WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Порівняльна ефективність блокатора кальцієвих каналів дилтіазему та Β-адреноблокаторів з різними фармакологічними властивостями в лікуванні хвори - Реферат

Порівняльна ефективність блокатора кальцієвих каналів дилтіазему та Β-адреноблокаторів з різними фармакологічними властивостями в лікуванні хвори - Реферат

Вперше проведений порівняльний аналіз впливу даних препаратів на вегетативне забезпечення серцевої діяльності у хворих з ГКС без зубця Q показав, що за даними аналізу ВСР та антиортостатичної проби дилтіазем та атенолол чинять однаково виражений коригуючий вплив на початково підвищену активність симпатичної нервової системи (СНС), котрий в обох випадках перевищує такий при лікуванні целіпрололом.

Вперше визначені особливості впливу даних препаратів на характер змін функції ендотелію у хворих з ГКС без зубця Q із збереженою систолічною функцією ЛШ. Доведено, що терапія таких хворих дилтіаземом та целіпрололом чинить однаково виражений нормалізуючий вплив на стан ендотеліальної функції, атенолол не виявляє такого ефекту.

Практичне значення одержаних результатів. Патогенетично обґрунтована і доведена більш висока ефективність тривалого лікування хворих з ГКС без зубця Q із збереженою систолічною функцією ЛШ антагоністами кальцію бензодіазепінового ряду, зокрема дилтіазему гідрохлоридом, порівняно із β-адреноблокаторами – без ВСА атенололом та із ВСА целіпрололом у відношенні попередження ішемії міокарда, підвищення ТФН, покращення функції ендотелію та вегетативного забезпечення серцевої діяльності. Доведена ефективність і безпечність використання у цих хворих β-адреноблокатора із ВСА целіпрололу та обґрунтовані показання до його призначення у даної категорії пацієнтів (деклараційний патент на винахід №13363).

Впровадження результатів в практику. Практичні рекомендації, що базуються на основних положеннях дисертації, впроваджені у практику роботи відділень кардіологічного профілю Центральної міської клінічної лікарні м. Києва та в педагогічному процесі із студентами та інтернами на кафедрі госпітальної терапії №1 з курсом післядипломної підготовки з кардіології та ревматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно розроблено методику комплексного обстеження хворих з ГКС із збереженою систолічною функцією ЛШ, обстежено всіх хворих в динаміці спостереження і лікування та здорових осіб з групи порівняння, виконано патентно-інформаційний пошук, результати якого представлені в розділі "Огляд літератури", проаналізовано результати досліджень та проведено їх статистичну обробку, на основі чого підготовлені до друку всі наукові статті у фахових виданнях, підготовлена до захисту дана дисертація. Пошукачем не використовувались ідеї або розробки співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи були представлені тезами в збірнику "Актуальні питання кардіології та ревматології" (м. Київ, 2001), доповідями та тезами на науково-практичній конференції "Актуальні питання кардіології та ревматології", присвяченій 80-річчю член-кор. АМН СРСР О.Й. Грицюка і 25-річчю кардіоревматологічного центру м. Києва (м. Київ, 2003) та тезами на Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі "Ліки та життя" (м. Київ, 2005). Апробація дисертації була проведена на спільному засіданні співробітників кафедри госпітальної терапії №1 з курсом післядипломної підготовки з кардіології та ревматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця м. Києва (протокол № 75 від 19 квітня 2006 року) та на засіданні Апробаційної вченої ради Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (протокол №91 від 7 червня 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових статей у зареєстрованих ВАК України фахових виданнях, надруковано 6 тез доповідей на науково-практичних конференціях (з них 3 в збірнику "Актуальні питання кардіології та ревматології", 3 в збірнику "Человек и лекарство"). Отримано 1 деклараційний патент України на винахід (№13363).

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 157 сторінках друкованого тексту, проілюстровано 12 таблицями та 20 рисунками. Робота побудована за класичним типом і складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, аналізу результатів власних досліджень у вигляді 4 розділів, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій. Бібліографія містить 278 джерел, серед яких 100 робіт кирилицею і 178 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих та методологія дослідження. Робота базується на клінічному обстеженні 121 хворих з ГКС без зубця Q (всі чоловіки) з ХСН не вище I стадії (М.Д. Стражеско, В.Х. Василенко) і ФВ ЛШ≥45%. Хворі поступили в інфарктне відділення Центральної міської клінічної лікарні м. Києва, яка є базою кафедри госпітальної терапії №1 з курсом післядипломної підготовки з кардіології та ревматології Національного медичного університету іменіО.О. Богомольця, на 1-2 добу від початку захворювання. Діагноз ставили на основі даних клініки, ЕКГ і результатів лабораторного обстеження в динаміці. Всі хворі отримували загальноприйняте лікування аспірином – по 160 мг на добу, нефракціонованим гепарином (вводили внутрішньовенно крапельно з переходом на підшкірне введення) або еноксапарином (підшкірно протягом 3-7 діб), нітратами (нітрогліцерином внутрішньовенно крапельно та ізосорбіда динітратом внутрішньо).

