WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат) - Реферат

Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат) - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Хаустова Олена Олександрівна

(616.89+616.1/9): 616-008.9-085:615.851+ 615.21

Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х

(діагностика, клініка, профілактика, лікування)

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті

соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор

Чабан Олег Созонтович, Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ соціальної та екстремальної психіатрії, сектор соціальних проблем пограничних станів та соматоформних розладів, завідувач сектору

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Самохвалов Віктор Павлович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

доктор медичних наук Пилягіна Галина Яківна, Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, заступник директора з наукової роботи

доктор медичних наук, професор Казакова Світлана Євгенівна, Луганський державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії і наркології, завідувач кафедри

Захист відбудеться 21 вересня 2007 р. о __10__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26. 620. 01 в Українському НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий 14 серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Н.О. Дзеружинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливість поєднання психічного, соматичного та соціального здоров'я людини підкреслена в визначенні Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) і підтверджена в наукових дослідженнях (WHO, 1948, 2002; Платонов К.К., 1972; Дробижев М.Ю., 1997; Самохвалов В.П., 1998; Циркин С.Ю., 2001; Москаленко В.Ф., 2004). Принцип єдності тілесного і психічного забезпечує комплексний підхід до клінічного обстеження і лікування пацієнта, що є необхідним для всіх медичних спеціальностей (Битенский В.С., 1999; Александровский Ю.А., 2002; Александер Ф., 2002; Підкоритов В.С., 2003; Сандомирский М.Е., 2005). Сучасні біопсихосоціальні дослідження різних захворювань підтверджують їх біопсихосоціальну природу, або, за сучасною термінологією, діатез-стресову модель (Wilson M., 1993; Винник М.І., 2002; Холмогорова А.Б., 2002 ; Brotman D.J., 2002; Martin L.J. et al., 2003; Чуприков А.П., 2005). За цією моделлю, біологічний діатез або біологічна уразливість стає хворобою тільки за умови впливу стресорів – несприятливих психологічних та соціально-психологічних факторів (Uexkull Th.V., 1963, 1996; Гаранян Н., 1999). Шкідливі психічні фактори зустрічаються практично завжди в соціально-психологічній сфері сучасної цивілізації (Головаха Е.И., 1997; Штомпка П., 2001; Eschwege E., 2003). Генетично обумовлена норма реакції має еволюційно-історичний пристосувальний характер, вона може "не встигати" за новими темпами змін середовища (Войтенко В.П., 1991; Малкина-Пых И.Г., 2003). Це є важливим чинником розвитку "хвороб цивілізації", значна частина яких відноситься до психосоматозів (Дильман В.М., 1987; Paul S. et al., 2002). Діагностика та лікування психосоматичних розладів, як і саме поняття "психосоматична медицина" пройшли складний еволюційний шлях (Matthew H., 1998; Михайлов Б.В., 1999; Березанцев А.Ю., 2001; Kuchenhoff J., 2001; Напреенко А.К., 2002; Фільц О.О., 2003). Частота психосоматичних розладів досить висока і коливається серед населення від 15 до 52%, а в загальмедичній практиці від 30 до 57% (Коркина М.В., 1995; Green J.W., 1997; Табачніков С.І., 2002). Такі розходження в показниках можна пояснити використанням різних діагностичних критеріїв соматизації (Eseobar J.I., 1987; Kellner R., 1990; Janca A. et al., 1995; Mumford D., 1993; Холмогорова А.Б., 2001; Воронов М., 2002). Регістр психосоматичного реагування значно розширився за рахунок включення в нього захворювань серцево-судинної системи, великого числа шкірних і урогенітальних захворювань, мігрені й ін. (Андропов Ю.Ф., 2002; Юрьева Л.Н., 2002; Кулаков С.А., 2003; Смулевич А.Б., 2004). Крім того, психосоматичні розлади вважаються одним з різновидів саморуйнуючої поведінки (Пилягина Г.Я., 2002; Ейдеміллер Е. Г., 2003). Тлумачення терміна "психосоматичні розлади" значно розширилося і вийшло за межі "класичних психосоматозів". В сучасному розумінні, психосоматичний розлад – це соматичне захворювання, в етіопатогенезі якого вагомі емоційні та когнітивні фактори у вигляді внутрішньоособистісного психологічного конфлікту, як правило, витісненого (Любан-Плоцца Б., 1997; Бройтигам В., 1999; Марута Н.О., 1999, 2000; Чабан О.С., 1999, 2002).

Серед багатьох психосоматичних розладів, у виникненні та розвитку яких вагомими є психологічні травми з дитинства і протягом життя, агресія, тривога, страх, останніми роками увагу дослідників привертає симптомокомплекс метаболічний синдром X (МСХ) (Bouchard С., 1995; Боднар П.М., 2002; Grundy S.M., 2002). Еволюція цього стану пройшла від суто соматичних визначень: "синдром інсулінорезистентності" (Haffner S., 1992; Eschwege E., 2003), "смертельний квадрат" (Kaplan N.M., 1989), "смертельний секстет" (Enzi G., 1994) до комплексних психосоматичних, таких як хвороба "західного способу життя" (Reaven G., 1988) або "занадто розвинутої цивілізації" (Giannini E., 2003), "синдром порушеного способу життя" (Cheng T.O., 2004), "ефект снігової кулі" (Keltikangas-Jarvinen L., 1998), "вулиця з двобічним рухом" (Raikkonen K , 2002). Страждає від МСХ більш 35% молодого населення західних країн, а після 60 років частка хворих складає вже понад 45% (Balkau B. et al., 2002; Bonora E. et al., 2003; Маньковский Б.Н., 2005). Причому, хвороба настільки серйозна, що в даний час є однією з пріорітетних проблем медицини (Kereiakes D.J., 2003).

