WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат) - Реферат

Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат) - Реферат

Дані психометричного дослідження виявили низку цільових психопатологічних феноменів для пацієнтів з НМСХ та МСХ. Кількість осіб з високим рівнем реактивної тривоги за шкалою Спілбергера-Ханіна вдвічі більша в групі НМСХ (57,35%), ніж в групі МСХ (26,36%) (ц*=2,2, р=0,014), та вчетверо більша, ніж у контрольній групі (13,36%) (ц*=1,8, р=0,035). Висока особистісна тривога була притаманна 42,97% групи МСХ. Розподіл високих балів реактивної (51,2 і 42,6) та особистісної тривожності (37,5 і 48,1) у групах НМСХ та МСХ засвідчив, що в процесі формування МСХ за відсутності чітко окресленої соматичної патології (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, ішемічна хвороба серця і т.і.) існує високий рівень психологічного дискомфорту саме на реактивному, а не особистісному рівні. Реактивна тривожність як результат суб'єктивного реагування емоціями напруження, занепокоєння, заклопотаності з відповідною активацією симпато-адреналової системи, сприяла подальшому розвиткові МСХ. Наявність у пацієнта з МСХ соматичної хвороби збільшувала особистісну тривогу (побоювання щодо стану здоров'я, майбутнього), але частково дезактуалізувала плинні події в його уяві.

У пацієнтів спостерігалось поєднання психопатологічних феноменів тривоги та страху, причому при НМСХ страхи в основному відносились до сфери інтерперсональних відносин, а при МСХ вони стосувались безпосередньо стану здоров'я. Пацієнти з НМСХ найчастіше вказували на страх самотності, некомпетентності, зради близьких людей, тяжкої хвороби, для пацієнтів з МСХ були притаманні страх самотності, безпорадності, тяжкої хвороби, смерті. Емпіричні дані дослідження підтвердили сучасну тенденцію до маскування депресивних розладів. Часто пацієнти не усвідомлювали і навіть заперечували наявність сиптомів депресії за основними симптомами, але додаткові симптоми в вигляді зниження самооцінки, втомлюваності, порушень сну, збільшення ваги, обмеження комунікації та зниження інтересів переконливо свідчили на користь її наявності. Депресія за шкалою Зунга була ситуативною (легкою) в групі НМСХ (56,3 бали) та маскованою в групі МСХ (68,7 бали) тому, що алекситимічні особливості психосоматичних пацієнтів з МСХ маскували її прояви (76,4 і 78,1 бали відповідно). Причому кількість пацієнтів з НМСХ та МСХ без проявів алекситимії була в п'ять разів менше в порівнянні з контрольною групою, отже алекситимія була облігатним симптомом МСХ.

Пацієнти з МСХ реалізували агресивні почуття опосередковано, не дозволяючи собі проявів фізичної агресії та обмежуючи прояви вербальної агресії. Блокування емоційних проявів підтримували підозрілість та образу – складові підвищеного у цих пацієнтів індексу ворожості. В групах НМСХ та МСХ були зафіксовані високі індекси ворожості (12,30 і 11,36 бали) за рахунок підозрілості та образи (ц*=3,21, р=0,000); перерозподіл агресії з підвищенням рівня непрямої агресії (7,11 і 6,24 бали) (ц*=2,92, р=0,000); відчуття провини (6,72 і 6,51 бала відповідно) (ц*=2,55, р=0,004), та високий рівень конфліктності (20,59 і 15,21 бали) (ц*=4,42, р=0,000). Пацієнти з НМСХ на тлі страхів та побоювань (1,82), відчуття провини (1,37) невпевнені в собі (1,46) та в майбутньому (1,48), мали труднощі в його плануванні (1,34); з конфліктної точки зору оцінювали відношення до батьківської (1,68; 1,47) та власної (1.39) родини, керівників (1,48) та товаришів (1,15), до минулого у цілому (1,63). У пацієнтів із МСХ теж спостерігався високий рівень страхів та побоювань (1,38) (ц*=5,121, р=0,000), невпевненість у майбутньому (1,32) та непевність в його плануванні (1,43), але вони були більш адаптовані до свого минулого (0,84) без відчуття провини (0,75) та демонстрували більш адаптивний рівень міжособистісних та внутрішньоособистісних відносин. Проективний малюночний тест показав негативне відношення до свого тіла пацієнтів з НМСХ та МСХ, тим підтвердивши, що МСХ, як психосоматичний розлад, є одним із різновидів саморуйнуючої поведінки. З психосоматичного підхіду до проблеми МСХ, відчуття відсутності екзістеціальної безпеки (тривога), страх, агресія, як явні, так і неусвідомлені, були оцінені як базисні емоції у формуванні хвороби. Ці почуття та алекситимія надалі були використані як "мішені" терапії.