У 41 хворого (І група) у складі комплексної терапії використовували дилтіазем ("ДІАКОРДІН" фірми "Лечіва", Чехія), у 40 хворих (ІІ група) – атенолол (фірми "Монфарм", Україна) і у 40 (ІІІ група) – целіпролол ("ЦЕЛІПРОЛ" фірми "Лечіва", Чехія). Розподіл хворих на групи проводили в порядку їх поступлення в клініку. Дилтіазем призначали, починаючи з 90 мг 2 рази на добу. При добрій переносимості дозу підвищували під контролем ЧСС і АТ до 270-360 мг на добу. Лікування атенололом, з урахуванням ЧСС і АТ, починали з 25-50 мг 1 раз на добу. При можливості дозу підвищували до цільової – 200 мг на добу. Целіпролол призначали в дозі 200 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи її під контролем АТ до 400 мг на добу в 2 прийоми. Таким чином, середня добова доза дилтіазему у хворих І групи становила 284,414,3 мг, атенололу у хворих ІІ групи – 114,67,3 мг, а целіпрололу у хворих ІІІ групи – 266,715,2 мг. За показами з антигіпертензивною метою або у зв'язку із ознаками затримки рідини використовували гіпотіазид або фуросемід (у 39,2%, 40% і 37,5% випадків відповідно; p>0,05). Хворі І, ІІ та ІІІ груп були порівняні за віком: в середньому відповідно 54,98,0; 51,98,2 і 56,27,4 років; частотою супутньої артеріальної гіпертензії (70,7%, 70,0% і 70,0% відповідно), ішемічними змінами сегменту ST і зубця Т на ЕКГ (відповідно 82,9%, 82,5% і 85,0%; всі р>0,05). У жодного із хворих не було патології печінки та нирок за лабораторними даними та даними УЗД, а також цукрового діабету.

Відсоток хворих, що перенесли гострий ІМ, склав у І групі – 29,2% (12 осіб), в ІІ – 25,0% (10 осіб), в ІІІ – 27,5% (11 осіб), (всі р>0,05). 77,5% (31 особа) хворих І групи відмічали в анамнезі напади стенокардії, в ІІ групі останню відмічали 72,5% (29 осіб), в ІІІ – відповідно 75,0% (30 осіб), (всі р>0,05). При загальноклінічному обстеженні всі групи були також повністю порівняними за вираженістю основних клінічних симптомів та гемодинамікою, змінами ЕКГ.

Всі пацієнти були виписані із клініки в середньому через 21,51,7 добу і спостерігались амбулаторно протягом наступних 6 місяців, продовжуючи отримувати терапію, розпочату в стаціонарі у попередніх дозах.

З метою визначення нормативних показників було обстежено 25 практично здорових осіб (всі чоловіки) у віці в середньому 53,26,3 років.

Відповідно до мети обстеження хворих, крім загальноклінічного обстеження, рутинного лабораторного та ЕКГ в 12 відведеннях в динаміці, передбачало допплер-ЕхоКГ, ХМ ЕКГ протягом 24 годин, ВЕМ, дослідження ВСР згідно рекомендацій Європейського товариства кардіологів і Товариства по електрокардіостимуляції і електрофізіології Північної Америки (1996) та дослідження функції ендотелію.

Функцію ЛШ визначали за даними допплер-ЕхоКГ з обрахуванням об'ємних показників в двомірному режимі і швидкісних – в режимі імпульсно-хвильового випромінювання. Об'єми ЛШ визначали за модифікованим алгоритмом Сімпсона із апікального доступу. Визначали кінцево-діастолічний та кінцево-систолічний об'єми, а також ударний об'єм ЛШ, приведені до одиниці площі поверхні тіла (відповідно: кінцево-діастолічний (КДІ), кінцево-систолічний (КСІ) та ударний (УІ) індекси), а також серцевий індекс (СІ), ФВ ЛШ та індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ). За даними артеріального тиску здійснювався розрахунок кінцево-систолічного тиску (КСТ) за формулою: КСТ=АТд+0,4(АТс-АТд) в мм рт.ст., де АТд – діастолічний артеріальний тиск, АТс – систолічний артеріальний тиск [М.В. Костилєв, 1993]. Також розраховувався показник скорочувальної здатності ЛШ в кінці систоли, який не залежить від перед- та післянавантаження [N.B. Schiller, 1995], КСТ/КСО в мм рт.ст./мл. Масу міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) розраховували за формулою, рекомендованою Американським товариством по ехокардіографії (1997): ММЛШ=1,05{[5/6A1(a+d+t)]–[5/6A2(a+d)]}, е A1 і A2 – площі епікардіального та ендокардіального контурів ЛШ, t – товщина міокарда ЛШ, a – довга полувісь, d – коротка полувісь (методика "площа-довжина"). Для оцінки наявності та типу ДД визначали показники трансмітрального кровотоку – максимальну швидкість раннього (Ve) та пізнього (Va) діастолічного наповнення та їх співвідношення Ve/Va, час ізоволюмічного розслаблення (IVRT) та час зменшення швидкості раннього діастолічного наповнення (DT), який вважається важливим показником податливості ЛШ.

Loading...

 
 

Цікаве