МСХ звичайно починає розвиватися після 30 років, але зараз діагностується також у підлітків та дітей (Bao W. et al., 1994; Eisenmann J.C., 2003; DeFerranti S.D. et al., 2004). Соматичними проявами МСХ, згідно з діагностичними критеріями (Aguilar-Salinas C.A. et al., 2003; Cheal K.L. et al., 2004; Pladevall M., 2006), є насамперед абдомінальне ожиріння (Anderson P.J. et al., 2001; Haffner S., 2003), а також підвищення артеріального тиску, рівня глюкози крові (ймовірність розвитку цукрового діабету 2-го типу) та показників холестеринових фракцій крові, що приводять до розвитку атеросклерозу. У захворілих також знижується імунітет та стійкість до інфекцій, виникає ризик розвитку онкологічних захворювань, настає передчасне старіння (Liese A.D., 1998). Психічними проявами МСХ є постійне почуття втоми і виснаження; непояснені спалахи сильного голоду і періодично виникаюче бажання з'їсти що-небудь солодке; емоційні розлади – дратівливість, приступи гніву, люті і панічного страху, що переходять у стан слізливості (Hearn M.D., 1989; Keltikangas-Jдrvinen L. et al., 1996; Rosmond R., 2005). Клінічні прояви МСХ включають також: зневіру, когнітивні проблеми (гіпомнезію та зниження зосередження), еректильну дисфункцію. За частотою психічних розладів на перший план виходять тривожно-депресивні та іпохондричні стани (Wing R.R.; Boswell E.B. et al., 1997; Пятницкий Н.Ю., 2001). Біологічною основою МСХ є зниження чутливості тканин до інсуліну, а пусковим механізмом виступає підвищена активність симпато-адреналової системи (Kjeldsen S.E. et al., 1992; Rabn К.N., 1999). Каузальними факторами МСХ стають надмірні психологічні навантаження, зниження фізичної активності, калорійна їжа і недолік у ній біологічно активних речовин (McLeod J.D., 1990; Park H.S., 2004). Особлива роль у формуванні МСХ належить підвищеній ворожості та прихованим формам агресії (Miller T.Q. et al., 1996; Niaura R., 2000, 2002; Rдikkцnen K., 2003; Nelson T.L. et al., 2004).

Дитинство і юність виявляються найбільш впливовими етапами на формування актуальних життєвих стратегій людини, бо це періоди збільшеної мозкової пластичності. Хронічна активація системи відповіді на стрес у включається у патологічний цикл збільшення гіперглікемії, гіперхолестеринемії і потреб в інсуліні, що клінічно проявляється у вигляді метаболічного синдрому Х. Потрібність у безпеці зберігається на протязі всього життя, а отримані в дитинстві психосоцільні травми стають підгрунтям для хвороби. Утрата, або навіть потенційна втрата любові, звичайно сприймається мозком як погроза й активізує ті ж самі механізми, як при реакції на інші стресорні фактори з подальшим формуванням метаболічного синдрому Х. Поява окремих психічних та соматичних ознак МСХ на етапі формування синдрому розцінюється як своєрідний допатологічний стан, обумовлений компенсаторною напругою організму. Ступінь адаптивної психосоматичної напруги індивіда у вигляді сукупної негативної динаміки психопатологічних феноменів може бути покладена в основу діагностики МСХ, що випереджає наступний розвиток низки захворювань (цукрового діабету 2 типу, гіпертонічної хвороби, ішемічної хворобі серця і, можливо, інших) (Krantz D.S., 1996; Коваленко А. Н., 1999; Дзеружинская Н.А., 2002; Fritschi C., 2004; Blonde L. et al., 2005; Лишневская В.Ю., 2005). Синдром Х, у всякому разі, на ранніх його стадіях цілком виліковний (Berra K., 2003). Але у багатьох дослідженнях, присвячених МСХ та його окремим складовим (ожирінню, гіпертонії, цукровому діабету 2 типу, атеросклерозу) наголошується на тому, що навіть безперервне медикаментозне лікування недостатнє для підтримання високої якості життя пацієнтів (Kutschman R.F., 2004; Barclay L., 2005). Лікування повинно бути комплексним та мати на меті зміну актуальної життєвої стратегії особистості: психотерапія, адекватна медикаментозна терапія, низькокалорійна дієта, фізичні навантаження, активний спосіб життя і т.д. (Esposito K., 2003; Benard E.J., 2004). У сучасних посібниках стосовно впливу на окремі компоненти МСХ особливо підкреслюється, що модифікація способу життя є терапією першої лінії (Boulogne A., 2004; Scheen A.J., 2004; Митченко Е.И., 2005; Rejeski W. , 2005).

Loading...

 
 

Цікаве