WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат) - Реферат

Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат) - Реферат

В сучасній психотерапії в межах інтегруючого підходу все більше поширення мають "транстеоретичні" конструкти, тобто підходи, в яких була зроблена спроба розробити такі психотерапевтичні механізми і процедури, що не вписувалися б у жодну з існуючих моделей. Найбільш яскравими прикладами транстеоретичного підходу в створенні нових концептуальних моделей психотерапії були модель "умілого помічника", що здійснював "менеджмент проблем" за G. Egan (1994), модель "самоствердження" J. Andrews (1991) і когнітивно-аналітична терапія A. Ryle (1990, 1992). Серед них найбільш уживаною є модель "менеджменту проблем" (управління проблемами, а не їх вирішення, оскільки не всі проблеми могли бути остаточно вирішені), яка використана як прототип прихотерапевтичної програми.

На підставі необхідності одночасного сполучення різних моделей лікування психосоматичних захворювань в дослідженні використовувались засади екзистенціальної та когнітивно-біхевіоральної терапії. Патогенетичною терапією, спрямованою на "мішені" (страх, тривога, агресія, алекситимія), була екзистенціальна психотерапія, яка дозволила опрацювати внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти, що стояли за психосоматичними симптомами; зробити аналіз біопсихосоціальної ресурсної бази та частково змінити ієрархію мотивів життя пацієнтів з МСХ. Вдале опрацювання внутрішньо-особистісного конфлікту ставало підґрунтям перебудови відносин особистості з навколишнім світом, вирішення міжособистісних конфліктів – зміни актуальної життєвої стратегії. Когнітивно-біхевіоральна терапія, як симптоматична терапія, застосовувалася при формуванні окремих стратегій – харчування, лікування, руху, комунікації.

Психотерапевтичне лікування було націлене на формування партнерських відносин лікар–пацієнт та позитивну динаміку ресурсної бази пацієнта під впливом макро- та мікро- чинників його оточення. В процесі проведення психотерапії використовувався прийом мотиваційної співбесіди як інструмент підвищення прихильності до терапії.

Психотерапевтична програма складалася з 10 послідовних кроків; кількість часу, що присвячувався опануванню пацієнтом кожного з них, визначалася індивідуально в залежності від виразності психопатологічної симптоматики та ступеню опрацювання конфліктів і вирішення проблем пацієнтів з НМСХ та МСХ. Окремі кроки патогенетичної частини психотерапевтичної програми були присвячені: ревізії проблем пацієнтів з НМСХ та МСХ на основі заповнених "Мультимодальних карт обстеження психосоматичного пацієнта"; трансформації цих проблем у цілі; побудові адекватної ієрархії цілей; визначенню прийнятних засобів досягнення цілей; ревізії ресурсної біопсихосоціальної бази, як опори в досягненні цілей. Наступні кроки формували індивідуальні психотерапевтичні програми з усвідомленим вільним вибором пацієнтами окремих особистих стратегій – лікування, харчування, активності, спілкування – сприяли адекватній трансформа-ції їх життєвих стратегій та приводили актуальні ресурси у відповідність з новими життєвими цілями. Корекція за принципом вільного вибору, розширення можливостей сприяла відновленню актуальних ресурсів у ланцюжку "біо-психо-соціо-": психотерапія, психогігієна, адекватна медикаментозна терапія, низькокалорійна дієта, фізичні навантаження, активний спосіб життя. В процесі групової психотерапії були додатково опрацьовані внутрішньоособистісні та групові конфлікти. Підсумковий крок (аналіз трансформації актуальної життєвої стратегії) був присвячений фіксації змін емоцій та поведінки, обговоренню можливих рецидивів та заохоченню пацієнтів з НМСХ та МСХ до довготривалого виконання планів, розширення своїх можливостей, підвищення якості життя.

За даними, підтвердженими результатами однофакторного дисперсійного аналізу для зв'язаних і незв'язаних вибірок, у групах НМСХ та МСХ після застосування програми "Сана" відмічено динаміку показників психометричного шкалування в вигляді суттєвого зниження показників реактивної (на 57,2% і 42,9%; p≤0,001) та особистісної (на 23,8% і 23,3%; p≤0,01) тривоги, депресії (на 47,1% і 36,8%; p≤0,001), непрямої агресії (на 52,4% і 49,6%; p≤0,001). Найменшу динаміку було зафіксовано за показником алекситимії (12,9% і 8,1%). Динаміка соматичних показників підтвердила ефективність комплексної програми лікування в обох групах: редукція ІМТ склала відповідно 8,9% і 3,6% (p≤0,05); ОТ – 2,9% і 2,0% (p≤0,05); САТ – 11,0% і 18,0% (p≤0,05); ДАТ – 4,4% і 14,9% (p≤0,05).

Однакові тенденції динаміки клінічного стану пацієнтів з НМСХ та МСХ, спільні "мішені" інтервенції свідчили на користь інституалізації психічної складової МСХ. В усіх групах терапії різниця оцінки CGI-S була на користь НМСХ у порівнянні з МСХ (Д=1,4 бала).

В варіанті лише психофармакотерапії спостерігався значний, але короткотривалий ефект. При психотерапії отримання помітного ефекту відбувалося не раніше місячного терміну, що в порівнянні з іншими видами терапії було оцінене як запізніле. Групи комплексного лікування НМСХ та МСХ після отримання швидкого виразного клінічного ефекту зберегли його до кінця дослідження (р<0,05).

Отже, розроблена й впроваджена програма комплексної біопсихосоціальної корекції приводила у відповідність з новими життєвими цілями актуальні ресурси за рахунок адекватної трансформації життєвої стратегії, сприяла редукції психопатологічної симптоматики. Отримання довготривалого стійкого ефекту від застосування програми "Сана", який значно перевищував ефективність її окремих компонентів, підтвердила доцільність застосування принципів інтегративної медицини для діагностики та лікування психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ.

ВИСНОВКИ

  1. У дисертаційній роботі на основі біопсихосоціальної парадигми сучасної медицини вирішено актуальну наукову проблему дослідження етіопатогенетичних закономірностей формування психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ, клініко-феноменологічних особливостей цих розладів, а також розроблено та впроваджено комплексну програму їх біопсихосоціальної корекції з відповідною трансформацією актуальних життєвих стратегій пацієнтів з МСХ.

Виконано теоретичне обґрунтування та підтверджено дослідницьку гіпотезу альтернативної теоретичної моделі формування та подальшого розвитку МСХ, як складної динамічної відкритої системи. Доведено, що системоутворюючим чинником МСХ виступала психічна складова, а комплексування компонентів було обумовлене соматичними та психосоціальними взаємозв'язками. Системні ефекти МСХ (емерджентності, цілісності, інтегративний та синергетичний) обумовлювали резистентність пацієнтів до традиційної терапії, яка передбачала вплив на окремі компоненти синдрому.

  1. Встановлено, що психічні розлади сягали 21,32% в групі НМСХ та 34,37% в групі МСХ, решту клініко-феноменологічних проявів було кваліфіковано в межах психосоматичних розладів різної синдромальної структури. Тяжкість психічних та психосоматичних розладів позитивно корелювала з тяжкістю МСХ (rs=0,643), а їх патоморфоз полягав у збільшенні тривоги, алекситимії, ворожості, а також депресії, маскованої цими феноменами.

Loading...

 
 

Цікаве