WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат) - Реферат

Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат) - Реферат

В дослідженні використовувалися психологічні і клінічні тести та опитувальники для об'єктивізації різних психопатологічних параметрів. Для дослідження клініко-патогенетичних закономірностей психічної складової МСХ було застосовано метод структурованого інтерв'ю у межах клініко-феноменологічного підходу у вигляді "Мультимодальної карти обстеження психосоматичного пацієнта" (Чабан О.О., Хаустова О.О., 2004).Це інтерв'ю проводилося у режимі мотиваційної співбесіди, тому використовувалося як інстумент підвищення прихильності пацієнтів з МСХ до подальшої терапії. "Мультимодальна карти обстеження психосоматичного пацієнта" складалася з шести наступних блоків, а саме: загальна інформація, сімейний і соціальний стан, опис існуючих проблем, модальний аналіз існуючих пробем, біологічні фактори, психологічні тести. Клініко-анамнестичний та соціально-психологічний методи було використано для аналізу психосоціальних чинників етіопатогенезу МСХ з урахуванням просторово-часових особливостей соціальних систем, в яких функціонує особистість. Клініко-психопатологічний метод застосовувався для оцінки психічного стану пацієнтів та діагностики психопатологічних розладів. За допомогою патопсихологічного методу здійснювалася формалізована оцінка психопатологічних порушень у досліджуваних осіб. Для виявлення психопатологічних феноменів психічної складової МСХ у межах експериментально-психологічного дослідження було застосовано такі тести, як шкала реактивної й особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна (1978); шкала самооцінки депресії Зунга (Zung W.W.K., 1965); Торонтська алекситимічна шкала (Taylor G.J. et al., 1985); методика визначення показників і форм агресії А.Басса й А.Даркі (1957). Для оцінки проблемності міжособистісних відносин використано методику незакінчених речень Сакса-Сіднея, модифіковану для психосоматичних пацієнтів (1969); для візуалізації психофізичних кореляцій – малюнковий проективний тест (К. Маховер, 1996). Математична і статистична обробка даних здійснювалась за методом варіаційної статистики з оцінкою закону розподілу з використанням критерію Колмогорова-Смирнова; для оцінки достовірності відмінностей використовувались критерій Фішера (ц*) та ксі-квадрат Пірсона (ч2); для оцінки взаємозв'язку між різними факторами був використаний однофакторний та двофакторний дисперсійний аналіз ANOVA, кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнтів парної кореляції Пірсона (r) та рангової кореляції Спірмена (с).

На підставі даних скрінінгу з урахуванням репрезентативності окремих груп дослідження за віком і статтю, до основної групи увійшли 136 пацієнтів з неповним МСХ (група НМСХ) та 128 пацієнтів з повним МСХ (група МСХ). Групу порівняння склали 52 особи без ознак МСХ. Вік пацієнтів коливався від 19 до 63 років, із переважанням осіб середнього віку (31 – 40 років – 47,79%; 41 – 50 років – 31,33 %). Середній вік обстежених контрольної групи склав 44,812,17, групи НМСХ – 45,072,34, а групи МСХ – 46,022,26 років. Достовірної різниці між групами за середнім віком не визначено (ч2емп < ч2крит, р≤0,01), що й було передбачено критеріями формування вибірки осіб для включення в дослідження. Переважна ураженість цією патологією осіб працездатного віку вказує на вагому соціальну значимість цієї медичної проблеми. Такий розподіл хворих обумовлений переважанням осіб працездатного віку в контингенті стаціонарних хворих та підвищеною смертністю осіб з тяжкими серцево-судинними хворобами. В обстеженому контингенті переважали чоловіки: в контрольній групі їх кількість сягала 34 осіб (65,38%) (ч2=0,242, р≤0,01), в групі НМСХ – 84 особи (61,76 %) (ч2=0,0282, р≤0,01), в групі МСХ – 82 особи (64,06 %)(ч2=0,1492, р≤0,01). В контрольній групі жінки були представлені 18 особами (34,62 %), в групі НМСХ – 52 особи (38,24 %), в групі МСХ – 46 осіб (35,94 %).

Проведений аналіз емпірічних даних клініко-феноменологічних, клініко-психопатологічних та соціально-психологічних особливостей психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ доводить наявність достовірних якісних відмінностей в групах пацієнтів з НМСХ та МСХ у порівнянні з особами з контрольної групи.