Дослідження продемонструвало поширеність та вираженість різних варіантів соціально-психологічного виробничої та родинної дезадаптації як предикторів та триггерів МСХ. Спостерігалося співвідношення освітного рівня з наявністю МСХ: вірогідно менший освітний рівень за рахунок вищої освіти був у групі МСХ (16,4%) (ц*=1,34, р=0,09), у порівнянні з НМСХ (28,64%) (ц*=1,5, р=0,067) та контрольною групою (28,84%) (ц*=1,53, р=0,063). Обраний респондентами тип професії також корелював з МСХ: у групах НМСХ та МСХ переважали особи з професіями, що вимагали вимушеного надмірного або обмеженого спілкування протягом робочого дня (50,74% (rs=0,4969, rs>rs кр, р≤0,05) та 50,00% (rs=0,5264, rs>rs кр, р≤0,05). Вочевидь наявне обмеження вільного спілкування в групі НМСХ, де кількість осіб з професіями вільної комунікації не досягала 3%. Задоволення роботою було пов'язане з типом професії, очікуваннями людиною проблем у роботі, особливостями адаптації в колективі. В процесі дослідження виявлено низький рівень задоволення работою респондентів усіх трьох груп, причому кількість незадоволених переважала в групі НМСХ (69,85%; р<0,05); вона була менша в групі МСХ (51,56%) у порівнянні з контрольною (30,77%). Спільною причиною незадоволення роботою всіх трьох груп респондентів була низька зарплатня (56,25% контрольної групи, 58,95% НМСХ групи та 59,09% МСХ групи) (у всіх випадках rs>rs кр, р≤0,01). Для групи НМСХ найбільш обтяжливими виявилися: оцінювані пацієнтами низький соціальний статус (69,47% проти 31,25% контрольної групі та 39,39% групи МСХ); конфлікти в колективі (41,05% проти 12,50 % та 19,69%); прискіпливість керівництва (34,74% проти 6,25% та 13,64%) (у всіх випадках ц*емп>ц*кр, р≤0,05). У групі МСХ пацієнти наголошували на невдале розташування місця роботи (10,61%) та вимушеному надмірно інтенсивному спілкуванні (40,91%). Останню причину вказували й особи з групи НМСХ (18,95%), а респонденти контрольної групи виявилися найбільш чутливими до невигідного графіку роботи (18,75%) у порівнянні з групами НМСХ (7,37%) (ц*=4,21, р=0,000) та МСХ (6,06%) (ц*=2,45, р=0,006). Такі дані вказували на наявність проблемних виробничих міжособистісних стосунків із відповідною деформацією комунікативних зв'язків у вигляді примусу та депривації в групах НМСХ та МСХ, причому для групи МСХ була притаманна більша астенізація.

Дані аналізу взаємовідносин в актуальних та батьківських родинах обстежених респондентів також підтвердили відмінності соціально-психологічних характеристик при НМСХ та МСХ у порівнянні з контрольною групою. Серед респондентів усіх груп достовірна (р<0,05) більшість мала шлюбні відносини (відповідно 86,54 % у контрольній групі, 64,71 % у групі НМСХ, 68,75 % у групі МСХ), причому в контрольній групі переважав як загальний показник сумісного проживання, так і відносна кількість нових шлюбів (17,31% порівняно з 4,41% у групі НМСХ та 5,47% у групі МСХ). Навпаки, показник розлучених осіб з НМСХ та МСХ втричі перевищував показник контрольної групи. Кількість вдових осіб також була вища в групах НМСХ та МСХ у порівнянні з контрольною групою (відповідно 12,50%, 8,59% та 3,85%). Кількість одинаків серед осіб з МСХ майже втричі, а серед осіб з НМСХ майже впятеро перевищувала аналогічний показник контрольної групи (відповідно 10,16%, 15,44% та 3,85%). Групи НМСХ та МСХ були представлені особами з більшою кількістю розширених родин (відповідно 39,71 % та 34,37 %) у порівнянні з контрольною групою (25,00 %). Унітарні родини спостерігалися достовірно (р<0,05) частіше в контрольній групі (44,23 %) у порівнянні з групами НМСХ (14,71 %) та МСХ (14,84 %). Отже, сумісне проживання виступало як запобіжний чинник МСХ, але як нестача так і надлишок спілкування в родині виявилися асоційованими з МСХ на всьому протязі його розвитку. Відносини в батьківській родині формували стиль комунікації в дорослому житті, впливали на формування способу життя та ймовірність виникнення МСХ. Пацієнти з НМСХ та МСХ втрачали батьків у молодшому віці в порівнянні з особами контрольної групи (ц*=1,74, р=0,41), причому втрата батька була раніше, ніж втрата матері. Пацієнти з групи НМСХ втрачали батьків в наймолодшому віці, що сприяло формуванню більшої психосоціальної напруги. В цій групі відмічався несприятливий для дитини вік появи мачухи (вітчима) – 13,84,3 років. У групі МСХ ця подія припадала на 12,15,1 рік. У такому віці поява конкурентної особи в родині найчастіше викликала протестні та негативистичні реакції. Крім того, в групах пацієнтів з метаболічним синдромом Х відмічена достовірно більша різниця у віці з братами (сестрами) (ц*=1,67, р=0,047). Ці характеристики сприяли розвиткові алекситимії та непрямої агресії, що було надалі підтверджено психометричним тестуванням. Оцінка пацієнтами з МСХ рівня здоров'я батьків була прогнозованою та зменшувалася адекватно збільшенню соматичної патології респондентів.

Loading...

 
 

Цікаве