WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Значення імуногенетичних маркерів крові для відбору донорів антистафілококової плазми (автореферат) - Реферат

Значення імуногенетичних маркерів крові для відбору донорів антистафілококової плазми (автореферат) - Реферат

Антиген К (КЕLL-1) визначали імунною сироваткою анти-К виробництва фірми „Діатест" (Харків, Україна).

Лейкоцитарні антигени системи НLА локуси A, B, C та DR визначали мікролімфоцитотоксичним методом з використанням панелей №-29, 30, 31, 32 гістотипуючих сироваток, вироблених у АТ „Гісанс" Санкт-Петербург, Росія. У зазначені панелі включались 62 специфічності локусів А, В, Сw, DR.

Вміст антистафілококових антитіл (антиальфастафілолізину) визна-чали методом титрування з б-токсином виробництва Науково-дослідного інституту вакцин та сироваток ім.Л.А. Тарасевича (Москва) з еритроцитами кроликів без участі комплементу, для чого сироватка крові досліджуваної особи інактивувалась при 56°С впродовж 30 хвилин. Вміст антитіл виражали в МО/мл. Облік реакції здійснювали за 100% гемолізом еритроцитів кролика.

Метод імунізації ССА виконувався за схемою згідно з „Инструкцией по иммунизации доноров стафилококковым анатоксином и проведению плазмафереза для получения антистафилококковой плазмы" (Москва, 1977г.) шляхом триразового підшкірного введення ССА з активністю 10 одиниць зв'язування в 1мл серій 209; 218; 219, які мали відповідні контрольні номери 1092; 1816; 1817 або 20 одиниць зв'язування в 1мл серій 219; 223; 224 з контрольними номерами 1818; 2040; 2041 в нижній квадрант шкіри лопатки в дозі 1,0 мл – 1,0 мл - 2,0 мл з інтервалом між введеннями 7 днів. Плазмаферез проводили після першої і третьої ін'єкцій і в подальшому через кожні 14 днів після закінчення курсу імунізації.

При проведені плазмаферезу у донора забирали 400 мл крові в пластикатну тару з наступним поверненням в кровообіг клітинної маси.

В отриманій плазмі при кожному плазмаферезі визначали вміст антистафілококових антитіл.

Статистичні дослідження включали: обчислення критерію Ст'юдента (t); точковий метод Фішера (Ф); визначення RR- критерію та критерію Пірсона (ч2).

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Характеристика донороздатного населення Донецької області, як час-тини Південно-Східної геногеографічної зони України за розподілом лейкоцитарних та еритроцитарних антигенів крові є надзвичайно важливою в кількох аспектах. Основне значення її полягає в можливості створення банку даних як для підбору гемокомпонентів, так і їх обміну з трансплантаційними центрами в інших регіонах України.

Гістотипування формених елементів крові обумовлено необхідністю тканинної сумісності донора-реципієнта при проведенні гемокомпонентної терапії для попередження сенсибілізації ї у реципієнтів, а особливо у випадках коли реципієнти мають антитіла від попередніх гемотрансфузій або вагітностей. Враховуючи, що на тромбоцитах представлені еритроцитарні антигени системи АВ0, антигени гістосумісності – HLA – і власне тромбоцитарні антигени HPA, підбір сумісного донора вимагає типування зазначених антигенів. Клінічний досвід показує, що трансфузії гемоконцентрату часто супроводжуються саме анти-HLA-алоімунізацією, яка превалює над анти-HPA- алоімунізацією (Goodn, Zimm, 1999). Тому для трансфузій тромбоцитів використовують донорів, клітини яких типовані за HLA- антигенами (Brond, 1997).

Типування HLA-антигенів локусів HLA-А, HLA-В, HLA-С проведено у 1225 донорів, HLA-DR – у 216 донорів.

Дослідженням встановлено, що повний набір антигенів локусів HLA-А, HLA-В, HLA-С (шість антигенів) зустрічається у 11,09% донорів, п'ять антигенів – у 34,08%, чотири – у 37,29%, три – у 14,95%, два – у 2,09%, один – у 0,16% обстежених. Не виявлено жодного антигена – у 0,32% (шість випадків). Отже, значна частина наших донорів може бути охарактеризована за окремими антигенами досить повно, що дає підставу порівнювати популяцію Південно-Східної геногеографічної зони України з аналогічними за репрезентативністю вибірками інших регіонів.

Проведений аналіз поширеності антигена (гена) показав, що в локусі HLA-А переважають антигени А2, А9, А1, А3 та А10. Щодо локусу HLA-В в обстеженій популяції найбільш частими є антигени HLA-В7, В12, В5, В35, в локусі HLA-С – антигени Сw4, Cw6, Cw2, в локусі HLA-DR – DR2, DR7, DR1. Сума зустрічаємості генів А1, А2, А3, А9 і А10 дорівнює 0,742.

В ході дослідження виявлено антигени, які трапляються рідко: HLA-А30, А31, Аw36, А26, В38,В39, Вw41, В42, Вw49, В51, В60, – їхня частота зустрічуваності ≤1%, Сw1 – 5,2%, DR14 – 4,8%.

