол, величини ПЕ (відповідно, на 33,9% та 21,7%; р<0,01), сумарної величини депресії сегменту ST (відповідно, на 68,8% та 42,7%; р<0,01) і середньої величини депресії сегменту ST (відповідно, на 69,6% і на 41,3%; р<0,01); а також у хворих, які лікувались дилтіаземом та целіпрололом, відмічались однакові потужність останнього етапу навантаження та загальний об'єм виконаної роботи (р>0,05), ПЕ (р>0,05) при достовірно менших значеннях сумарної і середньої величини депресії сегменту ST (відповідно, на 45,4% і 48,1%; р<0,01). Однак при цьому атенолол в більшій мірі викликав зниження ЧСС. З урахуванням однакового ПД на останньому етапі тесту у хворих трьох груп (р>0,05, табл. 1) це свідчить про більш високу ефективність дилтіазему та целіпрололу, порівняно з атенололом, у відношенні відновлення функціонального резерву серця і зменшення розвитку ішемії при фізичному навантаженні у хворих, що перенесли ГКС без зубця Q. Очевидно, це зумовлено більш високою антиішемічною ефективністю дилтіазему та целіпрололу, порівняно з атенололом, можливо, за рахунок безпосереднього дилятуючого ефекту цих препаратів на коронарні артерії, яким не володіє атенолол.

Як показав аналіз результатів ХМ ЕКГ, на тлі лікування в усіх групах відмічалась чітка позитивна динаміка, яка характеризувалась зменшенням кількості, сумарної і середньої тривалості епізодів БІМ і ББІМ, а також сумарних, середніх і максимальних величин депресії сегмента ST під час цих епізодів (всі р<0,01-0,05), що проявлялось вже на 3-му тижні захворювання. Так, кількість епізодів БІМ, їх сумарна і середня тривалість та вираженість, за даними величин депресії сегменту ST, протягом лікування у хворих, які приймали дилтіазем та целіпролол, були значно меншими, ніж у хворих, які лікувались атенололом, що відмічено нами як на 18-21 добу, так і через 6 місяців (р<0,01-0,05; рис. 1). Разом з тим, при однаковій кількості епізодів ішемії та їх тривалості в групах хворих, які отримували дилтіазем та целіпролол, до кінця 6 місяця спостереження були достовірно меншими сумарна та максимальна величини депресії сегменту ST у пацієнтів, що лікувались дилтіаземом, порівняно з тими, хто отримував целіпролол (р<0,05). Слід відмітити, що епізоди БІМ у пацієнтів трьох груп виникали тільки у денний час.

При аналізі показників ББІМ також відмічена більш виражена позитивна динаміка зменшення кількості епізодів ішемії як вдень, так і вночі, їх сумарної і середньої тривалості (p<0,05) та її вираженості за даними величин депресії сегменту ST на тлі лікування дилтіаземом і целіпрололом, ніж при лікуванні атенололом (р<0,01-0,05). При цьому більша ефективність терапії дилтіаземом і целіпрололом, порівняно з атенололом, у відношенні нічних епізодів ББІМ проявлялась вже на 3-му тижні лікування, в той же час, як денні епізоди ББІМ – в більш пізній термін. Разом з тим, слід відмітити більшу ефективність дилтіазему, порівняно із целіпрололом, відносно зменшення кількості епізодів ББІМ протягом дня, а також тривалості одного епізоду до кінця 6 місяців лікування (p<0,05) при однаковій кількості епізодів ББІМ, які реєструються в нічний час (p>0,05).

Рис. 1. Зміни сумарної тривалості епізодів БІМ (Mm) за даними ХМ ЕКГ у хворих І, ІІ та ІІІ груп в динаміці лікування

Примітки:

1. х – <0,05, хх – р<0,01 порівняно із первинними даними

2. ## – р<0,01 порівняно із даними на 18-21 добу

3. Вказані тільки достовірні відмінності.

Таким чином, у хворих, які перенесли ГКС без зубця Q, за даними ХМ ЕКГ дилтіазем та целіпролол більш ефективні, порівняно із атенололом, у відношенні зменшення БІМ і ББІМ у денний та нічний час, дилтіазем та целіпролол чинять більш виражений, ніж атенолол, позитивний вплив на відновлення залишкової працездатності і економічності роботи серця за даними ВЕМ до 6 місяця спостереження, що, очевидно, зумовлено більшою вираженістю їх антиішемічної дії, на відміну від атенололу, за рахунок безпосереднього дилятуючого ефекту цих препаратів на коронарні артерії.

Loading...

 
 

Цікаве