Найменша кількість скарг на стан здоров'я була у респондентів контрольної групи. Найчастіше вони скаржились на порушення сну пресомнічного та постсомнічного характера, які були пов'язані зі стресом або емоційно значимими подіями, з перевтомленням, зрідка з погіршенням стану внаслідок виникнення або загострення соматичної хвороби. Скарги на порушення сну переважно пресомнічного характеру були у паціентів з НМСХ, вони провокувалися реальними та уявними стресами, конфліктами, емоційно значимими подіями. Пацієнти з МСХ мали скарги пресомнічного, інтрасомнічного та постсомнічного характера, переважно пов'язані з соматичною хворобою. Всі респонденти скаржились на відчуття втоми (72,06% пацієнтів з НМСХ, 71,09% пацієнтів з МСХ, 63,46% здорових осіб), виснаження – відповідно 58,09%, 57,03% та 32,69% і дратівливість 41,91%, 3,59% та 23,08%. Причому, ці скарги не були обумовлені дією конкретних стресорних факторів або ситуацій, а відображали загальний вплив соціально-психологічної сфери суспільства на індивіда. Пацієнти з НМСХ та МСХ відмічали також майже постійне відчуття напруги або занепокоєння, напади гніву або страху, що інколи переходили у слізливість. Їм також були притаманні спалахи сильного голоду та бажання з'їсти що-небудь солодке, що супроводжувалося тривогою або зниженням настрою, ангедонією., Пацієнтів з НМСХ та МСХ непокоїли зниження пам'яті або концентрації уваги, головний біль, ангіодістонічні та вегетативні розлади, еректильна дисфункція. Чільне місце займали скарги на надлишкову вагу та підвищення АТ, що надалі були об'єктивізовані: ІМТ складав для групи НМСХ 32,52,7 (ожиріння); МСХ – 27,84,4 (надлишкова вага); контрольної групи – 22,63,2 (нормальна вага); ОТ відповідно – 98,43,3 , 96,43,6 та 78,52,8 см; систолічний АТ – 138,65,7; 164,36,8; 121,48,7 мм рт.ст; діастолічний АТ – 81,45,1; 97,75,4; 67,87,4 мм рт.ст.

Окремі психопатологічні симптоми були зведені в синдромальні комплекси. У пацієнтів з НМСХ та МСХ виявлено різну питому вагу окремих симптомокомплексів.

При НМСХ достовірно переважали астенічний (ц* =2,52, р=0,004 ), тривожно-фобічний (ц* =1,96, р=0,025 ) і тривожно-дисфорічний синдроми (ц* =2,22, р=0,013 ), а також спостерігалася тенденція до переважання тривожно-депресивного (ц*=1,4, р=0,071) синдрома. Натомість, при МСХ переважали астено-депресивний (ц* =2,39, р=0,007 ), тривожно-іпохондричний (ц* =2,32, р=0,01 ) та депресивно-фобічний (ц* =1,82, р=0,034) синдроми Такий синдромальний розподіл в групах НМСХ і МСХ обумовлений тим, що на тлі тривалого хроничного плину метаболічного синдрому Х у пацієнтів спостерігалась стабілізація невротичної симптоматики, подальший розвиток та ускладнення структури патологічного синдрому, а також формування нозологічно окреслених психічних розладів. Така динаміка психопатологічної симптоматики в процесі формування та подальшого плину метаболічного синдрому Х обумовлена взаємодією актуальних життєвих ресурсів пацієнта з біопсихосоціальними факторами оточующого середовища: психотравмуючими факторами, особливостями особистісного реагування, закономірностіми плину соматичного патологічного процесу. Саме тому в більш уражений соматично групі МСХ кількість психічних розладів теж була більшою. Питома вага психічних розладів складала 21,32% у групі НМСХ та 34,37% у групі МСХ, решта клініко-феноменологічних проявів була кваліфікована в рамках психосоматичних розладів з вищевказаною синдромальною структурою.

Психічні розлади були представлені різними варіантами розладів адаптації (F 43.2 у 8,09% і 13,28% відповідно), легким депресивним епізодом (F 32.01 у 3,68% і 8,59% відповідно), неврастенією (F 48.0 у 2,20% і 4,69 % відповідно), дистимією (F 34.1 у 1,47% і 0,78% відповідно), а також гострою реакцією на стрес (F 43.0) у 5,88% групи НМСХ та органічним астенічним розладом (F 06.6) у 7,03% групи МСХ Причому, депресивними розладами зі зниженням соціального функціонування у пацієнтів з НМСХ найчастіше були змішані тривожно-депресивні реакції розладів адаптації, а у пацієнтів з МСХ – короткотривалі та пролонговані депресивні реакції. Тяжкість психічних та психосоматичних розладів позитивно корелювала з тяжкістю МСХ (rs=0,643, rs>rs кр, р≤0,01) а їх патоморфоз полягав у збільшенні тривоги, алекситимії, ворожості, а також депресії, маскованої цими феноменами.

Loading...

 
 

Цікаве