Отримані нами дані співпадають з результатами інших дослідників (Зотиков Е.А., 1982; Зарецкая Ю.М., 1983; Мінченко Ж.М., 1994, 2007) і дають підставу вважати населення Донецької області як частини Південно-Східної генографічної зони України за розподілом антигенів HLA окремих локусів і за їх значним поліморфізмом близьким до крупних промислових центрів Європейського регіону (Снелл Р., Доссе Ж., 1979).

Характеристика регіону за фенотипами показала, що найбільш поширеними є такі: в локусі HLA-А – А2,2 (9,4%); А1,2 (6,4%); А2,10 (5,9%), А2,3(5,5%); в локусі HLA-В – В7,7 (4,3%); В5,7 (3,2%); в локусі С – Сw2,4 (9,3%); Сw2,3 (7,4%); Сw3,4 (3,1%). Отримані нами дані несуттєво відрізняються від теоретично очікуваних результатів, які було розраховано за законом Харді-Вайнберга, і підтверджуються критерієм Персона ч2, що складає для частоти фенотипів в локусі HLA-А, В і С відповідно: 3,140; 6,034; 6,081 при ступенях свободи 16,29 і 7.

Аналіз розподілу сполучень антигенів HLA (між локусами А, В, С) проведений у відповідності до коефіцієнтів нерівновагомого зчеплення, показав надзвичайну різноманітність сполучень між антигенами локусів HLA –А і В; А і С; В і Сw. При цьому найбільше значення мають сполучення: А1В8; А1В17; А1В7; А1В16; А2В12; А2В8; А3В7; А9В13; А10В16; А32В5; А2Сw2; А2Сw3; В16Сw2; В27Сw2; В13Сw3; В35Сw4; В17Сw6; В8Сw7.

Вказані гаплотипи розподілялись з однаковою частотою серед населення Донецької області, що значно полегшує підбір пар "Донор-реципієнт" при гемотрансфузіях лейко- та тромбоконцентрату.

Отримані нами дані щодо поширення антигенів системи Резус серед донороздатного населення нашого регіону, свідчать про однакове співвід-ношення резус-позитивних (85%) і резус-негативних (15%) осіб як в українській змішаній популяції, так і в європейських країнах, зокрема у Франції, яка відповідає Україні і за кількістю населення і за географічними ознаками.

Частота груп крові систем АВ0, Kell, MNSs, Levis відповідає панмікстичній популяції і практично не відрізняється від таких у серед-ньоєвропейській популяції.

Другим завданням нашої роботи було встановити асоційованість антигенів Rh-Hr, Levis, MN, Kell з активністю антитілопродукції антиальфастафілолізину у імунізованих ССА осіб.

Слід зазначити, що на станціях переливання крові (Центрах крові) у виробничій трансфузіології використовується для імунізації донорів препарат ССА з різною активністю, а саме у 10 ОЗ/мл і 20 ОЗ/мл. У нашому дослідженні застосовували: препарат з активністю 10 ОЗ/мл для імунізації 301 донора; препарат з активністю 20 ОЗ/мл для імунізації 302 донорів. Групи донорів були одинакові як за чисельністю, так і за віком і статтю.

Всі донори розподілені за максимальним вмістом антитіл, при цьому вміст антитіл до 4,0 МО/мл відображав низьку імунну відповідь, в межах 6,0 – 8,0 МО/мл – середню, 10,0 – 16,0 МО/мл – високу, 18,0 – 30,0 МО/мл – надвисоку.

При імунізації ССА з активністю 10 ОЗ/мл слабкими респондерами виявились 24,58% осіб, середніми – 41,52%, активними респондерами з вмістом антитіл в межах 10,0 – 16,0 МО/мл – 33,90%. Не виявлено осіб з надвисоким вмістом антистафілококових антитіл.

Одночасно встановлено особливості реагування осіб з різним АВО-фенотипом, а саме – серед донорів, у яких вміст антитіл був у межах 6,0 – 8,0 МО/мл достовірно переважала частка осіб з фенотипом А (51,85% 3,01%), в той час як особи з іншими фенотипами становили 34 – 36%.

Поряд з цим встановлено, що донори з фенотипом А дають достовірно меншу частку осіб з низьким вмістом антитіл (18,52 4,11%) порівняно з донорами В(ІІІ) групи крові (38,35% 4,31%), t=2,41, P <0,05.

Активні респондери розподіляються за групами крові без статистично значимих розбіжностей.

Пояснення більш активної імунної відповіді на стафілококовий антиген осіб фенотипу А було виявлено в дослідженнях Г.М.Дизик, 1990; В.В.Патоки, 2001. За рахунок парціальної подібності антигенів стафілококу і субстанції А груп крові ізогемаглютиніни альфа (анти-А антитіла), наявні у осіб з групами крові 0(І) і В(ІІІ), взаємодіють з А-подібними складниками ССА і тим самим гальмують імунну відповідь організму на антигенний стимул. У осіб з групою крові А(ІІ) ізогемаглютиніни бета (анти-В) в аналогічну реакцію не вступають і тому не здатні гальмувати імунну відповідь.

Loading...

 
 

Цікаве